Слайд 1Законодавче і нормативне забезпечення функціонування і розвитку освіти
Виконала:
ст. групи МЕМ
- 11
Опшитош К.О.
Слайд 2 Законодавство України в галузі освіти досить широке і розгалужене. Правові норми
визначають пріоритети держави, регулюють суспільні відносини між учасниками освітянської галузі, у сфері власності, фінансово-господарській діяльності, соціальному захисті працівників.
Слайд 3 Формування правового поля освіти і науки - найактуальніше державне завдання, оскільки
освіта є основою розвитку суспільства. Динамічні зміни в житті суспільства приводять до постійного удосконалення прийнятих раніше законів (їх щонайменше 200), згідно з якими формується та реалізується державна освітянська політика, спрямована на досягнення сучасного освітнього рівня, відродження самобутнього національного характеру освіти, оновлення змісту, форм і методів навчання, примноження інтелектуального потенціалу України та внеску освіти в розбудову економіки, культури, підвищення добробуту населення.
Слайд 4 Основним правовим документом для освітянської галузі є Конституція України. Конституція визначає
право громадян України на освіту, на результати інтелектуальної, творчої праці (ст. 43, 53, 54). Право на освіту забезпечується розгалуженою мережею закладів освіти, що базуються на державній та інших формах власності. Стаття 53 Конституції встановлює вимогу щодо забезпечення доступності і безоплатності дошкільної, повної загальноосвітньої середньої та професійної освіти в державних і комунальних навчальних закладах. Повна середня освіта є обов'язковою.
Слайд 5 До конституційних обов'язків держави належить забезпечення розвитку вищої і післядипломної освіти,
в навчальних закладах якої громадяни мають право безплатно здобувати вищу освіту на конкурентній основі.
Конституція України гарантує створення належних умов для розвитку всіх національних мов і культур. Порядок здобуття освіти національною мовою визначає Закон "Про мови в Українській РСР " (1989 рік, зміни 1995 р.).
Школу, державну систему освіти в Україні відокремлено від церкви, релігійних організацій (ст. 35 Конституції України). Відповідно до Закону "Про свободу совісті та релігійні організації" (1991 р.) громадяни України мають право здобувати релігійну освіту. Релігійні організації можуть проводити навчання релігійного змісту своїх дітей і дорослих.
Слайд 6 Законодавство України про освіту включає низку законів: "Про освіту" (1991 р.),
"Про загальну середню освіту" (1999 р.), "Про професійно-технічну освіту" (1998 р.), "Про дошкільну освіту" (2001 р.), "Про вищу освіту" (2002 р.), а також укази Президента 66 України і постанови уряду. Його завданнями є: регулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійна, наукова, загальнокультурна підготовка громадян України.
Слайд 7 Головні освітянські проблеми регулює базовий закон України "Про освіту", яким освіта
визначається як основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного роз- витку суспільства і держави. Метою освіти встановлено всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення його освітнього рівня, забезпечення економіки країни кваліфікованими фахівцями.
Слайд 8 У загальному вигляді структура законів про освіту в Україні має такі
складові:
• загальні положення (правове регулювання відносин, державна політика, гарантії громадян);
• система освіти і науки (структура системи, державні стандарти, порядок створення, реорганізація, управління навчально- виховними закладами);
• управління системою освіти і науки (компетенція суб'єктів управління, контроль за якістю);
• фінансово-економічна діяльність;
• соціальний захист учасників освітнього процесу;
• міжнародна і зовнішньополітична діяльність;
• підсумкові положення.
Слайд 9 Методологічними документами, покладеними в основу розвитку освіти в Україні, вибору пріоритетів
розвитку, стали резолюції та рекомендації ЮНЕСКО з питань освіти, зокрема "Рекомендації щодо освіти в дусі міжнародного взаєморозуміння, співпраці, миру та освіти в галузі прав людини та основних свобод особистості" (Париж, 1974 р.), "Всесвітня програма дій у галузі освіти з прав людини та демократії" (Монреаль, 1993 р.). Декларація Міністрів, прийнята на 44-й сесії Міжнародної конференції з питань освіти 67 (Женева, 1994 р.), "Інтегровані рамки дій у галузі освіти в дусі миру, прав людини та демократії" (Париж, 1995 р.), "Міжнародна стандартна класифікація освіти" (МСКО, ЮНЕСКО, 1997 р.) та ін.
Слайд 10 У Конвенції про захист прав людини та основних свобод (Рим, 1950
р.) констатується, що держава не може відмовляти громадянину в праві на освіту.
Слайд 11Спільні закономірності, тенденції розвитку зумовили появу нового суспільного явища - загальноєвропейського
освітнього простору, що сприяв реалізації міжнародних проектів:
• "Освіта для всіх"
• "Суспільство, що постійно навчається"
• "Диференціація навчання"
• "Ефективність освіти"
Важливу роль у формуванні європейського простору у сфері вищої освіти як ключового напряму розвитку Європи, зміцнення та інтелектуального збагачення європейських громадян відіграє Болонська декларація міністрів освіти (1999 рік).
Слайд 12 До основних напрямів модернізації вищої освіти відносять:
а) запровадження системи вищої
освіти на основі двох ключових навчальних циклів: додипломного та післядипломного. Учений ступінь, який присвоюється після проходження першого циклу, на європейському ринку праці сприймається як відповідний рівень кваліфікації. Кінцевим результатом другого навчального циклу є вчений ступінь магістра, як у багатьох європейських країнах;
б) створення системи кредитів на зразок європейської системи трансферу оцінок (ECTS) як відповідного засобу сприяння більшій мобільності студентів.
Слайд 13 Нормативними актами є рішення органів державного управління освітою, приписи, які розраховані
на постійну або багаторазову дію. Вони відповідають принципам верховенства права, законності, приймаються суб'єктом управління у визначеній законом формі, за встановленою процедурою, офіційно доводяться до суб'єктів управління. До таких актів належать закони, підзаконні нормативні акти (укази Президента України, постанови Верховної Ради України, накази міністерства, центральних органів виконавчої влади, розпорядження та акти органів державної влади, посадових осіб, що містять норми права), які є обов'язковими до виконання та дотримання суб'єктами, на яких поширюється дія цих актів.
Слайд 14
Нормативними актами є рішення органів державного управління освітою, приписи, які
розраховані на постійну або багаторазову дію. Вони відповідають принципам верховенства права, законності, приймаються суб'єктом управління у визначеній законом формі, за встановленою процедурою, офіційно доводяться до суб'єктів управління. До таких актів належать закони, підзаконні нормативні акти (укази Президента України, постанови Верховної Ради України, накази міністерства, центральних органів виконавчої влади, розпорядження та акти органів державної влади, посадових осіб, що містять норми права), які є обов'язковими до виконання та дотримання суб'єктами, на яких поширюється дія цих актів.
Кабінет Міністрів України видає в межах своєї компетенції постанови і розпорядження, обов'язкові для виконання на території України. Акти, що мають нормативний характер, найбільш важливе або загальне значення, видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України, акти з організаційно-розпорядчих або інших поточних питань - у формі розпоряджень.
Слайд 15
Поряд з чинною законодавчою базою існує серія підзаконних актів, які
регулюють діяльність установ освіти і науки, зокрема Національна доктрина розвитку освіти, програма "Вчитель" та ін. Розглянемо як приклад закони, що регулюють розвиток загальної середньої освіти. Законодавство України про загальну середню освіту базується на Конституції України і складається із законів України "Про освіту", "Про загальну середню освіту", "Про охорону дитинства", "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам", "Про молодіжні та дитячі громадські організації", "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" та інших законів, указів Президента України, постанов, декретів і розпоряджень Кабінету Міністрів України, наказів центральних органів виконавчої влади, зареєстрованих Мін'юстом України, рішень Конституційного Суду України, міжнародних договорів України.