Лекція_1_укр_нова презентация

Содержание

План лекції 1. Визначення та класифікація імунітету. 2. Структура імунної системи. 3. Гуморальна ланка природженого імунітету. 4. Клітинна ланка природженого імунітету. 5. Антиген, його презентація та ГКГ. 6. Гуморальна ланка набутого

Слайд 1Тема лекції: “Структура та функції імунної системи. Імунологічні методи досліджень”.
Івано-Франківський національний медичний університет

Кафедра внутрішньої

медицини №1,
клінічної імунології та алергології
імені академіка Нейка Є.М.

Підготував:
доцент кафедри,
к.мед.н. Камінський В.Я.


Слайд 2План лекції
1. Визначення та класифікація імунітету.
2. Структура імунної системи.
3. Гуморальна ланка

природженого імунітету.
4. Клітинна ланка природженого імунітету.
5. Антиген, його презентація та ГКГ.
6. Гуморальна ланка набутого імунітету.
7. Клітинна ланка набутого імунітету.
8. CD та цитокіни.
9. Імунологічні методи досліджень.

Слайд 3 Клінічна імунологія – це клінічна і лабораторна дисципліна, яка займається обстеженням,

діагностикою та лікуванням хворих із порушеннями імунної системи.

Визначення


Слайд 4 Імунітет (від лат. immunitas – звільнення, позбавлення від будь-чого) – це

захист організму від генетично чужорідних речовин (антигенів) екзогенного чи ендогенного походження.

Визначення


Слайд 5Імунітет
Природжений (неспецифічний)
Набутий (специфічний)
Гуморальний
Клітинний
Гуморальний
Клітинний
Класифікація


Слайд 6Фактори природженого і набутого імунітету


Слайд 7Набутий імунітет
Природний
Штучний
Активний
Інфекція; контакт з патогеном
Пасивний
Антитіла від матері до плода через плаценту
Активний
Вакцинація
Пасивний
Введення

сироватки (гама-глобуліни)

Класифікація


Слайд 8Імунний захист


Слайд 9План лекції
1. Визначення та класифікація імунітету.
2. Структура імунної системи.
3. Гуморальна ланка

природженого імунітету.
4. Клітинна ланка природженого імунітету.
5. Антиген, його презентація та ГКГ.
6. Гуморальна ланка набутого імунітету.
7. Клітинна ланка набутого імунітету.
8. CD та цитокіни.
9. Імунологічні методи досліджень.

Слайд 10 Органи імунної системи разом складають єдиний дифузний орган, поєднаний спільною функцією.

Маса його близько 1,5-2,0 кг, а кількість лімфоїдних клітин сягає астрономічних цифр, при цьому кожна десята клітина організму здійснює функцію імунологічного нагляду.

Анатомо-фізіологічний принцип побудови імунної системи – органно-циркуляторний. Тобто є лімфоїдні органи, але лімфоцити не “сидять” у них постійно, а інтенсивно рециркулюють між лімфоїдними органами та нелімфоїдними тканинами через лімфатичні судини і кров: через один лімфовузол протягом 1 год. проходить біля 10 млрд. лімфоцитів.

Імунна (лімфоїдна) система


Слайд 11Локалізація
імунної
системи
1 – червоний кістковий мозок;
2 – тимус;
3 – лімфоїдна тканина слизових

оболонок;
4 – лімфатичні вузли;
5 – лімфатичні судини;
6 – грудна лімфатична протока;
7 – селезінка;
8 – печінка;
9 – внутрішньоепітеліальні лімфоцити.

Слайд 12Центральні
Тимус
Інкапсульовані
Лімфовузли
Селезінка
Лімфоїдна
тканина
ШКТ
Органи імунної системи
Периферичні
Червоний кістковий мозок
Неінкапсульовані
Дозрівання
Т-клітин
Дозрівання
В-клітин
Елімінація АГ
з лімфи і
тканинної рідини
Елімінація АГ
із кровотоку
Лімфоїдна
тканина
бронхів
Лімфоїдна
тканина
сечо-статевих
шляхів
Лімфоїдна
тканина
носоглотки
Лімфоїдна
тканина
шкіри
Лімфоїдна

тканина слизових оболонок

Слайд 13SALT
GALT
BALT
MALT - mucosa-associated lymphoid tissue:
GALT - Gut-Associated Lymphoid

Tissue - із кишечником;
BALT - Bronchus-Associated Lymphoid Tissue - із бронхами та бронхіолами;
NALT - Nasopharynx-Associated Lymphoid Tissue - глоткове кільце Пирогова-Вальдейєра;
SALT - Skin-Associated Lymphoid Tissue - зі шкірою.

NALT

Усі її відділи функціонують як єдине ціле. Інтегральний зв’язок між слизовими оболонками забезпечує секреторна імунна система, яку ще називають місцевим імунітетом.

Імунна система, асоційована зі слизовими оболонками і шкірою

Неінкапсульована
лімфоїдна тканина


Слайд 14План лекції
1. Визначення та класифікація імунітету.
2. Структура імунної системи.
3. Гуморальна ланка

природженого імунітету.
4. Клітинна ланка природженого імунітету.
5. Антиген, його презентація та ГКГ.
6. Гуморальна ланка набутого імунітету.
7. Клітинна ланка набутого імунітету.
8. CD та цитокіни.
9. Імунологічні методи досліджень.

Слайд 15Система комплементу
Назва походить від слова “complementer” (той, що доповнює), оскільки на

початку ХХ ст. було виявлено гіпотетичний фактор, який доповнював антитіла у лізисі і фагоцитозі бактерій, що й дістав назву комплемент. Надалі з’ясували, що комплемент – це система білків сироватки та мембран клітин.

Дев’ять перших відкритих білків системи комплементу позначили буквою ”С” (за першою буквою слова “complement”) із відповідними цифрами: С1, С2, С3,… …С9.


Слайд 16Функції
системи комплементу
1. Лізис
2. Хемотаксис
3. Опсонізація
Бактерії
Фагоцит
Бактерії
Комплемент
Система комплементу здатна без участі антитіл руйнувати

мембрани багатьох бактерій.

Продукти активації комплементу приваблюють до місця реакції фагоцити.

Покриваючи поверхню бактерій, компоненти комплементу полегшують фагоцитам їх розпізнання та поглинання.

Слайд 18 В нормі система комплементу знаходиться у “сплячому стані”. При появі у

внутрішньому середовищі мікроорганізмів система активується. Відомо 3 шляхи активації системи комплементу: класичний, альтернативний і лектиновий.
Класичний шлях активації ініціюється комплексами АГ-АТ.
Альтернативний шлях активації – безпосередньо мікробами.

Шляхи активації
системи комплементу

Лектиновий шлях активації розпочинається зі зв’язування лектину (білка сироватки крові) з мікробом. Далі фермент протеаза розщеплює С4 і наступні реакції проходять по класичному шляху.

Компоненти комплементу С5, С6, С7, С8, С9 колективно отримали назву мембраноатакуючий комплекс, оскільки він формує пори в мембрані мікробних клітин (перфорація мембрани) і, як наслідок, викликає їх лізис.


Слайд 19
Протеаза

Лектин
Класичний шлях
Лектиновий шлях
Альтернативний шлях
Мембрано-атакуючий комплекс
Мембрано-атакуючий комплекс
Комплекс АГ-АТ
(IgM або IgG)
Шляхи активації
системи комплементу


Слайд 20Мембраноатакуючий комплекс


Слайд 21Білки гострої фази
Білками гострої фази називають кілька білків сироватки крові, концентрація

яких значно зростає при запальних процесах. До цих білків належать С-реактивний білок (СРБ), фібриноген, маннозо-зв’язуючий лектин, серомукоїд. Основне місце їх синтезу – печінка. Значна кількість цих білків з’являється у крові протягом перших 2 днів розвитку гострого процесу, коли специфічних АТ ще немає. Останні зможуть продукуватися лише через 5-7 днів.

Назва “С-реактивний білок” походить зі спостереження, що цей білок зв’язує стафілококи групи С.
Таке явище, коли зв’язування мікроба в комплекс з певним білком забезпечує можливість поглинання цього мікроба фагоцитом, називається опсонізацією (від лат. оpsonіn – посилюючий).

Білки, які здатні обволікувати мікроби і посилювати їх фагоцитоз, називають опсонінами.
До них належать імуноглобуліни, білки гострої фази, компоненти комплементу та інші.


Слайд 22С-реактивний білок


Слайд 23Інтерферони
Це глікопротеїни, що виробляються клітинами у відповідь на вірусну інфекцію та

інші стимули. Розрізняють три види інтерферонів (ІФН): ІФН-α, ІФН-β, ІФН-γ. Перші два володіють противірусним та протипухлинним ефектом, а третій регулює специфічну імунну відповідь та неспецифічну резистентність.

У нормі ІФН-α продукується мононуклеар-ними фагоцитами (інша назва – “лейкоцитарний” ІФН), а ІФН-β – фібробластами (“фібробластний” ІФН). ІФН-γ (“імунний” ІФН) продукується Т-лімфоцитами і природними кілерами.

Вірус

Антиген

Інфікована
клітина

Т-клітина

ІФН-α

ІФН-β


ІФН-γ

Стійка
до віруса
клітина


Слайд 24План лекції
1. Визначення та класифікація імунітету.
2. Структура імунної системи.
3. Гуморальна ланка

природженого імунітету.
4. Клітинна ланка природженого імунітету.
5. Антиген, його презентація та ГКГ.
6. Гуморальна ланка набутого імунітету.
7. Клітинна ланка набутого імунітету.
8. CD та цитокіни.
9. Імунологічні методи досліджень.

Слайд 25Формені елементи крові


Слайд 26Лейкоцити
Гранулоцити
Нейтрофіли
Моноцити
Агранулоцити
Лімфоцити
Еозинофіли
Базофіли
Сегменто-ядерні
Паличко-ядерні
Юні
Т-лімфоцити
В-лімфоцити
Плазматичні клітини
Тканинні базофіли (опасисті клітини, мастоцити, лаброцити)
Тканинні макрофаги


Слайд 27 Фагоцитоз – це процес поглинання

чужорідного матеріалу, його руйнування і виведення з організму. Головними клітинами, що здійснюють фагоцитоз, є моноцити/макрофаги і нейтрофіли.
Фагоцитоз може бути завершеним, коли захоплений мікроорганізм гине, та незавершеним, коли мікроби не гинуть. Прикладом незавершеного фагоцитозу є фагоцитоз гонококів, мікобактерій туберкульозу і лейшманій.

Ілля Ілліч Мечніков
(1845-1916)
Лауреат Нобелівської премії 1908 р.
(спільно з Паулем Ерліхом)

Природжений клітинний імунітет


Слайд 28 Етапи фагоцитозу:
Активація фагоцита.
Хемотаксис (рух до об’єкта, що спричинив активацію).
Адгезія (прикріплення до

об’єкта).
Поглинання об’єкта.
Процесинг (перетравлення).

Макрофаг атакує гельмінта

Макрофаг атакує бактерію

Макрофаг та E.coli

Макрофаг і стрептокок

Фагоцитоз


Слайд 29Природжений клітинний імунітет
Цей вид імунітету забезпечують мононуклеарні фагоцити, поліморфноядерні лейкоцити, кілерні

клітини (природні кілери та інші).
Мононуклеарні фагоцити (триваложивучі): моноцити і тканинні макрофаги.

Поліморфноядерні нейтрофіли (короткоживучі)

Еозинофіли Базофіли Опасисті клітини


Слайд 30Система
мононуклеарних фагоцитів


Слайд 31План лекції
1. Визначення та класифікація імунітету.
2. Структура імунної системи.
3. Гуморальна ланка

природженого імунітету.
4. Клітинна ланка природженого імунітету.
5. Антиген, його презентація та ГКГ.
6. Гуморальна ланка набутого імунітету.
7. Клітинна ланка набутого імунітету.
8. CD та цитокіни.
9. Імунологічні методи досліджень.

Слайд 32Антиген
Антиген – це генетично чужорідна речовина, яка може викликати в організмі

антитілоутворення та інші форми імунної відповіді, а також взаємодіяти з антитілами та антигенрозпізнавальними клітинами.
Антигени можуть бути екзогенні (бактерії, гриби, найпростіші, віруси) та ендогенні (клітини, модифіковані вірусами, ксенобіотиками, старінням, ракові клітини та ін.).

Властивості антигенів:
1. Імуногенність – здатність індукувати специфічну імунну відповідь.
2. Антигенність – здатність специфічно реагувати з антитілами чи клітинами, виробленими на введення даного антигену.


Слайд 33Антиген
Епітоп (антигенна детермінанта) – це місце на антигені, яке специфічно реагує

з антитілом.

Слайд 34Антигенпрезентуючі клітини
Макрофаги


Дендритні клітини


В-лімфоцити


Слайд 35Процесинг і представлення антигена
1. Ендоцитоз АГ.
2. Фагоцитарна вакуоля зливається з лізосомою,

ферменти модифікують АГ, який зв’язується з молекулою ГКГ–І чи –ІІ всередині вакуолі.
3. Екзоцитоз комплексу АГ із ГКГ на поверхню антигенпрезентуючої клітини.

Слайд 36Головний комплекс гістосумісності
Головний комплекс гістосумісності (ГКГ) (Major Histocompatibility Complex – MHC)

– велика група мембранних білків, які забезпечують унікальність кожного організму та беруть участь в імунних реакціях. Білки ГКГ ще називають антигенами ГКГ або молекулами ГКГ.
ГКГ у людини називається HLA (Human Leukocyte Antigens), оскільки вперше були знайдені на лейкоцитах.

Хоча молекули HLA, зазвичай, і називаються антигенами, але вони виявляють антигенність лише в тому випадку, коли розпізнаються імунною системою не власного, а генетично іншого організму, наприклад, при пересадці органу від однієї людини до іншої.


Слайд 37 HLA поділяється на 2 класи:
1. Білки HLA І класу наявні майже

на усіх клітинах. Вони переважно беруть участь в реакціях клітинного імунітету на внутрішньоклітинні антигени (віруси, пухлинні клітини, внутрішньоклітинні бактерії).
2. Білки HLA ІІ класу наявні на антигенпрезентуючих клітинах (макрофаги, дендритні клітини і В-лімфоцити). Вони переважно беруть участь в реакціях гуморального імунітету на позаклітинні антигени (бактерії).

Антигени HLA

Існують також молекули HLA ІІІ класу, але вони не мають відношення до гістосумісності.
Основна функція білків ГКГ – представ-лення антигену для розпізнання Т-лімфоцитам.


Слайд 38Молекула HLA I класу
Молекула HLA II класу
Антигени HLA


Слайд 39 Крім молекул HLA існують гени HLA, які відповідають за їх синтез.

У людини комплекс генів HLA розташований на короткому плечі 6-ої хромосоми у певних локусах (ділянках).

Гени HLA

Певні локуси відповідають за синтез відповідних HLA-молекул: локус А – за синтез HLA-А, локус DR – за синтез HLA-DR і т.д. Тобто до антигенів І класу належать молекули HLA-А, HLA-В, HLA-С, а до ІІ класу – HLA-DR, HLA-DQ, HLA-DP.

Гени HLA І класу містяться переважно у локусах: А, В, С.
Гени HLA ІІ класу – переважно у локусі D, який складається з трьох сублокусів: DR, DQ і DP.


Слайд 41План лекції
1. Визначення та класифікація імунітету.
2. Структура імунної системи.
3. Гуморальна ланка

природженого імунітету.
4. Клітинна ланка природженого імунітету.
5. Антиген, його презентація та ГКГ.
6. Гуморальна ланка набутого імунітету.
7. Клітинна ланка набутого імунітету.
8. CD та цитокіни.
9. Імунологічні методи досліджень.

Слайд 42Набутий гуморальний імунітет
Пауль Ерліх
(1854-1915)
Лауреат Нобелівської премії 1908 р.
(спільно з І.І. Мечніковим)
Гуморальний

імунітет реалізується шляхом вироблення антитіл, які руйнують і/або виводять АГ з організму.
Мета гуморального імунітету – продукція антитіл на будь-який АГ.
АТ виробляються плазматичними клітинами, які утворюються з В-лімфоцитів.

Слайд 43Набутий гуморальний імунітет
У розвитку гуморального імунітету беруть участь три види клітин:
1.

Антигенпрезентуюча клітина: поглинає і видозмінює АГ; зв’язує видозмінений АГ з молекулою ГКГ ІІ класу; виводить на свою поверхню комплекс видозміненого АГ і ГКГ-ІІ; виробляє ІЛ-1.
2. Т-хелпери: активуються під впливом комплексу АГ із ГКГ-ІІ та ІЛ-1; виробляють ІЛ-4 та ІЛ-5.
3. В-лімфоцити: активуються під впливом комплексу АГ із ГКГ-ІІ та ІЛ-4 і -5; інтенсивно розмножуються і диференціюються в плазматичні клітини, які виробляють АТ; останні нейтралізують АГ і сприяють активації неспецифічних факторів імунітету.

В-лімфоцит

Плазматична
клітина


Слайд 44






Макрофаг




Т-хелпер



В-
лімфоцит




Плазматична
клітина



ГУМОРАЛЬНА ІМУННА ВІДПОВІДЬ



В-лімфоцит
пам’яті




Слайд 45Антитіла
Існує 5 класів імуноглобулінів: М, G, A, E, D, наступна арабська

цифра означає підклас. Підкласи є лише в імуноглобулінів класів G (G1, G2, G3, G4) та А (А1, А2).

У кожного АТ є антигензв’язуюча ділянка (варіабельна ділянка або Fab-фрагмент – Fragment Antigen Binding) і константна ділянка (Fc-фрагмент – Fragment Constant), яка може зв’язуватися з різними клітинами. Молекула Ig складається з 4 поліпептидних ланцюгів: двох важких та двох легких.

Ig G


Слайд 46Класи імуноглобулінів
Іg А виділяється в порожнини і міститься в секретах залоз

(молозиві, слині, сльозах, сечі). Щоденно секретується на слизові 4-5 г цього білка.
Ig D є, переважно, рецептором для АГ на В-лімфоцитах.
Ig Е бере участь у розвитку алергічних реакцій.
Ig М утворює комплекси з 5 штук (пентамери), його концентрація зростає при гострих або вперше виниклих інфекціях, служить рецептором для АГ на В-лімфоцитах.
Ig G складає близько 80% усіх Ig; зв’язує бактерії та віруси, бере участь у фагоцитозі; збільшення його концентрації спостерігається при хронічних або повторно виникаючих інфекціях. Ig G проникає через плаценту.

Слайд 47Будова імуноглобулінів


Слайд 48План лекції
1. Визначення та класифікація імунітету.
2. Структура імунної системи.
3. Гуморальна ланка

природженого імунітету.
4. Клітинна ланка природженого імунітету.
5. Антиген, його презентація та ГКГ.
6. Гуморальна ланка набутого імунітету.
7. Клітинна ланка набутого імунітету.
8. CD та цитокіни.
9. Імунологічні методи досліджень.

Слайд 49Набутий клітинний імунітет
Клітинний імунітет реалізується шляхом вироблення цитотоксичних Т-лімфоцитів, які руйнують

і/або виводять АГ з організму.

Виділяють 5 функцій клітинного імунітету:
реакція відторгнення органів і тканин;
захист від вірусних і грибкових інфекцій, протозойних інвазій;
протипухлинний захист;
автоімунні реакції;
реакції “трансплантат проти господаря”.


Слайд 50Набутий клітинний імунітет
3. Цитотоксичні

Т-лімфоцити: активу-ються під впливом комплексу АГ із ГКГ-І; інтенсивно розмножуються; вбивають або нейтралізують АГ за допомогою різних механізмів: виділяють перфорини, індукують апоптоз, активують неспецифічні фактори: систему комплементу, фагоцитоз і секрецію макрофагів.

У розвитку клітинного імунітету беруть участь три види клітин:
1. Антигенпрезентуюча клітина: поглинає і видозмінює АГ; зв’язує видозмінений АГ з молекулою ГКГ-І (іноді - з ГКГ-ІІ); виводить на свою поверхню комплекс видозміненого АГ і ГКГ-І; виробляє ІЛ-1.
2. Т-хелпери: активуються під впливом комплексу АГ із ГКГ-І та ІЛ-1; виробляють ІЛ-2.


Слайд 51Т-хелпер




Цито-
токсичний
Т-лімфоцит



КЛІТИННА ІМУННА ВІДПОВІДЬ













клітини
Людські
Макрофаг





















Цито-
токсичний
Т-лімфоцит




Цито-
токсичний
Т-лімфоцит




Цито-
токсичний
Т-лімфоцит




Цито-
токсичний
Т-лімфоцит




Т-лімфоцит
пам’яті




Слайд 52План лекції
1. Визначення та класифікація імунітету.
2. Структура імунної системи.
3. Гуморальна ланка

природженого імунітету.
4. Клітинна ланка природженого імунітету.
5. Антиген, його презентація та ГКГ.
6. Гуморальна ланка набутого імунітету.
7. Клітинна ланка набутого імунітету.
8. CD та цитокіни.
9. Імунологічні методи досліджень.

Слайд 53Кластери диференціювання
Лімфоцити людини мають

рецептори для будь-яких потенційних АГ. Лімфоцити здатні розпізнати близько 1018 антигенів.

Згідно із міжнародною класифікацією, всі антигенні маркери лімфоцитів та інших клітин зведені в групи і позначені як кластери диференціювання або CD. В даний час відомо понад 320 CD.


Слайд 54Цитокіни
Цитокіни – це білки

переважно активованих клітин імунної системи, що забезпе-чують міжклітинні взаємодії.
До цитокінів належать інтерферони (ІФН), інтерлейкіни (ІЛ), фактори некрозу пухлин (ФНП), фактори росту, хемокіни.
Цитокіни діють за естафетним принципом: дія цитокіну на клітину викликає утворення нею інших цитокінів (цитокіновий каскад).

Слайд 55Механізми дії цитокінів
Розрізняють наступні

механізми дії цитокінів:
Інтракринний механізм – дія цитокінів всередині клітини-продуцента.
Аутокринний механізм – дія секретованого цитокіну на саму секретуючу клітину.

Паракринний механізм – дія цитокінів на близькорозташовані клітини і тканини.
Ендокринний механізм – дія цитокінів на відстані від клітин-продуцентів.


Слайд 56Цитокіни
Інтерлейкіни (ІЛ). Відомо понад

30 інтерлейкінів. До прозапальних належать ІЛ-1, -2, -6 та ін. До протизапальних – ІЛ-4, -10, -12 та ін.
Фактори некрозу пухлин (ФНП). Є ФНП-α та ФНП-β. ФНП-α продукується переважно макрофагами, а ФНП-β – лімфоцитами.
Колонієстимулюючі фактори (КСФ). Регулюють поділ і диференціювання стовбурових клітин у кістковому мозку. Є гранулоцитарний (Г-КСФ), макрофагальний (М-КСФ), гранулоцитарно-макрофагальний (ГМ-КСФ).
Трансформуючий фактор росту-β. Потужний деактивуючий фактор для моноцитів/макрофагів. Є переважно протизапальним цитокіном, хоча інколи діє прозапально.
Хемокіни – низькомолекулярні цитокіни (близько 40), відповідають за хемотаксис, регулюють рухливість лейкоцитів.

Слайд 57Інтерферон-α
Інтерлейкін-10
Інтерлейкін-6
TNF-α
Цитокіни


Слайд 58План лекції
1. Визначення та класифікація імунітету.
2. Структура імунної системи.
3. Гуморальна ланка

природженого імунітету.
4. Клітинна ланка природженого імунітету.
5. Антиген, його презентація та ГКГ.
6. Гуморальна ланка набутого імунітету.
7. Клітинна ланка набутого імунітету.
8. CD та цитокіни.
9. Імунологічні методи досліджень.

Слайд 59Методи імунологічного дослідження
І. Дослідження

неспецифічного (природженого) імунітету:
1) орієнтувальні тести (І рівня);
2) уточнювальні тести (ІІ рівня).
ІІ. Дослідження специфічного (набутого) імунітету.

І. Характеризують роботу імунної системи загалом. Не спрямовані для виявлення конкретних збудників, клітин чи АТ. Після аналізу орієнтувальних тестів лікар вирішує, чи є необхідність продовжити уточнювальні тести.

ІІ. Призначені для визначення специфічних АГ, які належать конкретним збудникам, і специфічних АТ, спрямова-них проти конкретних АГ.


Слайд 60Дослідження неспецифічного імунітету
1) До орієнтувальних тестів (І рівня) належить визначення:
загальної

кількості лейкоцитів;
абсолютного і відносного вмісту лімфоцитів;
фагоцитарної активності лейкоцитів (фагоцитарний показник – кількість мікробів, захоплених однією клітиною; фагоцитарний індекс – процент клітин, що беруть участь у фагоцитозі);
вмісту імуноглобулінів класів А, М, G;
титру комплементу.
2) До уточнювальних тестів (ІІ рівня) належить визначення:
субпопуляцій Т-лімфоцитів (хелпери, цитотоксичні,
їх співвідношення Тх/Тс – імунорегуляторний індекс);
кількості В-лімфоцитів;
активності NK-клітин;
компонентів комплементу;
вмісту імуноглобулінів Е та інші.

Слайд 61Дослідження
специфічного імунітету
Для визначення специфічних

АГ чи АТ використовують групи методів:
преципітації (утворення осаду з нерозчинних комплексів АГ-АТ в розчині, гелі, агарі; напр., визначення рівня імуноглобулінів за методом Манчіні);
аглютинації (осадження імуноглобулінами клітин, навантажених АГ; напр., визначення груп крові, діагностика імунологічного безпліддя);
лізису (споживання комплементу у двох парних системах АГ-АТ; напр., визначення рівня АТ до вірусів поліомієліту, герпесу, реакція Васермана);
радіоімунний (визначення АГ чи АТ шляхом детекції комплексів, мічених радіоактивним йодом; напр., визначення вмісту гормонів, АТ до них);

імунофлюоресцентний (визначення АГ чи АТ шляхом детекції флюоресціюючих комплексів; напр., визначення популяцій імуноцитів);
імуноферментний (ELISA) (визначення АГ чи АТ шляхом їх взаємодії, відповідно, з АТ чи АГ, міченими ферментами, що приводить до зміни забарвлення).


Слайд 62Огюст Роден
“Мислитель”


Слайд 63Дякую за увагу!


Обратная связь

Если не удалось найти и скачать презентацию, Вы можете заказать его на нашем сайте. Мы постараемся найти нужный Вам материал и отправим по электронной почте. Не стесняйтесь обращаться к нам, если у вас возникли вопросы или пожелания:

Email: Нажмите что бы посмотреть 

Что такое ThePresentation.ru?

Это сайт презентаций, докладов, проектов, шаблонов в формате PowerPoint. Мы помогаем школьникам, студентам, учителям, преподавателям хранить и обмениваться учебными материалами с другими пользователями.


Для правообладателей

Яндекс.Метрика