Лекція_1_укр_нова презентация

Підготував:
доцент кафедри,
к.мед.н. Камінський В.Я.

Визначення

Визначення

Класифікація

Анатомо-фізіологічний принцип побудови імунної системи – органно-циркуляторний. Тобто є лімфоїдні органи, але лімфоцити не “сидять” у них постійно, а інтенсивно рециркулюють між лімфоїдними органами та нелімфоїдними тканинами через лімфатичні судини і кров: через один лімфовузол протягом 1 год. проходить біля 10 млрд. лімфоцитів.

Імунна (лімфоїдна) система

NALT

Усі її відділи функціонують як єдине ціле. Інтегральний зв’язок між слизовими оболонками забезпечує секреторна імунна система, яку ще називають місцевим імунітетом.

Імунна система, асоційована зі слизовими оболонками і шкірою

Неінкапсульована
лімфоїдна тканина

Дев’ять перших відкритих білків системи комплементу позначили буквою ”С” (за першою буквою слова “complement”) із відповідними цифрами: С1, С2, С3,… …С9.

Шляхи активації
системи комплементу

Лектиновий шлях активації розпочинається зі зв’язування лектину (білка сироватки крові) з мікробом. Далі фермент протеаза розщеплює С4 і наступні реакції проходять по класичному шляху.

Компоненти комплементу С5, С6, С7, С8, С9 колективно отримали назву мембраноатакуючий комплекс, оскільки він формує пори в мембрані мікробних клітин (перфорація мембрани) і, як наслідок, викликає їх лізис.

Назва “С-реактивний білок” походить зі спостереження, що цей білок зв’язує стафілококи групи С.
Таке явище, коли зв’язування мікроба в комплекс з певним білком забезпечує можливість поглинання цього мікроба фагоцитом, називається опсонізацією (від лат. оpsonіn – посилюючий).

Білки, які здатні обволікувати мікроби і посилювати їх фагоцитоз, називають опсонінами.
До них належать імуноглобуліни, білки гострої фази, компоненти комплементу та інші.

У нормі ІФН-α продукується мононуклеар-ними фагоцитами (інша назва – “лейкоцитарний” ІФН), а ІФН-β – фібробластами (“фібробластний” ІФН). ІФН-γ (“імунний” ІФН) продукується Т-лімфоцитами і природними кілерами.

Вірус

Антиген

Інфікована
клітина

Т-клітина

ІФН-α

ІФН-β

ІФН-γ

Стійка
до віруса
клітина

Ілля Ілліч Мечніков
(1845-1916)
Лауреат Нобелівської премії 1908 р.
(спільно з Паулем Ерліхом)

Природжений клітинний імунітет

Макрофаг атакує гельмінта

Макрофаг атакує бактерію

Макрофаг та E.coli

Макрофаг і стрептокок

Фагоцитоз

Поліморфноядерні нейтрофіли (короткоживучі)

Еозинофіли Базофіли Опасисті клітини

Властивості антигенів:
1. Імуногенність – здатність індукувати специфічну імунну відповідь.
2. Антигенність – здатність специфічно реагувати з антитілами чи клітинами, виробленими на введення даного антигену.

Хоча молекули HLA, зазвичай, і називаються антигенами, але вони виявляють антигенність лише в тому випадку, коли розпізнаються імунною системою не власного, а генетично іншого організму, наприклад, при пересадці органу від однієї людини до іншої.

Антигени HLA

Існують також молекули HLA ІІІ класу, але вони не мають відношення до гістосумісності.
Основна функція білків ГКГ – представ-лення антигену для розпізнання Т-лімфоцитам.

Гени HLA

Певні локуси відповідають за синтез відповідних HLA-молекул: локус А – за синтез HLA-А, локус DR – за синтез HLA-DR і т.д. Тобто до антигенів І класу належать молекули HLA-А, HLA-В, HLA-С, а до ІІ класу – HLA-DR, HLA-DQ, HLA-DP.

Гени HLA І класу містяться переважно у локусах: А, В, С.
Гени HLA ІІ класу – переважно у локусі D, який складається з трьох сублокусів: DR, DQ і DP.

В-лімфоцит

Плазматична
клітина

У кожного АТ є антигензв’язуюча ділянка (варіабельна ділянка або Fab-фрагмент – Fragment Antigen Binding) і константна ділянка (Fc-фрагмент – Fragment Constant), яка може зв’язуватися з різними клітинами. Молекула Ig складається з 4 поліпептидних ланцюгів: двох важких та двох легких.

Ig G

Виділяють 5 функцій клітинного імунітету:
реакція відторгнення органів і тканин;
захист від вірусних і грибкових інфекцій, протозойних інвазій;
протипухлинний захист;
автоімунні реакції;
реакції “трансплантат проти господаря”.

У розвитку клітинного імунітету беруть участь три види клітин:
1. Антигенпрезентуюча клітина: поглинає і видозмінює АГ; зв’язує видозмінений АГ з молекулою ГКГ-І (іноді - з ГКГ-ІІ); виводить на свою поверхню комплекс видозміненого АГ і ГКГ-І; виробляє ІЛ-1.
2. Т-хелпери: активуються під впливом комплексу АГ із ГКГ-І та ІЛ-1; виробляють ІЛ-2.

Згідно із міжнародною класифікацією, всі антигенні маркери лімфоцитів та інших клітин зведені в групи і позначені як кластери диференціювання або CD. В даний час відомо понад 320 CD.

Паракринний механізм – дія цитокінів на близькорозташовані клітини і тканини.
Ендокринний механізм – дія цитокінів на відстані від клітин-продуцентів.

І. Характеризують роботу імунної системи загалом. Не спрямовані для виявлення конкретних збудників, клітин чи АТ. Після аналізу орієнтувальних тестів лікар вирішує, чи є необхідність продовжити уточнювальні тести.

ІІ. Призначені для визначення специфічних АГ, які належать конкретним збудникам, і специфічних АТ, спрямова-них проти конкретних АГ.

імунофлюоресцентний (визначення АГ чи АТ шляхом детекції флюоресціюючих комплексів; напр., визначення популяцій імуноцитів);
імуноферментний (ELISA) (визначення АГ чи АТ шляхом їх взаємодії, відповідно, з АТ чи АГ, міченими ферментами, що приводить до зміни забарвлення).