Система навчання іноземних мов і культур у початковій школі презентация

іноземних мов (далі – МНІМ) як наука.
Зв’язок методики з іншими науками.
Система навчання іноземних мов (далі – НІМ) і культур.
Підходи до НІМ.
Цілі НІМ.
Зміст НІМ.

культур – це наука, яка вивчає цілі, зміст, методи і засоби навчання, а також способи учіння й виховання на матеріалі відповідної іноземної мови і культури.

мов.

у будь-якому типі навчального закладу.
Спеціальна методика досліджує навчання конкретної ІМіК у певному типі навчального закладу з урахуванням мовних і мовленнєвих особливостей рідної мови і першої іноземної.

(у тому числі ретроспективне вивчення вітчизняного й зарубіжного досвіду);
2) вивчення та узагальнення позитивного досвіду роботи вчителів, які досягли видатних результатів у навчально-виховному процесі;
3) наукове спостереження;
4) пробне навчання;
5) експеримент;
6) дослідне навчання.

соціометрію; 4) експертну оцінку;
5) педагогічний консиліум;
6) тестування; 7) моделювання;
8) хронометрування; 9) математичну статистику.

питань як цілі навчання, загальна спрямованість змісту навчання, організаційні форми навчання тощо. Методика спирається на досягнення педагогіки в питаннях виховання і загальної освіти у процесі навчання ІМіК.

дидактичні принципи і методи навчання, які реалізуються з урахуванням специфіки навчальної дисципліни. На основі положень дидактики організується процес навчання, розробляється теорія уроку, обираються методи контролю знань, навичок і вмінь.

учнів у засвоєнні нових знань та оволодінні вміннями, управлінні навчально-виховним процесом, стимулюванні активності учнів, залученні школярів до планування своєї навчальної діяльності, плануванні методів, засобів і форм навчальної діяльності, її самоорганізації, самоконтролю, тобто саморегулюванню навчання, формуванню автономності учнів.

ІМіК знаходиться у прямій залежності від активності учнів, від способів залучення їх до всіх видів мовленнєвої діяльності та інтенсивного вправляння у говорінні, аудіюванні, читанні, письмі та перекладі.

мотивації та їх індивідуальних проявів допомагає вчителю обирати раціональні методи і прийоми навчання іноземної мови і культури, забезпечує керування розумовою діяльністю учнів.

розуміння навчального матеріалу. Мислення різних учнів одного віку різниться співвідношенням наочно-образних і словесно-логічних компонентів, а також рівнем його продуктивності.
Мислення функціонує в єдності з мовленням, саме в ньому воно й проявляється.

розрізняють короткочасну і довгочасну пам’ять. Обидва види пам’яті мають велике значення для реалізації мовленнєвої діяльності.

картини (образна пам’ять), інші — слова (вербальна пам’ять). Найпоширенішою є класифікація типів пам’яті за каналом надходження інформації: зоровим, слуховим, дотиковим, руховим і комбінованим.

В залежності від того, який аналізатор відіграє у сприйманні провідну роль, розрізняють слухові, зорові, дотикові та кінетичні види сприймання.

переключення.
Увага — це не самостійний психічний процес, його не можна віднести до якостей особистості. Вона не має свого окремого і специфічного продукту, її результатом є покращення будь-якої діяльності, в якій вона присутня.
Залежно від активності людини щодо організації уваги розрізняють три її види: мимовільну, довільну і післядовільну

особистими спонуканнями, пристрастями і потребами. Це спричиняє труднощі щодо формування мотивації. Учитель може вплинути на неї лише опосередковано, створюючи передумови, на основі яких в учнів виникає особиста зацікавленість у роботі.

Психолінгвісти досліджують мовленнєву поведінку людини, описують моделі процесів мислення, операцій, дії, які відбуваються під час слухання і говоріння.

забезпечують сприймання при аудіюванні і читанні та породження мовленнєвого продукту при говорінні та письмі. У процесі навчання ІМ формується навчальна (пізнавальна) діяльність, під час якої учні оволодівають мовою, у них розвиваються механізми мовлення і мовленнєва діяльність, в якій мова і функціонує.

значення набуває комунікативна функція мовлення, що зумовлює необхідність створення відповідних ситуацій спілкування;
вправи мають носити проблемний характер; вирішення проблеми сприяє як формуванню мовленнєвих навичок, так і активізації процесів мислення;
формування вмінь іншомовного мовлення буде ефективнішим при наявності мотивації.

соціолінгвістика, прагмалінгвістика (теорія мовленнєвих актів), текстуальна лінгвістика, функціональна граматика, а також педагогічна лінгвістика, яка безпосередньо пов'язана з розробкою теоретичних лінгвістичних основ методики та прикладних питань навчання конкретної мови, її аспектів та видів мовленнєвої діяльності.

глобальних компонентів методики:
цілей навчання (для чого навчати?),
змісту навчання (чого навчати?),
технології навчання (як навчати?) і
допоміжних засобів (з допомогою чого навчати?).

мови у двох матеріальних функціональних формах – звуковій та графічній, які утворюють два види мовлення – усний та писемний. В них використовуються різні мовні засоби, що належать до однієї національної літературної мови.

навчання іноземних мов дітей та дорослих. Самій постановці комунікативної мети і можливості її реалізації значною мірою сприяли результати лінгвістичних досліджень, зокрема мовних функцій, функціональних стилів мовлення, їх співвідношення з усною та письмовою формами літературної мови, функціонально-стилістичної співвіднесеності мовних засобів усіх рівнів, які обслуговують певні сфери спілкування, невербальних засобів і т. і.

наук відчувається у змісті навчання іноземних мов і насамперед у відборі навчального матеріалу згідно з конкретними цілями та умовами навчання. Дихотомія мова-мовлення, їх співвідношення та функції, поняття система, норма, узус, мовні структури та функції, мовні контакти, соціокультурні аспекти мови і т. і. - весь цей комплекс лінгвістичних проблем знаходить відображення в теорії і практиці відбору та організації змісту навчання іноземних мов.

мови та мовлення. Відомо, що словниковий склад мови як сукупність вербальних засобів мовленнєвого спілкування дуже великий за обсягом, в той час як для "середнього" носія мови вистачає всього дві-три тисячі слів.

навчання ІМіК — сукупність основних компонентів навчального процесу, які визначають відбір іншомовного матеріалу для занять, форми його подання, методи і способи навчання, а також способи його організації.

— базова категорія навчання ІМіК, яка визначає стратегію навчання і вибір методу навчання, за допомогою якого реалізується ця стратегія; точка зору на сутність того, як слід формувати іншомовну комунікативну компетентність.

рефлексивний,
культурологічний,
рівневий,
професійно-орієнтований підходи.

інтерпретацію в рамках комунікативно-діяльнісного (особистісно-діяльнісного) підходу до навчання.
Згідно цього підходу навчання ІМіК має носити діяльнісний характер, оскільки реальне спілкування на уроці здійснюється шляхом мовленнєвої діяльності, за допомогою якої учасники спілкування намагаються вирішувати реальні та уявні завдання.

запланований результат педагогічної діяльності, який досягається за допомогою змісту, методів, засобів навчання тощо.

формування іншомовної комунікативної компетентності в залежності, наприклад, від типу школи: початкової, основної, старшої.

висуваються п’ять основних цілей:
практичну,
виховну,
освітню,
розвивальну
професійно орієнтовану (у старшій школі).

Іншомовна комунікативна компетентність — здатність успішно вирішувати завдання взаєморозуміння і взаємодії з носіями мови, яка вивчається, у відповідності до норм і культурних традицій в умовах прямого й опосередкованого спілкування.

і нової культури у процесі оволодіння ними.
Важливим завданням навчально-виховної роботи є також формування активної життєвої позиції учнів, їхньої автономності.
Характер і зміст виховної роботи мають реалізуватися з урахуванням вікових особливостей учнів, їхніх інтересів, рівня володіння іншомовною комунікативною компетентністю.

свою чергу, передбачає: використання мови, що вичається, для підвищення загальної культури учнів, розширення їхнього кругозору, знань про країну, мова якої вивчається, і за допомогою мови про навколишній світ у цілому.

мовних здібностей учнів, культури мовної поведінки, навчальних умінь, інтересу до вивчення мови, таких властивостей особистості як стійкі позитивні емоції, вольові якості, пам’ять, рефлексія тощо.

перехід на оновлений зміст і нову структуру загальної середньої освіти, формується мережа різнопрофільних класів у старшій школі.

методики навчання ІМіК, сукупність того, що учень повинен засвоїти у процесі навчання, відповідає на запитання “Чого навчати?” Зміст навчання має забезпечити досягнення головної мети навчання, яка, полягає в тому, щоб навчити учнів спілкуватися ІМ в типових міжкультурних ситуаціях у межах засвоєного програмного матеріалу.

функції, психологічні та мовленнєві ситуації і ролі, невербальні засоби спілкування; комунікативні цілі і наміри; теми, проблеми і тексти; мовленнєві вміння і вправи для їх розвитку; відповідні знання.

вправи для їх формування; вміння вступати у комунікативні стосунки, орієнтуватися у соціальних ситуаціях і керувати ними, вправи для їх розвитку; відповідні знання.

формування; відповідні знання.
4. Навчальні і комунікативні стратегії; вміння оперування ними і вправи для їх розвитку; відповідні знання.

початкової освіти з ІМ.

Назвіть завданням мовного компонента освітньої галузі “Мови і літератури” та його змістові лінії.

Охарактеризуйте дидактичні принципи: наочності; міцності, свідомості, науковості, активності, виховного навчання, системності і послідовності, врахування індивідуальних особливостей учнів, доступності і посильності, міжпредметної координації, міжкультурної взаємодії.

Охарактеризуйте методичні принципи: комунікативності; комунікативно спрямованого формування мовленнєвих навичок; інтегрованого навчання видів мовленнєвої діяльності та аспектів; урахування рідної мови і культури; домінуючої ролі вправ; автентичності навчальних матеріалів; професійної спрямованості іншомовного навчального спілкування.

: підручник для студ. класичних, педагогічних і лінгвістичних університетів / Бігич О. Б., Бориско Н. Ф., Борецька Г. Є. та ін. / за загальн. ред. С. Ю. Ніколаєвої. – К : Ленвіт, 2013. – 590 с.

Методика формування міжкультурної іншомовної комунікативної компетенції : курс лекцій : [навч.-метод. посібник для студ. мовних спец. осв.-кваліф. рівня “магістр”] / [Бігич О. Б., Бориско Н. Ф., Борецька Г. Е. та ін. / за ред. С. Ю. Ніколаєвої]. – К. : Ленвіт, 2011. – 344 с.

Бігич О. Б. Теорія і практика формування методичної компетенції вчителя іноземної мови початкової школи : [навчальний посібник] / Оксана Борисівна Бігич. – К. : Ленвіт, 2006. – 200 с.