Музей М. Грушевського, м.Козятин, Україна презентация

свобідним і незв'язаним! Се перша умова і велика необхідність — вимога самостійності, котрої тому мусять до останнього боронити всі, кому дорогі інтереси України і її трудового народу.
М.С.Грушевський

29 вересня 1866 року в містечку Холм в Царстві Польському (нині на території Польщі, має назву Хелм).

Мати, Глафіра Захарівна Опокова походила із сім'ї священнослужителів з містечка Сестринівки.

Батько - Сергій Федорович Грушевський, на той час працював викладачем у греко-католицькій гімназії.

Федір, Михайло. Ставрополь, бл. 1876 р.

університету Святого Володимира. У травні 1894 р. - захистив магістерську дисертацію і отримав ступінь магістра.

Навчання

ординарного професора кафедри «всесвітньої історії з окремим узагальненням історії Східної Європи»  Львівського університету.
На цій посаді Грушевський пропрацював до 1914 року.

світ «Енеїди» Котляревського, 1898 р: Сидять у першому ряду: Михайло Павлик, Євгенія Ярошинська, Наталія Кобринська, Ольга Кобилянська, Сильвестр Лепкий, Андрій Чайковський, Кость Паньківський (старший). Стоять у другому ряду: Іван Копач, Володимир Гнатюк, Осип Маковей, Михайло Грушевський, Іван Франко, Олександр Колесса, Богдан Лепкий. Стоять у третьому ряду: Іван Петрушевич, Філарет Колесса, Йосип Кишакевич, Іван Труш, Денис Лукіянович, Микола Івсюк.

році Грушевський стає редактором «Записок НТШ», створює Археографічну комісію.
У 1897 році Грушевського обрано головою Наукового Товариства ім. Шевченка, а також головою Історично-філософської секції НТШ.

обвінчався з Марією Вояківською.

том своєї фундаментальної праці — «Історія України-Руси», наприкінці 1898 року робота була надрукована у Львові.
Незабаром Грушевський видає ще два томи своєї праці.

від політики, проте 1899 року він разом з Іваном Франком увійшов до Української національно-демократичної партії та очолив міське відділення.
Але незабаром, через небажання відлучатись від наукової роботи, вийшов із неї.

Влітку 1906 року Грушевський виїхав до Петербурга, де тоді працювала Перша Державна Дума.

вістника». Був одним з організаторів та редакторів газети «Рада» (1906) і часопису «Україна» (1907–1914).
Після організації Українського Наукового Товариства в Києві весною 1907 року, був обраний його головою.

Грушевського, що увійшов до його керівництва, створене нелегальне позапартійне українське громадське об'єднання — Товариство українських поступовців, що згуртувало сили українства й до 1917 року було єдиною діючою українською організацією ліберального напряму.
Свою політичну платформу Грушевський базував у той час на принципах конституційного парламентаризму й автономії України.

у Києві за звинуваченням в австрофільстві та причетності до створення Легіону Українських січових стрільців. Волю йому принесла Лютнева революція у Петрограді.

обрала Грушевського головою.
27(14) березня виступив на Київському кооперативному з'їзді з вимогою національно-територіальної автономії України у федеративній Російській республіці.

здійсненим П.Скоропадським, Грушевський перейшов на нелегальне становище.
У підпіллі займався науковою працею.

у Празі, потім у Відні як представник закордонної делегації Української партії соціалістів-революціонерів.
Розгорнув широку публіцистичну й наукову діяльність.

керівником історико-філологічного відділу.

Михайла Сергійовича поставила твердий фундамент під наукове українознавство і розвиток української національної історіографії.

23 березня 1931 року Грушевського заарештували як «керівника Українського націоналістичного центру», вигаданого чекістами.
5 січня 1933 року справу екс-голови Центральної Ради закрили зі зловісним, водночас, поясненням-вердиктом — з огляду на його… смерть.
Виконання цього вироку відтермінували до 24 листопада 1934 року, коли Грушевський справді помер у Кисловодську від сепсису.

Наук, а 29 листопада відбулися похорони. Похований на Байковому кладовищі Києва.

М.Грушевського – ніколи не згасне…
Ми триматимемо свічку подяки великому сину української нації, ми будемо берегти свободу і вірити в світле майбутнє, вчитися на помилках, робити висновки і берегти нашу країну, адже це і є завдання справжнього громадянина незалежної держави.

а також споруджені пам’ятники

У Луцьку