Людвіг ван Бетховен презентация

придворного музиканта Бетховена народився син, який був названий Людвігом.
Це був вже другий за рахунком Людвіг перший народився на два роки раніше і незабаром помер. Точна дата його народження невідома. В ті часи не було прийнято записувати дату народження немовлят «третього стану». Зберегся лише запис у метричній книзі бонської католицької церкви Святого Ремигия про те, що Людвіг Бетховен хрещений 17 грудня 1770. Отже, він народився на день-два раніше. У 1774 і 1776 роках в родині з’явилися на світ ще два хлопчика Каспар Антон Карл і Микола Йоганн.
Людвіг народився в похмурій кімнаті з низькою стелею і косою зовнішньою стіною. Це житло згодом стало бетховенським музеєм.

занурював голову в крижану воду. Швидше за все, це і стало основною причиною втрати слуху. Але звичка була настільки сильною, що композитор не зміг від неї відмовитися до кінця своїх днів.
У 1822 році до Карла Черні, колишнього учня Бетховена, надійшов на навчання угорський хлопчик на прізвище Ліст. Почувши його на концерті, Бетховен був схвильований його грою і мовчки поцілував маленького піаніста. Пам’ять про цей поцілунок Ліст зберігав все життя. Саме цей угорський хлопчик, ставши, пізніше великим композитором, успадкував унікальну бетховенську манеру гри.

що пам’ятник Бетховену не звели унаслідок браку казенних коштів, Ліст довго обурювався, а потім пожертвував відсутню суму. Пам’ятник був добудований.

бушувала моторошна сніжна буря, виблискувала жахлива блискавка. Вмираючий композитор раптово витягнувся на ліжку, підвівся, погрозив кулаком в небо і помер.
 У 2007 році Крістіан Рейтер, віденський експерт судової медицини, дослідивши збережене волосся Бетховена, зробив висновок, що в організмі композитора вміст свинцю перевищував допустиму норму, що могло стати причиною смерті. За його припущеннями, лікар, який лікував Бетховена Андреас Ваврух регулярно протикав хворому черево, а на місце, де утворилася рана накладав примочки зі свинцю.

композиції для оркестру, від увертюр до різного роду театральної музики. Серед концертів найбільш відомі сім (один скрипковий, п'ять фортепіанних, один т.зв. „потрійний“ для скрипки, віолончелі і фортепіано); інші два — це: неопублікований, ранній фортепіанний концерт WoO 4 і фортепіанне перекладення скрипкового концерту op. 61 (позначений як op. 61a).

фортепіанні та струнні тріо, сонати для скрипки та фортепіано і для віолончелі з фортепіано, а також ансамблі з духовими інструментами.