Гончаров Іван Олександрович, 18.06.1812-27.09.1891 ( 10 клас) презентация

18 червня 1812 року в Симбірську(нині Ульяновськ).Батько,Олександр Іванович(1754-1819),та мати,Авдотья Матвіївна(1785-1851) належали до купецького стану.Батько був хліботорговцем.У сім'ї,крім Івана,було ще двоє дітей(дві молодших сестри письменника).

самому центрі міста, з великим двором, садом, численними будівлями проходило дитинство майбутнього письменника.Коли Гончарову було сім років, помер його батько. У подальшій долі та духовному розвитку письменника важливу роль відіграв його хрещений батько, відставний моряк, Микола Миколайович Трегубов. Він відрізнявся широтою поглядів і критично ставився до деяких явищ сучасного життя. «Добрий моряк» — так вдячно називав Гончаров свого вихователя, який фактично замінив йому рідного батька.

потім у приватному пансіонаті.У десять років його відправили до Москви для навчання в комерційному училищі.Вісім років провів Гончаров в училищі. Ці роки були для нього важкими й малоцікавими. Гончарову вдалося переконати в цьому матір, і та написала прохання про виключення його зі списку пансіонерів.У серпні 1831 р.,після усішної здачі іспитів, Гончаров став студентом Московського університету(факультет словесності).

відвідати свої рідні краї,але не залишатися там на постійне місце проживання.Проте симбірський губернатор наполегливо просив Гончарова обійняти посаду його секретаря. Після роздумів і коливань Гончаров прийняв цю пропозицію, а справа виявилася нудною і невдячною. Після одинадцяти місяців перебування в рідному містечку він поїхав до Санкт-Петербурга,де працював перекладачем іноземного листування в департаменті зовнішньої торгівлі міністерства фінансів.У Петербурзі Гончаров зблизився з родиною Майкова,де був учителем двох старших синів Миколи Аполлоновича Майкова.

літературний досвід Івана.А уже у 1838 і 1839 в рукописних альманахах літературно-художнього гуртка живописця Н.Майкова з'явилися романтичні вірші Гончарова і перші повісті «Відважна Болеста» і «Щаслива помилка».Гончаров познайомився з Бєлінським, часто бував у нього на Невському проспекті, в домі Літераторів. Тут 1846 року Гончаров читав критику до свого роману Звичайна історія.А уже навесні 1847 року на сторінках «Современника» було опубліковано «Звичайну історію». У романі конфлікт між «реалізмом» і «романтизмом» постав суттєвою колізією російського життя.

учасников навколосвітньої подорожі на фрегаті "Паллада" як секретар адмірала Путятіна.Експедиція тривала майже два з половиною роки. Гончаров побував в Англії, Південній Африці, Індонезії, Японії, Китаї, на Філіппінах, на безлічі невеликих островів і архіпелагів Атлантичного, Індійського і Тихого океанів. Висадившись на березі Охотського моря, Гончаров проїхав сухим шляхом через усю Росію і повернувся до Петербурга 13 лютого 1855 року.Уже в 1858 році виходить цикл нарисів про подорож під назвою "Фрегат "Паллада"",який був своєідним "щоденником письменника".Книга одразу стала великою літературною подією.

залишався тут недовго. Незабаром йому вдалося отримати місце цензора.Ця посада не подобалася письменнику,тому незабаром він йде у відставку.У 1859 році написав роман "Обломов".З 1862 по 1863 роки Гончаров займає пост головного редактора «Північної пошти», входить до Ради у справах друку.Вихід у світ «Обломова» і величезний успіх його у читачів принесли Гончарову славу одного з найвидатніших російських письменників.

романом "Обрив".Однак потрібно було ще й якось заробляти на хліб.У 1862 році посів посаду редактора газети "Північна пошта".Згодом був призначений на посаду члена ради у справах друку.Проте наприкінці 1867-го року Іван Гончаров іде у ідставку,на пенсію.До того часу Гончаров списав уже багато паперу, а кінця роману "Обрив" все ще не бачив.Автор працював над ним цілих двадцять років. Часом, особливо до кінця роботи, він впадав в апатію, і йому здавалося, що не вистачить сил завершити цей монументальний твір. Ціною величезних зусиль, долаючи фізичні й моральні недуги, він довів роман до кінця. «Обрив» завершив, таким чином, трилогію. Кожен із романів Гончарова відбив певний етап історичного розвитку Росії.

Але після кінця роботи над твором життя його склалося дуже важко. Хворий, самотній Гончаров часто піддавався душевній депресії.Він пише кілька нарисів: «Літературний вечір», «Слуги старого століття», «Поїздка Волгою», «Східним Сибіром», «Травень місяць у Петербурзі». Деякі з них були опубліковані посмертно.24 вересня письменник застудився.Хвороба розвивалася стрімко,і в ніч на 27 вересня письменник помер від запалення легенів.Іван Олександрович був похований на Новому Нікольському кладовищі Олександро-Невської лаври (у 1956-му перепоховано, прах письменника перенесли на Волкове кладовище).

міста, існує музей Гончарова, пам'ятники, меморіальна альтанка.
Вулиці, що носять ім'я І. Гончарова у містах:Росія: Ульяновськ, Брянськ, Калінінград, Магнітогорськ, Москва, Новоросійськ, Пенза, Саранськ, Тула​​, Чебоксари; Україна: Вінниця, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Маріуполь, Миколаїв, Сімферополь, Хмельницький; Казахстан: Алмати.
Альтанка-пам'ятник І. А. Гончарову в Кіндяковке