Слайд 2Шок
Класифікація
1. Гіповолемічний
1.1. Геморагічний.
1.2. Негеморагічний (зневоднення, опіки, поліурія,
недостатність кори наднирників, втрати в “третій простір”).
2. Кардіогенний (гострий інфаркт, міокардит, контузії серця)
3. Дистрибутивний (септичний, нейрогенний, анафілактичний).
Слайд 34. Обструктивний (ТЕЛА, тампонада серця, міксома передсердь, напружений пневмоторакс).
Шок – це
гострий небезпечний для життя стан, що характеризується неадекватною доставкою та споживанням кисню тканинами внаслідок порушення перфузії.
Завжди характеризується комбінацією артеріальної гіпотензії та метаболічного ацидозу.
Слайд 5Кінцеві точки адекватної інфузійно-трансфузійної терапії геморагічного шоку:
Нормалізація АТ, ЦВТ, діурезу;
Венозний лактат
< 4 ммоль/л;
ВЕ > 3 ммоль/л.
Слайд 6Програма інфузійної терапії
Втрата 15% ОЦК і менше – ізольовано кристалоїди в
3 рази більше об’єма крововтрати або кристалоїди : колоїди в співвідношенні 1:1 (об’єм ОЦК у чоловіків 70 мл/кг, в жінок 60 мл/кг), наприклад: колоїди 500 – 750 мл + кристалоїди 500 мл або кристалоїди 2000 – 2500 мл;
Слайд 720 – 25% ОЦК колоїди : кристалоїди = 1:1 (наприклад колоїди
750 – 1000 мл + кристалоїди 1000 мл);
30 – 40% ОЦК колоїди : кристалоїди : препарати крові = 1:1:1 (колоїди 1000 – 1500 мл + кристалоїди 1000 – 1500 мл + СЗП 250 – 500 мл + Ер. Маса 250 – 500 мл + ТК (концентрат тромбоцитів) + альбумін 10% - 200 мл);
Більше 40% ОЦК - співвідношення 1:1:2 (колоїди 1500 мл + кристалоїди 1500 – 2000 мл + СЗП 1000 – 1500 мл + Ер. Маса 1000 – 1500 мл + ТК + альбумін 10% - 500 мл).
Слайд 8Об’єми та швидкість
Шок І ст. – 100 – 200 мл/хв
Шок
ІІ ст. – 200 – 300 мл/хв
Шок ІІІ ст. – 300 – 500 мл/хв
Шок ІV ст. – 500 і більше мл/хв, внутрішньоартеріальне нагнітання крові.
За 1 – 2 години необхідно компенсувати близько 70% втрат.
Слайд 9TRALI
1 випадок на 5000 трансфузій;
Наявність донорських лейкоцитів, що загинули в СЗП
та Еритроцитарній масі з наступною нейтрофільною активацією;
ГРДС, що часто потребує ШВЛ;
До 10 дня зберігання в донорській крові зростає кількість мікроемболів (12000 – 18000 в 1 мл) до 170 мкм в діаметрі (легеневий капіляр – 15 – 25 мкм).
Слайд 10Стратегія препаратів:
- концентрат тромбоцитів при рівні тромбоцитів в крові менше 50000
/ мкл, 1 доза на 10 кг ваги;
- для первинної ресусцитації не показаний 0,9% натрію хлорид (ризик гіперхлоремічного ацидозу, збільшення летальності на 40%), а тільки збалансовані розчини – Рінгера – лактатний, Стерофундін (тобто ті, що не змінюють рН);
- ГЕК І покоління 450/0,7 (стабізол) не використовують, доза ГЕК ІІ покоління 200/0,5 – 20 мл/кг, ІІІ-го (тетраспан 130/0,42, волювен 130/0,4) – 50 мл/кг;
Слайд 11- гелофузин – не впливає на коагуляційний потенціал крові, доза до
10 – 15 літрів на добу;
- кріопреципітат – в невеликому об ємі містить фібриноген та фактор VIII в значній концентрації, призначається при фібриногені менше 1 г/л, 1доза на 10 кг маси тіла;
- октаплекс (концентрат протромбінового комплексу) доза 20 мг/кг, 1 флакон дорівнює 1 літру СЗП, не викликає TRALI, немає вірусної нагрузки, прогнозований ефект; не можна вводити раніше 8 годин після введення препаратів транексамової кислоти;
Слайд 12
- новосевен – 40 - 120 мкг /кг ваги. Умови використання:
тромбоцити не менше 50000, Нв не менше 70 г/л, рН крові не нижче 7,1, нормотермія, лактат не нижче 2 ммоль/л, хірургічна зупинка кровотечі.
- реместіп – аналог гормону задньої долі гіпофізу. При кровотечі з ШКТ препарат призначають по 1 мг кожні 4-6 год. При кровотечі з розширених вен стравоходу вводять на протязі 3-5 днів.
Слайд 13після припинення кровотечі рекомендується введення препарата ще протягом 2-3 діб для
попередження рецидивів. При кровотечі з урогенітального тракту вводять 0.2-1 мг кожні 4-6 год. Як правило, разову дозу вводять в/в струминно протягом 1 хвилини.. В ході гінекологічних операцій Реместіп можна вводити парацервікально або інтрацервікально. Призначають 400 мкг препарату в 10 мл фізіологічного розчину. При необхідності дозу можна збільшити або ввести повторно.
Слайд 14Анафілактичний шок
- реанімаційні заходи, протекція дихальних шляхів;
- адреналіну гідротатрат 0,18% 1
мг в розведенні 1:10000 довенно дробно (по 0,5 мг);
- 0,9% розчин Натрію хлориду 20 мл/кг болюс довенно;
- ГКС (гідрокортизону гемісукцинат, преднізолон до 1000 мг/добу).
Слайд 15Септичний шок
- в/в за 30 хвилин 1000 мл кристалоїдів із наступною
оцінкою впливу на гемодинаміку, використання ГЕК призводить до збільшення летальності та ниркових ускладнень і в даний час заборонено;
- вазопресори при відсутності ефекту від об ємного навантаження: дофамін 5 – 30 та більше мкг/кг/хв або дофамін + норадреналін 0,05 – 0,2 мкг/кг/хв;
- раннє використання антибіотиків широкого спектру дії: деескалаційна емпірична терапія в 1-шу годину (карбапенеми, лінезолід, ванкоміцин);
Слайд 16- при гіпотензії, що утримується незважаючи на адекватну інфузію та вазопресори
– гідрокортизон до 300 мг/добу.
Слайд 17Кардіогенний шок
- ЕКГ – моніторинг;
- наркотичні анальгетики;
- тромболізис: актілізе 15 мг
болюсно, потім по 0,75 мг/кг за 30 хв., далі по 0,5 мг/кг протягом 60 хв; стрептокіназа 250 000 ОД на 20,0 мл. Фіз.р-ну протягом 30 хв., потім по 100 000 ОД/год. протягом 24-48 год.;
- дофамін 10 – 30 та більше мкг/кг/хв або комбінації дофамін + добутамін, дофамін + норадреналін 0,05 – 0,2 мкг/кг/хв;
Слайд 18- 80 ОД/кг гепарину довенно із наступною інфузією 1000 ОД/год під
контролем АЧТЧ кожні 4 години або НМГ;
- рання хірургічна тактика;
- внтурішньоаортальна балонна контрпульсація.
Слайд 19ТЕЛА
- первинні реанімаційні заходи;
- нефракціонований гепарин 80 ОД/кг болюс, потім 18
ОД/кг/год, але не менше 1250 ОД; контроль АЧТЧ кожні 6 годин;
- альтеплаза болюс 10 мг з наступною 2-х годинною інфузією 90 мг;
- пероральні антикоагулянти мінімум 3 місяці, а при ризику рецидиву 3 – 6 місяців (МНО – 2,0 – 3,0).