Догляд за хворими і невідкладна допомога при синдромі бронхіальної обструкції презентация

практиці лікаря і медсестри швидкої допомоги та амбулаторії лікаря загальної практики-сімейної медицини)

асми, яка обумовлена розвитком резистентності до стимуляторів адренорецепторів, втомою дихальних м’язів і супроводжується виникненням гіперкапнії.

становить:
В Англії – 15 %
В США – 10 %
В Україні – офіційно 280 тис., за експертними оцінками приблизно 9% що становить біля 4,32 млн. чоловік

професійні чинники
60 % астми спричинено нераціональним лікуванням антибіотиками хронічного бронхіту

у схильних до цього захворювання осіб:
Домашні алергени:
Зовнішні алергени:
Професійна сенсибілізація.
Паління тютюну:
Повітряні полютанти:
Респіраторні інфекції.
Вади в дієті.
Споживання деяких ліків (нестероїдних протизапальних, β блокаторів).
Ожиріння.

алергени.
Домашні та зовнішні повітряні полютанти.
Респіраторні інфекції.
Фізичні вправи та гіпервентиляція.
Зміни погоди.
Двоокис сірки.
Окремі види їжі, харчових добавок, медикаментів.
Надмірні емоції.
Паління тютюну (активне та пасивне).
Іританти в домашньому побуті.

спричинене значною кількістю клітин та медіаторів запалення. Хронічне запалення поєднується з гіперреактивністю бронхів, що проявляється рецидивуючими симптомами свистячого дихання, ядухи, скованості у грудній клітці, кашлю, особливо вночі та рано вранці. Ці епізоди звичайно пов'язані з розповсюдженою, але варіабельною бронхообструкцією, яка зворотня спонтанно або під впливом терапії.

ризику

Med 161: 1720-45;2000

Бронхіальна астма – двохкомпонентне захворювання

та при фізичному навантаженні;
епізодичні свистячі хрипи в легенях;
повторна скованість грудної клітини.

видиху за першу секунду (ОФВ1) < 80 % від належних;
виражена зворотність бронхіальної обструкції - підвищення рівня ПОШвид та ОФВ1 > 12 % (або 200 мл ³) за результатами фармакологічної проби з b2-агоністом короткої дії;
добова варіабельність ПОШвид та ОФВ1 > 20 %.

2. Алергологічне дослідження (алергологічний анамнез - наявність у хворого алергічного риніту, атопічного дерматиту або БА чи атопічних захворювань у членів його родини; позитивні шкіряні проби з алергенами; підвищений рівень загального та специфічного Ig E).
3. Визначення гіперреактивності бронхів (проводиться у хворих з клінічними симптомами, які характерні для БА, але за відсутності характерних порушень ФЗД; вимірюється за результатом провокаційних тестів з гістаміном, метахоліном, фізичним навантаженням).

не тільки симптоматично за допомогою бронхолітиків

р. – перший консенсус по лікуванню астми.
1995 р. - Глобальна Ініціатива проти Астми (GINA)
1998 р. - перегляд консенсусу (GINA 1998)
1998 р. - прийнято Українську адаптацію консенсусу
1999 р. - видано наказ № 311 МОЗ України
2003 р. - видано наказ № 499 МОЗ України
2006 з. - перегляд консенсусу (GINA 2006)
Березень 2007 року – видано наказ № 128 МОЗ України

(GINA 2006)
Наказ МЗ України № 128 від 19 березня 2007 року

вірного встановлення діагнозу БА є вимірювання варіабельності бронхіальної обструкції
Рекомендовано використовувати класифікацію: контрольована, частково контрольована та неконтрольована БА
Мета в лікуванні БА – досягнення та підтримання клінічного контролю захворювання

відчуття стискання в грудях, задишка)
Немає використання препаратів невідкладної допомоги
Немає нічних пробуджень через симптоми астми
Немає нападів астми
Немає невідкладних візитів до лікаря або викликів “невідкладної допомоги”
Немає побічних ефектів лікування, які означали би заміну препарату
Практично нормальна функція дихання

Повний контроль є сукупністю всіх вказаних критеріїв, яких потрібно досягнути і підтримувати кожний день впродовж не менше 7-8 послідовних тижнів.

і зниження факторів ризику
Оцінка стану пацієнта, його лікування та наступний моніторинг
Лікування ускладнень БА
Лікування БА на фоні інших захворювань та станів

за перебігом захворювання від лікування за схемою, яка відповідала визначеному у хворого ступеню контролю БА, можливо поступово ослабити підтримуючу терапію, обережно перейти до лікування за схемою більш низького ступеня, що дасть змогу визначити мінімальний необхідний для підтримання контролю обсяг терапії.
Якщо у хворого за призначеного лікування не отримано належного контролю симптомів і функціональних порушень, слід перейти до лікування за схемою більш вищого ступеня, попередньо впевнитись у правильності виконання хворим призначень лікаря.

раз на добу. Найбезпечніший і найселективніший з них – Сальбутамол

Препарати базисної терапії необхідно приймати щодня. Якщо при цьому не вдається досягнути повного контролю (відсутності будь-яких симптомів), необхідно прийти до лікаря для перегляду схеми лікування!

пацієнтів в даному дослідженні отримували інгаляційні кортикостероїди і/або β2-агоністи короткої дії.
Тобто інгаляційні кортикостероїди і/або β2-агоністи короткої дії повного контролю над симптомами астми не дають!

AIRE було наймасовішим дослідженням особливостей перебігу і терапії бронхіальної астми різних ступенів важкості, в якому прийняло участь 2803 пацієнтів, і яке виявило, що тільки 5% хворих в Європі досягають лише доброго, але не повного контролю над БА.

пацієнтів, підтримувався до закінчення дослідження – впродовж 12 місяців!
GOAL показало, що СЕРЕТИД дозволив досягнути повного контролю у більш ніж половини пацієнтів.
44% хворих, які не мали контролю на ІГКС, досягнули повного контролю СЕРЕТИДОМ.
Завдяки СЕРЕТИДУ повний контроль досягається швидше і на 60% меншою дозою ІГКС!

Дослідження GOAL (закінчено у 2004 р.), в якому прийняло участь 3000 хворих на астму, підтвердило, що повний контроль є метою, яку можливо досягнути за допомогою комплексного препарату сальмотерола та флютиказона (СЕРЕТИД)

–
(Сальбутамол, фенотерол)

Препарати для базисної терапії

Інгаляційні кортикостероїди –
(Бекотид, Будесонид, Флутикозон, Мометазон)
Бронходилятатори тривалої дії – (Формотерол, Сальметерол )
Комбіновані препарати –
(Серетид, Сімбікорт, Серофло, Форакорт)

Allergy Clin Immunol 2002
Bousquet J et al.,
Am J Resp Crit Care Med 161: 1720-45;2000

препараті

Регульоване застосування Сімбікорту забеспечує вірний рівень лікування у потрібний час

Подальший
контроль

Крок «донизу» у контролі лікування
астми

інше не має значення”