Парфум. Історія виникнення презентация

з різних частин рослин: коренів, кори, листя, смоли, квітів тощо.
Парфуми тваринного походження — це продукти виділень певних тварин (кашалотів та бобрів). Такі аромати використовують у парфумерії як закріплювальні елементи.
Олії разом із закріплювачем розчиняють у спирті й розливають у скляні флакони для подальшого застосування.

було пов'язано з богами і жертвопринесеннями. Достеменно відомо, що парфумерією користувалися в Біблійні часи - в Біблії є кілька згадок про використання ароматичних олій. 

 

ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ

Хоча парфуми і парфумерія також існували в Індії, велика частина їх ароматів були засновані на ладані. Найраніша дистиляція ефірної олії була згадана в тексті «Харшачарита», написаному в сьомому столітті нашої ери в Північній Індії. Там же описується використання ароматної олії орлиного дерева.

Нещодавно археологи виявили в Піргосі, на Кіпрі те, що, як вважають, є найстарішими парфумами в світі. Виготовлені вони понад 4 000 років тому. Парфуми були виявлені в стародавній парфумерній майстерні. 60 знахідок, серед яких перегінні куби, ємності для змішування, трубки і флакончики парфумів були знайдені в межах майстерні площею 4 000 м. Люди в давні часи використовували трави, квіти, а також спеції, мигдаль, коріандр, мирт, смоли хвойних дерев, бергамот.

парфумерії. Концентрація парфумерної композиції у ньому особливо сильна і може становити 20-30 % в пропорції з рештою етилового спирту 70-80 % концентрації. 

2.Парфумована вода (eau de parfum, parfum de toilette, esprit de parfum) — це найбільш концентрована після парфумів суміш парфумерної композиції (12-15 %) з етиловим спиртом 85 % концентрації. 

3.Туалетна вода (eau de toilette) — це легкий у відношенні концентрації (6-12 % парфумерної композиції до решти спирту 85 % концентрації) і найбільш розповсюджений у повсякденному житті вид парфумерії. 

4.Одеколон (eau de cologne) — це зовсім легкий вид парфумерії, який включає в себе 3-5 % парфумерної композиції і решту етилового спирту концентрацією 70-80 %. 

дорогі парфуми з'являються на сторінках Старого Заповіту одразу ж після втечі євреїв з Єгипту. Причому якщо раніше пахощі використовувались винятково для умилостивлення Бога, то тепер жінки використовують парфумерію як засіб спокуси і завоювання чоловічих сердець. Руф, Юдиф та інші іудейські красуні, згідно з тією ж Біблією, користувались парфумами для того, щоб подобатись своїм чоловікам. Починаючи з 7 ст. до н. е. центром виробництва сировини для парфумів і подібної тому продукції стали асирійські міста Вавилон, Ніневія та Карфаген.
З часом влада парфумерії розповсюдилась і на Далекий Схід. Індія, Китай, Японія розповсюджували аромати парфумів по всій мапі Європи. Зокрема, ще у другому тисячолітті до н. е. китайський імператор Фу Си написав книгу, у якій детально описав улюблені пахощі китайських жінок. Серед них найпершими вважались екстракти фіалки, жасмину та гліцинії. Втім, ароматичні речовини використовувалися не лише жерцями і не тільки у храмах. Аристократи та принци крові Єгипту могли дозволити собі умащувати пахощами все тіло, адже знали і цінували силу кожного аромату. Серед знаті були популярними аромати анісу, розмарину, перцевої м'яти, лимона, кипариса, кассієвої кори, які закріплювали гальбанумом, смолою стіраксу, росним ладаном та меккськими бальзамами. Прості люди теж використовували парфумерію, додаючи на основу з касторової олії пахощі із чебрецю, естрагону та м'яти.
Саме у Єгипті, були створені перші відомі парфуми — «кіфі». Вони виготовлялись у формі невеликих твердих кульок (духів-саше) брунатного кольору і складались із меду, шафрану, мира, винограду, вина, ялівцю, татар-зілля та інших компонентів.

парфумерії прийшли у Грецію із Давнього Єгипту. Втім, саме греки надали цьому мистецтву «нового звучання», додавши до традиційних бальзамів, прянощів та рослинних смол духмяні квіткові екстракти. Для їх виготовлення було винайдено метод мацерації — вимочування рослин в олії або жирі, під час якого квіти і трави віддавали їм свій аромат. Спочатку екстракти витягувались із лілій, троянд та фіалок, згодом до цього списку почало додаватись все більше різних трав та квітів. Пахощі дарували богам, але також використовували і в мирських цілях — окурювали приміщення та одяг на свята.
Ще одним доказом існування парфумерії у давні часи є ціла парфумерна фабрика, яку підняли з дна Мертвого моря археологи. Вважається, що вона була подарована Клеопатрі Марком Антонієм разом із місцевістю, де знаходилась. Оскільки деякі казани, у яких варили чи настоювали парфуми, та жорна зі слідами трав збереглися досить добре, то з допомогою наукових методів деякі з рецептів косметики та парфумерії єгипетської цариці змогли відновити і сьогодні випускають світові компанії. Зокрема, відомо, що точну рецептуру і спосіб приготування твердих парфумів «кіфі» відтворили в компанії L’Oreal.
Однак, тут парфумерія не змогла зіграти свою роль як естетичного аксесуару. Надлишковість була ключовим словом, яке характеризувало римську манеру поведінки, і римську парфумерію не оминула нота надлишку. 
Парфумами у Римі користувались не лише жінки, але й чоловіки. Однак, вибірковість усе одно була більше притаманна прекрасній статі.

традиції були забуті. Розвивалось християнство, великої могутності набула Церква. У часи Середньовіччя Європа забула, що таке парфумерія: використання її було оголошене гріхом, а дратувати святу інквізицію не хотів ніхто. Але мистецтво парфумерії не могло зникнути повністю. Тому заборона поставок парфумів на територію Європи не стала його кінцевою точкою розвитку. Парфуми повернулися на Далекий Схід, де їх розробка та вдосконалення продовжувались. Було винайдено метод дистиляції, а парфуми почали робити на спиртовій основі, внаслідок чого їх стійкість та термін придатності зросли.
Парфуми, які сьогодні ми звикли називати французькими, насправді належать виробникам з усього світу. Втім, Франція недарма вважається батьківщиною мистецтва парфумерії: якщо не брати до уваги давні спроби створення ароматів, то саме у Франції було винайдено і першу туалетну воду, і перші парфуми, і більшість методів обробки та екстракції сировини для парфумерії.
У XVI столітті італієць Мауріціо Франжупані включив до складу парфумерії франжипані (аромат гіркого мигдалю), який доти використовувався лише в кулінарії. Зрештою, у XV—XVI століттях влада парфумерії стала величезною: навіть придворним французького короля згідно з етикетом було рекомендовано всюди використовувати туалетну воду. На той час усі без винятку парфуми належали до категорії «унісекс». Тобто, парфумерія не ділилась на чоловічу і жіночу: обидві статі однаково сильно обливалися преважно солодкими квітковими парфумами.

парфумерії, яка, втім, не доповнювала, а заміняла собою гігієну. Митися водою у містах Франції було небезпечно через погану каналізаційну систему, внаслідок якої всі стічні води потрапляли до річки. Питну воду до палаців доставляли здалека, а замість вмивання і купання вельможі і навіть сам король просто протирали тіло трояндовою водою. Купання у воді стало ознакою простоти походження. Натомість, Версаль, облитий парфумами, смердів немитими тілами та нечистотами, які лежали просто скрізь. Такі подробиці відбиваються навіть на картинах тогочасних митців.
У 1709 році італієць Джованні Марі Фаріна оселився у Кельні, де відкрив власний магазин парфумів. Саме він винайшов знамениту «Кельнську воду» (одеколон — eau de cologne) — парфуми на основі винного спирту, які прославили його та парфумерну фабрику, яку після смерті Джованні відкрили його сини.
Епоха романтизму, яка наступила у Франції після занепаду імперії Бонапарта, виховала в людях любов до ніжних і витончених ароматів. Парфумерія стає вишуканою, композиції складаються все з більшої кількості парфумів. Цьому мистецтву присвячений навіть твір Оноре де Бальзака «Цезар де Біротто».
Необхідним аксесуаром чоловіка і жінки XIX століття стає напарфумований платок. Це наштовхує Жана-Поля Герлена на створення двох вишуканих парфумів для хустинок — Voilette de Madame (вуалетка мадам) и Mouchoir de Monsieur (платок монсеньора).
За часів Наполеона ІІІ парфумерія повертається до надлишкового використання ледь не як в епоху Римської імперії. Очолювана королем процесія напарфумованих придворних вишукано рухається від популярних раніше ніжно-квіткових ароматів до п'янких, сексуальних, ледь не розпусних парфумів на основі амбри, мускусу, сандалу, цибетину, пачулі та інших східних і важких солодких ароматів. 

техніки. Це стосується всіх галузей, у яких реалізовує свої здібності людство, і, без сумніву, парфумерія — не остання з них. Розвивається не лише мистецтво створення парфумерних композицій. Туалетну воду розчиняють в етанолі (спирті), також виготовляються парфуми на основі жирних речовин (для цього використовуються рослинні олії з нейтральним запахом, повністю очищені, як олія жожоба або очищена кокосова олія). Масляні парфуми особливо ефективні у користуванні влітку: на відміну від парфумерії на основі спирту, вони не викликають подразнення або опіків під впливом сонячних променів.
Глобально виробництво парфумерії у ХХ столітті переходить на повністю новий рівень. Кількість складників у парфумах збільшується: сучасні парфуми можуть містити від 20 до 300 і більше різних нот. Окрім того, велика кількість натуральних компонентів замінюється синтетичними, що допускається завдяки швидкому розвитку хімії і активому створенню нових сполук і ароматизаторів. Зрештою, хімія бере активну участь навіть у методах екстракції ефірних олій із рослин. Серед використовуваних нот, відповідно, набувають особливої популярності альдегіди (синтетичні аромати). Саме на їх основі створено парфуми-легенду Chanel №5.
Лише у ХХ столітті створення парфумерії починає йти рука об руку зі створенням модного одягу. Представники парфумерної еліти об'єднуються з відомими кутюр'є, а духи стають невід'ємною частиною модного образу людини. Після Другої світової війни в моду повертається також і чоловіча парфумерія (тут слід зазначити, що її занепад тривав ще з початку XIX століття, коли Наполеон Бонапарт заборонив своїм указом чоловікам користуватися парфумами). З'являються чоловічі парфуми Dior Eau Sauvage, Rochas Moustache, Guy Laroche Drakkar. Потрохи чоловіча парфумерія, як і чоловіча мода, набувають ваги у суспільстві і перетворюються із примхи багатіїв у частину повсякденного туалету більшості.
Жіночі парфуми, звісно, маючи більш стабільну платформу для розвитку, з'являються ще активніше. Парфумерія з геніальним ароматом вимірюється навіть не десятками найменувань, серед яких — і Guerlain Shalimar, і Coty Shypre, і Yves Saint Laurent Opium, і Diorissimo, і Lanvin Eclat, і Rochas Femme, і Jean Paty Joy і багато інших.
Парфумерія XXI століття поки що не розкрила нових горизонтів. Відомі парфумерні компанії наразі працюють швидше на кількість, а не на якість, випускаючи парфуми по декілька на рік і тим самим досягаючи високого рівня продажів не за рахунок унікальності нових ароматів, а за рахунок їхньої новизни.

Творчий потенціал в ароматів «True Star» Tommi Hilfiger, який в даний час схвалений поп-зіркою Бейонсе Ноулз.

Німецька-Hugo Boss є найбільш переважним серед безлічі інших парфюмах з Німеччини, в Америці.

Ralph Lauren - Одна з найбільших торгових марок, яка почала тенденцію парфумерії, Ральф Лорен знову є одним з найпопулярніших брендів для духів в США ‘Pure Turquoise «.

Calvin Klein – Цей бренд має відданих серед багатьох американців за останні тридцять років. «Ск IN2U» є останнім в класичній області.