Методи визначення корозійної стійкості матеріалів (тема 11) презентация

хімічної взаємодії кислоти з бетоном
при постійному занурюванні зразків бетону в розчин кислоти зада-
ної концентрації. Застосовують зразки-циліндри з бетонної суміші
заданого складу діаметром і висотою
50 або 100 мм при розмірі зерен крупного заповнювача відповідно
не більше 10 і 20 мм. Більш крупні зерна заповнювача видаляють.
Серія зразків включає 12 зразків-циліндрів.
Після набору бетоном проектної міцності в заданих умовах твер-
днення визначають його густину і відбраковують зразки, густина
Види корозії та Концентрація
показники агре-
сивності
Одини-
ці вимі-
ру основна допустима
Кислотна рН 3 4; 5
Вуглекисла, СО2 мг·л-1 80 40
Магнезіальна,
Mg2+ мг·л-1 10000 5000; 2000
Амонійна, NH4
+ мг·л-1 2000 1000; 500
Сульфатна, SO4
2- мг·л-1 10000 34000;3000; 1000
190
яких відрізняється від середньої більш ніж на ±50 кг/м3, а також
зразки які мають раковини і тріщини. Випробовують три зразки, на
бокові поверхні яких наносять ґрунтовку, шпаклівку і два шари по-
криття з епоксидного клею завтовшки не менше 0,3 мм. Шпаклівку
готують добавленням в епоксидний клей портландцементу до
2…3 мас.ч. Кожний зразок після висушування покриття встанов-
люють в окремий ексикатор, в який заливають розчин кислоти. Від-
ношення об’єму розчину в см3 до 1 см2 робочої поверхні зразка по-
винно бути не менше 50:1.
До випробувань і періодично в процесі випробувань методом
кислотно-основного титрування визначають концентрацію кисло-
ти. При зменшенні концентрації кислоти на (5±0,1)% порівняно з
початковою, розчин кислоти замінюють новим. Загальна тривалість
випробувань – 6 місяців. У перші 3 тижні проби розчину кислоти
відбирають і титрують щоденно, потім три рази в тиждень, після 3
місяців випробувань – два рази в тиждень.
Масу цементного каменю (г/см3) в перерахунку на СаО (РСаО),
яка прореагувала з кислотою розраховують за формулою:

додатково; знак "-" – визначати не потрібно.