Правові основи державних та муніципальних запозичень, державного та муніципального боргу та кредиту презентация

муніципального боргу та кредиту

муніципальним боргом.

розглядається у двох значеннях: як економічна і як правова категорія.
Як економічна категорія позика є системою грошових відносин, що виникають у зв’язку з залученням державою на добровільних засадах для тимчасового використання вільних коштів юридичних і фізичних осіб.
Як правова категорія "позика" - це врегульовані правовими нормами відносини з акумуляції державою тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб на принципах добровільності, терміновості і зворотності з метою покриття бюджетного дефіциту й регулювання грошового обігу.

з певних причин:

1) через нерівномірність виплати заробітної плати й інших видів доходів, гонорарів, дивідендів з цінних паперів тощо;
2) ненасиченність товарного ринку за незбалансованої економіки;
3) нагромадження коштів для придбання дорогих речей тривалого користування.

як позичальник коштів, — це класична форма державної позики.
Однак держава може виступати і як кредитор, надаючи позики юридичним і фізичним особам, іноземним державам і міжнародним організаціям, та як гарант у випадках, коли вона бере на себе відповідальність за виконання зобов’язань фізичних і юридичних осіб.
У зв’язку з цим розрізняють внутрішню державну позику, внаслідок якої утворюється внутрішній державний борг, і зовнішню внаслідок якої утворюється зовнішній державний борг.

її фіскальній і перерозподільній функціях.
Позитивний вплив фіскальної функції державної позики - це рівномірний розподіл податкового тягаря в часі. Вага податкового тягаря, що поширюється на наступні покоління, залежить від термінів запозичення коштів і відсотків за позикою, що сплачуються позичальником.
Перерозподільча функція державної позики виявляється в тому, що при проведенні правильної позичкової політики можуть бути вилучені з обігу значні вільні кошти, які держава перерозподілить між галузями народного господарства, підприємствами й іншими суб’єктами господарювання, які мають велике соціальне й економічне значення для суспільства.

грошового обігу. В умовах інфляції державні позики як основна форма державної внутрішньої позики тимчасово зменшують платоспроможний попит населення, оскільки з обігу вилучаються надлишкові грошові знаки. Однак за непродуктивного використання мобілізованих за допомогою державної позики коштів джерелом погашення можуть бути нові позики.
Розміщення нових державних позик для погашення заборгованості по вже випущених називається рефінансуванням державного боргу.

– це врегульовані правовими нормами відносини, що виникають при запозиченні коштів від резидентів, а також від інших держав та фінансових організацій на умовах добровільності, повернення, строковості, відплатності.

фінансові механізми. Характер і умови таких зобов'язань у кожному конкретному випадку визначає Уряд України за погодженням з Національним банком України. В першу чергу йдеться про зобов'язання з випуску державних цінних паперів.

видатків є привабливішим порівняно зі збільшенням грошової маси за рахунок емісії або кредитів центрального банку, оскільки:
- розміщення цінних паперів дає можливість урядові фінансувати свої видатки без збільшення сукупної грошової маси;
- продаж цінних паперів часто є дешевшим способом (порівняно із зростанням податкового тягаря або грошової маси) фінансування державних видатків;
- ринок державних цінних паперів є складовою національних фінансових ринків;
- їх випуск дає змогу урядові пристосувати структуру і час позичок до своїх теперішніх і майбутніх потреб;
- обіг державних цінних паперів сприяє зростанню ліквідності і гнучкості економіки в цілому;
- обіг державних цінних паперів робить національну економіку стабільнішою і привабливою для іноземних інвесторів.

позика, що оформляється в облігаціях внутрішніх державних і місцевих позик.
Чинне законодавство визначає облігацію як цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску).
Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.

позик приймають відповідно Кабінет Міністрів України і місцеві ради.
У рішенні повинні визначатися емітент, умови випуску і порядок розміщення облігацій.
Чинне законодавство регламентує також порядок придбання облігацій. Зокрема, облігації усіх видів придбаваються громадянами лише за рахунок їх особистих коштів. Підприємства придбавають облігації усіх видів за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та процентів за банківський кредит.

у випадках, передбачених умовами їх випуску, - в іноземній валюті. Незалежно від виду валюти, якою проведено оплату облігацій, їх вартість виражається у гривнях.
Дохід за облігаціями усіх видів виплачується відповідно до умов їх випуску. Дохід за облігаціями цільових позик (безпроцентними облігаціями) не виплачується. Власникові такої облігації надається право на придбання відповідних товарів або послуг, під які випущено позики. Кошти, одержані від реалізації облігацій внутрішніх і місцевих позик, спрямовуються до відповідних бюджетів.

до умов їх випуску. Дохід за облігаціями цільових позик (безпроцентними облігаціями) не виплачується. Власникові такої облігації надається право на придбання відповідних товарів або послуг, під які випущено позики. Кошти, одержані від реалізації облігацій внутрішніх і місцевих позик, спрямовуються до відповідних бюджетів.

цінні папери, що розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.
Облігації зовнішніх державних позик України випускаються процентними, дисконтними та можуть бути іменними або на пред'явника, з вільним або обмеженим колом обігу. Чинне законодавство передбачає, що облігації зовнішніх державних позик України оплачуються виключно в конвертованій іноземній валюті відповідно до умов їх випуску.

цінні папери, що розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.
Облігації зовнішніх державних позик України випускаються процентними, дисконтними та можуть бути іменними або на пред'явника, з вільним або обмеженим колом обігу. Чинне законодавство передбачає, що облігації зовнішніх державних позик України оплачуються виключно в конвертованій іноземній валюті відповідно до умов їх випуску.

держава в особі Міністерства фінансів України. Кошти, одержані від розміщення облігацій зовнішніх державних позик України, спрямовуються виключно до Державного бюджету України.
Рішення про випуск облігацій зовнішніх державних позик України в межах передбачених Законом про Державний бюджет України на відповідний рік зовнішніх джерел фінансування дефіциту Державного бюджету України приймає Кабінет Міністрів України щодо кожного випуску.
Рішення про випуск облігацій зовнішніх державних позик України оформляється постановою Кабінету Міністрів України, якою затверджуються умови випуску.
Рішення про випуск облігацій зовнішніх державних позик України поза межами передбачених Законом про Державний бюджет України на відповідний рік зовнішніх джерел фінансування дефіциту Державного бюджету України має визначати мету випуску, джерело погашення та підлягає затвердженню Верховною Радою України і набирає чинності після такого затвердження.

казначейські зобов'язання.

Казначейські зобов'язання України - вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

казначейські зобов'язання.
Казначейські зобов'язання України - вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.
Випускаються такі види казначейських зобов'язань:
а) довгострокові - від 5 до 10 років;
б) середньострокові - від 1 до 5 років;
в) короткострокові - до одного року.

зобов'язань приймає Кабінет Міністрів України, рішення про випуск короткострокових казначейських зобов'язань - Міністерство фінансів України.
У рішенні про випуск казначейських зобов'язань визначаються умови їх випуску. Порядок визначення продажної вартості казначейських зобов'язань встановлює Мінфін України виходячи з часу їх придбання.
Кошти від реалізації казначейських зобов'язань спрямовуються на покриття поточних видатків державного бюджету.

погашення здійснюються відповідно до умов їх випуску, затверджених: за довгостроковими і середньостроковими зобов'язаннями - Кабінетом Міністрів України, короткостроковими - Мінфіном України.

( чи заборгованістю) розуміють всю суму випущених, але не погашених державних позик з нарахованими відсотками, що мають бути виплачені по них до визначеної дати чи за визначений термін.
Матеріальним змістом державного боргу вважають загальну суму заборгованості держави з непогашеними борговими зобов’язаннями і невиплаченими по них відсотками.
При цьому державний борг як матеріальна категорія поділяється на капітальний (зазначений вище) і поточний, тобто державний борг є сумою витрат держави за всіма борговими зобов’язаннями, термін погашення яких вже настав.

борг місцевого самоврядування) - це загальна сума заборгованості держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), включаючи боргові зобов’язання держави (Автономної Республіки Крим чи міських рад), що вступають у дію в результаті наданих гарантій за позиками або зобов’язань, що виникають на підставі законодавства або договору.

(від одного до п’яти років)
довгостроковий (5 і більше років)

За територіальністю

внутрішній
зовнішній

За сукупністю боргових зобов’язань

капітальний
поточний

Залежно від суб’єкта

державний
місцевий

Міністерство фінансів України через банківську систему України, воно полягає у проведенні операцій з розміщення облігацій внутрішніх державних позик, інших цінних паперів, їх погашенні й виплаті доходу по них у вигляді відсотків та в іншій формі.
Для фінансування витрат на розміщення, рефінансування, виплату доходу з погашення боргових зобов’язань Уряду України в складі Державного бюджету України створюється фонд обслуговування державного внутрішнього боргу України. До цього фонду зараховуються 50% коштів, отриманих від приватизації майна державних підприємств.

і обслуговування державного боргу є:
рефінансування;
конверсія;
консолідація;
уніфікація;
новація;
відстрочення;
анулювання.

покриття раніше випущених боргових зобов’язань. Цей механізм використовують звичайно за нестачі коштів централізованого грошового фонду (бюджету).
Консолідація - це зміна термінів дії раніше випущених позик. Якщо виникає потреба змінити термін державної позики, то держава має право скоротити або збільшити строки повернення боргових зобов’язань тільки за узгодженням із кредиторами, тобто з юридичними і фізичними особами, що є власниками державних облігацій.

в одну, коли облігації раніше випущених позик обмінюються на облігації нової позики.
Новація — угода між позичальником і позивачем щодо заміни зобов’язання із зазначеної фінансової позики іншим зобов’язанням.
Відстрочення погашення позики чи усіх раніше випущених позик проводиться за умови, коли подальший активний розвиток операцій з випуску нових позик не є фінансово ефективним для держави.

своїх боргових зобов’язань (внутрішніх, зовнішніх, по державному боргу загалом). Анулювання можливе з двох причин:
1) у разі фінансової неспроможності держави, тобто її банкрутства;
2) як наслідок приходу до влади нових політичних сил, які з певних причин відмовляються визнати фінансові зобов’язання попередньої влади.