Поділ права на галузі, правові інститути та правові норми презентация

Студентка 311 АН групи
Котляр Іванна Василівна

галузі чи підгалузі права, що регулюють певну групу однорідних суспільних відносин.

властивостями, а саме: регулятивністю, предметністю та галузевістю. Його головне призначення — забезпечити відносно закінчене регулювання у межах своєї групи однорідних суспільних відносин

легко визначити за назвою глави кодексу. Так, інститутами трудового права є:
- колективний договір;
- трудовий договір;
- робочий час;
- час відпочинку;
- нормування праці;
- оплата праці та інші.

б) міжгалузеві інститути права, які складаються з норм різних галузей права, і які можна визначити тільки за змістом правових норм.

власний предмет, метод правового регулювання та правовий режим;

Серед правових інститутів розрізняють:

2) міжгалузеві (інститут юридичної відповідальності за злочини, інститут права власності), тобто до його складу входять норми різних галузей права;

3) комплексні (інститут права власності складається з інститутів власності українського народу, державної, приватної та комунальної власності), тобто до його складу входять менші за обсягом інститути.

адміністративне, кримінальне та інші галузі права;
2) у залежності від ролі, яку вони виконують — предметні і функціональні;
3) у залежності від відносин, що вони регулюють — матеріальні і процесуальні;
4) залежно від закріплення загальних понять, принципів, завдань чи спеціальних зобов'язань — загальні і спеціальні;
5) за спрямованістю дії — регулятивні і правоохоронні. Споріднені інститути утворюють підгалузі права, які є більшими за обсягом ніж правовий інститут, але водночас залишається у межах певної галузі права.

права, що регулюють певну сферу суспільних відносин.



Підгалузь права не є обов'язковим елементом кожної галузі права. Вона утворюється лише в межах найрозвиненіших галузей права. Наприклад, у складі конституційного права вирізняють такі підгалузі, як виборче, парламентське, муніципальне право; у цивільному — зобов'язальне, авторське, спадкове право; у фінансовому — бюджетне, податкове право тощо.

(конституційне, адміністративне, цивільне, трудове, сімейне, кримінальне право тощо

2.процесуальне (цивільне процесуальне, адміністративнопроцесуальне, кримінальнопроцесуальне) право.

людьми і повинні бути організовані за допомогою правового регулювання

Предметом процесуального права — є організаційні суспільні відносини, тобто такі, які визначають засоби реалізації норм матеріального права і де суб'єктами, як правило, виступають органи держави та їх посадові особи.

приватне було здійснено юристами стародавнього Риму. Так, римський юрист Ульпіан писав, що публічне право має відношення до держави, а приватне — відбиває інтереси окремих осіб. Такий поділ права дістав у подальшому теоретичну підтримку у працях Г. Гроція, Т. Гоббса, Ш. Монтеск'є, І. Канта, Г. Гегеля, Л. Петражинського, М. Коркунова, Г. Шершеневича та інших.

і України, ґрунтуються на принципі поділу права на приватне і публічне.

існує без публічного, оскільки публічне право покликане охороняти і захищати приватні відносини.

На сьогодні публічне і приватне право лишаються фундаментальними вихідними частинами дійсно демократичної правової системи.