Формування принципів і критеріїв експертизи цінності документів. Теорія експертизи цінності документів презентация

План

Початок формування теорії наукової експертизи документів. Створення
оціночного апарату: критерії і методи оцінок

2. Наукові принципи експертизи документів

3. Класифікаційна схема факторів, які визначають категорію цінності документів

4. Розроблення Українським науково-дослідним інститутом архівної справи та
документознавства наукових принципів і критеріїв віднесення документів до категорії
унікальних

5. Розробка теоретико-методологічних засад наукової експертизи документів на
сучасному етапі

Початок формування теорії наукової експертизи документів. Створення оціночного апарату: критерії і методи оцінок
Теорія ЕЦД виробила наукові критерії і принципи
експертизи (критерії і принципи у визначенні
категорії цінності документів + грошовій оцінці
документів)
Практика експертизи вимагала розробки її методів.

Вихідний гносеологічний момент теорії експертизи зводиться до факту
нерівноцінності документів

В природі різних документів об’єктивно закладена нерівноцінність з точки зору виявлення корисної інформації

Дві групи документів з точки зору виявлення корисної інформації

Перша група - документи, що зафіксували частину історичного
процесу, певної сторони суспільного життя, наприклад, Декларація
про незалежність, Версальська угода 1919 р.
Кожен урядовий акт, що визначає розвиток певної галузі, н/г, культури,
освіти містить набагато більше інформації, ніж документи, створені
допоміжною організацією. Це потенціальні джерела історичного
пізнання. Цінність документів залежить від тих функцій, які вони
виконували. Цінність визначається шляхом аналізу цих функцій

Друга група - документи, що зафіксували маловиразні форми, незначні
фрагменти дійсності (квитанції, накладні, розписки, чеки). Є приклади,
коли “нецінні” документи, які випадково збереглися в архівах успішно
використовуються. Можлива ситуація, коли розписка, “квитанція”
потрібніша досліднику, чим рішення високої інстанції, наприклад,
*розписка про передавання документів до Всенародної бібліотеки 1942 р.
(шляхи міграції колекції П.П. Потоцького)
*розписка міській управі про вивезення документів до Кам’янця-
Подільського, ф.3206 (Рейхскомісаріат України).

Перші спроби регламентувати відбір документів - Франції
“ Експертиза цінності документів” − термін/поняття радянської
архівістики
З початку 20 ст. термін “ експертиза цінності документів” не
вживався. “Правила розбирання і знищення справ”, “розбирання
архівів з метою виділення непотрібних документів”
Термін “Експертиза цінності документів” на думку російських
дослідників вперше з’явився в доповіді історика Володимира
Вікторовича Адоратського (у 1920-1928 рр. − заступник завідувача
Центрального архівного управління) на другому з’їзді архівних
діячів РРФСР у 1929 р.

Експертиза цінності документів − всебічне вивчення документів з метою
внесення їх до Національного архівного фонду або вилучення з нього,
проведення грошової оцінки документів, віднесення їх до унікальних і
встановлення строків зберігання документів, що не підлягають внесенню
до Національного архівного фонду - Зміни до Закону України “ Про Національний архівний фонд і архівні установи” 2012 р.

Мітяев К.Г. Теория и практика архивного дела: учеб. пособие. М. 1946

Гл. 7. Научная экспертиза документальных материалов Г.А.Ф. (1. Значение экспертизы документальных материалов; 2. Экспертиза и уничтожение документальных материалов в дореволюционной России; 3. Экспертиза и уничтожение документальных материалов в архивах иностранных государств).
Гл. 8 Действующий порядок экспертизы документальных материалов (1. Организация экспертизы документальных материалов, 2. Непосредственная экспертиза документальных материалов [критерії оцінювання документів − с. 125−128], 3. Перечни документальных материалов с указанием сроков хранения 4. Порядок экспертизы при определении материалов не подлежащих хранению. 5. Оформление результатов экспертизы документальных материалов…)

Митяев К.Г. О принципах и критериях научной ценности документальных материалов и их применении (1958)

1 пол. 19 ст.
Спроби відомчого регулювання питань
зберігання і знищення документів, а також їх
використання у практичних і наукових цілях.
Міністерство фінансів: положення, схвалене
1864 р., окремі правила, згідно з якими справи
поділялися на три категорії:
*справи першої категорії з постійним терміном зберігання,
*другої – тимчасового
*та третьої – призначених для знищення.

Правила передавання закінчених справ з військових канцелярій до
архівів, розроблені Військовим міністерством, визначали
категорії (“разряды”)
до першого розряду належали справи поточного канцелярського листування, яке не мало для службових потреб особливого значення. Ці справи знищувалися одразу після закінчення листування (у наказах по військових частинах оголошувалися списки знищених справ).
до другого розряду відносилися справи з листуванням, пов’язаним з особовим складом, справи, книги і рахунки усіх видів “довольствия” та ін., а також справи, які протягом певного часу використовували для довідок.
третій розряд (“вечного хранения”) включав накази по військових частинах, “высочайшие” грамоти, рескрипти, резолюції і телеграми, журнали військових дій, донесення про військові дії і загалом усі справи, що мали історичне значення.

В радянський період проблеми експертизи цінності набувають загальнодержавного значення. Рівень унормування вимагав теоретичних узагальнень існуючої практики.
Вимоги відбору і його регламентації були закладені в перших радянських архівних законодавчих актах. Декрет 1919 р. “О хранении и уничтожении архивных дел”
Основна установка декрета: в діяльності установ створюються справи двох категорій: ті що мали значення для вивчення суспільного життя і ті, що не мали ніякого значення. Перші підлягали зберіганню, другі як і дублююча документація − знищенню.
Справи, які мали передаватися до архівів, “имеющие значение для изучения истории, дипломатических отношений, политической, общественной, экономической и вообще каждой жизни в разных ее проявлениях”
Визначений основний критерій цінності документів – їх зміст.

1920-і рр. - зародження апарату оцінок при експертизі
документів, коли мали місце спроби сформулювати
характеристики документів, які передбачалося
знищувати і зберігати, виходячи не лише із
тематичних ознак, але й деяких вимог, наближених до
майбутніх критеріїв цінності.
“Загальна інструкція для розбирання архівних
матеріалів” 1921 р. визначила ознаки цінності
документів: зміст, час створення, стан і ступінь
збереженості архівного фонду, дублетність.

1950-і рр. − формування теорії експертизи цінності документів (її засоби − критерії оцінок, що опиралися на наукові принципи)
Правила экспертизы научной и практической ценности документальных
материалов в государственных архивах. М., 1957 р. − вперше
сформулювали принципи експертизи
Критерії у “Правилах”: зміст документів, час їх створення, автор, місце, походження, автографічність, юридична сила, дублетність, поглинання інформації, палеографічні, мовні і художні особливості, фізичний стан документів, ступінь збереженості архівних фондів.
Зміст документів трактувався у тематичному плані “необхідно зберігати основні матеріали, що відображають... історію народів СРСР, класової боротьби, революційного і громадського руху, історію робітничого класу, селянства і інших класів і станів; стан армії і флоту; розвиток промисловості, транспорту, торгівлі, сільського господарства; історію соціалістичного змагання; історію установ, організацій і підприємств, науки, техніки, освіти, охорони здоров’я, мистецтва, літератури та інших галузей матеріальної і духовної культури”.

Основные правила работы государственных архивов. 1962:
Критерії: зміст, час, місце, значення установи, в діяльності якої створені документи, автор, автографічність, юридична сила, оригінальність, дублетність, палеографічні, художні, мовні особливості, ступінь повноти фондів, фізичний стан, спосіб відтворення.
[відмова трактувати критерій змісту у тематичному руслі (тематичної інтерпретації цінності змісту), сформульовані нові критерії, що розширили теоретичні основи відбору документів]:
на зберігання залишаються “материалы, отражающие основные направления деятельности учреждения, в соответствии с его целевым назначением”
[однак, цільове призначення (функції) установи недостатнє, важливо враховувати *значення установи в системі управління, *характеристики функцій видів самих документів, *інформативність, насиченість змісту документів]

Цаплин В[севолод] В[асильевич] Теоретические и практические вопросы экспертизы документов // Советские архивы. 1966. № 3. С. 14−22. − спроба суттєво переглянути і розширити коло критеріїв; вклад у розроблення системи критеріїв експертизи документів на єдиній логічній основі.

Класифікація критеріїв, розроблена В. Цапліним.
Зводить критерії у три класи: **за походженням, **за змістом, **за зовнішніми особливостями.
** клас критеріїв “за походженням”: значення установи; значення її функцій; значимість подій, у підготовці, проведенні чи вивченні якого брала участь установа; час і місце створення документів.
** клас критеріїв “за змістом” [пошук В. Цапліним нових ознак архівознавчого понятя змісту]: функціональне призначення документів (найбільшу цінність мають документи, що відповідають основним функціям установи); види і різновиди документів; новизна, насиченість і унікальність змісту; ступінь поглинання змісту; відображення основної діяльності нижчих установ в документах вищих установ;
** клас критеріїв “за зовнішніми особливостями”: свідчення оригінальності документа; наявність на ньому поміток (резолюцій), що доповнюють його зміст [резолюції, інші помітки − не зовнішня особливість, а текстуальна частина документа, змістовна характеристика]; фізичний стан документа.

Автократов В[ладимир] Н[иколаевич] . Источниковедческий и информационный подходы в теории экспертизы ценности: Вопросы анализа архивоведческих критериев ценности // Материалы к Научной конференции по проблемам комплектования документальными источниками государственных архивов в СССР. М., 1974. Ч. 1.
Його ж. Источниковедческий и информационные подходы в теории экспертизы: (Вопросы анализа архивоведческих критериев ценности) // Материалы Научной конференции по проблемам комплектования документальными источниками государственных архивов СССР. М., 1976. Ч. 1. (перероблений текст доповіді 1974 р.)
Його ж. Теоретические проблемы отечественного архивоведения. М. 2001. С. 133−174.

[В. Автократов в історичній ретроспективі аналізує вироблення критеріїв експертизи цінності документів і вперше розглядає експертизу цінності “в свете взаимодействия источниковедческого и информационного подходов” ]

“важен факт слияния в теории экспертизы источниковедческого и информационного подходов, рождающих столь сложные взаимодействия, что не сулит выработки последовательной классификации критериев….

В нашей концепции «содержание» выступает не как группа критериев (тем более не как отдельный критерий), а в качестве научной посылки, теоретической установки, охватывающей все те критерии, которые так или иначе обращены к оценке семантического наполнения документов”.

2. Наукові принципи експертизи документів
Друга пол. 1950-х рр. - створювався оціночний апарат. Формування теорії ЕЦД).
Методи оцінок базувалися на наукових принципах:
*** наукової об’єктивності (в основу оцінки беруться об’єктивно існуючі фактори змісту, значущості авторів, юридичної сили документів... Оцінка документів не з позицій груп, партій, а на основі неупередженого підходу)
*** історизму (передбачає вивчення відомостей про авторів –фондоутворювачів і змісту документів, виходячи з особливостей того часу, коли виникли ці документи)
*** всебічності (вивчення відомостей про авторів та документи не ізольовано, а у складі певних комплексів)
*** комплексності
ці принципи назвав К.Г. Мітяєв. Вони ввійшли Правила експертизи 1957 р. “Правила экспертизы научной и практической ценности документальных материалов в государственных архивах”.

3. Класифікаційна схема факторів, які визначають категорію цінності документів
Категорії: цінний, особливо цінний, унікальний
*походження - функціонально-цільове призначення юридичної
особи (фондоутворювача), значення фізичної особи
фондоутворювача) житті суспільства,
*час створення,
*місце та історичні умови створення документа;
*зміст - значущість інформації, що міститься в документі,
*вид документа,
*оригінальність документа;
*зовнішні ознаки - форма фіксації та передачі змісту,
особливості оформлення документа.

4. Розроблення Українським науково-дослідним інститутом архівної справи та документознавства наукових принципів і критеріїв віднесення документів до категорії унікальних

***Порядок віднесення документів Національного архівного
фонду до унікальних, їх обліку та зберігання. Затверджено
постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2007 року

***Методика віднесення документів Національного архівного фонду до унікальних Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 р. за N 202/14893

До унікальних можуть бути віднесені найважливіші офіційні документи органів управління
Української козацької держави (друга половина XVII ст.),
Нової Запорізької Січі (XVIII ст.),
Гетьманщини (XVIII ст.),
Центральної Ради (1917 р.),
Української Держави (1918 р.),
Директорії УНР (1918-1920 роки),
Західно-української Народної Республіки (1918-1919 роки),
Карпатської України (1938-1939 роки),
окремі документи центральних органів Компартії України,
центральних органів управління УСРР (УРСР) за період 1917-1991
роки.

Унікальними можуть бути організаційні та програмні документи
наукових, релігійних, політичних, просвітницьких та інших
товариств XIX - першої третини XX ст., що відіграли найважливішу
роль у політичному та культурному житті українського народу.
До унікальних можуть належати документи (твори, приватні
листи і конверти до них, особові документи, оформлені
рукописним способом), зміст яких власноручно зафіксовано
всесвітньо відомими особами.

Унікальними можуть уважатися рідкісні (в одному чи декількох
примірниках копій) кінофонофотодокументи, що є продукцією
всесвітньо відомих і/або відомих вітчизняних студій, майстерень,
видатних фотографів, режисерів.

Документи, створені до XVI ст., представлені в НАФ відносно
малочисельною групою порівняно з масивами документів
Наступних історичних періодів. Зважаючи на цінність документів,
створених до XVI ст., як джерел з вітчизняної та світової історії і
пам'яток культури, будь-який оригінал такого документа, слід
відносити до категорії унікальних.

Достатньо високою є імовірність наявності унікальних
документів серед документів, створених під час Першої
(1914-1918 роки) та Другої (1939-1945 роки) світових воєн, воєнних
подій на території України 1917-1920 років, коли мали місце факти
масової загибелі писемних та інших видів документів, вивезення їх
за межі України.
Унікальними можуть бути перші створені в Україні рукописні
картографічні документи, кінофотофонодокументи (XIX - початок
XX ст.).

До унікальних можуть бути віднесені документи, створені за
екстремальних обставин (записи, створені в умовах природних
катаклізмів, незвичайних природних явищ; передсмертні
послання засуджених із в'язниць; записки, листи, щоденники,
написані в концтаборах або на засланні; записки перед
вирішальними бойовим діями, під час окупації, в облоговому місті;
у зоні ліквідації катастрофи на ЧАЕС тощо)

Документ НАФ може бути віднесений до унікальних за такими ознаками документної інформації
*зміст документа є унікальним кумулятивним джерелом інформації з вітчизняної історії,
розвитку окремих регіонів України, її народів, а також історії інших держав або народів

*зміст документа є описанням чи свідченням принципово нової ситуації або процесів у житті
держави, нації, всесвітньо відомих осіб.
*зміст документа є оригіналом видатного наукового, дослідно-конструкторського, картографічного, літературно-художнього, публіцистичного, мистецького (музичного, кінематографічного, фотографічного) чи іншого твору, його частини;
*зміст документа є зображенням і (або) записом голосу всесвітньо відомої чи видатної особи, рідкісним зображенням вже неіснуючої історичної пам'ятки (у разі, коли кінофонофотодокумент відомий в одному чи декількох примірниках);
*зміст документа (описання, аудіовізуальні документи, креслення тощо) відображає унікальне відкриття, зроблене під час польових досліджень (археологічна, етнографічна, археографічна, геологічна документація);
*наявність у документах маргіналій, резолюцій, підписів всесвітньо відомих осіб.

В Методиці подається перелік унікальних документів за їх
видами,
зовнішніми ознаками
**форма фіксації та передачі змісту,
**особливостями оформлення документа (до унікальних належать
зразки фотофонодокументів з рідкісним носієм, що
використовувалися у XIX - першій половині XX ст. (вощені
валики, скло). Унікальними можуть також уважатися документи,
що мають паперовий носій з філігранями, аналоги яких відсутні,
а також окремі пергаментнідокументи XVI-XIX ст. )

5. Розробка теоретико-методологічних засад наукової експертизи документів на сучасному етапі
Застосування критеріїв наукової експертизи документів
при підготовці нормативно-методичної бази експертизи
цінності:
*укладанні переліків документів,
*укладанні списків джерел формування НАФ

При укладанні переліків типових документів основними є група критеріїв змісту, що дозволяють визначити видовий склад типових документів, які створюють під час виконання загальних для всіх установ функцій управління, і визначити строки їх зберігання. Серед критеріїв змісту виокремлюють такі:
• значимість інформації документа (унікальність і типовість);
• повторення інформації документа в інформації інших документів;
• вид документа;
• інформаційна насиченість документа.
Серед критеріїв змісту основним є критерій «значимість інформації документа», який розглядається з точки зору відбору унікальної і типової інформації, а додаткові критерії – це «повторення інформації документа в інформації інших документів», «вид документа», «інформаційна насиченість документа».

Під час укладання відомчих (галузевих) переліків документів застосовують такі основні критерії:
• функціонально-цільове призначення фондоутворювача визначає цінність створюваного у процесі діяльності комплексу документів, тобто, змістовність і якість інформації, яка в них міститься;
• повнота відображення інформації про діяльність фондоутворювача у фонді іншого фондоутворювача (види і форми повторення інформації).

При віднесенні юридичних осіб до джерел формування НАФ та укладанні списків встановлено такі визначальні критерії:
• функціонально-цільове призначення організації;
• повнота документування його діяльності;
• інформаційна насиченість, культурна цінність документації
При цьому основний акцент переміщено від критеріїв приналежності (місце в галузевій системі, підпорядкованість та ін.) до критеріїв діяльності (масштаб діяльності, конкурентноспроможність і новизна продукції, послуг та ін). Віднесення організацій нового типу до числа джерел формування НАФ здійснюється на підставі критеріїв:
• функціонально-цільового призначення (виду діяльності) організації;
• масштабу діяльності;
• виду організації;
• повноти відображення інформації про діяльність організації нового типу в фонді інших організацій.