Шевченко – поет любові презентация

сам себе, плаче, проклинає і, кінець кінцем, показує нам насамперед себе самого...». О. Білецький

Мені ж, мій Боже, на землі
Подай любов, сердечний рай!
І більш нічого не давай!

Т.Г. Шевченко “Молитва”

почуття, не зробила черствим його серце.
Він кохав і захоплювався, був оточений увагою достойних представниць жіночої статі.

Катерина, сестри – Катерина і Ярина, подруга дитинства Оксана Коваленко, Ганна Закревська, княжна Варвара Рєпніна і Ликера Полусмакова.

Коваленко.

Дорогим ім’ям першого кохання Шевченко називав героїнь своїх творів. І згодом цей жіночий тип фатально буде подобатись Шевченкові в жінках, змушуючи його шукати в них ту, «справжню» — подругу, дружину, порадницю, якою в дитинстві ввижалась йому Оксана.

тринадцятий минало»

Поезія«Ми вкупочці колись росли».

Ми вкупочці колись росли,
Маленькими собі любились,
А матері на нас дивились,
Та говорили, що колись
Одружимо їх. Не вгадали
Старі зарані повмирали,
А ми малими розійшлись,
Та вже й не сходились ніколи.
Мене по волі і неволі
Носило всюди.
Т. Г. Шевченко

1843 року Тарас зустрічає на балу Ганну Закревську. До цього він зовсім не думав про шлюб.

А після з’являється в поета те характерне для нього і вже незмінне упродовж усього життя бажання мати свою родину, свій дім, дружину, тихий і надійний захисток.

Це бажання невдовзі переростає в гостру душевну потребу, але Ганна Закревська, на жаль, була дружиною іншого.

вона познайомилась з 29-літнім Шевченком.

Яготинська красуня, розумниця з широким світоглядом, що жила молитвами і пристрастями.

Нещасливиця в особистому житті, прекрасна і добра душа, овіяна серпанком великої поезії, — такою була нова знайома Шевченка.

Шевченко присвятив Варварі поему
російською мовою “Тризна”

підвладні цій хворобі. Останнім почуттям,що спалахнуло в серці поета, була любов до Ликери.
Шевченко закохався в Полусмакову і вхопився за рятівну думку — збудувати з цією кріпачкою своє родинне щастя, виглядати якого і чекати він уже стомився.

Присвятив поезії : «Якби з ким сісти хліба з'їсти», «Ликері», «Л»

в Україні, про щастя з коханою жінкою, коли сватався до 20-річної Ликері, покоївки пані Варвари Карташевської. Це їй, юній дівчині, складав він проникливі ліричні рядки, віддаючи своє серце: «Моя ти люба! Усміхнись! І вольную святую душу, І руку вольную, мій друже, подай мені!»
І як радів побаченням із дівчиною, яка погодилась віддати йому руку і рушники!
Шевченко по-справжньому закохався у Ликерю. Твердо вирішив вінчатися з нею, хоча його відмовляли від цього кроку. А він так тішився своєю Ликерею! Якось вона захворіла. Дізнавшись про це, Тарас дуже злякався. “Я тільки вчора дізнався, що вона захворіла. Замовлю теплі черевички, а можливо знайду готові, то у неділю привезу. Щиро ваш, Тарас”,- писав він листа до Надії Забіли. Він так мріяв про той час, коли будуть разом, коли у них, можливо, з’являться діти.

шукав той рай і хотів, але... Рай

Поета не стало.
Згасла свічка його життя. Але залишилось слово, яке не має обмежень у просторі, бо воно злітає все вище і вище, до вершин духу генія, де немає розбитих мрій, надій, розчарувань.