Клітинна теорія:вчора, сьогодні, завтра презентация

Світлани

Клітинна теорія

принципу будови і розвитку світу рослин, тварин, інших живих організмів, в яких клітина розглядається в якості загального структурного елементу.
Вона була сформульована у середині XIX століття і надала базу для розуміння законо-
мірностей живого світу та мала важливе значення для розвитку еволюційного вчення. 

Клітини епітелію 

Клітинна теорія

Шванн, грунтуючись на безлічі досліджень про клітини (1838). 
Узагальнивши наявні знання про клітину, вони довели, що клітина є основною одиницею будь-якого організму. Клітини тварин, рослин та бак-терій мають подібну будову.
Пізніше ці висновки стали основою для доказу єдності організмів. Ці вчені ввели в науку основоположне уявлення про клітини: поза клітинами життя немає.

Теодор Шванн 

 Маттіас Шлейден

Клітинна теорія

найважливішим положенням:
будь-яка клітина походить з клітини: “Omnis cellula eх cellula”.
Р.Вірхов з’ясував, що нові клітини не виникають з міжклітинної речовини, як вважали до нього, а з’являються внаслідок розмноження материнської.

Рудольф Вірхов

Клітинна теорія

уваги всієї біології і бурхливо розвивається, перетворившись на самостійну галузь науки - цитологію. У цей час змінюється уявлення про склад клітини. З'ясовується другорядне значення клітинної оболонки, яка раніше визнавалася найбільш істотною частиною клітини, і висувається на перший план значення протоплазми (цитоплазми) і ядра клітин, що знайшло своє вираження у визначенні клітини, даному М. Шульце: “Клітина - це грудочка протоплазми з ядром.”.

Розвиток клітинної теорії в другій пол. ХІХ ст.

яку він визначає як «елементарний організм», з'ясовує далі розвинену М.Шлейденом і Т.Шванном теорію клітиноутворення з безструктурної речовини (цитобластеми). Виявлено, що способом утворення нових клітин є клітинний поділ, що вперше було вивчено на нитчастих водоростях. У спростування теорії цитобластеми на ботанічному матеріалі велику роль відіграли дослідження Негелі і М. І. Желе.
Поділ тканинних клітин у тварин було відкрито в 1841 р. Ремарком. З'ясувалося, що дроблення бластомерів є серією послідовних поділів.

Розвиток клітинної теорії в другій пол. ХІХ ст.

розвитку всіх живих організмів.
Клітини всіх одноклітинних і багатоклітинних організмів мають спільне походження і подібні за своєю будовою і хімічним складом, основни- ми процесами життєдіяльності та обміном речовин.
Клітина – елементарна одиниця розмноження.
Розмноження клітин відбувається шляхом їх розподілу. Нові клітини завжди виникають з попередніх клітин.
Клітини містять спадкову інформацію для забезпечення зміни поколінь певного виду організмів.
Клітина - одиниця розвитку живого організму.
Клітинам притаманна подразливість.
У багатоклітинних організмів різні типи клітин формуються внаслідок спеціалізації протягом онтогенезу.

Основні положення клітинної теорії

даними сучасної клітинної біології перелік її положень часто доповнюють і розширюють. У багатьох джерелах набір додаткових положень досить довільний.
- Клітини прокаріотів і еукаріотів є системами різного рівня складності і не повністю гомологічні один одному.
- В основі поділу клітини і розмноження організмів лежить копіювання спадкової інформації - молекул нуклеїнових кислот. Положення про генетичну безперервність відноситься не тільки до клітини в цілому, але й до мітохондрій, хлоропластів, генів і хромосом.
- Багатоклітинні організми представляють собою нову систему, складний ансамбль з безлічі клітин, об'єднаних та інтегрованих в системи тканин і органів, пов'язаних один з одним за допомогою хімічних, гуморальних і нервових факторів.

Додаткові положення клітинної теорії

найголовнішою формою існування життя, властива всім живим організмам, крім вірусів
Разом з тим повинні бути піддані переоцінці догматичні та методологічно неправильні положення клітинної теорії:
Клітинна структура є головною, але не єдиною формою існування життя. Неклітинною формою життя можна вважати віруси. Правда, ознаки живого (обмін речовин, здатність до розмноження тощо) вони виявляють тільки всередині клітин, поза клітинами вірус є складною хімічною речовиною.

Сучасна клітинна теорія

і еукаріотичні, що мають ядро, оточене подвійною мембраною з ядерними порами. У більшості прокаріотів немає внутрішніх мембранних органоїдів, а у більшості еукаріотів є – мітохондрії і пластиди. Згідно з ендосимбіотичною теорією, ці органели - нащадки бактеріальних клітин.
Таким чином, еукаріотична клітина - система більш високого рівня організації, вона не може вважатися цілком гомологічною клітині бактерій (клітина бактерій гомологічна мітохондрії клітини людини).
Гомологія всіх клітин зводиться до наявності у них замкнутої зовнішньої мембрани з подвій- ного шару фосфоліпідів (у архей вона іншого хімічного складу, ніж у решти груп організмів), рибосом і хромосом - спадкового матеріалу у вигляді молекул ДНК, що утворюють комплекс з білками.

Сучасна клітинна теорія

організму розчиняла в сумі рис складових його клітин. Цим ігнорувалася цілісність організму, закономірності функціонування цілого замінялися сумою функціонувань частин.
Догматична клітинна теорія ігнорувала специфічність неклітинних структур в організмі або навіть визнавала їх, як це робив Р.Вірхов, неживими.
Насправді, в організмі крім клітин є багатоядерні надклітинні структури (синцитії, симпластії). Встановити специфічність їх функціонування і значення для організму є одним із завдань сучасної цитології.

Сучасна клітинна теорія