Моє село: від минулого до сьогодення презентация

Донецької області Моє село: від минулого до сьогодення

Тихонова Н.О.,
вчитель початкових класів;
Карпенко О.А.,
педагог-організатор

2017 рік

в Україні, знаходиться у Слов’янському районі Донецької області.

Карачуні встановлена телевізійна вежа. Північний схил гори, що обривається у долину ріки Казенний Торець, використовують дельтапланеристи та парапланеристи .

хуторків: Новоселівки,Тавричан,
Вингулівки, Індиківки. Були вони у власності пана Деби. Пан мав великий будинок. Від нього починалася довга широка вулиця, що по обидва боки містила невеликі людські подвір’я.
Неодноразово нападали на ці землі турки й татари. Місцеві жителі разом із сторожовими козаками бралися за зброю. Згодом хутори об’єдналися.

міст України та Росії (заселення продовжувалося до 18 ст.). Селяни ліпили хати із саману, вкривали їх очеретом або соломою. У господарстві мали рогату худобу, овець, птицю, нерідко й пасіку. Тавричани розводили коней, добре розумілись у роботі на землі.

У різні часи село називалося то Протопопівкою, то Новоселівкою.

(рудник із видобування залізної руди). Руду перевозили волами попід горою і Сухим Торцем у плавильний цех, що знаходився на станції Слов’янськ.

виготовляли глиняний посуд та різні господарчі предмети. Вироби користувалися попитом на приміських ярмарках Слов’янська, Краматорська, Барвінкового.

сусідніх повітів. 1930 року було створено колгосп «Червоний Донбас». Господарство було багатогалузевим: рослинництво, тваринництво, садівництво (сад у 400 га). Колгосп був тричі мільйонером.

дуже потерпало від бомбардувань з обох боків. Найбільш трагічним у долі селян було 31 січня 1942 року. Фашисти влаштували місцевим каральну операцію після вбивства у селі німецького офіцера. Було поставлено живим щитом на лінії зіткнення, а потім розстріляно 72 людини. Інших жителів села карателі закидали на подвір’ї та у погребах вибухівкою. Все житло було зруйновано. Після визволення села люди жили у землянках.

було перейменовано у колгосп ім. Мічурина. Колгосп мав філії у селищі Билбасівка. Пізніше змінив назву на КСП «Промінь» із центральною садибою у селі Красноармійське. Село відбудовували з великим ентузіазмом. Це були роки економічного піднесення і соціально-культурного розвитку села. Було збудовано нові тваринницькі ферми,олійницю,пекарню, цехи із переробки м’ ясної та молочної продукції, закладено молодий сад,впроваджено нові технології з обробки землі та вирощування сільгоспкультур.

культури, магазинів. 2007 року здійснено газифікацію села та подачу питної води по водогону, асфальтовано усі вулиці. На зміну колгоспу прийшли фермерські господарства.

кожного з нас походять з батьківської домівки, маминої пісні, бабусиного переказу. Маленькі новосельчани старанно вивчають історію рідного краю та у майбутньому мріють підняти рідне село на новий, значно вищий рівень розвитку.

Дмитрієва та О.В. Дашивець .