Наукова стаття як форма апробації наукового дослідження презентация

бізнесу Ткаченко Тетяна Іванівна

статті.
2. Структура наукової статті.

кінцевого результату наукового дослідження, висвітлення окремого питання за обраною темою.

До інформаційних джерел для написання статті належать такі: законодавча на нормативна база, дані Державного комітету статистики, вітчизняна та закордонна наукова література, Інтернет-ресурси, фінансова та статистична звітність підприємств досліджуваної галузі, ін.

прізвище та ініціали автора;

анотація (укр., рос., англ. мовами) – коротка характеристика змісту статті;


постановка наукової проблеми або актуальність проблеми (зв’язок із найважливішими завданнями, значення для розвитку певної галузі науки або практичної діяльності);

статті;

виклад основного матеріалу;

висновок;

список використаних джерел;


прізвище, ініціали, науковий ступінь та вчене звання керівника магістерської роботи, зокрема редагування статті.

політика готелю “…”;
“Фактори, що впливають на поведінку споживачів ресторанних послуг”;
“Особливості формування попиту на туристичний продукт” ;
“Управління якістю туристичних послуг на прикладі підприємства “…”.

набрані в редакторі Microsoft Word (шрифт Times New Roman, розмір – 12, інтервал – 1.5; формули – в редакторі Equation), (усі поля – 20 мм).
Таблиці, рисунки, статистичні дані подаються в статті з посиланням на джерело. Рисунки, графіки й таблиці повинні бути пронумеровані й мати назву. Їх треба виконувати в книжковій орієнтації, чорно-білими. Ілюстративний матеріал розміщують під текстом, в якому вперше є посилання на нього, або на наступній сторінці.

від тексту одним рядком.
Формули треба відділяти одним рядком від решти тексту, центрувати, нумерувати в круглих дужках, які вирівнюють до правої межі тексту.
Список використаних джерел оформлюється згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 і подається в кінці рукопису.

згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 і подається в кінці рукопису. Посилання в тексті на джерела слід наводити в квадратних дужках із зазначенням номера джерела та через кому – номера сторінки: [3, с. 243].

Якщо автор посилається на всю книгу, то вказується тільки номер джерела: [4]. Посилання на кілька джерел оформлюється таким чином: [5, с. 28; 7, с. 63-65] або [6; 9; 11].

за прізвищами авторів або першої літери назв робіт. Можна також розміщувати за порядком посилань на них у тексті.

Переклад російських видань та видань інших мов українською мовою неприпустимий.

Література іноземними мовами наводиться у кінці списку.

посібники.
Практикуми.
Перекладні видання.
Словники, довідники.

в неперіодичних виданнях.
Конференції.
Журнальні статті.
Газетні статті.
Іноземні джерела
Інтернет-ресурси.

визначає рівень знань про ті чи інші явища, факти та їх взаємозв’язки.

Інформаційне забезпечення – інструмент, за допомогою якого дослідник отримує необхідну для проведення дослідження наукову інформацію.

відповідає її змісту);

точність (відображення явищ з мінімальної помилкою);

актуальність або своєчасність (можливість використання інформації в потрібний час);

загальність (незалежність від окремих змін);

ступінь деталізації (детальна інформація).

ресурси підприємства і виконує різні функції.

Наукова інформація – отримана в процесі пізнання логічна інформація, що адекватно відображає явища та закони суспільства.

якої є практика;
документована;
яка потрібна керівникам, спеціалістам, науковцям у процесі своєї діяльності.

звітів, електронних записів та ін.

Вибір джерел інформаційного забезпечення залежить від:

Мети роботи

Практичного призначення роботи

джерел, які дають найбільш загальне уявлення про проблему;

3) поглиблена робота з матеріалами.

інформаційних систем, в яких завершальна обробка даних не передбачається.


До популярних інформаційно-пошукових систем належать:
Google;
Yandex;
Yahoo;
Rambler;
та ін.

найточніше відображають Вашу наукову проблему.
Пошук слід починати у найбільш відомих пошукових системах.
Для детального пошуку доцільно використовувати спеціалізовані сайти.