Микола Вінграновський (1936-2004). Літературне читання презентация

Ч И Т А Н Н Я

в гості сіра мишка

просеня…»

районі "Птахокомбінат". Будинок, що зберігся і нині, знаходиться в мальовничому місці, на березі водойми «Ломка». Надалі сім'я переїхала в р-н "Богополя". Там же, в школі № 17 він здобув середню освіту. Небагато з живих однокласників з особливою теплотою згадують про цю людину. Згадуючи своє дитинство, письменник стверджує, що змалечку пам'ятав лише степ: «Скрізь, куди не глянь степ, степ і степ». Не знав він тоді ще ні Дніпра, ні Довженка. А потім була війна, тяжкі повоєнні роки.

«Чорти». Тоді ж були надруковані і його перші вірші для дітей, які увійшли в окрему збірку «Андрійко-говорійко», а трохи пізніше побачили світ такі оригінальні книжки поезій: «Мак», «Літній ранок», «Літній вечір» та інші.
Найповніше видання доробку — «Вибрані твори в трьох томах» (2004). Постановник десяти художніх та документальних фільмів.
Помер 26 травня 2004 року в Києві внаслідок тяжкої хвороби. Похований у Києві на Байковому кладовищі

скаче коник за коником гоном,
І метелик з метеликом
  в піжмурки грають на мить.
Лиш одна біла чапля
  з малиновим волом
У зеленій воді
на сріблястій нозі стоїть.
1965

Такий дивосвіт Миколи Вінграновського - дивосвіт любові, ласки, добра, ніжності, теплоти, виражений через життя звірів, комах, хмар, будяків, лоз, тощо.

гучний удар!
Мов гора упала з хмар!

творчу уяву

тремтів, що аж горів На трави і на квіти.
Грім жив у хмарі, і згори Він бачив, хто що хоче: Налив грозою грім яри, Умив озерам очі.

А потім хмару опустив На сад наш на щасливий І натрусив зі сливи слив, Щоб легше було сливі.
Та тут до грому навздогін Заговорила груша: “Трусніть і грушу, дядьку грім, Бо важко мені дуже…”
І дядько грім сказав собі: “Потрушу я і грушу. Бо небеса вже голубі Я покидати мушу”.

ГРІМ

1969

настроєм.

питання; за бажанням – зробити ілюстрації ,скласти власний віршик.