Грін Олександр Степанович презентация

нас самих і чекає лише зовнішнього приводу для вираження дією.

Роботу виконала
учениця 7- Б класу
Бородата Вікторія

Олександр Грін

Дитинство

Грін Олександр Степанович, народився в Слобідській Вятської губернії. Справжнє прізвище письменника – Гриневський. Його батько Стефан був польським шляхтичем. У 1863 році він брав участь у повстанні, за що був засланий до Томська. У 1868 році йому було дозволено переїхати в Вятську губернію. Незабаром він одружився на російській дівчині Ганні Ляпковой, яка була медсестрою. У них народилося четверо дітей. Першою дитиною в родині був Олександр Грін.

Батьки Гріна

1880 року. В 6 років хлопчик навчився читати. Перша книжка, яку він прочитав – «Подорожі Гуллівера». Майбутній письменник любив твори про подорожі і мореплавців. Кілька разів намагався втекти з дому, щоб стати матросом.
Коли Олександру було 9 років, його віддали в училище. Однокласники придумали йому прізвисько Грін, яке він згодом використав як псевдонім.
Майбутній письменник в училищі відрізнявся самим поганим поведінкою і йому постійно загрожувало відрахування. Будучи учнем 2 класу, Олександр склав на адресу вчителів образливі вірші. За це він був виключений з лав учнів. У 1892 році хлопчика прийняли в інше училище завдяки старанням його батька.

Юність

У 16 років Олександр Грін закінчив чотирикласне училище і поїхав до Одеси. У нього був твердий намір стати моряком. Батько дав синові трохи грошей, а також адресу одного. Коли Олександр приїхав в Одесу, то кошти у нього швидко закінчилися, а роботу він не міг знайти. Він голодував і жебракував. Юнак був змушений звернутися за допомогою. Його взяли на пароплав. Але моряка з О. Гріна не вийшло. Рутинна праця матроса дуже швидко йому набридла. Після цього він їздив по країні і пробував себе в різних професіях. Але ніде не затримувався надовго. Провів у поневіряння шість років, працював вантажником, землекопом, артистом бродячого цирку, залізничним робітникам У 1902 році він подався у солдати. Прослужив півроку, 3 місяці з яких провів у карцері.
О .Грін дезертирував з армії. Втекти йому допомогли есери, з якими він до того завів дружбу. Олександр захопився революційними ідеями. Він щиро віддавався боротьбі з існуючим ладом. У 1903 році за свою революційну діяльність О. Грін був заарештований. Після того, як він спробував втекти, його перевели у в'язницю суворого режиму. Слідство тягнулося довго, в результаті він був засуджений до заслання в Сибір. Там він пробув всього 3 дні і втік. Батько допоміг йому роздобути чужий паспорт і виїхати в столицю.

з числа есерів. Незабаром він одружився на Вірі Абрамовій. Її батько був великим чиновником, але сама вона підтримувала революціонерів. У 1910 році Олександр став відомим письменником. Тоді поліція виявила, що Грін і Гриневський – одне і те ж обличчя. Письменника заарештували, і він був засланий в Архангельську область.
Після того як відбулася революція, радянський лад у письменника викликав ще більший негатив, ніж монархічний. Єдине, що порадувало О. Гріна в новому ладі – дозвіл розлучатися. Цим він відразу ж скористався. Письменник розлучився з Вірою і одружився на Марії Долідзе. Але через кілька місяців подружжя розлучилося.
У 1919 році Олександр був покликаний в Червону армію, де служив зв'язківцем.
.

було під загрозою. Майже місяць він перебував на лікуванні. Його відвідував М. Горький, він привозив хворому каву, мед і хліб. Він же допоміг О. Гріну отримати кімнату в Будинку мистецтв, в центрі Петербурга. Поруч з Олександром жили
О. Мандельштам, Н. С. Гумільов. Письменник був людиною нетовариською, замкнутим, непривітним і похмурим.
У 1921 році письменник одружився з Ніною Мироновою. З нею О. Грін прожив до кінця своїх днів.Свої «Червоні вітрила» письменник присвятив Ніні. У 1930 році подружжя переїхало в Старий Крим. Це був важкий час, так як книги О. Гріна були під забороною, письменник і його дружина часто голодували.
У липні 1932 року письменник помер. Похований на цвинтарі Старого Криму. На його могилі встановлено пам'ятник «Бегущая по волнам» (скульптор Т. Гагаріна).

Олександр Грін з своєю дружиною Ніною.

захопила його, і цей рік став переломним в його житті. О. Грін став письменником. Його перше оповідання називається «Заслуга рядового Пантелєєва». В ньому розповідалося про безчинства, які кояться в армії. В результаті твір було вилучено з друкарні і знищено. Наступну розповідь О. Гріна, «Слон і Моська», спіткала та ж доля.
Першим твором, яке дійшло до читача, був «В Італії». 1907 року письменник став користуватися псевдонімом Грін. З 1908 року почали публікуватися збірки його оповідань. Олександр Грін розповіді публікував по 25 штук у рік. Письменник став заробляти великі гроші.

лише в журналах і газетах публікував Олександр Грін. Книги з його повістями, романами та розповідями стали друкуватися дещо пізніше. Вперше його твори були видані у вигляді тритомника в 1913 році. Через рік почався новий період у творчості письменника. Став більш професійним стиль, в якому писав Олександр Грін. Книги його стали більш глибокими, розширилася тематика. І письменник почав працювати більш продуктивно .
У 20-і роки О. Грін продовжував писати оповідання, але разом з тим взявся за написання більш великих творів. Перший роман, який написав Олександр Степанович - «Блискучий світ». Потім були «Червоні вітрила», «Золотий ланцюг», «Бегущая по волнам», «Земля і фабрика», «Дорога нікуди», «Джессі і Моргіана». Останній свій роман під назвою «Недотрога», Грін закінчити не встиг.

липня виповнилося 70 років від дня смерті письменника. Яна Дубинянська «Дзеркало тижня» №26, 13 липня 2002. Електронний ресурс http://dt.ua/SOCIETY/legenda_pro_grina_8_lipnya_vipovnilosya_70_rokiv_vid_dnya_smerti_pismennika-28839.html
2.  Дом-музей Александра Грина. Електронний ресурс http://staryi-krym.narod.ru/art/grinmuseum/index.htm
3.     Грин Александр. Бегущая по волнам. Алые паруса. Рассказы [Текст] /худож. Д. Ракова. – Харьков: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»; Белгород: ООО «Книжный Клуб "Клуб Семейного Досуга"», 2011. – 368 с., ил.