Основи організації праці на підприємстві побутового обслуговування презентация

№6
“Основи організації праці на підприємстві побутового обслуговування”

Київ 2017

взаємозалежність.
Організація праці у промисловості: поділ і кооперування. Форми поділу і кооперування праці.
Організація і обслуговування робочих місць. Поняття про робоче місце, робочу зону. Класифікація робочих місць.
Організація робочих місць керівників, спеціалістів, технічних виконавців.
Система та основні функції обслуговуання робочого місця.
Колективні форми організації праці. Зміст і форми колективної організації праці. Поняття трудового колективу, їх основні види.

що забезпечують ефективніше використання робочого часу, устаткування, виробничих навичок і творчих здібностей кожного члена колективу, усунення важкої ручної праці і здійснення сприятливих впливів на організм людини.
Мета організації праці складається з двох взаємопов’язаних частин: підвищити дохідність підприємства або коефіцієнт корисної дії робочої системи, тобто виробляти більшу кількість продукції належної якості при низьких витратах; гуманізувати працю шляхом зниження високого навантаження на працівників та підвищення безпеки праці.

2. Суспільний поділ та кооперація праці.

Суспільний поділ праці - відокремлення окремих видів трудової діяльності - стало причиною й умовою виникнення товарного виробництва. Зворотним боком суспільного поділу праці є його кооперація. Діалектична єдність розчленовування праці і його об'єднання є основою виникнення перших форм обміну товарами.
Суспільний поділ праці буває таких функціональних видів:
1) загальний - поділ праці між значними сферами матеріального і нематеріального виробництва, такими як промисловість, сільське господарство, транспорт, зв'язок і ін.;
2) частковий - поділ праці усередині значних сфер по галузях, таким як важка і легка промисловість, скотарство і землеробство, а також усередині них, наприклад нафтовидобуток, металургія й автомобілебудування в рамках важкої промисловості;
3) одиничний – розподіл праці в середині окремого підприємства.

та сукупних працівників національних господарств у процесі відтворення матеріальних і духовних благ.
Розрізняють просту й складну кооперацію праці. Проста – виконання різними працівниками однакових або однорідних функцій, кооперація однорідної конкретної праці, наприклад, праця землекопів, лісорубів тощо. Складна – кооперація відокремлених спеціалізованих видів конкретної праці.

3. Організація праці у промисловості: поділ і кооперування. Форми поділу і кооперування праці.
Розподіл праці – відокремлення діяльності окремих працівників та їх груп у процесі праці. Завдяки розподілу праці підвищується продуктивність праці, вдосконалюються знаряддя праці.
В промисловості розрізняють такі форми розподілу праці:
- за функціями: керівники, спеціалісти, технічні службовці, робітники;
- за характером участі у виробництві: основні і допоміжні робітники;
- за рівнем кваліфікації і складністю роботи: робітники вищого розряду – робітники нижчого розряду.

безпосередньо на виробництві зростає з поглибленням одиничного розподілу праці.

4. Організація і обслуговування робочих місць. Поняття про робоче місце, робочу зону. Класифікація робочих місць.
Робоче місце – це частина виробничого простору одного чи групи працівників, оснащена основним і допоміжним технологічним обладнанням, інвентарем, інструментом, робочими меблями, необхідними для проведення певного виду робіт.
Всі робочі місця класифікують за такими ознаками:
за ступенем механізації:
- робочі місця ручної роботи – всі трудові процеси на них виконуються за допомогою
трудового зусилля виконавця, із застосуванням найпростішого інструмента;
- машинно-ручні-оброблення предметів праці механізмами і за рахунок зовнішньої енергії (електричної, теплової), але за безпосередньої участі працівника;

 
 

а за робітником залишається лише функція управління машинами;
- автоматизовані – весь технологічний процес здійснюється верстатом, машиною чи агрегатом автоматичної дії без участі працівника, за яким зберігається функція пуску і зупинки автомата, контролю за його роботою і за необхідності - налагодження;
апаратурні – оснащені різними апаратами, впливають ними на предмет праці за рахунок теплової, електричної, хімічної чи біологічної енергії.
2) за ознакою спеціалізації:
- спеціалізовані – оснащені обладнанням спеціального призначення, можуть виконуватися ті самі чи близькі за змістом операції та види робіт;
- універсальні – провадяться різнорідні роботи, вони оснащені універсальним обладнанням, що дозволяє швидко переходити від одного виду робіт до іншого.
3)за ознакою розподілу праці:
- індивідуальні, де постійно зайнятий один виконавець,
- колективні, де трудові процеси здійснюються групами працівників,в обслуговуваній великих машинних агрегатів тощо.
4) за кількістю обладнання, що обслуговується:
- одноверстатні (одноапаратурні, одноагрегатні) та
- багатоверстатні (багатоапаратурні, багатоагрегатні).
5) за місцем розташування:
- стаціонарні, розташовані та обладнані на одному місці;
- пересувні, що постійно пересуваються у просторі.

та безпечних умов праці для високопродуктивної праці робітників.
Основними складовими організації робочого місця є:
Оснащення робочого місця – сукупність засобів виробництва: основного технологічного і допоміжного обладнання, технологічного і допоміжного оснащення, засобів зв'язку, засобів з охорони праці й техніки безпеки.
Основне технологічне обладнання — верстати, робочі машини, агрегати, технологічнаапаратура, тобто все те, за допомоги чого здійснюється основний процес виробництва;
Допоміжне обладнання – транспортери та інші види транспорту, збиральні, зварювальні й випробувальні стенди, різні вантажопідіймальні пристрої тощо.
Технологічне оснащення – вимірювальний інструмент, технічну документацію тощо.
Організаційне оснащення – виробничі меблі, тара, засоби сигналізації, зв'язку, освітлення, засоби з охорони праці й техніки безпеки.
Аналіз оснащеності робочих місць проводиться з урахуванням: прогресивності конструкцій, коефіцієнта оснащеності робочого місця, ступеня використання оснащення.
Планування робочого місця – доцільне просторове розміщення всіх функціонально пов'язаних між собою засобів праці, предметів праці та самого працівника.
Обслуговування робочого місця – система заходів із забезпечення робочих місць засобами, предметами праці та з надання різноманітних послуг виробничого характеру.

або майданчика, на якому знаходиться місце постійного або тимчасового перебування працівника.

5. Організація робочих місць керівників, спеціалістів, технічних виконавців.

Робоче місце керівника є відокремлена частина приміщення підприємства, оснащена відповідно до характеру виконуваних функцій необхідними коштами праці. Раціональна організація робочого місця керівника передбачає:
· добір необхідних коштів праці;
· раціональне їх розміщення;
· забезпечення умов праці, сприяють підтримці працездатності керівника і що виключатимуть заподіяння шкоди його здоров'ю.
Робочі місця спеціалістів обладнуються у приміщенні, ізольованому легкими розбірними перегородками, оснащаються оргтехнікою, засобами зв'язку, ПЕОМ, календарем тощо. Обладнання робочих місць технічних працівників залежить від того, які технічні засоби вони використовують.
Розміщення працівників проводиться з урахуванням забезпечення приміщенням для кожного структурного підрозділу (одна кімната на 5-6 осіб).
Забезпечення кожного співробітника площею згідно з діючими нормами (від 3,25 до 5 кв.м.)

за такими функціями: • енергетична — забезпечення робочих місць електроенергією, стисненим повітрям, парою, водою, а також опалення виробничих приміщень; • транспортно-складська — доставка предметів праці до робочого місця, вивезення готової продукції і відходів виробництва, зберігання, облік і видача матеріалів, сировини та інших цінностей; • підготовчо-технологічна — розподіл робіт за робочими місцями; комплектування технічної документації; підготовка інструменту та допоміжних матеріалів; інструктаж виконавців щодо передових методів праці; • інструментальна — зберігання, застосування, комплектування і видача на робочі місця всіх видів інструменту, пристроїв, технологічного оснащення; • налагоджувальна — налагодження і регулювання технологічного устаткування; • міжремонтна — профілактичне обслуговування; • контрольна — контроль якості сировини, напівфабрикатів і готових виробів; • облікова — облік бракованої продукції та аналіз причин браку, профілактичні заходи для підвищення якості продукції та ін.

Система обслуговування робочого місця повинна бути:
• комплексною - містити в собі усі функції обслуговування і забезпечувати їхню погодженість і ув'язування;

оперативною - забезпечувати можливість оперативного, швидкого втручання при виникненні відхилень від нормального ходу процесів обслуговування;
• прогресивною - враховувати сучасні можливості техніки і технології, можливості стандартизації й уніфікації;
• плановою - бути частиною внутрішньовиробничого планування, організовуватися на основі розрахунків обслуговування для кожного робочого місця, узгоджуватися із системою оперативного планування, змінних завдань;
• попереджувальною - не допускати зупинки виробництва через несвоєчасне виконання робіт з обслуговування робочого місця.
• своєчасною - забезпечувати чітке дотримання встановленого регламенту обслуговування; усі роботи повинні робитися вчасно, у встановлений термін, від цього залежить чіткість роботи робочого місця;
• надійною - гарантувати обслуговування робочого місця вчасно, у потрібному обсязі, необхідної якості; надійність обслуговування - це ознака високої його організації, що досягається системою дублювання, підстрахування на випадок непередбачених порушень у виконанні функцій обслуговування;
• економічною - заснованою на розрахунках різних варіантів здійснення обслуговування і вибору того з них, що при дотриманні усіх вище перерахованих принципів зажадає найменших витрат праці і матеріальних засобів. Принцип економічності забезпечується використанням найбільш прогресивних технологій обслуговування і встановленням величини трудових і матеріальних витрат на основі науково обґрунтованих нормативів для розрахунку таких витрат.

Поняття трудового колективу, їх основні види.

Колективна форма організації праці — характеризує колективний підхід до організації виробничого процесу.
Розрізняють такі взаємопов'язані форми кооперації праці:
— всередині суспільства, коли обмін діяльністю і продуктом праці здійснюється між видами економічної діяльності;
— всередині виду діяльності, що передбачає обмін продуктами праці або спільну участь низки підприємств у виробництві певної продукції;
— всередині підприємства, коли обмін здійснюється між цехами, дільницями, окремими виконавцями залежно від конкретних виробничих умов (тип виробництва, особливості техніки і технології та ін.).
З-поміж колективних форм кооперації праці провідне місце посідають групові форми, зокрема, виробничі бригади.
Найпоширенішою є бригадна (колективна) форма організації праці з її різновидами.
Бригада — це організаційно-технологічне і соціально-економічне об'єднання працівників однакових або різних професій на базі відповідних виробництв, устаткування, інструменту, оснащення, сировини і матеріалів, для виконання виробничого завдання з випуску високоякісної продукції певної кількості з найменшими матеріальними і трудовими витратами на підставі колективної матеріальної заінтересованості й відповідальності.

отже, зниженню трудомісткості виробів, ефективному завантаженню устаткування і догляду за ним.
На практиці застосовують два види бригад:
— спеціалізовані — створені з робітників одного фаху;
— комплексні — передбачають залучення робітників різної спеціалізації. Трудовий

Трудовий колектив – це об’єднання громадян, які приймають участь у діяльності підприємства на основі трудового договору (контракту, угоди).
Види трудових колективів:
- трудові колективи підприємств різної форми власності:
державних підприємств, установ, організацій;приватних підприємств, установ,організацій;акціонерних товариств тощо;
- згідно із структурою організації існує трудовий колектив:підприємства, установи, організації; цеху, відділу, бригади та інших підрозділів.