Вірус Епштейн-Барр презентация

2-ланцюгова ДНК
має онкогенні властивості
тропізм до В- та Т-лімфоцитів

Кодує близько 100 протеїнів
Глікопротеїни : gp350, gp85, gp25, gp42 та ін.

поцілунками + гемотрансфузійний, статевий шляхи
Описані випадки вертикальної передачі

Контагіозність ВЕБІ помірна

безсимптомних носіїв.

Реплікація в епітеліальних та лімфатичних клітинах.

Реалізуються різні транскрипційні програми під час латентного періоду.

Характеризується як онкогенних вірус людини.

Захворювання : безсимптомне, інфекційний мононуклеоз,

екваторіальної Африки – лімфома Беркітта.
Підтверджена вірусна етіологія
Вірус вперше описав у 1964 Epstein,
Barr вперше виявила електронно-мікроскопічно віріони в культурі лімфобластів, отриманних від пацієнта з ЛБ.

106 інфікованих клітин)
Персистенція вірусу в В-клітинах пам”яті пожиттєва
У разі пошкодження будь-якого елемента ІВ маленький пул ВЕБ-інфікованих клітин може розширюватися і призводити до розвитку лімфопроліферативного синдрому

клітинним рецептором B кл ( gp140-kd), CR2 або CD21.
Може уражувати Т-лімфоцити, NK-клітини макрофаги, нейтрофіли, епітеліоцити
Контроль над кількістю проліферуючих В-лімфоцитів – Т-лімфоцитами-супресорами, NK- та ін.

в інших клітинах
назофарингіальна карцинома
карцинома шлунку
T/NK клітинна лімфома ротоглотки
периферичні T клітинні лімфоми
оральна лейкоплакія
пухлини м”язових тканин у осіб з трансплантацією

 

хвороби асоційовані з EBV

X-подібне лімфопроліферативне
захворювання ЛПЗ
оральна лейкоплакія
Хвороба Ходжкіна EBV- EBV-
НФК

T- кл лімфома
Лімфома Беркітта

Провокована
Проліферація
клітин

Експресія
генів

– або вбудовуватися в геном, зумовлюючи хромосомні порушення
Неправильна імунна відповідь на ВЕБ може зумовлюватися аномальною генетичною рекомбінацією, що призводить до онкогенної активації і розвитку злоякісних пухлин.
Деякі індивідууми не здатні до нормальної імунної відповіді на ВЕБ через Х-зв'язану генетичну схильність. На Х-хромосомі було знайдено генетичний маркер лімфопроліферативного синдрому.
Пацієнти з Х-зв'язаним лімфопроліферативним синдромом (Х-ЛПС) можуть переносити ВЕБ-інфекцію у вигляді різних маніфестацій патологічного процесу, в 75% осіб спостерігається або фатальний ІМ, або злоякісна лімфома (частіше Беркітта)
Лімфома Беркіта - злоякісна лімфоїдна пухлина, що локалізується найчастіше у нирках, яєчниках, верхній щелепі, підшлунковій залозі, позаочеревинних лімовузлах, мозкових оболонках, мозковій речовині.

цитотоксичні лімфоцити, макрофаги, природні кілери
Інший вірусний білок (В13) пригнічує ІЛ-12.
Неправильна імунна відповідь на ВЕБ-інфекцію може призводить до онкогенної активації та розвитку злоякісних пухлин.
Аномальна генетична рекомбінація (призводить до онкогенної активації і розвитку злоякісних пухлин)

синтез структурних білків, лінійний геном ? віріони
Латентна інфекція?B-кл проліферація

3С)

3 мембранні
LMP-1
LMP-2
LMP-3

– LMP-2А, інколи + EBNA-1.

Latency ІІІ – усі 9 протеїнів латентності; автономна проліферація.

Latency ІІ –перехід від Latency І до Latency ІІ. (EBER-1, EBER-2, EBNA-1, LMP-1, LMP-2),

и II латенции

циклу

Епісомний стан

EBNA1 синтезується в обмеженій кількості, щоб запобігти розпізнавання CTL

EBNA1 – типовий приклад маскування від протеосомної обрабки в процесі генерації пептидів для презентації антигену МНС I.
EBNA1, разом EBNA3C та LMP1, сприяє геномній нестабільності та переміщення C-Myc.

Pearson Benjamin Cummings.

оточуючими клітинами в генетичні програми, що регулюють долю клітини), конститутивна активність якого призводить до розвитку лімфоїдних та епітеліальних пухлин.
Ключова роль у встановленні та підтримці латентної стадії

активаційних та адгезивних маркерів (активує NF-kB тa JNK1 сигнальні шляхи)
LMP-1 мімікрін CD40 – сигнальний шлях (in vivo у трансгенний мишах)

-3,–5,
– активація NF- B, p38/MAPK (mitogen activated protein kinase), та C-Jun кінази (JNK)/ATF2;
активація ТФ 2, JAK/STAT та FLIP (FLICE inhibitory protein) сигнальних шляхів.
Це полегшує клітинам проліферувати, диференціюватись та уникати апоптозу.

від рецептору В кл
Посилює виживання B-кл у трансгенних мишах які не здатні експресувати ВcR (RAG -/- миша)
активує кіназу Akt/PBK, викликаючи ряд ефектів, найбільш яскравим пригнічення апоптоза

взаємодіє із Sp100 - промієлоцидний білок (PML NBs)- посередник внутрішньоклітинного захисту проти вірусних інфекцій
Alpha та beta Герпесвіруси кодують білки здатні взаємодіяти та модулювати PML NBs або PML NB-асоційовані білки та протистояти клітинному захисту .

декілька мікроРНК.
EBERs - найпоширеніші вірусні транскрипти в період латентної інфекції в різних типах клітин та хворобливих станів
Показана потенційна роль мікроРНК в онкогенезі, імунних механізмах та регуляції генів

проліферації та диференціації в центробласти
Проліферуючі центробласти активують соматичну гіпермутацію у V регіоні геному

Центробласти диференціюються у центроцити у стані спокою. (resting centrocytes)

селекція клітини з високою афінністю BCR до антигена

В результаті утворюються зародковому центрі В-кл памяті та плазматичні клітини

Immunity 9: 395-404

наївB

B бласт

Центро
бласт

Центроцит

Вкл
памяті

EBV

LMP1 LMP2A
EBNA1-6

EBNA1

LMP1 LMP2A
EBNA1?

LMP2A

АГ

CD40
BCR

BCR

CD40
BCR

білки
в гермінальному центрі (ГЦ) – проліферують розмножуються утворюють клони –збільшення пулу клітини для інфікування


Асоціація з пухлинами у людей

імунобластна лімфома (PTLD/AIDS)
хвороба Ходжкіна
лімфома Беркітта
назофарінгіальна карцинома
карцинома шлунку

і має тенденцію до поширення за межі лімфатичної системи, наприклад, в кістковий мозок, кров і спинномозкову рідину.
Дуже злоякісна. Розвивається, як правило, унаслідок цитопатичної дії на лімфоїдні клітини вірусу Епштейн-Барр.
Без лікування лімфома Беркітта швидко прогресує і веде до смерті.

склероз
червоний вовчак
ревматоїдний артрит
Sjogren’s синдром

диференціювались, це непатогенні клітини-пам’яті, що персистують.

імунної системи

Не патогенні для господаря

Підтримуються гомеостазом як нормальні клітини пам’яті.

реплікації

Підсумок - персистенція

апоптозу LMP1

іморталізація

трансформація

Збільшення вторинних
Генетичних порушень

LMP1-активація
CD40 шляху

апоптозу LMP1

іморталізація

трансформація

Збільшення вторинних
Генетичних порушень

LMP1-активація
CD40 шляху

регіонах, найчастіше вона зустрічається в Центральній Африці, рідше — в США.
Збудником хвороби є вірус Епштейна-Барр, який в Сполучених Штатах зазвичай
викликає інфекційний мононуклеоз; проте від людей, що мають лімфому Беркітта,
хвороба не може передаватися іншим. Чому один і той же вірус є в Центральній
Африці збудником лімфоми, а в Сполучених Штатах — мононуклеозу, не з'ясовано.

Вирус Т-клеточного лейкоза I типа
Лимфома Беркитта, СПИД-ассоциированные НХЛ(особенно НХЛ ЦНС, диффузная В-крупноклеточная лимфома)Посттрансплантационные гемобластозыЭкстранодальные NK / T-клеточные НХЛПервичная выпотная лимфомаМультицентрическая болезньКаслмана Т-клеточный лейкоз / лимфома
2. Агенты, вызывающие иммуносупрессиюВИЧСПИД-ассоциированные лимфомы
3. Агенты, вызывающие хроническую иммунную стимуляциюPlasmodium falciparumВирус гепатита СВирус гепатита В Helicobacter pylori Campilobacter jejuniChlamidia psittaciBorrella burgdorferiMALT — лимфоидная ткань, ассоциированная со слизистойЛимфома БеркиттаДиффузная В-крупноклеточная лимфома Лимфоплазмоцитарная НХЛНХЛ маргинальной зоныДанные отсутствуют Неходжкинская MALT-лимфома желудкаМалая интестинальная неходжкинская MALT-лимфома Неходжкинская MALT-лимфома придатков глазаКожная неходжкинская MALT-лимфо

was enhanced by EBV-encoded RNAs (EBERs), but not by EBV nuclear antigen 1 (EBNA-1). However, this enhancement was lower than that seen in EBV-positive Burkitt lymphomas, implicating the contribution of other EBV genes in the establishment and maintenance of EBV-positive Burkitt lymphomas (Figure 1). The EBERs could potentiate the tumorigenicity of Burkitt lymphoma cells independently of an effect on apoptosis

і украй важкою діагностикою. В цьому випадку можуть
бути уражені: підшлункова залоза, печінка, кишечник, яєчники, нирки. У всіх
органах виявляються інфільтрати, що складаються з пухлинних лімфоїдних
клітин. У хворих з'являються болі в животі, диспепсичні симптоми; можливий
розвиток кишкової непрохідної, жовтяниці, виснаження, лихоманки.
Діагноз ставлять на підставі характерних для цих пухлин гістологічних змін.
Крім того, використовують реакції імунофлюоресценції з матеріалом біопсії,
молекулярну гібридизацію, ПЦР, РТ-ПЦР і ІФА.

– як CD-40-like рецептор.
Індукує експресію NF-kB через активацію TRAF (tumor necrosis factor-receptor associated factor)

LMP-1 не має ліганд-зв'язуючого домену → немає зв'язування із TRAF-2 і -3 → конститутивна активація проліферації

дифузно поширюватися на слинні залози, щитовидну залозу і інші органи. Пухлина швидко зростає, інфільтрірує м'які тканини, руйнує кістки, викликаючи деформацію носа, порушення дихання і ковтання, випадання зубів, деформацію щелеп.
Як при будь-якому інфекційному захворюванні у хворих можна виділити загальнотоксичний синдром на початку хвороби з лихоманкою і появою на цьому фоні пухлинного вузла, що швидко збільшується в об'ємі.
Генералізованноє перебіг захворювання приводить до поразки хребців, стегнових і тазових кісток, що супроводиться патологічними переломами, здавленням корінців спинного мозку, порушеннями функцій тазових органів, парезами і паралічами.