Слайд 2Класифікація
(за локалізацією)
Пухлини шкіри обличчя
Пухлини нижньої щелепи
Пухлини нижньої губи
Пухлини верхньої щелепи
Пухлини
верхньої губи
Пухлини слинних залоз
Пухлини слизової оболонки порожнини рота
Пухлини язика
Слайд 3Лімфатичні вузли голови і шиї
Слайд 4Захворюваність
Рак органів порожнини рота зустрічається у чоловіків у 5-7 разів частіше,
ніж у жінок.
Найчастіше хворіють 60-70-річні люди, рівень захворюваності зростає після 40 років і знижується після 80.
В Україні захворюваність на злоякісні пухлини порожнини рота складає 5,1 випадків на 100 тис. населення.
Слайд 5Етіологія
Суттєва роль у виникненні раку порожнини рота належить лейкоплакії (призводить до
розвитку раку у 24% випадків) і еритроплакії (частота малігнізації – 40-90%).
Слайд 6Облігатний предрак Факультативний
предрак
Виразкова форма лейкоплакії
Келоїдна форма лейкоплакії
Фолікулярний дискератоз
Хворобо Боуена
Атрофічний кератоз
Пігментна ксеродерма
Вульгарний іхтіоз
Плоска лейкоплакія
Гіперкератоз
Гіперкератозна форма красного лишаю
Гіперпластична форма ромбовидного глоситу
Слайд 7Ліворуч - лейкоплакія на слизовій оболонці щоки, праворуч – еритроплакія дна
Слайд 8Клінічні прояви пухлин губи і порожнини рота
Поява безболісних вузликів, виразок, тріщин
При
огляді губи, порожнини рота, язика виявляються ущільнення з валикоподібним краєм, покрите скоринкою або струпом. Можуть бути поверхневі виразки, бородавчасті і папілярні новоутворення, білі плями і т.і.
Слайд 10Методи діагностики
Ретельний огляд усіх відділів порожнини рота і зон реґіонарного метастазування
Взяття
мазків, зшкрябувань з поверхні пухлини для верифікації процесу
Пункція збільшених л/вузлів
Біопсія пухлини або л/вузлів
Рентгенологічне дослідження
УЗД шиї
КТ (при наявності показань)
Слайд 11Стадії
Т1 — пухлина менше 2 см в діаметрі
Т2 — діаметр
пухлини 2–4 см
Т3 — 4 см та більше
Т4 — інвазія оточуючих органів
N1 — поодинокий метастаз в регіонарний лімфатичний вузол на стороні ураження
N2 — один або декілька метастазів до 6 см в діаметрі
N3 — метастази більше 6 см
М – віддалені метастази
За стадіями • Стадия 0: TisN0M0 • Стадія I: T1N0M0 • Стадія II: T2N0M0 • Стадія III: T1–3N1M0 • Стадія IV •• T4N0–1M0 •• T1–4N2–3M0 •• T1–4N0–3M1.
Слайд 12Лікування
Хірургічне
Променеве
хіміотерапевтичне
Слайд 13РАК ЯЗИКА
Частота раку язика становить 60% усіх ракових пухлин слизової оболонки
ротової порожнини.
Рак язика має звичайний розвиток на боковій поверхні язика у його передніх і середніх відділах. Біля 25% спостережень припадають на корінь язика.
Рак язика буває найчастіше плоскоклітинним зроговілим (75%).
У задніх відділах язика спостерігаються аденогенні раки, в його корені - циліндроми та мукоепідермоїдні раки.
Слайд 14Клініка
Клінічно у ранніх стадіях рак передніх і середніх відділів найчастіше має
виразкову форму. У задніх відділах і корені частіше зустрічається інфільтративна форма.
Диференціальний діагноз слід проводити з папіломою, простою виразкою, туберкульозною та сифілітичною виразками, неспецифічними запальними інфільтратами.
Слайд 16Лікування
Телегаматерапія одночасно з близькофокусною рентгенотерапією та електрокоагуляцією залишків пухлини.
Іноді на другому
етапі виконується електроексцизія пухлини з резекцією язика.
Через 3-4 тижні виконують двобічну регіонарну лімфаденектомію на шиї в обсязі фасціально-футлярної лімфаденектомії
Слайд 17Лікування
Лікування раку язика, як правило, комбіноване. Через два-три тижні після завершення
променевої терапії при I-II стадіях процесу виконують половинну резекцію язика, при III - можлива розширена операція. На другому етапі лікування проводиться футлярно-фасціальна лімфаденектомія шиї, у випадку метастатичних конгломератів - операція Крайла.
Слайд 18Етіологія раку нижньої губи
Тривалий вплив на червону облямівку канцерогенних речовин, що
містяться у тютюновому диму
Травмування слизової неякісними зубними протезами;
Вірусні інфекції (Herpes zoster);
Жування тютюну, бетелю, насу;
Дефіцит у їжі бета-каротінів, вітамінів А, Є, С;
Тривалий вплив несприятливих метеорологічних факторів (інсоляція, вітер, коливання температури, іонізуючі впливи)
Вплив ендогенних і екзогенних канцерогенів
Запальні і грибкові захворювання червоної облямівки губ
Хронічні захворювання ШКТ, печінки
Слайд 19Патогенез раку нижньої губи
Екстремальні атмосферні фактори в поєднанні з палінням посилюють
можливість хронічного пошкодження центральних відділів червоної облямівки нижньої губи, що веде до захисних репаративних процесів, які супроводжуються проліферацією епітелію.
Поряд з репаративними процесами з'являються деструктивні зміни червоної облямівки. Вона втрачає блиск, стає тьмяною, шорсткою, сухою. Епітелій її грубіє. Виникає дифузний хронічний запальний процес, що був названий Фолькманом ще у 1870 році хейлітом.
Вже у нашому віці італійський дерматолог Манганотті описав облігатний передраковий стан нижньої губи, що виявляється круглими або овальними ерозіями, які трохи підвищені над рівнем епітелію без вираженої інфільтрації. Це захворювання одержало назву хейліт Манганотті.
Слайд 20Передракові захворювання
Облігатні: хейліт Манганотті, обмежений гіперкератоз, бородавчастий передрак
Факультативні: верукозна лейкоплакія, кератоакантома,
шкірний ріг, червоний вовчак, папіломи, післяпроменевий хейліт
Слайд 21Ексфоліативний хейліт лівруч суха, праворуч - ексудативна форма
Слайд 23Лікування
Основними методами лікування передракових захворювань слизової порожнини рота і губи є
хірургічне видалення, електрокоагуляція і кріодеструкція.
Рак нижньої губи добре піддається променевому лікуванню, тому первинним хворим рідко виконують операції. При I та II ст. обмежуються близькофокусною рентгенотерапією, при якій у більшості випадків можливо досягти стійкого вилікування з добрим косметичним ефектом. Сумарна вогнищева доза - 60 Гр.
Для лікування раку нижньої губи з успіхом використовують також промені лазеру, кріодеструкцію.
Слайд 24Резекція нижньої губи
У хворих з рецидивами первинної пухлини повторна променева терапія
недоцільна
У цих випадках доцільно застосовувати оперативне лікування - прямокутну, або трапецієподібну резекцію нижньої губи з наступною пластикою
Слайд 25Операція Крайла
При ураженні лімфовузлів другого етапу метастазування (IIIb ст.) необхідно виконувати
з відповідного боку операцію Крайла або фасціально-футлярне висічення шийної клітковини і яремної вени.
Слайд 26Віддалені результати лікування
Результати п'ятирічного життя хворих на рак нижньої губи складають
близько 60-70%. При III ст. - 30-40%.
Велику роль у зниженні захворюваності на рак нижньої губи відіграють масові профілактичні огляди, на яких виявляють передракові захворювання нижньої губи. Санація цих хворих є найкращим методом профілактики раку.
Слайд 27Анатомія щитоподібної залози
Щитоподібна залоза складається з правої і лівої часток та
перешийка.
Додаткову частку – пірамідальну мають 30-40% людей
Кровопостачання здійснюється двома верхніми і двома нижніми щитоподібними артеріями. У 10% людей є ще й п’ята артерія – a. thyroidea ima.
Слайд 28Епідеміологія РЩЗ
В останні роки спостерігається тенденція до збільшення захворюваності на РЩЗ,
особливо у дітей.
В Україні захворюваність на РЩЗ складає 4 випадки на 100 тис. населення.
Медулярний РЩЗ може передаватися спадково за аутосомно-домінантним типом. Майже у 70% спостережень медулярний рак має сімейну форму.
РЩЗ уражує переважно жінок середнього і похилого віку.
Вузли у ЩЗ у дітей до статевого дозрівання майже завжди ракові!
Слайд 29
Етіологія
Дослідження, що проведене співробітниками Медичної
школи Брайтона і Сассекса (Великобританія), показало, що неодноразова рентгенограма зубів може бути пов’язана зі збільшенням ризику розвитку раку щитоподібної залози.
Слайд 30Гістогенетична класифікація пухлин ЩЗ
Слайд 31Основні клінічні форми РЩЗ
Струмоподібна форма характеризується невиразною клінікою, нерівномірним збільшенням залози,
яка має щільну або еластичну консистенцію, значно пізніше з’являються реґіонарні метастази.
Тіреоїдітоподібна форма за клінічним перебігом нагадує хронічний тиреоїдит Хашимото або зоб Ріделя, часто зустрічається обтураційний синдром.
Прихована форма нагадує специфічний або неспецифічний лімфаденіт, позаорганні пухлини шиї, лімфогранулематоз, лімфосаркому. Метастази у реґіонарних лімфатичних вузлах найчастіше визначаються раніше первинної пухлини.
Псевдозапальна форма зустрічається рідко, нагадує гострий тиреоїдит: гіперемія, болючість і ущільнення щитовидної залози, гіперемія шкіри шиї.
Слайд 33Ультразвукове дослідження щитовидної залози
Під час УЗД лікар може точно вимірити розмір
і об’єм щитовидної залози, виявити наявність патологічних вогнищ, в тому числі і вузлів, виявити метастази у шийні лімфовузли.
УЗД повинно обов’язково виконуватися на сучасних апаратах з кольоровим Доплер-кодуванням.
Слайд 34Тонкогольчаста аспіраційна біопсія
Пункційна біопсія – методика, що дозволяє отримати клітинний
матеріал з подозрілої ділянки і визначити характер знайденого вузла.
Слайд 35Радіоізотопне дослідження щитовидної залози
Знайдені на сцинтіграмах вузли розрізняються не тільки
за розмірами, але й за різним накопичуванням уведеної радіоактивної речовини:
Вузли, які накопичують більше радіоактивної речовини, ніж інші її ділянки, називають «гарячими».
Вузли, які накопичують менше радіоактивної речовини, ніж решта залози, або не накопичують його взагалі, називають «холодними».
Слайд 36
Показання до оперативного лікування:
• цитологічно підтверджені карциноми;
• новоутворення з
підозрою на малігнізацію;
• випадки складної цитоморфологічної діагностики (фолікулярні і В-клітинні пухлини), частота злоякісності досягає 30%;
• крупні доброякісні новооутворення з симптомами компресії органів шиї.
Слайд 37Основні цілі радіойодтерапії
Деструкція залишкової тиреоїдної тканини та пухлини, при неможливості її
видалення оперативним шляхом.
Видалення субстрату, що синтезую тиреоглобулін
Терапія метастазів диференційованного раку щитоподібної залози
Слайд 38Хіміотерапія
Хіміотерапія не використовується у лікуванні РЩЗ, що повільно росте, і
позитивно відповідає на радіойодтерапію, крім випадків пухлинного дедиференціювання з наступним швидким ростом.