Основні синдроми при захворю­ваннях та функціональних розла­дах травного тракту презентация

доцент Мошковська Ю.О.

- порушення, peptein - травлення)
Синдром диспепсії визначається як відчуття болю чи дискомфорту із локалізацією в епігастральній ділянці ближче до серединної лінії (рекомендации согласительного совещания Международной рабочей группы по совершенствованию диагностических критериев функциональных заболеваний желудочно-кишечного тракта (Multinational Working Teamsto Develop Diagnostic Criteria for Functional Gastrointestinal Disorders), состоявшегося в 1999 году в Риме во время 7-й Объединенной европейской недели гастроэнтерологии (так называемые Римские критерии II) )

печія, нудота, блювота чи інші симптоми, які вказують на зацікавленість верхніх відділів ШКТ, чітко не пов’язаний з фізичним навантаженням чи захворюваннями, які є і тривають не менше 4 тижнів.

їжі
Нудота чи/або блювота
Печія
Відрижка, аерофагія, регургітація
Вздуття живота
Раннє відчуття насичення
Анорексія

в центральну нервову систему патологічних імпульсів з периферії (на відміну від болісності, яка визначається при обстеженні, наприклад при пальпації).

органу, позаматкової вагітності чи первинний (бактеріальний та небактеріальний).

Запалення певних органів: апендицит, холецистит, пептичні виразки, дивертикуліт, гастроентерит, панкреатит, запалення органів малого тазу, коліт виразковий чи інфекційний, регіональний ентерит, пієлонефрит, гепатит, ендометрит, лімфаденіт

Обструкція порожнистого органу: интестинальна, біліарна, сечовивідних шляхів, маткова, аорти
Ішемічні порушення: мезентеріальна ішемія, інфаркти кишківник, селезінки, печінки перекручування органів (жовчного міхура, яєчок)
Інші: синдром подразнення товстого кишківника, ретроперитонеальні пухлини, істерія, синдром Мюнхаузена

стравоходу)
Неврогенні (herpes zoster, захворювання хребта, сифіліс)
Метаболічні порушення (цукровий діабет, порфирія)

вісцеральному імпульсі у вигляді зон підвищеної чутливості (зоны Захар’їна-Геда). Найбільш часто результат запального процесу, аніж функціонального розладу;
Психогенна (за відсутності соматичних причин, бумовлена недостатністю серотонінергічних механізмів).

дванадцятипалої кишки. Однак епігастральний біль слід диференціювати з болем при абдомінальному варіанті інфаркту міокарда, нижньочастковій пневмонії, плевриті, гострому піелонефриті.
Болем в правому підребірь’ ї часто проявляються захворювання жовчовивідних шляхів, жовчного міхура та печінки, а при панкреатиті біль нерідко локалізується в лівому подребір’ї чи має оперізуючий характер. Однак треба пам’ятати, що біль в правому чи лівому підребір’ї супроводжує також нижньочасткову плевропневмонію, ниркову кольку, інфаркт селезінки.
Локализація болю в навколопупковій ділянці характерна для захворювань тонкого кишківника, але може бути притаманна при порушенні мезентеріального кровообігу та аневрізмі черевної частини аорти.
Біль в нижньому поверсі черевної порожнини (права та ліва здухвинні ділянки) завичай виникає при захворюваннях сліпої кишки, апендикса, сигмовидної кишки відповідно. Також може супроводжувати патологію сечівника.
Біли в надлобковій ділянці в більшості випадків викликаний патологічними процесами в сечовому міхурі, матці та придатках.

інтенсивності, які тривають не менше 20 та більше хвилин протягом не менше трьох місяців.
Біліарний біль має характерну локалізацію, епіцентр болю охоплений правим підребір’ям чи епігастрієм.
Він іррадіює в мезогастрій, спину, плече, в деяких випадках носить оперізуючий характер.
Досить часто біліарний біль пов’язаний з прийомом їжї, виникає у відповідь на швидке зростання внутрішньопротокового тиску та розтягнення стінки жовчного міхура та жовчовивідних шляхів, провокується зовнішніми чинниками (порушення режиму харчування, поїздки). При цьому швидкість наростання внутрішньопротокового тиску прямопропорційна інтенсивності болю. В своєму класичному прояві біліарний вісцеральний біль носить характер печінкової чи жовчної кольки, які характеризуються переймоподібними болями в правому верхньому квадранті живота чи в епігастральній ділянці, які швидко наростають за інтенсивністю до максимальної (період від 15 хвилин до декількох годин), після цього біль дещо вщухає. На висоті болю пацієнти з жовчною колькою часто приймають вимушене положення.

блювотою, яка не приносить полегшення.
При значному порушенні відтоку жовчі виявляється жовтяниця.
При пальпації живота хворого визначається локальна болісність та ознаки заволікання в патологічний процес очеревини: захисне напруження м’язів передньої черевної стінки, обмеження дихальних рухів при пальпації правого підребір’я, синдром подразнення очеревини.

запамороченням аж до синкопального стану
1.Нудота досить часто передує блюівоті.
2.Нудота може бути самостійним симптомом.
Блювота – це складний рефлекторний акт, в результаті якого вміст шлунку надходить назовні.

після їжі, передує нудота
Настає полегшення

2.Рефлекторна блювота:
- враження інших внутрішніх органів
- небагато блювотних мас
- виникає раптово без нудоти
- не приносить полегшення

запаморочення, підвищення АТ)
- без нудоти
- не приносить полегшення
Блювота «кавовою гущею» - ознака шлункової кровотечі.
Блювота їжею, яка вживалась напередодні – пілоростеноз.
Блювота при високій кишковій непрохідності – шлунковий вміст та жовч.
Блювота при кишковій непрохідності середньої висоти – блювотні маси коричневого кольору з фекальним запахом.

шлунка, а також при захворюваннях підшлункової залози жовчних протоків порушується процес травлення їжі та просування її по ШКТ. Неперетравлена їжа, яка застоюється не призводить до ароматизації дихання. При цьому пацієнта турбує нашарування на язиці, кислий чи гіркий присмак в роті.
Гнилісний запах при захворюваннях печінки означає, що порушується знешкоджуюча функція гепатоцитів.
Запах аміаку сигналізує про серйозну ниркову недостатність.
Запах ацетону при цукровому діабеті.
Неприємний запах з роту може з’являтись у прихильників суворих дієт.

мечоподібного відростку ,яке поширюється вверх.
Причини:
Недостатність кардіального сфінктера.
Гіпермоторика шлунку.
Пдвищена кислотність шлункового соку.
Знижена концентрація вільної соляної кислоти.

стравоходу, іноді з домішками вмісту шлунку..
Види відрижки
Відрижка повітрям без запаху виникає при звичному ковтанні повітря.
На випадок застою чи розкладання шлунковго вмісту, гази мають неприємний запах.
Кисла відрижка – при підвищенній кислотності.
Гірка - при рефлюксі жовчі в шлунок.
Гнилісна відрижка - при застої та гнилісному бродінні в шлунку (стеноз пілоруса). Відрижка може бути єдиним симптомом неврозу, а саме, аерофагія. Однак, відрижка має місце при захворюваннях шлунку, а також релекторно при захворюваннях інших органів – печінки та жовчного міхура.

утворення чи порушення виведення.

самого кишківника;
гази, які дифундують із крові

відходження газів через анус (флатуленція).
При добре розвиненій мускулатурі предньої черевної стінки гази, які накопичились можуть підіймати діафрагму, викликаючи задишку.
Бурчання в животі, яке відчуває не тільки пацієнт, але й оточуючі. В основі цього лежить одночасне переміщення через відносно вузький простір рідини та газів.
Відчуття болю в кишківнику. Ступінь вираженості болю за відсутності механічної перешкоди не завжди залежить від об’єму газів, які накопичились. Він пов’язаний з вісцеральною гіперчутливістю і визначається ступенем моторних порушень.
Подразнення діафрагмального нерву викликає неприємні відчуття в області серця, кардіалгії, рефлекторні порушення серцевого ритму.
Перкуторно визначається тимпанічний перкуторний тон в області проекції шлунку та товстого кишківника.
Аускультація в основному допомагає в діагностиці механічного чи динамічного метеоризму:
- при парезі кишківника – кишкові шуми ослаблені чи відсутні,
- при кишковій непрохідності визначаються високотональні шуми на ранніх стадіях стенозу та шум плеску при одночасному накопиченні великої кількості рідини та газу.

захворювання печінки, хр. гіпо-, анацидний гастрит).
Поліфагія – посилений апетит (виразкова хвороба, цукровий діабет).
Булімія (вовчий голод) -у хвори із психічними розладами.

після їжі, нудота, відчуття бурчання, переливання в животі, які виникають в результаті порушення процесів травлення в кишківнику, прискорення пасажу по тонкому кишківнику, а також порушення процесів всмоктування в кишківнику. Іноді при тяжкому перебізі ентериту одразу при прийомі їжі виникають слабкість, головокружіння, запаморочення.Характерна поліфекаліягда при: загальна кількість калових мас за добу може сягати1,5-2 кг. Іноді виникають різкі поклики до дефекації, а після дефекації – різка слабкість, яка супроводжується холодним потом, тремтінням рук. При середньому ступені важкості та при відсутності супутнього коліта може виникати навіть закреп. Характерна непереносимість молока: після його прийому посилюється метеоризм, пронос. Загострення захворювання викликає прийом гострої їжі, яка містить велику кількість жирів та вуглеводів, переїдання.

та аліментарним фактором. Основними причинами розвитку закрепі є: - порушення харчування (аліментарні); -шлунково-кишкові причини (функціональне порушення транзиту по товстому кишківнику, синдром подразнення товстого кишківника, дивертикульоз, патологія анального каналу); -неврогеннні причини –захворювання спинного мозку, параплегія; -медикаментозні засоби (анальгетики,протисудомні, антидепресанты, гіпотензивні препарати, діуретики); -психогенні причини (малорухомий спосіб життя, болі, депресії, пригнічення покликів до дефеції).

збільшеною частотою дефекації

– порушення всмоктування поживних речовин, які призводять до виражених розладів харчування хворого.
Клінічні прояви мальабсорбції – виснажливі роноси.
Мальдигестія (франц. mal –хвороба, digestion – травлення) – порушення травлення (розщеплення) харчових полімерів (білки, жири, вуглеводи) до необхідних для всмоктування складових (моногліцеридів, жирних кислот, амінокислот, моносахаридів).
Клінічні прояви:
Проноси.
Порушення всіх видів обміну та розвиток кахексії, астенізації, анемізації (В12-, фолієво- та залізодефіцитних анемій), полігіповітамінозів.
Трофічні зміни на шкірі та її дериватах, атрофія м’язів, остеопороз, остеомаляція, психічні розлади, гіпопротеїнемічні набряки та ін..

і товстого кишківника при пальпації;
            2. симптом Образцова (шум плеска в товстому кишківнику, частіше в слепій кишці, може бути і в сигмовидній кишці);
            3. симптом Штернберга – болісність при пальпації мезентеріальних лімфовузлів в ілеоцекальній області по ходу до сліпої кишки;
            4. симптом Поргеса - болісність та бурчання ліворуч та вище пупка на рівні ТhXII и LI.

чи рецидивуючих симптомів, які не пояснюються структурними чи біохімічними змінами...»
Згідно «Римських критеріїв II» - це патологічний стан, який характеризується порушеннями функцій тих чи інших відділів травного тракту, які тривали не менше 12 тижнів за останній рік і обумовлені регуляторними розладами

До лікаря звертаються за допомогою тільки 20-25% осіб з диспепсією

горлі (глобус) А2. Синдром румінації (зригування та пережовування їжі) – жувальний синдром A3. Функціональний біль в грудній клітині А4. Функціональна печія А5. Функціональна дисфагія А6. Невстановлені функциональні розлади стравоходу
В. Розлади шлунку та дванадцятипалої кишки B1. Функціональна диспепсія В1а. Функціональна диспепсія, яка нагадує виразкову хворобу
В1b. Функціональна диспепсія, пов’язана з порушенням функціональної активності шлунково-кишковго тракту
В1с. Функціональная диспепсія невстановленого характеру (неспецифічна)

подразнення кишківника С2. Функціональне вздуття живота СЗ. Функціональний закреп С4. Функціональна діарея С5. Функціональні порушения кишки нез’ясованого генезу
D. Функціональні болі в животі D1. Синдром функціонального болю в животе D2. Функциональні болі в животі нез’ясованого генезу
Е. Розлади жовчовивідних шляхів Е1. Дисфункція жовчного міхура Е2. Дисфункція сфінктера Одди
F. Розлади аноректальної зони F1. Функціональне нетримання калу F2. Функциональні болі в аноректальній області F2a. Синдром м’яза, який піднімає задній прохід
F2b. Proctalgia fugax (прокталгия) F3. Дисхезія (утруднення дефекаці)
F3a. Порушення функцій тазового дна
F3b. Порушення функцій внутрішнього анального сфінктера
F4. Функціональні розлади аноректальної області нез’ясованого генезу

3 до 12 місяців і включають в себе симптоми диспепсії (біль чи дискомфорт в епігастральній ділянці, які пов’язані чи не пов’язані з вживанням їжі, відчуття переповнення в епігастральній ділянці після їжі, відчуття раннього насичення, нудоту, блювоту, відрижку, печію), які не пов’язані, з порушенням функції кишківника, при якому в процесі обстеження пацієнта не вдається виявити яких-небудь органічних причин диспепсії (пептична виразка, рефлюкс-езофагіт ,рак шлунку).

органічна
- функціональна
Функціональна диспепсія відрізняється від органічної:
Більша тривалість захворювання
Мінливість скарг та локалізації болю
Чіткий зв’язок зі стресовими ситуаціями
Незначний вплив на нічний сон
Наявність вегетативних порушень зі сторони інших органів та ситем

виникненні диспепсичних розладів відіграє зниження порога чутливості стінки шлунку до розтягнення
у 75% пацієнтів з ФД виникнення диспепсичних скарг пов’язано з порушенням моторної функції верхніх відділів ШКТ, дванадцятипалої кишки →здійснює гормональну регуляцію функцій шлунку.
50-70% з ФД є HP-позитивними. Відомо, що інфікуванння HP призводить до розвитку хронічного хелікобактерного гастриту

На сучасному етапі інфіковано більше половини населения нашої планети, хоча в абсолютної більшості бацилоносіїв вона не викликає ніяких хвороботворних симптомів. Аналіз генної структури бактерії дозволив встановити, що вона проживає в травній системілюдини не менше 11 тисяч років.

моторики антрального відділу;
порушення розподілу їжі всередині шлунку (розлад релаксації шлунку, порушення акомодації їжі в тілі шлунку);
порушення циклічної активності шлунку в міжтравний період – шлункові дисритмії (тахігастрія, брадигастрія, антральна фібриляція);
дуоденогастральний рефлюкс.

зміна дієт
- сухоїдіння
- зловживання рафінованими вуглеводами, жиром, грубою клітковиною, спеціями.

сім’ї
Неприємна атмосфера в колективі
страх, тревога, незадоволення

добового ритму шлункової секреції
- надлишкова стимуляція вироблення гастроінтестинальних гормонів
- гіперсекреція соляної кислоти

неспецифічний.

зазвичай виникає натще, знімається їжею, іноді можуть бути вечірні чи нічні болі.
Дискінетичний вариант:
- Скарги:
Переважання відчуття дискомфорту у верхній частині живота
Відчуття тяжкості.
Розпирання після їжі чи поза прийомом їжі.
Швидке насичення.
Нудота.
Відрижка.
Зниження апетиту.
Неспецифічний вариант:
- якщо симптом не вкладається повністю ні в виразковоподібний, ні в дискінетичний варіант.
- Скарги:
1. Біль чи відчуття дискомфорту, чи дискомфорт має нечіткий, мінливий характероли, відчуття повторюються рідко, не мають зв’язку з прийомом їжі.

чидискомфорт у верхній частині животапо серединній лінії), тривалість якрї складає не менше 12 тижнів за останні 12 місяці; 2) відсутність доказів органічного враження, яке підтверджується ретельним розпитом хворого, ендоскопічним дослідженням верхніх відділів ШКТ та ултразвуковим дослідженням органів черевної порожнини; 3) відсутність зв’язку симптомів із дефекацією, зі змінами частоти стільця (останнє є характерним для синдрому подразнення товстого кишківни).

болю вночі; - незвичайна поведінка в період нападу; - анорексія чи блювота; - закрепи чи проноси; - затримка росту; - лихоманка чи біль в суглобах; - обтяжений спадковий анамнез з приводу виразкової хвороби; - часті однотипні епігастральні болі, иррадіація болю.

болю іншої локалізації (головний біль, слабкістьость, стомленість, блідість, сердцебиття); - біль надто сильний з точки зору пацієнта; - емоційний стрес в сім’ї; - амбіціозність пацієнта та батьків; - традиційні огріхи в харчуванні.

- Анамнез дозволяє отримати необхідну інформацію для встановлення правильного діагнозу, оскільки у цієї категорії пацієнтів не виявлено ніяких змін, а ні при об’єктивному обстеженні, а ні при лабораторних чи інструментальних методах дослідження.

- дослідження на HP
- УЗД органов черевної порожнини
- в деяких випадках -- рентгеноскопія шлунку з барієм
- 24-годинний моніторинг внутрішньошлункової pH
- електрогастрографія (для дослідження моторної функції шлунку
- рідко -- сцинтіграфія шлунку з радіоактивним технецієм чи - індієм.
- шлунковий баростат –тест (для визначення вісцеральної гіперчутливості слизової оболонки шлунку)
- ведення щоденника, де пацієнти відмічають час прийому та характер їжі, характер та частоту актів дефекацій, зовнішні несприятливі емоціїні чинники. Зазвичай навіть нетривале ведення такого щодонника дозволяє уточнити індивідуальні причини ФД та запідозрити інші причини страждань хворого