Організація виявлення і діагностики туберкульозу презентация

Содержание

1. Організація виявлення і діагностики туберкульозу
2. ДІАГНОСТИКА ТУБЕРКУЛЬОЗУ При діагностиці туберкульозу завжди виникали
3. Виявлення хворих з підозрою на туберкульоз проводиться
4. Однією з основних задач у протитуберкульозній
5. До своєчасно виявлених хворих відносять осіб
6. До несвоєчасно виявлених хворих відносять осіб з:
7. До занедбаних туберкульозних процесів відносять: фіброзно-кавернозний туберкульоз
8. Активне виявлення туберкульозу проводиться серед населення в
9. Активне виявлення туберкульозу проводиться в першу чергу
10. До групи осіб з супутніми захворюваннями відносяться:
11. До групи осіб з соціальними ризиками відносяться:
12. До групи осіб з побутовими і професійними
13. Пасивне виявлення туберкульозу проводиться при зверненні громадян
14. Відповідно до рівня надання медичної допомоги хворим
15. На рівні надання первинної медичної допомоги методи
16. Додаткові методи дослідження можливо розділити на
17. Однак у частини хворих навіть цей набір
18. Факультативні методи дослідження спрямовані на дослідження
19. Симптоми, що виникають у хворих на
20. Ранніми симптомами, що найбільш часто зустрічаються, є
21. Хворі на туберкульоз легень пред’являють скарги бронхо-легенево-плеврального
22. На початкових етапах туберкульозу і при обмежених
23. Задишка на початку захворювання переважно відсутня, або
24. Біль у грудній клітині рідко виникає на
25. Кровохаркання і кровотеча обумовлені в першу чергу
26. Великі труднощі в діагностиці туберкульозу мають випадки
27. 3. Туберкульоз може починатися по типу “ревматичної”
28. 5. “Вівчакоподібна” маска проявляється типовою еритемою на
29. Цілеспрямований збір анамнезу проводиться: - за
30. Фізикальні дослідження рекомендується проводити цілеспрямовано, тобто поглиблено
31. При прогресуванні й розповсюджених процесах над
32. Кров по-різному реагує на туберкульозний процес.
33. ТУБЕРКУЛІНОДІАГНОСТИКА – МЕТОД РАННЬОГО ВИЯВЛЕННЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ
34. При масовому обстеженні на туберкульоз проба
35. Туберкулінодіагностика ґрунтується на визначенні алергії організму до
36. Для планової туберкулінодіагностики в якості єдиної
37. Туберкулінова проба Манту у дітей і підлітків
38. При виконанні календаря щеплень, затвердженого МОЗ
39. З метою раннього виявлення туберкульозу проба Манту
40. Перед проведенням туберкулінодіагностики обов’язково отримується
41. Оформлюється первинна медична документація: „Журнал проведення туберкулінодіагностики”,
42. Техніка проведення проби Манту Для проведення проби
43. Протипоказання до проведення туберкулінодіагностики: - шкірні захворювання
44. Пробу Манту проводить за призначенням лікаря (педіатра,
45. За результатами проби Манту з 2 ТО
46. Початковий період інфікування туберкульозом визначається як "віраж"
47. Як “віраж” туберкулінових проб визначаються: - вперше
48. Дітей з “віражем” туберкулінової проби або для
49. У протитуберкульозних закладах застосовується також внутрішньошкірна проба
50. Діаскінтест, на відміну від туберкуліну, не дає
51. З метою диференційної діагностики і визначення
52. Серед методів, що
53. Удосконалювання сучасної рентгенівської апаратури істотно розширило можливості
54. В нормі при рентгенологічному дослідженні визначається характерний
55. Основні рентгенологічні синдроми 1. Синдром “патологічно
56. 3. Синдром “вогнищевого затемнення” - наявність однієї
57. 5. Синдром “інфільтративного затемнення”- наявність ділянки затемнення
58. 6. Синдром “круглястої тіні” - наявність об’ємного
59. 8. Синдром “підвищеної прозорості легеневого поля” включає
60. 10. Симптом “вільної рідини в плевральній
61. Потужні і високопродуктивні великокадрові і цифрові флюорографічні
62. У виявленні хворих на туберкульоз важливе місце
63. 2) стаціонарними флюорографами у поліклініках, які забезпечують
64. Відповідно до організації проведення масового профілактичного обстеження
65. При масових профілактичних оглядах на туберкульоз
66. Додатково виділяються обов'язкові контингенти – працівники
67. До обов’язкових контингентів відносять: - студентів
68. Серед населення також виділяють групу “підвищеного ризику”
69. До спецконтингентів, що обстежуються флюорографічним методом 1
70. Якщо при профілактичному флюорографічному обстеженні виявляються вогнищеві,
71. Велике значення флюорографічного масового регулярного обстеження полягає
72. Планування флюорографічних оглядів, облік і залучення населення,
73. Серед рентгенологічних методів обстеження у фтизіатрії найчастіше
74. Виявлення мікобактерій туберкульозу в різному патологічному
75. Мазки фарбують за методом Циль-Нильсена, що
76. Методом бактеріоскопії в закладах загальної практики можливо
77. Збір мокротиння є обов’язком клініцистів і
78. Правила обстеження харкотиння для виявлення туберкульозу. При
79. В медичній установі харкотиння треба збирати у
80. Медичні працівники, що контролюють збір харкотиння, повинні
81. Якісні мазки мокротиння отримують із матеріалу, який
82. Обидва зразка мокротиння супроводжуються одним Направлінням
83. За результатами дослідження харкотиння в лабораторії у
84. Інтерпретація результатів дослідження в лікувально-профілактичному закладі загальної
85. Варіант 3. Якщо КУБ не виявлені ні
86. Варіант 4. Якщо КУБ не виявлені в
87. На наявність мікобактерій можуть досліджуватися аспірати з
88. Медико-правовою особливістю встановлення діагнозу “ТУБЕРКУЛЬОЗ” є
89. Лікар-фтизіатр одноосібно також не має права встановити
90. УЧАСТЬ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ЗАГАЛЬНОЇ МЕРЕЖІ У СВОЄЧАСНОМУ
91. Медпрацівники загальної лікувальної мережі зобов’язані: - знати
92. Дякую за увагу!

ДІАГНОСТИКА ТУБЕРКУЛЬОЗУ При діагностиці туберкульозу завжди виникали певні труднощі через його поліморфізм і різноманітний плин. Сучасні підходи до виявлення та діагностики туберкульозу в нашій країні основані на традиційній системі діагностики

Главная
Медицина
Організація виявлення і діагностики туберкульозу

Слайд 1ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ Й МЕТОДИ ВИЯВЛЕННЯ ТА ДІАГНОСТИКИ ТУБЕРКУЛЬОЗУ У ДІТЕЙ, ПІДЛІТКІВ

І ДОРОСЛИХ

КАФЕДРА ФТИЗІАТРІЇ І ПУЛЬМОНОЛОГІЇ ЗДМУ
доцент Растворов О.А.

Слайд 2ДІАГНОСТИКА ТУБЕРКУЛЬОЗУ При діагностиці туберкульозу завжди виникали певні труднощі через його поліморфізм

і різноманітний плин. Сучасні підходи до виявлення та діагностики туберкульозу в нашій країні основані на традиційній системі діагностики цього захворювання, яка склалась за тривалий період боротьби з сухотами, існуючих можливостях системи охорони здоров’я та рекомендаціях ВООЗ.

Слайд 3Виявлення хворих з підозрою на туберкульоз проводиться в лікувальних закладах первинної

медичної допомоги (ПМД) і в будь-яких інших медичних закладах. Діагноз туберкульозу підтверджується лише у спеціалізованому протитуберкульозному закладі.

Слайд 4Однією з основних задач у протитуберкульозній роботі загальної медичної мережі є

організація і проведення своєчасного виявлення туберкульозу. Своєчасне виявлення туберкульозу обумовлено необхідністю запобігання розповсюдження інфекції, особливо в умовах епідемії. Принциповим також є те, що при своєчасно виявленому туберкульозі він виліковується.

Слайд 5До своєчасно виявлених хворих відносять осіб з: - неускладненими формами первинного туберкульозу

органів дихання (первинний туберкульозний комплекс, туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів); - свіжими випадками вторинних форм туберкульозу органів дихання (вогнищевого, інфільтративного, дисемінованого) без деструкції, обмеженими (займають не більше 1-2 сегментів), без бактеріовиділення або з незначним бактеріовиділенням; - ексудативним плевритом в стадії накопичення.

Слайд 6До несвоєчасно виявлених хворих відносять осіб з: - ускладненими і хронічними формами

первинного туберкульозу органів дихання ; - свіжими випадками вторинних форм туберкульозу органів дихання (вогнищевого, інфільтративного, дисемінованого) з деструкцією, розповсюдженими, переважно з бактеріовиділенням; - клінічні форми первинного і вторинного туберкульозу органів дихання у фазі розсмоктування і початкового ущільнення.

Слайд 7До занедбаних туберкульозних процесів відносять: фіброзно-кавернозний туберкульоз легень, хронічний дисемінований туберкульоз легень

зі сформованими фіброзними кавернами, казеозну пневмонію, циротичний туберкульоз легень. Причинами несвоєчасного і занедбаного виявлення туберкульозу є: особливості перебігу захворювання; неуважне відношення хворого до стану свого здоров’я; недоліки в роботі та діагностичні помилки лікарів.

Слайд 8Активне виявлення туберкульозу проводиться серед населення в цілому шляхом призначення скринінгового флюорографічного обстеження

у дорослих і масової туберкулінодіагностики у дітей і підлітків.

Слайд 9Активне виявлення туберкульозу проводиться в першу чергу серед осіб з груп

підвищеного ризику щодо захворювання на туберкульоз з урахуванням супутніх захворювань та соціальних, побутових і професійних ризиків.

Слайд 10До групи осіб з супутніми захворюваннями відносяться: - ВІЛ-інфіковані особи, хворі на

СНІД; - хворі на хронічні захворювання легень, захворювання шлунково-кишкового тракту, діабет, психічні захворювання, онкологічні або інші захворювання, що призводять до зниження імунітету; - особи з імунодефіцитними станами; - особи, що приймають препарати з імунодепресивною дією.

Слайд 11До групи осіб з соціальними ризиками відносяться: - особи, що зловживають алкоголем,

вживають наркотичні засоби, палять; - особи, які перебувають в місцях позбавлення волі протягом останніх 2-х років; - мігранти та біженці, які прибули з регіонів з високою захворюваністю на туберкульоз; - особи, які реєструються в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, і безробітні; - особи без визначеного місця проживання.

Слайд 12До групи осіб з побутовими і професійними ризиками відносяться: - особи, що

контактують з хворим на туберкульоз; - працівники протитуберкульозних та інших закладів охорони здоров’я, які мають часті контакти з хворими на туберкульоз особами, проводять відповідні дослідження та аналізи; - особи, які контактують із хворою на туберкульоз твариною, вживають продукти від хворих на туберкульоз тварин; - особи, що виконують роботи із шкідливими і важкими умовами праці.

Слайд 13Пасивне виявлення туберкульозу проводиться при зверненні громадян в медичні заклади за

будь-якою медичною допомогою при наявності симптомів, що можуть свідчити про туберкульоз: - кашель більше 2-х тижнів; - підвищена втомлюваність та слабкість; - підвищене спітніння, особливо вночі; - зменшення ваги тіла з невизначених причин; - підвищення температури тіла протягом більше 2-х тижнів при невстановленій етіології (має значення навіть незначне підвищення – до 37–37,2°С); - задишка при незначному фізичному навантаженні; - біль в грудній клітині.

Слайд 14Відповідно до рівня надання медичної допомоги хворим на туберкульоз дослідження при

наявності легеневої патології умовно поділяються на три групи – обов'язковий діагностичний мінімум (ОДМ), який проводиться в лікувальних закладах первинної медичної допомоги і в будь-яких інших медичних закладах; додаткові методи дослідження (ДМД) проводяться в спеціалізованих і високоспеціалізованих протитуберкульозних закладах; факультативні методи дослідження (ФМД) проводяться в лікувальних закладах різного рівня в залежності від їх можливостей.

Слайд 15На рівні надання первинної медичної допомоги методи діагностики туберкульозу (ОДМ) передбачають: -

цілеспрямований збір анамнезу; - визначення скарг, що відповідають інтоксикаційному і бронхо-легенево-плевральному синдромам; - фізикальне обстеження: огляд, перкусія, пальпація, аускультація; - променеву діагностику: рентгенологічне чи флюорографічне обстеження органів грудної порожнини для дорослих; - бактеріоскопічний метод: 2-разове дослідження мокротиння на КСБ методом мікроскопії; - туберкулінодіагностику: проведення проби Манту з 2 ТО ППД-Л для виявлення хворих на туберкульоз дітей та підлітків.

Слайд 16Додаткові методи дослідження можливо розділити на дві підгрупи – інвазивні і

неінвазивні. До неінвазивних методів відносяться:

повторне бактеріоскопічне дослідження мокротиння, її бактеріологічне дослідження, томографію легень і межистіння, білково-туберкулінові проби, імунологічні дослідження, протеїнограму, визначення факторів активності запального процесу тощо.
З тестів ДМД не усі доступні для загальної медичної мережі і повинні бути проведені і проаналізовані в спеціалізованих медичних закладах.
Сумарна оцінка даних ОДМ і неінвазивних тестів ДМД у більшої частини хворих дозволяє визначитися з діагнозом.

Слайд 17Однак у частини хворих навіть цей набір досліджень не дозволяє верифікувати

процес, що потребує застосування інвазивних додаткових методів дослідження.

До них відносяться на першому етапі інструментальні дослідження (бронхоскопія, трансторакальна аспіраційна біопсія легені, пункційна біопсія плеври і периферичного лімфовузла), проведення досліджень бронхоальвеолярних змивів (БАЗ) і бронхографія.
Другий етап передбачає проведення біопсії прескаленої клітковини, медіастеноскопії, плевроскопії, відкритої біопсії легень.
Ці методи доступні лише добре оснащеним протитуберкульозним стаціонарам
з легенево-хірургічним відділенням
і потужною лабораторією.

Слайд 18Факультативні методи дослідження спрямовані на дослідження різних органів і систем, а

також на стан обмінних процесів. При патології органів дихання найбільш важливими ФМД є:

дослідження функції дихання і кровообігу, стан білкового і вуглеводневого обміну, визначення вітамінного балансу, вивчення функції печінки, дослідження системи згортання крові (при частих кровохарканнях і кровотечах).
ФМД – важливий елемент діагностики в осіб з ускладненим плином процесу і при сполученні декількох захворювань.

Слайд 19Симптоми, що виникають у хворих на туберкульоз поділяються на:
загальні симптоми
(інтоксикаційні),
пов’язані

з життєдіяльністю
мікобактерій туберкульозу
і розпадом тканин
макроорганізму,
ці симптоми універсальні
для легеневого і
позалегеневого туберкульозу;

місцеві симптоми,
пов’язані з ураженням
будь-якого органу.

Найбільш часто у хворих
на туберкульоз
спостерігаються
бронхо-легенево-плевральні симптоми.

Слайд 20Ранніми симптомами, що найбільш часто зустрічаються, є інтоксикаційні симптоми – слабкість,

швидка втомлюваність, зниження працездатності, погіршення апетиту, зниження маси тіла, підвищену пітливість по ночам, порушення сну. У більшості хворих на туберкульоз температура тіла субфебрильна чи нормальна, при гострому початку захворювання може спостерігатися фебрильна. Для туберкульозу висока температура тіла не характерна. У більшості випадків температура тіла короткочасно підвищується по вечорам, рідше підвищення температури спостерігається на протязі дня чи після сну.

Слайд 21Хворі на туберкульоз легень пред’являють скарги бронхо-легенево-плеврального характеру – на кашель,

виділення мокротиння, кровохаркання, задишку, біль у грудній клітці. Наявність цих симптомів залежить від клінічної форми туберкульозу, його розповсюдженості та локалізації. На початкових стадіях розвитку процесу кашель тихий, майже не помітний, і турбує хворого рідко. При прогресуванні процесу кашель поступово посилюється, а при розповсюджених процесах стає постійним і нестерпним. Сильний кашель може бути також при туберкульозному ураженні внутрішньогрудних лімфатичних вузлів і при туберкульозі бронхів.

Слайд 22На початкових етапах туберкульозу і при обмежених формах процесу виділення мокротиння

не спостерігається. По мірі прогресування процесу, особливо після утворення порожнин розпаду, кількість мокротиння поступово зростає і може досягати 200-300 мл за добу. Спочатку мокротиння носить слизовий характер, при некротичному розпаді легеневої тканини чи приєднанні неспецифічного запального процесу – стає слизово-гнійним. На початку захворювання мокротиння відходить легко. В подальшому, при порушеннях структури бронхів, мокротиння відходить важко, кашель стає нестерпним і постійним. Спочатку мокротиння відходить лише зранку, а потім рівномірно на протязі доби.

Слайд 23Задишка на початку захворювання переважно відсутня, або не значна і виявляється

лише при фізичному навантаженні, поступово вона посилюється, а при занедбаних і розповсюджених формах туберкульозу може спостерігатись і у стані спокою. На початкових етапах туберкульозу причиною задишки переважно є туберкульозна інтоксикація. В подальшому задишка залежить від розповсюдженості процесу, розвитку фіброзно-склеротичних змін і серцево-судинної недостатності. Лише при міліарному туберкульозі, сухому плевриті, ексудативному плевриті з накопиченням значної кількості рідини задишка може бути різко вираженою на початку захворювання.

Слайд 24Біль у грудній клітині рідко виникає на початку захворювання. На ранніх

етапах процесу біль обумовлено залученням в патологічний процес плеври. При сухому плевриті біль нестерпний, різкий, колючий, пов’язаний з диханням, переважно короткочасний. При інших свіжих формах туберкульозу біль виникає при розташуванні процесу близько до плеври, коли внаслідок неспецифічного запалення подразнюється парієтальна плевра, проте біль маловизначений, хоч і пов’язаний з диханням. При хронічних формах туберкульозу біль обумовлено зморщуванням легені, плевральними спайками, звуженням грудної клітини й невралгіями. Такий біль носить постійний, тупий чи ниючий характер і частіше пов’язаний з диханням.

Слайд 25Кровохаркання і кровотеча обумовлені в першу чергу деструктивними змінами в легеневій

тканині та значними порушеннями кровообігу в системі малого кола, це найбільш часті та грізні ускладнення внутрішньогрудного туберкульозу. Особливістю туберкульозу часто є малосимптомна картина захворювання при поширених ураженнях внутрішніх органів.

Слайд 26Великі труднощі в діагностиці туберкульозу мають випадки коли туберкульоз перебігає під

маскою інших захворювань – “терапевтичних масок” туберкульозу: 1. Найбільш часто туберкульоз на початку активної фази перебігає по типу частих, тривалих, нетипових грипоподібних захворювань без чітко вираженого запалення верхніх дихальних шляхів і не викликає в сім’ї хворого спалаху грипоподібних станів – це “грипоподібна” маска туберкульозу. 2. Другою за частотою є “пневмонічна” маска. Це повторні рецидивуючі пневмонії, особливо в одному і тому ж місці легені, з в’ялим перебігом, які мають нетипову клініку і перебіг, погано піддаються протипневмонічній терапії, повільно розв’язуються з утворенням на їх місті фіброзних і дрібновогнищевих змін.

Слайд 273. Туберкульоз може починатися по типу “ревматичної” маски, так званий ревматоїд

Понсе. Проявляється тривалим перебігом суглобного синдрому з болями, набряками, порушенням рухомості, деформацією. При рентгенологічному дослідженні виявляються типові ознаки ревматоїдного артриту. Ревматоїд Понсе не піддається звичайній протиревматичній терапії і не супроводжується ускладненнями з боку ендокарду, в анамнезі відсутні ангіни. Лише знаходження туберкульозного вогнища, позитивні туберкулінові проби і ефект від специфічної терапії позволяють підтвердити діагноз туберкульозу. 4. “Неврологічна” маска туберкульозу проявляється тривалими, упорними невралгіями, які не піддаються звичайного лікуванню, особливо міжреберних і сідничного нервів, але без ознак сдавлення (остеохондроз) або запального ураження нервів (радикуліт).

Слайд 285. “Вівчакоподібна” маска проявляється типовою еритемою на шкірі обличчя у виді

«метелика», трофічними розладами, артралгіями, лейкопенією, різко підвищеною ШОЕ, іноді навіть знаходженням у крові вівчакового клітинного феномену, антитіл до ДНК. 6. “Гематологічна” маска туберкульозу протікає з ознаками гіпоплазії кісного мозку, з лейкопенією, анемією, тромбоцитопенією, іноді лейкімоїдними реакціями. Часто констатують лімфаденопатію, спленомегалію, В12-дефіцитну і гіпопластичну анемію які можуть бути начальними ознаками туберкульозу.

Слайд 29Цілеспрямований збір анамнезу проводиться: - за прямими ознаками: є відомості про

наявність в оточенні людини хворого на туберкульоз або хворих на туберкульоз тварин; - за непрямими ознаками: - наявність в оточенні осіб, що тривало кашляють; - наявність у родині осіб із хронічними бронхо-легеневими захворюваннями; - випадки смерті від легеневого захворювання; - наявність літніх людей із залишковими посттуберкульозними змінами; - осіб, звільнених з місць позбавлення волі; - осіб, які страждають на алкоголізм, наркоманію; - осіб з регіонів, неблагополучних щодо туберкульозу, які тимчасово проживають у родині.

Слайд 30Фізикальні дослідження рекомендується проводити цілеспрямовано, тобто поглиблено вивчати зони, які переважно

уражуються при туберкульозі.

Особливістю фізикальних змін при туберкульозі
є незначна їх визначеність, навіть при суттєвих патологічних змінах в легенях.
На ранніх стадіях і при обмежених процесах фізикальні зміни часто відсутні.

Слайд 31При прогресуванні й розповсюджених процесах над зоною ураження визначаються притуплення легеневого

звуку, послаблене чи жорстке дихання, переважно сухі, рідше – вологі, хрипи. Над великою порожниною, що дренується бронхом, може вислуховуватись амфорічне дихання. Над зоною плевриту виявляється притуплення чи тупий перкуторний звук, дихання послаблене чи не вислуховується.

Слайд 32Кров по-різному реагує на туберкульозний процес. Залежить це від форми туберкульозу

і стану організму. Кількість лейкоцитів може бути в нормі, а може досягати 12-15 х109/л і більше. Може мати місце паличкоядерний зсув нейтрофілів, їх патологічна зернистість. Частіше відзначається норм еозинофілія. Гіпоеозинофілія чи анеозинофілія відзначаються при тяжкому стані хворих. Число лімфоцитів підвищене лише в період ранньої туберкульозної інфекції, у початковий період первинного туберкульозу або при затихаючому і

обмеженому процесах.
При прогресуванні хвороби цей показник знижується, часом значно (до 10 % і менше).
Склад червоної крові в більшості хворих на туберкульоз залишається в межах норми.

Слайд 33ТУБЕРКУЛІНОДІАГНОСТИКА – МЕТОД РАННЬОГО ВИЯВЛЕННЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ У ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ Найбільше значення

туберкулінодіагностика має при ранньому виявленні туберкульозу серед дітей та підлітків, особливо в період епідемії. Туберкулінові проби проводять щорічно незалежно від попереднього результату. Використання туберкулінодіагностики для раннього виявлення туберкульозу має передбачати можливість співставлення чутливості до туберкуліну в динаміці з урахуванням кількості й термінів щеплень БЦЖ, наявності та розмірів поствакцинальних рубчиків, контакту з хворим на туберкульоз, появи клінічних ознак захворювання.

Слайд 34При масовому обстеженні на туберкульоз проба Манту повинна проводитися практично всім

здоровим дітям та підліткам (не менш 95 % від чисельності дитячого населення, що підлягає туберкулінодіагностиці).

Показники проведення туберкулінодіагностики (2005-2014 рр.) та виявлення хворих на туберкульоз за її результатами (2009-2014 рр.) у закладах охорони здоров’я

відсоток виявлення хворих на туберкульоз за результатами туберкулінодіагностики до загальної
кількості вперше виявлених хворих (реєструється з 2009 р.)

відсоток проведення туберкулінодіагностики до загальної кількості дітей

2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014

Слайд 35Туберкулінодіагностика ґрунтується на визначенні алергії організму до туберкуліну, що є гаптеном

мікобактерій туберкульозу.

За допомогою туберкулінової проби визначається інфікування і первинне інфікування організму МБТ, проводиться діагностика і диференційна діагностика, відбір осіб для ревакцинації БЦЖ.

Слайд 36Для планової туберкулінодіагностики в якості єдиної туберкулінової проби застосовують пробу Манту

2 ТО стандартного очищеного туберкуліну ППД-Л, готового до вживання.

Препарат випускають в ампулах з розчином по 3 мл,
у 0,1 мл якого міститься 2 ТО, і має вигляд безколірної прозорої рідини. Застосування єдиної туберкулінової проби виключає помилки і неточності, що виникають при введенні туберкуліну,
значно спрощує проведення туберкулінодіагностики і дозволяє порівнювати отримані результати.

Слайд 37Туберкулінова проба Манту у дітей і підлітків застосовується для: - раннього виявлення

початкових і локальних форм туберкульозу у дітей і підлітків; - для вивчення інфікованості населення (дітей та підлітків); - відбору контингентів, що підлягають ревакцинації проти туберкульозу, а також перед вакцинацією дітей віком 2 місяця і більше, що не були вакциновані в пологовому будинку.

Слайд 38При виконанні календаря щеплень, затвердженого МОЗ України, необхідно враховувати час проведення

туберкулінових проб. Проба Манту виконується до проведення профілактичних щеплень проти різних інфекцій. Якщо проба Манту проводиться після профілактичних щеплень, то туберкулінодіагностика здійснюється не раніше, ніж через 4 тижні після проведеного щеплення.

Слайд 39З метою раннього виявлення туберкульозу проба Манту з 2 ТО застосовується

у всіх вакцинованих дітей з 12-и місячного віку включно систематично щорічно по досягненні повної кількості років до 18 років включно один раз на рік незалежно від попереднього результату. Дітям, не щепленим у період новонародження

за медичними протипоказаннями,
проба Манту проводиться
двічі на рік, починаючи з 6-місячного віку
до проведення дитині щеплення проти туберкульозу.

Слайд 40Перед проведенням туберкулінодіагностики обов’язково отримується «Інформована згода та оцiнка стану здоров’я

особи або дитини одним з батькiв або iншим законним представником дитини на проведення щеплення або туберкулiнодiагностики» та безпосередньо у день проведення туберкулінодіагностики здійснюється медичний огляд, який складається із: 1) збору анамнезу по органах і системах організму з огляду на тривалість та тяжкість перебігу перенесених гострих захворювань; 2) термометрії; 3) огляду шкіри, слизових оболонок кон’юнктиви очей, порожнини рота; 4) у разі необхідності – клінічного обстеження органів серцево-судинної, дихальної, шлунково-кишкової систем.

Слайд 41Оформлюється первинна медична документація: „Журнал проведення туберкулінодіагностики”, „Історія розвитку дитини”, „Індивідуальна карта

профілактичних щеплень”. У медичній документації здійснюється запис про: - характеристики туберкуліну; - дозу введеного туберкуліну; - особу, що безпосередньо вводила туберкулін. Додатково в „Історії розвитку дитини” здійснюється відповідний запис про медичний дозвіл на проведення туберкулінодіагностики.

Слайд 42Техніка проведення проби Манту Для проведення проби Манту застосовують тільки однограмові шприци

одноразового використання. Ампулу з препаратом, перед відкриттям, обтирають марлею, змоченою 70° етиловим спиртом. Набирають 0,2 мл (дві дози), випускають розчин до відмітки 0,1 мл. Ампулу після розкриття зберігають в асептичних умовах не більше 2-х годин. На внутрішній поверхні середньої третини передпліччя ділянку шкіри обробляють 70° етиловим спиртом. Тонка голка зрізом догори вводиться внутрішньошкірно. При правильній техніці в шкірі утворюється папула 7-8 мм у діаметрі.

Слайд 43Протипоказання до проведення туберкулінодіагностики: - шкірні захворювання у період загострення; - гострі та

хронічні інфекційні захворювання у період загострення, включаючи реконвалесценцію (не менше 1 місяця після зникнення всіх клінічних симптомів); - алергічні респіраторні чи шкірні захворювання у гострих і підгострих стадіях; - ревматизм у гострих і підгострих стадіях; - загострення інших хронічних соматичних захворювань; - епілепсія; - карантин через дитячі інфекції в дитячих колективах.

Слайд 44Пробу Манту проводить за призначенням лікаря (педіатра, сімейного лікаря, терапевта) спеціально

призначена медсестра, яка має документ – допуск до проведення туберкулінодіагностики.

Результати туберкулінової проби можуть бути оцінені лікарем або навченою медсестрою, яка проводила цю пробу.

Результати проби оцінюються через 72 години шляхом вимірювання інфільтрату
в міліметрах,
а при його відсутності - гіперемії.

Слайд 45За результатами проби Манту з 2 ТО розрізняють:
- негативну реакцію –

відсутність інфільтрату (гіперемії), чи наявність уколочної реакції (1 мм); - сумнівну реакцію – інфільтрат (папула) розміром 2-4 мм або тільки гіперемія будь-яких розмірів без інфільтрату; - позитивну реакцію – інфільтрат розміром 5 мм і більше; - гіперергічну реакцію – у дітей і підлітків інфільтрат розміром 17 мм і більше, у дорослих – 21 мм і більше, а також при наявності везикуло-некротичної реакції чи лімфангоїту, лімфаденіту, незалежно від розмірів інфільтрату.

Слайд 46Початковий період інфікування туберкульозом визначається як "віраж" туберкулінових реакцій і кваліфікується

як вперше позитивна туберкулінова реакція в практично здорової дитини (без симптомів інтоксикації і локальних змін). Вперше позитивна туберкулінова реакція (“віраж”) свідчить про інфікування, появу специфічної алергії, специфічних і параспецифічних патоморфологічних змін, вогнища первинної туберкульозної інфекції.

Гіперергічна реакція на туберкулін пов’язана тільки з інфікуванням організму мікобактеріями туберкульозу!

Слайд 47Як “віраж” туберкулінових проб визначаються: - вперше позитивна реакція на туберкулін після

негативної; - збільшення у порівнянні з попереднім дослідженням сумнівної чи позитивної реакції на туберкулін на 6 мм і більше, але не пов’язане з піствакцинальною алергією; - посилення позитивної реакції менше ніж чим на 6 мм, але з розвитком інфільтрату розміром 12 мм і більше; - стійке збереження реакції з інфільтратом 12 мм і більше протягом 2-х років, що спочатку був пов’язаний з піствакцинальною алергією.

Слайд 48Дітей з “віражем” туберкулінової проби або для вирішення питання етіології алергії

(післявакцинальна чи інфекційна) направляють до лікаря-фтизіатра з документацією, у якій необхідно зазначити дати вакцинації й ревакцінації БЦЖ, дати і результати всіх раніше зроблених туберкулінових проб, результати обстеження (загальний аналіз крові, оглядова рентгенографія), а також даними про результати флюорографічного обстеження всіх дорослих, які проживають разом з дитиною. Діти і підлітки з “віражем” туберкулінових реакцій підлягають обов’язковому обстеженню і спостереженню в протитуберкульозному диспансері, тому що поява чутливості до туберкуліну може бути першими проявами розвитку туберкульозу.

Слайд 49У протитуберкульозних закладах застосовується також внутрішньошкірна проба з «Діаскінтестом». «Діаскінтест» -

алерген туберкульозний рекомбінантний у стандартному розведенні являє собою рекомбінантний білок, що продукується генетично модифікованої культурою Escherichia coli, розведений в стерильному ізотонічному фосфатном буферном розчині, з консервантом (фенол).

Рекомбінантний білок –
це з'єднання з ключових білків,
що визначають вірулентні властивості туберкульозних мікобактерій і утворюються при активному розмноженні МБТ в організмі.

Слайд 50Діаскінтест, на відміну від туберкуліну, не дає перехресної реакції на антигени

вакцинного штаму БЦЖ і більшості нетуберкульозних мікобактерій, так як дані білки ними не синтезуються. Постановка Діаскінтест ідентична пробі Манту і не вимагає серйозних навичок і матеріальних витрат. Результат реакції оцінюють через 72 години.

Оцінка результатів Діаскінтесту

Негативна реакція –
повна відсутність папули

Сумнівна реакція –
наявність гіперемії
без папули

Позитивна реакція –
папула будь-якого розміру

Гіперергічна реакція –
папула > 15 мм
чи з везікуло-некротичними змінами

Слайд 51З метою диференційної діагностики і визначення активності туберкульозного процесу застосовується також підшкірна

проба Коха з туберкуліном, як більш чутлива, ніж проба Манту, особливо у поєднанні з вивченням деяких показників Т- і В-систем імунітету (РБТЛ, РТМЛ і інші), біохімічних показників. Проба Коха проводиться в спеціалізованих і високоспеціалізованих протитуберкульозних закладах.

Слайд 52
Серед методів, що використовуються в діагностиці туберкульозу органів дихання,

суттєва роль належить рентгенологічним методам.
Проте, рентгенологычне дослыдження залишається тільки складовою частиною загальноклінічного обстеження хворого. За даними рентгенологічного дослідження етіологічний діагноз встановити не можливо.

Скринінгове флюорографічне обстеження, як метод активного виявлення туберкульозу у дорослих

Слайд 53Удосконалювання сучасної рентгенівської апаратури істотно розширило можливості методу і підвищило його

інформативність.

З’явилися принципово нові і більш інформативні методи променевої діагностики
(комп'ютерна томографія, магнітно-резонансна комп’ютерна томографія, радіонуклідна, ультразвукова й інші).

Слайд 54В нормі при рентгенологічному дослідженні визначається характерний легеневий малюнок, який зумовлений

розгалудженням бронхіального дерева, судин легеневих артерій і вен, тому цей малюнок називається ще судинним.

Основними рентгенологічними тінями при туберкульозі легень є вогнищеві, інфільтративні, кільцеподібні, фокусні та лінійні тіні.

Рентгенограма в нормі

Слайд 55Основні рентгенологічні синдроми
1. Синдром “патологічно зміненого легеневого малюнка” - посилення

і збагачення, деформація, послаблення, незвичайні елементи малюнка.

2. Синдром “патології коренів легенів” - збільшення, деформація, підвищення інтенсивності та порушення структури тіні кореня легені.

Слайд 563. Синдром “вогнищевого затемнення” - наявність однієї чи декількох тіней (до

10), округлої чи неправильної форми, різної інтенсивності, з чіткими або не чіткими контурами, до 1 см діаметрі, в одній або обох легенях. 4. Синдром “дисемінованого затемнення” - наявність множинних вогнищевих і сітчато-вогнищевих тіней різної інтенсивності до 1 см у діаметрі, з чіткими чи не чіткими контурами, які розміщуються на значному протязі легенів, частіше двосторонні.

Слайд 575. Синдром “інфільтративного затемнення”- наявність ділянки затемнення розміром більш 1 см,

правильної чи неправильної форми, різної інтенсивності, яке має не чіткі, розмиті контури. В залежності від розповсюдженості виділяють «обмежене затемнення» розміром від дольки, субсегмента до цілої частки, і «розповсюджене затемнення», від більш ніж 1-ї частки до тотального затемнення всього легеневого поля.

Слайд 586. Синдром “круглястої тіні” - наявність об’ємного круглястого або овоїдного утворення

правильної, дещо неправильної чи поліциклічної форми переважно з чіткими контурами, найчастіше високої або середньої інтенсивності, більше 1 см у діаметрі. 7. Синдром “порожнинного утворення” або «кільцевидної тіні» - просвітлення, що оточене тонко- чи товстостінною тінню, переважно округлої форми, частіше з більш чіткими внутрішніми і менш чіткими зовнішніми контурами.

Слайд 598. Синдром “підвищеної прозорості легеневого поля” включає в себе просвітлення різної

розповсюдженості, не обмежене кільцевидною тінню і розміщене в легені чи в плевральній порожнині. 9. Синдром “патології серединної тіні” проявляється зміненням форми чи положення межистіння.

Слайд 6010. Симптом “вільної рідини в плевральній порожнині” – наявність одно- чи

двосторонньої ділянки затемнення різних розмірів, з переважним розміщенням у нижніх відділах, з косою верхньою межою, високої чи середньої інтенсивності, яка дещо зменшується в прериферичних (верхніх і бокових) відділах. В залежності від положення тіла ділянка затемнення може змінювати локалізацію.

Слайд 61Потужні і високопродуктивні великокадрові і цифрові флюорографічні апарати, виготовлення високоякісних флюорограм,

їх подвійне читання досвідченими лікарями-рентгенологами, чітке організаційно-методичне керівництво флюорографічною службою – необхідний на сучасному етапі мінімум для ефективної практичної роботи.

Слайд 62У виявленні хворих на туберкульоз важливе місце належить флюографічним оглядам, що

здійснюються: 1) пересувними флюорографами, які забезпечують планові профілактичні огляди населення в містах і сільській місцевості, у першу чергу робітників та службовців великих підприємств, працівників окремих професій (механізаторів, тваринників);

Слайд 632) стаціонарними флюорографами у поліклініках, які забезпечують огляд всіх осіб, що

вперше звернулися в даному році в поліклініку за медичною допомогою з грудними скаргами, а також деяких контингентів населення в порядку планових оглядів (школярі, особи призивного віку, люди, що підлягають щорічному обов’язковому профогляду, робітники та службовці дрібних підприємств, тощо).

В умовах епідемії туберкульозу все населення повинно проходити флюорографічне обстеження 1 раз у 2 роки. Проведення флюорографічних обстежень розпочинається з 15 років.

Слайд 64Відповідно до організації проведення масового профілактичного обстеження все населення поділяється на

групи: 1. “Організоване населення” – працівники великих підприємств, установ, учні вищих і середніх спеціальних навчальних закладів. Їх обстеження проводиться пересувними флюорографічними станціями. 2. “Працівники малих підприємств ” – працівники невеликих установ, підприємств, закладів, які проходять обстеження в поліклініках по місцю розташування роботи. 3. “Неорганізоване населення” – приватні підприємці, домогосподарки, пенсіонери, тощо. Їх обстеження проводиться в поліклініках за місцем проживання.

Слайд 65При масових профілактичних оглядах на туберкульоз флюорографічне обстеження повинно проходити не

менш ніж 50 % осіб від загальної чисельності населення віком 15 років і старше.

Показники проведення флюорографічного обстеження (2005-2014 рр.) та виявлення хворих на туберкульоз за його результатами (2009-2014) у закладах охорони здоров’я.

відсоток виявлення хворих на туберкульоз за результатами флюорографічного обстеження
до загальної кількості вперше виявлених хворих (реєструється з 2009 р.)

відсоток проведення флюорографічних обстежень до загальної кількості населення віком 15 років і більше

2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014

Слайд 66Додатково виділяються обов'язкові контингенти – працівники установ і професій, що підлягають

періодичним флюорографічним обстеженням щорічно згідно Постанові Кабінету Міністрів України № 559 від 23 травня 2001 р. “Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок” та Наказу МОЗ України № 280 від 23.07.2002 “Щодо організації проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв і організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб”

Слайд 67До обов’язкових контингентів відносять: - студентів вищих і спеціальних середніх навчальних

закладів; - осіб, що мешкають у гуртожитку; - працівників дошкільних і шкільних дитячих закладів; - працівників медичних і фармацевтичних установ; - робітників харчової промисловості, що працюють на всіх етапах заготівлі, приготування, транспортування і реалізації продуктів харчування; - робітників побутового обслуговування; - робітників торгівлі; - працівників громадського транспорту; - робітників водоканалу; - робітників, що працюють в шкідливих професійних умовах з підвищеним забрудненням повітря; - механізаторів і працівників тваринницьких ферм.

Слайд 68Серед населення також виділяють групу “підвищеного ризику” на захворювання туберкульозом, що

підлягають щорічному флюорографічному обстеженню. До даної категорії відносять: - хворих на хронічні неспецифічні захворювання легень; - осіб з залишковими змінами в легенях після вилікуваного туберкульозу органів дихання, що зняті з обліку по кат. 5.1; - хворих на пильові професійні захворювання легень; - хворих на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки або оперовані з приводу цих захворювань; - хворих на ВІЛ/СНІД та з імунодефіцитними станами; - хворих на цукровий діабет, хронічну наднирникову недостатність; - хворих на психічні захворювання; - хворих на хронічний алкоголізм і наркоманію; - хворих, які перенесли трансплантаційні операції і приймають цитостатичні препарати; - хворих, що отримують тривалу гормональну терапію або променеву терапію.

Слайд 69До спецконтингентів, що обстежуються флюорографічним методом 1 раз на півріччя (в

протитуберкульозних диспансерах) відносяться: - осіби, що перебувають в контакті з хворими на туберкульоз з бактеріовиділенням; - осіби з залишковими змінами в легенях після вилікуваного туберкульозу органів дихання, що знаходяться на обліку по категорії 5.1 (1-й рік спостереження), в подальшому – 1 раз на рік до зняття з обліку. Виділення зазначених груп і систематичне їх обстеження вважаються однією з неодмінних умов своєчасного виявлення туберкульозу, так як надає змогу своєчасного виявлення туберкульозного процесу.

Слайд 70Якщо при профілактичному флюорографічному обстеженні виявляються вогнищеві, інфільтративні чи інші патологічні

зміни без наявності клінічних проявів захворювання – пацієнта направляють до протитуберкульозного закладу для подальшого обстеження з метою уточнення діагнозу.

Слайд 71Велике значення флюорографічного масового регулярного обстеження полягає ще і в тому,

що дає можливість виявити, окрім туберкульозу, велику групу захворювань органів грудної клітки - гострі та хронічні неспецифічні захворювання легень, рак, доброякісні новоутворення, аномалії й вади розвитку, серцево-судинні захворювання, тощо.

Слайд 72Планування флюорографічних оглядів, облік і залучення населення, проведення флюорографічного обстеження, складання

звіту з виконаної роботи із обов’язковим аналізом виявленої патології покладається на дільничних, сімейних і цехових лікарів, рентгенологів, епідеміологів, лікарів санітарно-епідеміологічної служби, працівників організаційно-методичних кабінетів ЦРЛ. Контроль здійснюють спільно протитуберкульозні диспансери і СЕС.

Слайд 73Серед рентгенологічних методів обстеження у фтизіатрії найчастіше застосовують: Оглядову рентгенографію – проводять

в прямій (передній і задній), боковій і косих проекціях. Для уточнення локалізації і характеру патологічного процесу використовують рентгенографію в боковій проекції. Рентгентомографію – пошарове дослідження певного органу, зокрема, легень. Томографія дозволяє детально вивчити структуру патологічного утворення на відповідній оптимальній глибині. Прицільну рентгенографію – проводять на обмеженій ділянці легень і в такому положенні хворого, щоб отримати найбільш оптимальне зображення патологічних змін, прихованих за кістковими утвореннями грудної клітки. Комп'ютерна томографія застосовується у виняткових випадках. Комп’ютерна томографія дозволяє уточнити локалізацію і поширеність патологічного процесу легень і межистіння завдяки пошаровому зображенню тіла на різних рівнях .

Слайд 74Виявлення мікобактерій туберкульозу в різному патологічному матеріалі відіграє вирішальну роль для

верифікації діагнозу.

Основними методами виявлення збудника туберкульозу є бактеріоскопічний і культуральний. Відповідно до рекомендацій ВООЗ,
основою виявлення туберкульозу на первинному рівні вважається 2-х разове проведення
мікроскопії мазків мокротиння (бактеріоскопія)
на наявність кислотостійких бактерій (КУБ),
отриманих від хворих з підозрою на туберкульоз,
які звернулися до лікарів загальної практики.

Слайд 75Мазки фарбують за методом Циль-Нильсена, що може бути виконано практично будь-якою

клінічною лабораторією. Перевагою методу є також швидкість одержання результату. Хоч можливості бактеріоскопії й обмежені, вона повинна входити в поліклінічний і клінічний мінімум обстеження пацієнта, що виділяє мокротиння.

Фарбування мокротиння
за методом Ціль-Нильсена

Слайд 76Методом бактеріоскопії в закладах загальної практики можливо виявити до 70 %

бактеріовиділювачів серед усіх, хто вперше захворів на туберкульоз. Дуже важливо при бактеріоскопічному дослідженні мокротиння дотримувати кратність, так як при цьому збільшується його діагностична цінність – у першому аналізі КСБ виявляються у 50-60 % хворих на туберкульоз, при другому – у 60-75 %. Проведення якісного бактеріоскопічного дослідження харкотиння в лікувальних закладах загальної медичної мережі дає можливість вже через 7-10 днів після первинного виявлення в мокротинні КСБ ізолювати хворого і призначити лікування у протитуберкульозному диспансері.

Слайд 77Збір мокротиння є обов’язком клініцистів і вони повинні забезпечити правильний збір,

збереження і доставку зразків мокротиння до найближчої лабораторії. Обов’язок лаборантів – ретельно досліджувати отримані зразки і вчасно дати відповідь.

Слайд 78Правила обстеження харкотиння для виявлення туберкульозу. При клінічному обстеженні у всіх пацієнтів,

в яких можливо запідозрити туберкульоз, проводять збір двох окремих зразків мокротиння для мікроскопії на наявність КСБ. Мокротиння збирається у стерильні (бажано одноразові пластикові) контейнери із широкою горловиною та кришкою, що закручується, в обсязі не менш 3-5 мл. Збір мокротиння для дослідження проводиться переважно в амбулаторних умовах за схемою: • перший аналіз мокротиння пацієнт збирає та здає при відвідуванні лікувального закладу у день звернення; • пацієнту видається контейнер додому (для здачі другого аналізу), щоб він зібрав мокротиння вранці; • другий аналіз мокротиння, зібраного вранці, пацієнт приносить із дому на другий день після звернення.

Слайд 79В медичній установі харкотиння треба збирати у спеціально обладнаній кімнаті з

примусовою вентиляцією або на відкритому майданчику, віддаленому від можливого скупчення людей, бажано рано вранці; В домашніх умовах збір харкотиння проводять поза межами приміщення або в приміщенні з відкритими вікнами. Медичний працівник повинен пояснити пацієнту причину і важливість правильного збору харкотиння, описати дії хворого в процесі її збору, проконтролювати збір мокротиння для отримання зразка, що підлягає лабораторної діагностиці.

Слайд 80Медичні працівники, що контролюють збір харкотиння, повинні дотримуватись правил безпеки, окрім

халату і шапочки, застосовувати маску, резинові перчатки, фартух з клейонки. Медичний працівник повинен покинути кімнату і спостерігати за збором мокротиння через скляне вікно у дверях.

Медичний працівник повинен правильно маркувати контейнер зі зразком мокротиння – індифікаційний номер позначається на зовнішньому боці контейнеру, а не на кришці.

Контейнери
зі зразками мокротиння

Слайд 81Якісні мазки мокротиння отримують із матеріалу, який доставляється в лабораторію відразу

ж після його збирання. Якщо медичний заклад не взмозі провести мікроскопічне дослідження мокротиння, зразки

необхідно відправити до найближчої лабораторії.
При неможливості відправлення харкотиння
в лабораторію безпосередньо після збору,
вона зберігається не більше 7 діб у холодильнику при температурі + 4оС. Під час транспортування контейнери треба щільно упакувати у бікси чи спеціальні ящики, контейнери повинні знаходитись у вертикальному положенні і бути захищені від дії сонячних променів.

Слайд 82Обидва зразка мокротиння супроводжуються одним Направлінням на проведення аналізу харкотиння (форма

ТБ 05), яке заповнюється у всіх лікувальних закладах, де проходять обстеження особи з підозрою на захворювання туберкульозом. Для кожного біксу складається Опис зразків харкотиння, в який заносяться данні на кожного пацієнта, дату збору і номер зразка мокротиння.

Національна програма боротьби з туберкульозом в Україні ТБ 05
Направління на проведення аналізу харкотиння

Назва лікувального закладу_________________ Дата__________
ПІБ (повністю)______________ Вік ______ Стать Ч ___ Ж ____
Адреса (повністю) _______________________________________
Район _________________________________________________

Причина проведення аналізу: __ Діагностика
__ Контроль
__ Міс

Індифікаційний номер зразку __________________________
Районний індифікаційний номер хворого ________________
Дата збору харкотиння _______________________________
Підпис медичного працівника _________________________
_______________________________________________________

Результати
(заповнюються в лабораторії)
Лабораторний порядковий номер__________________________
1) Зовнішній вигляд харкотиння: ___ а) слізисто-гнійна
___ б) з кров’ю
___ в) слина
2) Мікроскопічний аналіз

Дата Проба Результати* Ступінь позитивного аналізу

3+ 2+ 1+ 4-9 КСП**
1
2

*Запішіть: НЕГАТ чи ПОЗИТ
** Вкажіть кількість КСП у 300 полях зору
Дата _____ Аналіз провів _______ Підпис _________

Слайд 83За результатами дослідження харкотиння в лабораторії у форму ТБ 05 заносяться

результати відповідно номеру зразку : - в кожному полі зору визначається більше 10 КУБ – ПОЗИТИВНИЙ, ступінь 3+. Потрібно дослідити не менш 20 полів зору; - в кожному полі зору визначається від 1 до 10 КУБ – ПОЗИТИВНИЙ, ступінь 2+. Потрібно дослідити не менш 50 полів зору; - на 100 полів зору виявлено від 10 до 99 КУБ – ПОЗИТИВНИЙ, ступінь 1+. Потрібно дослідити не менш 100 полів зору; - на 300 полів зору виявлено 4 -9 КУБ – НЕДОСТАТНЬО/ПОЗИТИВНИЙ, ступінь 1+. В графі 4-9 КУБ треба записати точну цифру: 5/300. Потрібно дослідити не менш 300 полів зору; - на 300 полів зору виявлено від 1 до 3 КУБ – НЕГАТИВНИЙ. Потрібно дослідити не менш 300 полів зору; - на 300 полів зору не виявлено КУБ – НЕГАТИВНИЙ. Потрібно дослідити не менш 300 полів зору.

Слайд 84Інтерпретація результатів дослідження в лікувально-профілактичному закладі загальної медичної мережі В залежності від результатів

мікробіологічної та променевої діагностики, отриманих в лікувально-профілактичному закладі загальної медичної мережі, існують 4 варіанта тактичних дій відносно особи, що обстежувалась. Варіант 1. Якщо КУБ знайдені у 2 мазках мокротиння – хворий направляється в протитуберкульозний диспансер. Варіант 2. Якщо КУБ знайдені у одному з 2-х мазків мокротиння, то хворому проводиться рентгенологічне обстеження ОГП – далі направляється в протитуберкульозний диспансер для підтвердження або зняття діагнозу туберкульозу.

Слайд 85Варіант 3. Якщо КУБ не виявлені ні в одному з 2-х

досліджуваних мазків мокротиння, проте є клінічні прояви захворювання, а рентгенологічно визначаються вогнищеві чи інфільтративні зміни, то проводиться тест-терапія антибіотиками широкого спектру дії тривалістю 2 тижня. Не можна застосовувати препарати, що мають одночасно антибактеріальну і протитуберкульозну активність (рифампіцин, аміноглікозиди і фторхінолони). При наявності позитивного ефекту від проведеної терапії діагноз туберкульозу не встановлюється. Якщо проведена антибактеріальна терапія не дає ефекту – пацієнта направляють до протитуберкульозного закладу.

Слайд 86Варіант 4. Якщо КУБ не виявлені в жодному з 2 досліджуваних

мазків мокротиння, але рентгенологічно в легенях виявлено дисемінацію, круглясту або кільцевидну тінь, збільшення внутрішньогрудних лімфовузлів, плеврит, то пацієнта направляють до протитуберкульозного закладу для подальшого обстеження з метою верифікації діагнозу.

Слайд 87На наявність мікобактерій можуть досліджуватися аспірати з трахеї і бронхів, бронхоальвеолярна

лаважна рідина, матеріали прицільної біопсії, отримані при бронхологічному дослідженні,

ексудати з плевральної порожнини, сеча, шматочки тканини, отримані під час операції, спинномозкова рідина тощо.

Культуральні (бактеріологічні) і молекулярно-генетичні (ПЛР, GeneXpert MTB, GenoType MTB) методи виявлення мікобактерій туберкульозу відносяться до розряду спеціальних і проводяться в умовах лабораторій спеціалізованих і високоспеціалізованих протитуберкульозних закладів.

Слайд 88Медико-правовою особливістю встановлення діагнозу “ТУБЕРКУЛЬОЗ” є те, що лікарі загальної медичної

мережі усіх спеціальностей не мають права встановлювати остаточний діагноз “туберкульоз” навіть при наявності клініко-рентгенологічних змін і позитивних даних мікробіологічного дослідження. Вони повинні направити хворого з “підозрою на туберкульоз” в протитуберкульозний диспансер для підтвердження чи спростування діагнозу “ТУБЕРКУЛЬОЗ”.

Слайд 89Лікар-фтизіатр одноосібно також не має права встановити діагноз “ТУБЕРКУЛЬОЗ” Встановлення діагнозу “ТУБЕРКУЛЬОЗ”

проводиться Центральною лікувально-консультативною комісією у обласних протитуберкульозних диспансерах. До складу комісії повинні входити не менш трьох провідних спеціалістів-фтизіатрів і рентгенолог. Діагноз “ТУБЕРКУЛЬОЗ” остаточно встановлюється у хворого лише після заключення ЦЛКК, що підтверджується печаткою в історії хвороби і лише тоді включається в статистичні звіти. Облік хворих на туберкульоз проводиться лише в персональному порядку з занесенням даних про хворого в загальнодержавний реєстр.

Слайд 90УЧАСТЬ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ЗАГАЛЬНОЇ МЕРЕЖІ У СВОЄЧАСНОМУ ВИЯВЛЕННІ ТУБЕРКУЛЬОЗУ Своєчасне виявлення туберкульозу

забезпечують поліклініки, сімейні лікарі, міські і сільські лікарні та інші лікувальні установи загальної медичної мережі. Лікувальні заклади загальної медичної мережі – це лікувальні установи, куди пацієнти із симптомами туберкульозу звертаються вперше за допомогою і де в частині випадків проводиться завершальний етап лікування хворого на туберкульоз. При підозрі на туберкульоз лікар загальної медичної мережі направляє пацієнта на проведення первинної діагностики (дослідження 2 мазків мокротиння і рентгенологічного дослідження) і при виявленні змін – спрямовує до фтизіатра для підтвердження діагнозу. При неможливості проведення первинної діагностики хворий з підозрою на туберкульоз направляється до фтизіатра.

Слайд 91Медпрацівники загальної лікувальної мережі зобов’язані: - знати симптоми туберкульозу, вміти правильно розцінити

результати обстеження і встановити попередній діагноз туберкульозу; - при підозрі на наявність туберкульозу направити пацієнта на дослідження мокротиння, заповнювати форму ТБ 05, забезпечити доставку зразків мокротиння в лабораторію; - організовувати і проводити профілактичні огляди населення на туберкульоз (туберкулінодіагностику, скринінгове флюорографічне обстеження); - проводити лікування хворого у фазі продовження під безпосереднім наглядом фтизіатра; - здійснювати санітарно-освітню роботу серед хворих і членів їхніх родин.

Слайд 92Дякую за увагу!

Скачать презентацию