Кислотно – лужний стан у новонароджених - контроль, корекція презентация

видільної систем, відмічаються зміни кислотно-лужного стану (КЛС). Дані зміни повинні бути діагностовані та відкореговані як можливо раніше, а інтерпритація отриманих результатів у динаміці надасть змогу оцінити перебіг патологічного процесу та адекватність медикаментозного лікування. Дані про КЛС особливо необхідні при проведенні ШВЛ новонародженому.

між парціальним тиском вуглекислого газу (рСО2) та аніонами бікарбонату (HCO3–). Це співвідношення визначається наступним рівнянням:
     H+ (мЕкв/л) = 24 х (рСО2 / HCO3–)
Зміна концентрації іонів водню на 1 мЕкв/л призводить до змін рН на 0.01.
Концентрація ионів водню у позаклітинній рідині підтримується у вузькому діапазоні: 36 – 43 ммоль/л, що відповідає рН 7.35 - 7.46. У даному середовищі проходять більшість ферментативних реакцій у клітинах.

[HCO3–]/(pCO2 ´ 0,03).
             2. Стандартний бікарбонат (СБ, Standart bicarbonate, SBС)
вміст HCO3–  у крові у момент дослідження; при РаСО2 = 40 мм рт.ст., температурі тіла 38°С та 100% насичення крові киснем у нормі дорівнює 24 ммоль/л. Характеризує ступінь впливу метаболічних процесів на КЛС крові.

Визначення рН крові

хворого при данних конкретних умовах.

           4. BD/BE (Base deficit/base excess) – вказують скільки ммоль кислоти або лугу необхідно додати до 1 л крові для приведення рН к 7.4 при РаСО2 = 40 мм рт. ст., температурі тіла 38° С, вмісту протеїнов 70 г/л, гемоглобіну 150 г/л та 100% насиченні крові киснем.
 

крові

зв’язують іони водню (здатні попереджати змінам рН впродовж декількох хвилин):
а) бикарбонатна,
б) гемоглобінова,
в) кістково-тканинна.

Буферні системи організму

системою (HCO3–), 25%  - гемоглобіном та 50%  - кістково-тканинною буферною системою. При хронічних анеміях, нирковій недостатності та остеопорозі буферна ємність знижується, незначний надлишок або нестача іонів водню призводить до тяжкого ацидозу або алколозу.

Розпреділення іонів водню в організмі

реабсорбцію HCO3– у проксимальних канальцях у відповідь на зміну рівня рСО2,
екскрецію іонів водню (50—100 мекв H+ на добу).
Ниркова недостатність супроводжується хронічним ацидозом, ступінь якого залежить від тяжкості порушення функції нирок. На відміну від дихальної системи, компенсаторна відповідь нирок розвивається лише 6 – 12 годин.

Ниркові механізми підтримки pH

HCO3– + H+ « H2O + CO2.
Система газообміну забезпечує компенсацію метаболічних порушень у вигляді негайної реакції. На фоні метаболічного ацидозу проходить стимуляція вентиляції легень, внаслідок чого зменшується рСО2, яке протидіє первинному зниженню HCO3– у плазмі крові. При метаболічному алкалозі легенева вентиляція пригнічується та рСО2 збільшується, компенсуя підвищення HCO3–. Оскільки розчинність вуглекислого газу приблизно у 20 разів вище, ніж розчинність кисня, накопичення вуглекислого газу в організмі свідчить про тяжку дихальну недостатність.

Легені.

молочної кислоти, біосинтез альбумінів, екскреція через жовч).
      ШКТ.
  Шкіра.
   Необхідно зауважити, що компенсаторні механізми призводять лише до обмеження зрушень рН плазми крові, але не попереджують повного їх розвитку.

Інші системи

7.30 – ацидоз,
рН > 7.45 – алкалоз.

КЛАСИФІКАЦІЯ РОЗЛАДІВ КЛС

до зниження вмісту бікарбонату у крові. Первинні механізми та патогенез заключаються у наступному:
-         надлишок нелітючих кислот,
-         порушення екскреції,
-         втрата бікарбонатів.

Метаболічний ацидоз.

Gap). У основі впровадження показника АР у клінічну практику лежить гіпотеза, що для створення нейтрального середовища кількість негативно заряджених аніонів та позитивно заряджених катіонів у плазмі крові повинно бути однаковим. АР – та мала сума аніонів, яка не може бути виміряна біохімічними методами; у норме АР = 8 – 16 мЕкв/л

Метаболічний ацидоз.

(135 + 4) - (100 + 24) = 8 - 16 мЭкв/л
      До факторів, які знижують АР відносятьсяя гіпоальбумінемія (головна причина у хворих, які знаходяться у критичному стані; на долю альбумінів приходиться біля половини невиміряних аніонів), гіпонатріємія (механизм до кінця не вивчений).
АР дозволяє поділити метаболічний ацидоз на 2 великі групи:

Метаболічний ацидоз.

Діабетичний кетоацидоз.
б) Лактатацидоз (сепсіс, шок, асфіксія, недостатня перфузія тканин внаслідок використання судиннозвужуючих засобів).
в) Отруєння саліцилатами, паральдегідом, метанолом, етіленгліколем, бігуанідами.
г) Лікування алкалозу хлоридом аммонію.
д) Парентеральне харчування (надлишок амінокислот).
2) порушення екскреторної функції нирок:
а) ГНН з олігоурією.
б) ХНН.
в) Нирковий канальцевий ацидоз (проксимальноканальцевий, дистальноканальцевий).

Метаболічний ацидоз.

уретросігмоїдеостомія, пригнічення карбоангідрази, біліарна/панкреатична фістула).
2)  Поступлення хлоридів іззовні (CaCl2, MgCl2, NH4Cl, HCl).

Метаболічний ацидоз.

внаслідок чого знижується pCO2, а співвідношення HCO3–/pCO2 та pH зрушуються у бік норми (при зниженні HCO3–  на 1 мЕкв/л рСО2 компенсаторно знижується на 1.3 мм рт. ст.). Якщо компенсаторні механізми недостатні (ураження ЦНС, ХОЗЛ), швидка компенсація неможлива, розвивається тяжкий змішанний ацидоз, при якому концентрація бікарбонату у плазмі майже не змінена, а pH крові значно знижений.

відіграють важливу роль лише у хворих з хронічним ацидозом та збереженою функцією нирок, не важливі для новонароджених.
Накопичення молочної кислоти (лактат-ацидоз) – традиційна ознака анаеробного гліколізу при неадекватній оксигенації тканин, що є не первинною патологією, а маркером метаболічних порушень. Більша частина лактату метаболізується печінкою, а деяка частина поглинається серцевим м’язом, який використовує його як енергетичний матеріал. Вміст лактату у нормі у новонароджених – 0.7 – 2.1 ммоль/л. Розвиток тяжкого лактат – ацидозу  - завжди неблагоприємна прогностична ознака.
 

Механізми компенсації.

можуть виробляти деякі мікроорганізми),
-   використання адреналіну (прискорює разпад глікогену у скелетних м’язах + вазоконстрикція дрібних артерій та артеріол), феохромоцитома,
-   нитропруссід натрію (у процесі метаболізму викликає звільнення ціанідів, які порушують процеси окисного фосфорелювання),
-    виражений алкалоз (рН>7,6 підвищує активність рН-залежних ферментів, які каталізують реакції гліколізу),
-    дефіцит тіаміну (пригнічення окисленя пірувату у мітохондріях, метаболізм піровіноградної кислоти спрямований по шляху утворення лактату).

Причини даного виду ацидозу можна поділити на групи

Крім того, навіть при адекватній тканинній перфузії (нормальний АТ, діурез, серцевий викід) деякі медіатори запалення (при сепсисі) та ендотоксіни здатні безпосередньо пригнічувати процеси оксиного фосфорилювання у клітинах та бути причиною накопичення лактату.

Причини

у деяких випадках необхідне введення бікарбонату ззовні (для суттєвої ниркової компенсації та регенерації ендогенного бікарбонату необхідно декілька діб, а нирки новонародженого обмеженні у можливості виведення кислот).

Лікування ацидозу

-     болюсне введення може транзиторно підвищити внутрішньочерепний тиск, спричинити ВШК),
-        не покращує скоротливу функцію міокарда,
-        може збільшувати концентрацію лактату,
-        гіпокальціємія (гіпокальціємічня судоми, депресія міокарду, зниження серцевого викиду),
-         зниження рН у спинномозковій рідині,
-        підвищення у венозній крові рСО2 (венозна гіперкарбія) та посилення внутрішньоклітинного ацидозу (при неадекватній вентиляції),
-         стимуляція 6-фосфофруктокінази, продукції органічних кислот,
-         экстравазація препарата призводить до тяжких некрозів тканин

Негативні ефекти введення соди:

яка стійка до інфузійної терапії та адреноміметиків при рН < 7.2 та концентрації бікарбоната у плазмі менше 8 - 10 ммоль/л. До використсання натрію гідрокарбонату необхідно корвідкорегувати респіраторний ацидоз та контролювати вміст HCO3–.
      Доза мЕкв/мл = ВЕ х маса тіла у кг х 0.3
4% р-н гідрокарбонату натрію: 47.9 ммоль HCO3–  на 100 мл розчину (0.5 ммоль в 1 мл),
8.4% р-н: 1 ммоль в 1 мл.
            При введенні новонародженим препарат повинен розводитися у співвідношенні 1 : 1 5% р-ном глюкози, водой для ин’єкцій або фізіологічним розчином, швидкість введення не більше 1 ммоль/кг/хв.

Призначення соди

крові та при втратах іонів водню через ШКТ або нирки.
  Причини:
1) Втрата іонів водня через ШКТ:
а) блювота, відсмоктування вмісту ШКТ,
б) вроджена хлоридорея,
в) вади розвитку ШКТ,
г) діарея.

Метаболічний алкалоз.

б) гіпопаратиреоз,
в) гіперальдостеронізм,
г) зниження об’єму позаклітинної рідини при блювоті та гіпокаліємії,
д) зловживання діуретиками.
3) Накопичення бікарбонату:
а) лікування бікарбонатом натрія,
б) масивне переливання крові,
в) синдром Барттера (вторинний гіперальдостеронізм).
        При зменшенні об’єму позаклітинної рідини та дефіциті калію збільшується екскреція іонів водню з сечею, розвивається парадоксальна ацидурія.

Причини алкалозу

до збільшення pCO2. Але коли pCO2 досягає 55 мм рт. ст., компенсаторна гіповентиляція призупиняється. При підвищенні НCO3–  на 1 мЕкв/л рСО2 повинно підвищуватися на  1 мм рт. ст. (0.5-1).

Компенсація метаболічного алкалозу

СО2 в організмі.
Причини:
1) Пригнічення дихального центру:
а) наркотичні анальгетики, загальні анестетики,
б) інгаляція кисню при хронічній гіперкапнії,
в) ураження ЦНС,
г) зупинка кровообігу.
2) Порушення механіки дихання:
а) м’язева слабкість: міастенія, поліомиєлит, м’язева дистрофія,
б) патологічна опасистість, с-м Піквіка,
в) травма грудної клітки,
г) обмеження екскурсії легень.
3) Порушення газообміну:
а) ХОЗЛ, б) набряк легень, в) РДС, г) пневмонія, д) аспірація,
е) плеврит, ж) пневмоторакс,

Дихальний ацидоз

роботою дихальної мускулатури, часто призводить до накопичення молочної кислоти, зумовлюючи високу частоту змішаного ацидозу у дітей з ДН.
  Показники КЛС, які вказують на необхідність проведення ШВЛ:
РаО2<50  мм рт. ст. при  FiО2>0,7 (якщо маса при народженні  менше 1000 г,  при FiО2>0,5). 
РаСО2>55-60  мм рт. ст. та рН<7,25 (якщо маса при народженні менше 1250 г  при  РаСО2>50 мм рт. ст.).
рН<7,2.
Деякі хворі з хронічними БЛЗ мають компенсований дихальний ацидоз з РаСО2 60 мм рт. ст. та більше можуть не потребувати перевода на ШВЛ. 

  Показники КЛС, які вказують на необхідність проведення ШВЛ:

вродженні вади серця (шунт крові справа наліво), серцева недостатність,
-         травма,
-         захворювання легень (емболія легеневої артерії, рестриктивні та обструктивні процеси),
-         ураження ЦНС (САК),
-         психогенна гіпервентиляція (неспокій),
-         отруєння саліцилатами (ранняя стадія),
-         підвищений метаболізм (лихоманка, тіреотоксикоз),
-         неадекватна механічна ШВЛ,
-         сепсис,
-         фізичне навантаження.
Ниркова компенсація при респіраторному алкалозі розвивається дуже повільно впродовж 36 – 72 годин.

Дихальний алкалоз.

або через пупочний артеріальний катетер),
-          у капилярної крові,
-          у венозної або змішаної крові,
Для неінвазної оцінки газового складу крові використовують:
-          транскутане визначення РаСО2, РаО2,
-          пульсоксиметрію (SрО2),
-          капнографію (EtCO2).
           Проба визначення артеріального КЛС надає змогу отримати інформацію про:
-        стан оксигенації (РаО2, SaO2),
-        адекватність вентиляції (РаСО2),
-         кислотно – лужний баланс (рН),
-         кисневу ємність крові (PaO2, HbO2, Hb загальний),
-         рівень лактата,
-         дефіцит/надлишок буферних основ крові (BD/BE).

Визначення КЛС

виконувати газометричне дослідження з викоритсанням неінвазивних методик:
1.Пульсоксиметрія.
Робота пульсоксиметра заснована на здатності гемоглобіну зв’язаного (НbО2) та езв’язаного з киснем (Нb) абсорбувати світло різної довжини хвилі. Вимірюючи різницю між кількістю світла, що абсорбується під час систоли та діастоли, пульсоксиметр визначає величину артеріальної пульсації. Співвідношення кількості НbО2 до загальної кількості гемоглобіну, що виражається у процентах, называється сатурациєю.
 SаО2  =  (НbО2 /  НbО2 + Нb)  х  100 %

Неінвазивні методики:

Ділянка шкіри у місці накладання датчика впродовж декількох хвилин нагрівається до температури 43 – 45°С, при цьому капиллярний кровоплин значно посилюється. Кисень дифундує через шкіру та визначається датчиком. Для правильної кореляції ТсО2 та РаО2 необхідно їх періодично порівнювати.
3.Транскутанне визначення РаСО2 (ТсСО2).
Фізичний метод скрізьшкірного визначення РаСО2 подібний до методу визначення РаО2. Показники ТсСО2 завжди більше РаСО2.
4.Концентрація СО2 у повітрі, що видихається (ЕТ СО2).
Метод заснован на здатності СО2 поглинати інфрачервоні промені. Величина ЕТ СО2 зворотньо пропорційна альвеолярній вентиляції. Коли вентиляція знижується, показник ЕТ О2 підвищується та навпаки. Абсолютний показник ЕТСО2 не стільки важливий, скільки динаміка його змін.

Неінвазивні методики

1994]

РаО2 складає 80-100 мм рт. ст. у артеріальній крові у дітей та дорослих при диханні атмосферним повітрям (FiO2 = 0.21). У новонароджених даний діапозон складає 40 – 70 мм рт. ст., при дотації кисня значно підвищується.
При неінвазивному моніторингу насичення гемоглобіну киснем (пульсоксиметрія) у новонародженого відмічається наступна залежність:
при РаО2  40 мм рт. ст. приблизно 80 – 85% гемоглобіну зв’язано з О2,
при РаО2 50 мм рт. ст. - 88 – 90% гемоглобіну зв’язано з О2,
при РаО2 60 мм рт. ст. – 90 – 95% гемоглобіну зв’язано з О2.

Статус оксигенації.

часто відповідає значенням РО2 не вище 40 мм рт.ст. зворотня ситуація зустрічається при зміщенні кривої дисоціаціїгемоглобіну вправо (при ацидозі, гіпертермії, гіперкапнії). Тоді при нормальному значенні SpO2 (наприклад, 93%) значення РаО2 може бути занадто високим, біля 90 мм рт.ст.

У новонароджених

характерні нормальні значення рН та змінені значення рСО2 та HCO3–  :
·        підвищений рівень рСО2 вказує на змішану форму респіраторного ацидозу та метаболічного алкалозу,
·        понижений рівень рСО2 вказує на змішану форму респіраторного алкалозу та метаболічного ацидозу,
·        при різних значеннях справжнього та стандартного бікарбонату (АВС и SBC) у додаток до дихальних необхілно подумати й про метаболічні порушення.

Просте/змішане порушення.

приблизно на 0,05 – 0,1.
рО2  у капілярній крові корелює з артеріальним рО2 у тому випадку, коли місце з якого береться аналіз крові попередньо зігріте впродовж 3 – 5 хвилин до температури 40°C.
Крім того на точність кореляції рН, рСО2, рО2 у артеріальній та капілярній крові впливають:
- артеріальна гіпотензія;
- зниження периферичного кровоплину;
- поліцитемія;
- РаО2  більше 80 мм рт. ст.;
- тривале збереження крові.

Поправка на лабораторну похибку.