світловій мікроскопії виявляється всередині нейрофілів, нестійкий у зовнішньому середовищі і швидко гине під впливом висушування, кип’ятіння, дезінфікувальних речовин, проте він досить стійкий в організмі людини.
Гонококи найчастіше уражають слизову оболонку уретри, цервікального каналу, глотки, прямої кишки, кон’юнктиви.
- Главная
- Разное
- Дизайн
- Бизнес и предпринимательство
- Аналитика
- Образование
- Развлечения
- Красота и здоровье
- Финансы
- Государство
- Путешествия
- Спорт
- Недвижимость
- Армия
- Графика
- Культурология
- Еда и кулинария
- Лингвистика
- Английский язык
- Астрономия
- Алгебра
- Биология
- География
- Детские презентации
- Информатика
- История
- Литература
- Маркетинг
- Математика
- Медицина
- Менеджмент
- Музыка
- МХК
- Немецкий язык
- ОБЖ
- Обществознание
- Окружающий мир
- Педагогика
- Русский язык
- Технология
- Физика
- Философия
- Химия
- Шаблоны, картинки для презентаций
- Экология
- Экономика
- Юриспруденция
Гонококова та хламідійна інфекція презентация
Содержание
- 1. Гонококова та хламідійна інфекція
- 2. КЛАСИФІКАЦІЯ 1. За перебігом гонококову інфекцію поділяють
- 3. Клінічні різновиди гонококової інфекції у чоловіків: Свіжий гострий гонококовий уретрит. Хронічний гонококовий уретрит.
- 4. Гонококовий уретрит: гнійні виділення із сечовипускного каналу.
- 9. Можливі ускладнення гонококової інфекції у чоловіків:
- 10. Клінічні різновиди гонококової інфекції у жінок: 1.
- 11. Гонококовий цервіцит – масивні гнійні виділення з каналу шийки матки.
- 12. Гонококовий кон’юнктивіт.
- 13. Методи діагностики: бактеріоскопічний метод (забарвлення зо
- 14. Урогенітальний хламідіоз. Етіологія. Збудники – Chlamydia
- 15. Хламідійний уретрит: слизисто-гнійні виділення із сечовипускного каналу.
- 16. Хламідійний цервіцит: слизисто-гнійні виділення із цервікального каналу.
- 17. Хламідійний кон’юнктивіт: незначна гіперемія кон’юнктиви, гіпертрофія її слизової (нагадує “булижну мостову”).
- 18. Можливі ускладнення хламідіозу: у чоловіків: простатит,
- 19. Методи діагностики: цитологічний (дослідження зішкребків із
- 20. Урогенітальний трихомоніаз (Trichomoniasis urogenitalis) Етіологія. Збудник
- 21. Урогенітальний трихомоніаз В організмі людини існує у
- 22. Урогенітальний трихомоніаз Шляхи зараження. Зараження в
- 23. Урогенітальний трихомоніаз Епідеміологія. Поширеність трихомоніазу значна,
- 24. Клініка. Основними вогнищами трихомонадної інвазії є
- 25. Урогенітальний трихомоніаз У жінок розвиваються симптоми вагініту з можливим розвитком уретриту, ендоцервіциту, вестибуліту, ендометриту.
- 26. Трихомонадний вагініт
- 27. Урогенітальний трихомоніаз У випадках торпідного перебігу суб'єктивних
- 28. Урогенітальний трихомоніаз Трихомоніаз у жінок перебігає у
- 29. Урогенітальний трихомоніаз У чоловіків ця хвороба у
- 30. Урогенітальний трихомоніаз У випадках підгострого перебігу:
- 31. Особливість змішаної трихомонадно-гонококової інфекції: продовжується інкубаційний
- 32. Урогенітальний трихомоніаз Діагностика грунтується на виявленні
- 33. Урогенітальний трихомоніаз Лікування. Лікуванню підлягають хворі
- 34. Урогенітальний трихомоніаз Лікування. Схеми застосування різні,
- 35. Урогенітальний трихомоніаз Необхідно пам'ятати, що метронідазол може
- 36. Урогенітальний трихомоніаз Описані випадки резистентності збудника до
- 37. Урогенітальний трихомоніаз Контрольні дослідження у чоловіків
- 38. Урогенітальний трихомоніаз Контрольні дослідження у
- 39. Генітальний (статевий) герпес. Етіологія. Збудник –
- 40. Можливі ускладнення: цервіцит, невиношування вагітності, передчасні пологи, інфікування плода.
- 41. Первинний герпес статевих органів
- 42. Первинний герпес
- 43. Лікування. Препарати ацикловіру в таблетках
КЛАСИФІКАЦІЯ 1. За перебігом гонококову інфекцію поділяють на: - свіжу (до 2-х місяців) із гострим, підгострим і торпідним перебігом ; - хронічну (більше 2-х місяців). 2. За анатомічною локалізацією
Слайд 2КЛАСИФІКАЦІЯ
1. За перебігом гонококову інфекцію поділяють на:
- свіжу (до 2-х місяців)
із гострим, підгострим і торпідним перебігом ;
- хронічну (більше 2-х місяців).
2. За анатомічною локалізацією запального процесу.
1. Гонококова інфекція нижнього відділу сечостатевого каналу:
а) без абсцедування періуретральних, або придаткових, залоз;
б) з абсцесом періуретральних, або придаткових, залоз.
2. Гонококовий тазовий перитоніт.
3. Гонококова інфекція аноректальної ділянки.
4.Інші гонококові інфекції (ока, фарингіт, кістково-м’язової системи).
- хронічну (більше 2-х місяців).
2. За анатомічною локалізацією запального процесу.
1. Гонококова інфекція нижнього відділу сечостатевого каналу:
а) без абсцедування періуретральних, або придаткових, залоз;
б) з абсцесом періуретральних, або придаткових, залоз.
2. Гонококовий тазовий перитоніт.
3. Гонококова інфекція аноректальної ділянки.
4.Інші гонококові інфекції (ока, фарингіт, кістково-м’язової системи).
Слайд 3Клінічні різновиди гонококової інфекції у чоловіків:
Свіжий гострий гонококовий уретрит.
Хронічний гонококовий
уретрит.
Слайд 9Можливі ускладнення гонококової інфекції у чоловіків:
Хронічний епідидиміт.
Гонококовий простатит.
Інші
ускладнення: баланопостит, фімоз, парафімоз, везикуліт.
Слайд 10Клінічні різновиди гонококової інфекції у жінок:
1. Гонококовий уретрит:
клінічно проявляється,
як у чоловіків.
2. Гонококовий цервіцит та ендоцервіцит:
- слизово-гнійні виділення із каналу,
- набряк, гіперемія,
- ерозія зовнішнього отвору каналу шийки матки,
- кровоточивість шийки матки при маніпуляції.
Ускладнення гонококової інфекції у жінок:
- бартолініт,
- сальпінгіт,
- гонококовий тазовий перитоніт.
2. Гонококовий цервіцит та ендоцервіцит:
- слизово-гнійні виділення із каналу,
- набряк, гіперемія,
- ерозія зовнішнього отвору каналу шийки матки,
- кровоточивість шийки матки при маніпуляції.
Ускладнення гонококової інфекції у жінок:
- бартолініт,
- сальпінгіт,
- гонококовий тазовий перитоніт.
Слайд 13Методи діагностики:
бактеріоскопічний метод (забарвлення зо Грамом): виявляють грамнегативні диплококи, які
розташовані всередині нейтрофілів;
бактеріологічний метод (посіви на середовища);
ампліфікаційний аналіз ДНК;
лігазна ланцюгова реакція;
полімеразна ланцюгова реакція;
транскрипційна ампліфікація.
бактеріологічний метод (посіви на середовища);
ампліфікаційний аналіз ДНК;
лігазна ланцюгова реакція;
полімеразна ланцюгова реакція;
транскрипційна ампліфікація.
Слайд 14Урогенітальний хламідіоз.
Етіологія. Збудники – Chlamydia trachomatis - бактерії, які мають:
двохфазовий
життєвий цикл розвитку з утворенням елементарного тільця, нечутливого до антибактерійної терапії, яке в процесі життєдіяльності перетворюється в метаболічно активне ретикулярне тільце, чутливе до медикаментозних засобів;
здатність утворювати L-форми збудника;
здатність утворювати L-форми збудника;
Слайд 17Хламідійний кон’юнктивіт: незначна гіперемія кон’юнктиви, гіпертрофія її слизової (нагадує “булижну мостову”).
Слайд 18Можливі ускладнення хламідіозу:
у чоловіків: простатит, епідидиміт, безплідність;
у жінок: бартолініт, безплідність,
ендометрит, сальпінгіт, пельвеоперитоніт;
у вагітних: позаматкова вагітність, викидень, мертвонародження;
у плода: внутрішньоутробний сепсис, пневмонія, менінгоенцефаліт;
у новонароджених: кон’юнктивіт, пневмонія, вульвовагініт у дівчаток.
у вагітних: позаматкова вагітність, викидень, мертвонародження;
у плода: внутрішньоутробний сепсис, пневмонія, менінгоенцефаліт;
у новонароджених: кон’юнктивіт, пневмонія, вульвовагініт у дівчаток.
Слайд 19Методи діагностики:
цитологічний (дослідження зішкребків із слизової оболонки методом прямої імунофлюоресценції);
серологічне дослідження (виявлення антитіл);
ампліфікаційний аналіз ДНК;
лігазна ланцюгова реакція;
полімеразна ланцюгова реакція;
транскрипційна ампліфікація.
Слайд 20Урогенітальний трихомоніаз (Trichomoniasis urogenitalis)
Етіологія.
Збудник — Trichomonas vaginalis —
паразитує тільки
в організмі людини,
нестійкий у зовнішньому середовищі,
чутливий до висихання,
гине при митті рук з милом,
при обробці дезрозчинами гине через кілька секунд,
у водопровідній воді — через 15-50 хв.
нестійкий у зовнішньому середовищі,
чутливий до висихання,
гине при митті рук з милом,
при обробці дезрозчинами гине через кілька секунд,
у водопровідній воді — через 15-50 хв.
Слайд 21Урогенітальний трихомоніаз
В організмі людини існує у 3 формах:
грушоподібна (звичайна),
амебоїдна
з вираженою фагоцитарною активністю
(може фагоцитувати гонококи, мікоплазми та інші збудники, які залишаються у ньому життєздатними, і при руйнуванні трихомонад під впливом ліків виходять з них і можуть спричинити рецидив гонококової інфекції, мікоплазмозу);
у вигляді кулькових тіл (форма роз- , множення).
(може фагоцитувати гонококи, мікоплазми та інші збудники, які залишаються у ньому життєздатними, і при руйнуванні трихомонад під впливом ліків виходять з них і можуть спричинити рецидив гонококової інфекції, мікоплазмозу);
у вигляді кулькових тіл (форма роз- , множення).
Слайд 22Урогенітальний трихомоніаз
Шляхи зараження.
Зараження в абсолютній більшості відбувається статевим шляхом.
дівчатка
можуть інфікуватись через забруднені предмети догляду (хоча це трапляється надзвичайно рідко), а новонароджені — під час проходження через пологові шляхи хворої матері.
Інкубаційний період від 3 до ЗО днів, у середньому 5-10 днів.
Інкубаційний період від 3 до ЗО днів, у середньому 5-10 днів.
Слайд 23Урогенітальний трихомоніаз
Епідеміологія.
Поширеність трихомоніазу значна,
частота цієї хвороби серед жінок, які
живуть активним статевим життям, сягає 50-70 %.
За даними ВООЗ, на трихомоніаз хворіє до 10 % населення,
цю хворобу виявляють у 50-60 % пацієнтів венерологічних стаціонарів.
Частота реєстрації трихомоніазу у хворих на гонококові уретрити сягає 62-87 %.
За даними ВООЗ, на трихомоніаз хворіє до 10 % населення,
цю хворобу виявляють у 50-60 % пацієнтів венерологічних стаціонарів.
Частота реєстрації трихомоніазу у хворих на гонококові уретрити сягає 62-87 %.
Слайд 24Клініка.
Основними вогнищами трихомонадної інвазії є уретра, а у жінок —
ще піхва і цервікальний канал.
Залежно від тривалості хвороби та інтенсивності запальної реакції, розрізняють свіжий трихомоніаз (до 2 місяців),
хронічний (більше 2 місяців) і трихомонадоносійство.
Свіжий, у свою чергу, поділяють на гострий, підгострий і торпідний (малосимптомний).
Залежно від тривалості хвороби та інтенсивності запальної реакції, розрізняють свіжий трихомоніаз (до 2 місяців),
хронічний (більше 2 місяців) і трихомонадоносійство.
Свіжий, у свою чергу, поділяють на гострий, підгострий і торпідний (малосимптомний).
Слайд 25Урогенітальний трихомоніаз
У жінок розвиваються симптоми вагініту з можливим розвитком уретриту, ендоцервіциту,
вестибуліту, ендометриту.
Слайд 27Урогенітальний трихомоніаз
У випадках торпідного перебігу суб'єктивних відчуттів може не бути,
слизова
оболонка піхви і зовнішніх геніталій дещо гіперемійована або нормальна,
виділення з піхви незначні, білого кольору.
виділення з піхви незначні, білого кольору.
Слайд 28Урогенітальний трихомоніаз
Трихомоніаз у жінок перебігає у вигляді
вульвовагініту у 45-52 %,
цервіциту і ендоцервіциту — у 20-30 %,
циститу, ендометриту, аднекситу — у 8-9 %,
безпліддя —до 9%.
Слайд 29Урогенітальний трихомоніаз
У чоловіків ця хвороба у більшості перебігає торпідно або суб'єктивно
асимптомно,
а гострий перебіг трапляється рідко і супроводжується гнійними виділеннями і дизуричними явищами (почащення сечовипускання, різь тощо).
а гострий перебіг трапляється рідко і супроводжується гнійними виділеннями і дизуричними явищами (почащення сечовипускання, різь тощо).
Слайд 30Урогенітальний трихомоніаз
У випадках підгострого перебігу:
суб'єктивні симптоми незначні,
виділення з уретри
у невеликій кількості,
сірого чи сіро-жовтого кольору.
Торпідний перебіг супроводжується незначними суб'єктивними і об'єктивними симптомами або їх взагалі немає.
сірого чи сіро-жовтого кольору.
Торпідний перебіг супроводжується незначними суб'єктивними і об'єктивними симптомами або їх взагалі немає.
Слайд 31Особливість змішаної трихомонадно-гонококової інфекції:
продовжується інкубаційний період,
трихомонади фагоцитують гонококи, що
може бути однією із причин рецидивів гонококової інфекції,
тому при такому поєднанні доцільно призначати лікування одночасно обох інфекцій:
спочатку лікувати трихомоніаз,
потім — гонококову інфекцію.
тому при такому поєднанні доцільно призначати лікування одночасно обох інфекцій:
спочатку лікувати трихомоніаз,
потім — гонококову інфекцію.
Слайд 32Урогенітальний трихомоніаз
Діагностика
грунтується на виявленні збудників у виділеннях із уретри, піхви,
цервікального каналу.
Мазки забарвлюють метиленовим синім і за Грамом;
досліджують також нативні мазки.
Специфічність методу ДНК для діагностики трихомоніазу становить 99,8 %.
Мазки забарвлюють метиленовим синім і за Грамом;
досліджують також нативні мазки.
Специфічність методу ДНК для діагностики трихомоніазу становить 99,8 %.
Слайд 33Урогенітальний трихомоніаз
Лікування.
Лікуванню підлягають хворі та їхні статеві партнери.
Основним препаратом
для системного лікування трихомоніазу залишається метронідазол (трихопол).
Слайд 34Урогенітальний трихомоніаз
Лікування.
Схеми застосування різні, перевагу віддають одномоментному застосуванню 8 таблеток
метронідазолу (2 г),
відсоток одужання сягає 90 %, а застосування такої дози 2-3 рази на добу збільшує відсоток одужання до 97-98 %.
відсоток одужання сягає 90 %, а застосування такої дози 2-3 рази на добу збільшує відсоток одужання до 97-98 %.
Слайд 35Урогенітальний трихомоніаз
Необхідно пам'ятати, що метронідазол може
продовжити інкубаційний період сифілісу,
спричинити
позитивну реакцію Вассермана,
тривале неконтрольоване вживання цього препарату призводить до злущення епітелію слизових оболонок і сприяє розвитку кандидозу.
тривале неконтрольоване вживання цього препарату призводить до злущення епітелію слизових оболонок і сприяє розвитку кандидозу.
Слайд 36Урогенітальний трихомоніаз
Описані випадки резистентності збудника до метронідазолу.
Використовують також тинідазол (фазижин,
тиніба) 2 г одномоментно, а прийом 4 г (8 таблеток) призводить до 100 % одужання.
Застосовують кліон-Д (метронідазол+міконазолу нітрат),
наксоджин (німоразол),
орнідазол (тиберал),
атрикан,
мератин,
солкотривак.
Застосовують кліон-Д (метронідазол+міконазолу нітрат),
наксоджин (німоразол),
орнідазол (тиберал),
атрикан,
мератин,
солкотривак.
Слайд 37Урогенітальний трихомоніаз Контрольні дослідження
у чоловіків
проводять через 7-10 днів після
закінчення лікування,
при необхідності після аліментарної провокації через місяць дослідження повторюють,.
при необхідності після аліментарної провокації через місяць дослідження повторюють,.
Слайд 38Урогенітальний трихомоніаз
Контрольні дослідження
у жінок
контрольні дослідження бажано проводити перед
або через 1 -2 дні після менструації впродовж трьох циклів.
За відсутності трихомонад і збереженні запальних явищ слід виключити хламідіоз, мікоплазмоз, кандидоз.
За відсутності трихомонад і збереженні запальних явищ слід виключити хламідіоз, мікоплазмоз, кандидоз.
Слайд 39Генітальний (статевий) герпес.
Етіологія. Збудник – герпесвіруси 1-го (40%) та 2-го
(60%) типів.
Джерело зараження - хворі люди та вірусоносії.
Шлях передачі – статевий.
Інкубаційний період 1-10 днів.
Джерело зараження - хворі люди та вірусоносії.
Шлях передачі – статевий.
Інкубаційний період 1-10 днів.
Слайд 40Можливі ускладнення:
цервіцит,
невиношування вагітності,
передчасні пологи, інфікування плода.
Слайд 43Лікування. Препарати ацикловіру в таблетках і мазях (герпевір, зовіракс, віролекс та
інші), валацикловір (вальтрекс), мазь гевізош тощо.
