Слайд 1ФІЗІОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ ЛЮДИНИ
КАФЕДРА: МЕДИКО-БІОЛОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН
ДИСЦИПЛІНА: ФІЗІОЛОГІЯ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ
КУРС: VІ
(ФЗН)
Слайд 2ПИТАННЯ ДО РОЗГЛЯДУ:
Рухова активність, її фізіологічний зміст. Фізіологічні класифікації рухів і
фізичних вправ.
Рухова система людини – система забезпечення рухової активності.
Рівні організації скелетного м’язу:
окремий м’яз;
рухові (нейромоторні) одиниці;
м'язові клітини;
міофібріли і саркомір.
ЛІТЕРАТУРА:
Для вивчення цієї теми Ви можете використовувати будь-які джерела (книжки, Інтернет) з фізіології скелетних м'язів.
Слайд 3Фізіологія рухової активності –
розділ загальної фізіології, що вивчає фізіологічні механізми
забезпечення м’язової діяльності та її вплив на фізичні можливості людини.
Об'єктом вивчення фізіології рухової активності є рухова (м'язова) діяльність (довільні рухи) людини
Рухова активність потребує збільшення фізіологічної активність м’язів і систем, які забезпечують їх потреби у харчових речовинах, кисні, і виведенні продуктів обміну.
Систематична рухова активність є важливим фактором для оптимального росту і розвитку організму, адаптації до умов навколишнього середовища, здоров’я, тощо. Ці ключові питання і досліджує наша дисципліна.
Тому предметом вивчення фізіології рухової активності є фізіологічне забезпечення і вплив м’язової діяльності на адаптаційні зміни в організмі людини.
Слайд 4Рухова активність (діяльність) людини: рухи та фізичні вправи
Рухова діяльність об'єднує різноманітні
рухи людини, що складають основу поведінки
Рух – це результат скорочення скелетних м'язів, які забезпечують переміщення окремих частин і всього тіла у просторі і часі. Під час скорочення м'язи розвивають необхідне напруження.
Рух – це головний прояв адаптаційної реакції організму на зміни навколишнього середовища.
Слайд 5Рухова активність (діяльність) людини: рухи та фізичні вправи
Окрему категорію рухів складають
фізичні вправи.
Фізичні вправи – рухові дії та їх комплекси, систематизовані у цілях фізичного розвитку, спортивної або прикладної підготовки, оздоровлення і розвитку організму.
Характеристиками фізичних вправ є:
об'єм
інтенсивність
тривалість
періодичність
Слайд 6
ФІЗІОЛОГІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ РУХІВ І ФІЗИЧНИХ ВПРАВ
В чому полягає необхідність класифікації
рухів і фізичних вправ?
Вирішення загальних завдань пізнання –
виділення вправ, тотожність яких створює умови для узагальнення їх впливу на організм людини.
Вирішення прикладних завдань фізичного виховання, спорту, фітнесу, фізичної реабілітації –
виявлення вправ, тотожних за принципами впливу на організм з метою коректного використання при побудові тренувальних або реабілітаційних програм.
Слайд 7
Загальнобіологічні класифікації фізичних вправ:
Кількість м’язів при виконанні вправи суттєво впливає на
енергетичний запит та визначає напругу на організм людини під час виконання руху.
Слайд 8
Загальнобіологічні класифікації фізичних вправ:
Режим роботи м’язів при виконанні вправи суттєво впливає
реакцію кардіореспіраторної системи та метаболічні реакції організму.
Слайд 9
Загальнобіологічні класифікації фізичних вправ:
Такі вправи мають велику кількість розбіжностей. Класифікація визначає
їх використання при побудові тренувального процесу.
Слайд 10
Вказана класифікація об'єднує всі види спорту в групи за ключовими характеристиками
змагальної діяльності, а також дає можливість раціонально використовувати різні тренувальні вправи при побудові системи підготовки у фітнесі.
«Спортивна» класифікація фізичних вправ:
Слайд 11
Класифікація фізичних вправ у фізичній реабілітації:
Дана класифікація об'єднує засоби лікувальної фізичної
культури за ключовими характеристиками діяльності, дає можливість раціонально використовувати різні вправи при побудові реабілітаційних програм.
Слайд 12Рухова система людини –
функціональна система, що забезпечує рухову діяльність людини
відповідно до рухових завдань
В забезпеченні рухової діяльності приймають участь:
скелет – «пасивна» частина, що забезпечує опору та передачу зусилля у якості важелів;
м'язова система – «активна» частина, що виконують рухову діяльність за рахунок перетворення хімічної енергії АТФ у механічну енергію руху;
соматосенсорна система – «керівна» частина», чутливі елементи (пропріорецептори, рецептори шкіри, тощо) та рухові центри ЦНС, що забезпечують координацію рухів;
вегетативні системи (дихання, кровообігу, ендокринна, травлення, виділення, статева) – системи, які «забезпечують» гомеостаз м’язів і компенсацію енерговитрат при м’язовій діяльності.
Слайд 13Функції рухової системи –
забезпечення рухової активності людини, відповідно до наявних
завдань поведінки
Функції рухової системи:
забезпечення пози (положення тіла);
переміщення тіла в просторі (рухи і локомоції);
переміщення окремих частин тіла відносно одне одного;
терморегуляція
Фізіологічне значення:
досягнення оптимальних умов для діяльності внутрішніх органів в умовах гравітації;
забезпечення усіх біологічних потреб (від пошуку їжі до забезпечення оптимуму росту і розвитку);
«маніпулювання простором» (робота оператора приладів, мова, письмо та ін.)
забезпечення температурного гомеостазу.
Слайд 14Рівні організації скелетного м’язу
1. Органний – кожний м'яз є окремим органом,
ізольований від інших оболонкою.
2. Тканинний – м'яз складається з рухових одиниць, тобто груп м'язових клітин, поєднаних в пучки.
3. Клітинний – м'яз складається з м'язових клітин, ізольованих одна від одної.
4. Субклітинний – кожна клітина містить скорочувальні білки і органели.
Слайд 15Скелетний м'яз – окремий орган
Кожний скелетний м’яз розглядається як окремий орган,
що забезпечую рух в окремому суглобі, або групі суглобів.
Особливості органної будови:
м’язи «вміщені» в оболонки, що складають його пластичний скелет, зумовлюють їх форму і ізолюють м'яз від інших. Зовнішня оболонка м’язу – єпімізій.
кінцівки м’язів представлені сухожиллями, якими вони прикріплюються до кісток.
Слайд 16Рухова одиниця –
основна структурно-функціональна одиниця м’язу.
Рухова одиниця – група м'язових
волокон, поєднані загальним нейроном.
Функціональне значення рухових одиниць:
при збудженні загального нейрона, його м’язові волокна одночасно скорочуються, тобто скелетні м'язи працюють руховими одиницями, а не окремими волокнами.
кількість рухових одиниць, що напружені і їх метаболічні особливості (аеробні або анаеробні) визначають ступень навантаження на гомеостаз і організм в цілому.
Слайд 17Різновиди рухових одиниць
Головними ознаками рухових одиниць є поріг збудження і спротив
втомі, за якими їх поділяють на:
FF (fast fatigable) – швидкі, які швидко втомлюються, вміщують м'язові волокна типу ІІб (швидкі, гліколітичні; білі)
FR (fast fatigue resistant) – швидкі, які мало втомлюються, вміщують м’язові волокна типу ІІа (швидкі, окисно-гліколітичні; проміжні)
S (slow) – повільні, вміщують м’язові волокна типу І (повільні, окисні; червоні)
Слайд 18
М'язова волокно –
основна структурна одиниця м’язу.
М’язові волокна мають певні особливості
будови і вміщують:
оболонку (сарколему);
міофібріли (скорочувальні білки);
ядра і рібосоми (зберігають ДНК, синтезують білки);
мітохондрії (відновлення запасів АТФ);
ретикулум і Т-систему (трубочкі в якіх зберігаються і транспортуються речовини);
саркоплазму (рідина із вмістом енергетичних запасів, іонів, ферментів, тощо).
Слайд 19Міофібріли –
скорочувальний апарат скелетних м’язів.
Міофібріли – складні білкові «нитки», що
забезпечують функцію скорочення м’язу за рахунок взаємодії міозину і актину.
Міофібріли вміщують:
міозин – важкий білок, що за рахунок енергії АТФ забезпечує скорочення;
актин – легкий глобулярний білок, який приймає участь у скороченні;
тропонин – білок, якій при наявності іонів Са2+ створює умови для скорочення м’язів;
тропоміозин – білок, що блокує можливість взаємодії активна і міозина в стані спокою;
колаген, тітін та ін. – опорні білки.
Взаємодія вказаних білків на молекулярному рівні, при участі АТФ і іонів Са2+ забезпечує скорочення скелетного м’язу і розвиток напруги (сили).
Слайд 20Саркомір –
основна структурна одиниця міофібріли; е моделлю для вивчення механізму
м’язового скорочення.
Саркомір – частина міофібріли, між двома Z-лініями
Саркомір є моделлю, на якій розглядають механізм скорочення скелетних м’язів.
Зважаючи, що при скороченні кожен саркомір зменшується приблизно в 2 рази, ми спостерігаємо зменшення загальної довжини м’язів.