Інтертекстуальність: проблеми теорії презентация

концепціїОсновні концепції Основні концепції інтертекстуальності. Основні концепції інтертекстуальності. Концепція інтертекстуальності в постструктуралістському дискурсі (Ю.Крістева, Р.Барт, Ю.Лотман).Основні концепції інтертекстуальності. Концепція інтертекстуальності в постструктуралістському дискурсі (Ю.Крістева, Р.Барт, Ю.Лотман). Основні концепції інтертекстуальності. Концепція інтертекстуальності в постструктуралістському дискурсі (Ю.Крістева, Р.Барт, Ю.Лотман). Інтертекстуальність і концепція діалогу.
Понятійна база Понятійна база інтертекстуальностіПонятійна база інтертекстуальності. 2.1. Інтертекст, 2.1. Інтертекст, П2.1. Інтертекст, Претекст (прототекст), інтекст, прецедентність, метатекст, гіпертекст.
4. Форми інтертекстуальності.
4.1. Ц4.1. Цитата, ремінісценція, алюзія в структурі 4.1. Цитата, ремінісценція, алюзія в структурі 4.1. Цитата, ремінісценція, алюзія в структурі тексту.
4.4.24.2. Прецедентна назва
4.4.34.3. Прецедентне імя.
4.4.44.4. Елементи паратекстуальності та їх значення в художній системі твору.4.4. Елементи паратекстуальності та їх значення в художній системі твору.
4.4.54.5. Архітекстуальність.
5. Пародія як інтертекстуальний жанр
6. Функції інтертекстуальних елементів у худ. тексті.
7. Л7. Літерату7. Література та7. Література та 7. Література та інтермедіальність.
8. Принципи інтертекстуального аналізу.

подзвін (Metallika)
Дивний новий світ
В круге первом
Розенкранц і Гільденстерн мертві
Корабель дурнів
Чайка Б.Акуніна

Енеїда
Людська комедія
Гамлет із Щигровського повіту
Леді Макбет Мценського повіту
Памятник
Книга пісень

3

творами В.Земляка «Лебедина зграя», «Зелені Млини» – І. Миколайчук, 1979; дія відбувається у побузькому селі Вавилон) …
+фентезі "Вавилон 5"(США, ) – Час дії - 2261 рік. Місце – косм.станція "Вавилон 5" (5 сезонів, 110 серій);
+Mad Heads XL "Радіо Вавілон";
+ТНМКонго, альбом "Пожежі міста Вавілон" (2004);
+Вавилон-20, бюро перекладів у Києві.
Вавилондон (Babylondon) (“Сатанинські вірші”)
Про мотив Вав.б. – див. м.ст. у "Б і К“
У.Еко Вавилонська бесіда (див. статтю).

все-таки скоты.       В каком колене клетчатого клана       предвиделось, что двинешься с экрана       и оживишь, как статуя, сады?       И Люксембургский, в частности? Сюды       забрел я как-то после ресторана       взглянуть глазами старого барана       на новые ворота и пруды.       Где встретил Вас. И в силу этой встречи,       и так как "все былое ожило       в отжившем сердце", в старое жерло       вложив заряд классической картечи,       я трачу, что осталось в русской речи       на Ваш анфас и матовые плечи.

и А.Найман…

  я, заявившись в Люксембургский сад,       смотрю на затвердевшие седины       мыслителей, письменников; и взад-       вперед гуляют дамы, господины,       жандарм синеет в зелени, усат,       фонтан мурлычит, дети голосят,       и обратиться не к кому с "иди на".       И ты, Мари, не покладая рук,       стоишь в гирлянде каменных подруг --       французских королев во время оно --       безмолвно, с воробьем на голове.       Сад выглядит, как помесь Пантеона       со знаменитой "Завтрак на траве".

  что просто боль) сверлит мои мозги,       Все разлетелось к черту, на куски.       Я застрелиться пробовал, но сложно       с оружием. И далее, виски:       в который вдарить? Портила не дрожь, но       задумчивость. Черт! все не по-людски!       Я Вас любил так сильно, безнадежно,       как дай Вам бог другими -- -- -- но не даст!       Он, будучи на многое горазд,       не сотворит -- по Пармениду -- дважды       сей жар в груди, ширококостный хруст,       чтоб пломбы в пасти плавились от жажды       коснуться -- "бюст" зачеркиваю -- уст!

як тексту і будь-якого тексту як інтертексту; універсальна властивість тексту як такого. («Широке» значення).
«Світ як текст». Постструктуралістський підхід. Ю.Кристева. Р.Барт. Ю.Лотман. Див. нижче…
Передбачення такого розуміння в л-рі. Джойс. Див.наступ. слайд.

особлива якість окремих літ.-худ. творів, коли текст містить конкретні і більш-менш явні відсилки до попередніх текстів, що реалізуються за допомогою словесно-стилістисних прийомів. При цьому передбачається, що автор свідомо включає у твір елементи чужих текстів. Н.А. Фатєєва, Н.А. Кузьміна та ін.
Інтертекстуальність і традиція співвідносяться як часткове і загальне.

wrote the folio of this world and wrote it badly (He gave us light first and the sun two days later), the lord of things as they are whom the most Roman of catholics call dio boia, hangman god, is doubtless all in all in all of us, ostler and butcher, and would be bawd and cuckold too but that in the economy of heaven, foretold by Hamlet, there are no more marriages, glorified man, an androgynous angel, being a wife unto himself.

9

–672с. С.198:

Тот драматург, что написал фолио мира сего, и написал его скверно (сначала Он дал нам свет, а солнце — два дня спустя), властелин всего сущего, кого истые римляне из католиков зовут dio boia, бог-палач, вне всякого сомнения, есть все во всем в каждом из нас, он конюх и он мясник, и он был бы также сводником и рогоносцем, если б не помешало то, что в устроительстве небесном, как предсказал Гамлет, нет больше браков, и человек во славе, ангел-андрогин, есть сам в себе и жена.

межі ХІХ-ХХ ст., в перехідну добу історії культури (порівн. творчість Ніцше, Джойса, Пруста, Блока, Еліота, Франка, Лесі Українки, Рембо, Метерлінка…).
Упродовж ХХ ст. Інтертекстуальність поступово стає чи не найхарактернішою ознакою культури, проникаючи у всі сфери життя людини.
Напр., ЗМІ; газета: Правда в Известиях
+ див. ф. И-сть в публ-ке, про газету “Итоги”.
Реклама; Спочатку була кава; Ви думаєте, ?
“Анти”-прислівя і приказки: Любовь не зла…; Пить или не пить; бить или не бить;
Монографії: М.О.Новикова “Шотландии кровавая луна…”

11

культура наскрізь інтертекстуальна: суцільні рімейки, повтори, згадування-нагадування.
Напр., л-ра (М.Канінгем “Години”); Музика (По кому подзвін); Кіно (-2; -3); живопис (С.Далі):
Жак Ріве, „роман-цитата” „Панночки з А.” (1979): 750 цитат із 408 авторів.
Американський університ. анекдот про студента-філолога, що вперше прочитав “Гамлета”. Був розчарований і сказав “Нічого особливо. Так… зібрання всім відомих крилатих слів і висловів...”

12

«кожен текст є інтертекстом; інші тексти існують у ньому на різних рівнях у більш чи менш пізнаваних формах…
Кожен текст являє собою нову тканину, зіткану зі старих цитат. Уривки культурних кодів, формул, ритмічних структур, фрагменти соціальних ідіом і т.д. — усі вони поглинаються текстом і перемішуються в ньому….
Як необхідна попередня умова для будь-якого тексту, інтертекстуальність не може бути зведена до проблеми джерел і впливів; вона - загальне поле анонімних формул, походження яких встановити практично неможливо, без свідомих чи автоматичних цитат, що подаються без лапок”.

14

і перша практична спроба постструктуралістської деконструкції літературного тексту (дет. аналіз новели Бальзака «Сарразин». Пізніше – аналіз новели Е. А. По «Правда про історію з мсьє Вольдемаром»).

14

– це палімпсест, в якому нові рядки з'являються поверх існуючих. У художньому тексті «переплітаються» знаки, що сходять до різних творів, сполучаються елементи інших текстів-попередників (“Палімпсести: Література у другому ступені”, 1982).

15

праці М.М.Бахтіна “Проблема змісту, матеріалу і форми у словесній художній творчості” (1924).
Бахтін, описуючи діалектику існування літератури, зазначав, що митець, окрім даної реальності, має справу також із літературою – сучасною для нього та тією, що передувала його часові, з якими він знаходиться у постійному „діалозі”.
“Діалог” передбачає постійне прагнення письменника до трансформації існуючих художніх форм.

16

людини оточуючій реальності, її готовність до спілкування «на рівних», талант живої реакції на позиції, судження, думки інших людей, а також здатність викликати відгук на власні висловлювання і дії.
«Бути — значить спілкуватися" (Бахтин, ЭСТ,с.361).
Між окремими людьми, спільнотами, народами, культурними епохами встановлюються діалогічні відносини (ДВ), які постійно видозмінюються і збагачуються. У світ цих ДВ повсякчас втягуються все нові й нові висловлювання: «Немає меж діалогічному контексту (він сягає безмежного минулого і безмежного майбутнього)».
Фактично для Бахтіна інтертекстуальність, хоч він і не вживає такого терміна, це взаємодія „свого” і „чужого” слова.

17

необхідної смислової повноти тільки завдяки його співвіднесеності і взаємодії з іншими текстами в загальному міжтекстовому (інтертекстуальному) просторі культури.

18

й у лінгвістиці є відмінні пріоритети.
Л-тво: Інтертекстуальність включається у ширшу проблему літ. впливів, запозичень, наслідувань.
Л-тика: більше уваги приділяється взаємодії цитат, ремінісценцій на рівні мікропоетики (поетики слова).
Водночас є тенденція до синтезу цих підходів, і тільки в такому синтезі - перспектива і продуктивність інтертекстуальності як галузі знань і наукової стратегії.

19

як синоніми, але є семантичні нюанси:
Інтертекст – сам текст, системно організований за принципом відсилань до інших текстів; співприсутність в одному тексті двох і більше різних текстів (Творчість П.Целана як Інтертекст; Наук.конференція “Чеховский текст как интертекст мировой культуры”; Біблія як інтертекст світової культури.
Інтертекстуальність – 1)особлива властивість певного тексту, коли в ньому простежуються звязки з іншими текстами; 2)Літературознавча стратегія, орієентована на відчитуванні в певному тексті інших текстів і зясуванні функціональної значущості перегуків та трансформацій…

який у процесі створення худ. твору відіграє роль відправного смислового чинника, креативного імпульса; текст, що засвідчив певною культурною традицією свою значущість для наступних літ. явищ.
Претекст може бути явним, акцентованим (як Гамлет чи Енеїда) і прихованим – Апокаліпсис у Толкіна).

бути набувати різних форм – цитування (атрибутованого і неатрибутованого), трансформованої ремінісценції тощо.

тобто авторські (нараторські) міркування над самим процесом творення тексту. Н., Доктор Фаустус, Чорний принц, Театральний роман…;
2) Фактично будь-який текст, що містить інтертекст. П.Тороп: “Текст, явлений якоюсь своєю частиною в іншому тексті, стає тим самим описуючим текстом, метатекстом”;
3) коментуюче або критичне посилання тексту на свій претекст (Женнет);
4) розуміння творчості того чи іншого автора як системи, пронизаної звязками, що створюють та пояснюють ціле, тобто всю творчість письменника.

післямовою тощо.
Див. нижче про епіграф…

віршах”…; драма-феєрія)
Заголовок: “Баллада…” (“Балада про соняшник”; “Балада про офсайд”); “Феєрія про диригента свічок”.
«Пам’ятник»…
«Парфумер»…
«Володар перснів»…

може:
стиль автора – н., А.Архангельский "Искатели Джемчуга Джойса" – с. 39; Маяковский – с.145.
ціла епоха з її ідеологічними домінантами – н., П.Зюскінд у “Парфюмері” пародіює добу Просвітництва – цілими сюжетними ситуаціями, конкретними персонажами…

Див. окрему презентацію…

"гипертекстом" стали понимать текст, фрагменты которого снабжены определенной системой выявленных связей с другими текстами и предлагают читателю различные "пути" прочтения.
Таким образом, каждый текст оказывается включенным во всю систему созданных до него или параллельно с ним текстов, приобретает визуальное многомерное представление и становится "мультисеквенциальным", т.е. читается в любой последовательности. Более того, новый текст и исходные, к которым даны отсылки, могут одновременно сосуществовать на экране компьютера. Понятно, что такое представление текста уже самой своей структурой обеспечивает его "децентрацию", и поэтому совершенно естественно, что ориентация на "гипертекстуальное сознание" порождает тексты, созданные по типу словарей, энциклопедий или строение которых можно обозначить как "На Ваше усмотрение" (ср. заглавие романа Р.Федермана) или Сад расходящихся тропок (ср. название рассказа Х.-Л.Борхеса). Такая композиция текста в какой-то мере приравнивает на уровне интерпретации писателя и читателя, поскольку выбор и смена фокуса и пути чтения текста зависят по преимуществу от "потребителя" информации.
В этом смысле интертекстуальность и гипертекстуальность имеют разную направленность, на что, в частности, обращал внимание М.Риффатерр. Заданная в тексте авторская интертекстуальность - т.е. структурированная сеть ограничений, наложенных текстом на восприятие читателя, - находится в противоречии с аморфной сетью свободных ассоциаций, которую позволяет гипертекстуализация.

тексту – точно або з незначними відхиленнями.
“Широке” і “вузьке” розуміння цитати…

О.Е.Мандельштам: “Цитата не есть выписка. Цитата есть цикада. Неумолкаемость ей свойственна…”.
А.А.Ахматова: “Может быть, поэзия сама – одна великолепная цитата…”

в горящую избу войдет..."
Я жить бы хотела иначе, надела б красивый наряд...
Но кони всё скачут и скачут, а избы горят и горят!

Мужик по селениям бродит
Коней на скаку тормозит,
В горящие избы заходит
Наверное, он трансвестит…

пишет он, - итак,
Я, несомненно, существую".
Нет! любишь ты, и потому
Ты существуешь, - я пойму
Скорее истину такую.

+ Див. у М.Кундера «Бессмертие», гл.11

Невы державное теченье
Люблю тебя Петра творенье
Кто написал стихотворенье
Я написал стихотворенье

тебе, Вавилон, город крепкий (Ап-с)
ААА-Джойс: You couldn't leave your mother… Див. епіграфи до ост. циклів ААА…
No man is an island… (John Donne)
М.Цветаева: Двух станов не боец…
Т.С. Еліот "Порожні люди“: «'Mistah Kurtz--he dead».

ее разделит» (Новалис).
З «Лорда Джима» до 5-ї ч. «Підз.Ват.» А.Жіда:
— Есть только одно средство! Только одно может избавить нас от самих себя!..
— Да, строго говоря, вопрос не в том, как избавиться, а в том, как жить.

Епіграфи до творів Ієна Мак’юена «Невинний» (Кафка; ??), «Субота» (Герцог С.Беллоу) - див.

Вертер; Я Вас любил. Любовь еще… (Бродский; Соснора, … см. А.К.Жолковский); “Она ушла куда-то в макинтоше…”; “Выхожу один я…”; “Ночь. Улица. Фонарь. Аптека…”; “Если только можно, Авва Отче, чашу эту мимо пронеси…”
2. Структурно-наративні ремінісцентні моделі (патерни=прояви інтертекстуальності):
міфопоетична модель – Уліс, 100, Чевенгур, Йосип і його брати
Сюжет (“Години” Канінгема – (Вулф))
Хронотопна модель (“Собаче серце”)
Архітектоніка (Котлован – Данте)
Є.Замятін, “Ми” – 40 записів
Віршові (розмір, строфа). И.Бр., 20 сонетов…

олівець; прізвище Прушевський…
Леопольд Блум
Дедалус

двадцатидвухлетний
Как предсказал твой тетраптих…
(Порівн.: иду - красивый, двадцатидвухлетний….
Хотите - / буду от мяса бешеный /- и, как небо, меняя тона - /хотите - /буду безукоризненно нежный, /не мужчина, а - облако в штанах!)

БЛП: Уже написан Вертер…
– Если только можно, Авва Отче, чашу эту мимо пронеси…

ночь никем.
Я сегодня буду играть на флейте.
На собственном позвоночнике.

Порівн.:«Гамлет. Смотрите же, с какою грязью вы меня смешали. Вы собираетесь играть на мне. Вы приписываете себе знанье моих клапанов. Вы уверены, что выжмете из меня голос моей тайны…»

Позвоночником волна. <…>
Чтобы вырвать век из плена,
Чтобы новый мир начать,
Узловатых дней колена
Нужно флейтою связать. <…>
Но разбит твой позвоночник,
Мой прекрасный жалкий век!

Порівн. «Гамлет»…

на воде, и Моцарт в птичьем гаме,
И Гете, свищущий на вьющейся тропе,
И Гамлет, мысливший пугливыми шагами,
Считали пульс толпы и верили толпе….

модифікорваність, а від алюзії – більша відкритість, прозорість, власне "літературність".
Алюзія – натяк…
Спроби розрізнити А. і Р. через "літературність“ / "нелітературність", "прихованість“ / "впізнаваність" далеко не завжди продуктивні…

а - если гость случайный -
То гость - как в глотке кость, гость - как в подмётке гвоздь….

Вы с этой головы, настроенной - как лира:
На самый высший лад: лирический...Нет, стой!
Два строя: Домострой - и Днепрострой - на выбор!
Дивяся на ответ безумный: - Лиры - строй.

Вы с этой головы, с лба - серого гранита,
Вы требовали: нас - люби, тех - ненавидь!
Не всё ли ей равно - с какого боку битой,
С какого профиля души - глушимой быть?

Бывают времена, когда голов - не надо.
Но слово низводить - до свёклы кормовой -
Честнее с головой Орфеевой - менады!
Иродиада с Иоанна головой!

- Ты царь: живи один... Но у царей - наложниц
Минута. Бог - один. Тот - в пустоте небес.
Двух станов не боец: судья - истец - заложник -
Двух - противубоец! Дух - противубоец.

до його мовно-стил. с-ми і включення певного фрагменту з тексту-першоджерела у новий текст.
Отже, Рем. – це відтворення в худ. творі певного фрагменту чи елементу чужого тексту, його актуалізація та реконструкція, що має на меті підключити попередній текст до творення нового обр-худ.змісту, збагачення асоціативними зв’язками та смисловими нюансами.

“Памятник” Горація, Державіна і АСП
“Улісс” Джойса і Тео Ангелополуса,
“Посл.любовь” Заболоцкого і Тютчева
“Смерть поэта” Лермонтова и Пастернака
“Tristia” Овідія і Мандельштама,

Воланд
Скупий
Пілат
Кармен
Дон-Кіхот
Амур і Психея
Імена Фолкнера: Бенджі, Крісмас, Берден, Клітті,

Барбара Гарсон); Данкан - О’Данк
Лев Ильич Пашкин

“Оновлення імені”: “Чевенгур”, “Дивний новий світ”…

В.Нарбікова: Тоестьлстой, Додостоевский и Ирра…

його смислового «простору».
Інтертекстуальні елементи вносять у твір чимало нових значень і дозволяють небагатьма словами сказати надто багато. Вияв таких елементів потрібен для глибинного прочитання тексту; інтертекстуальність відкриває приховане і значиме в тому, що здавалося простим, дозволяє «розшифрувати» те, що здавалось загадковим чи було прихованим.

Софія, Жан-Крістоф, Крейц с-та, АК (п-т Анни), Модільяні, …)
(=Ост погляд Улісса Тео Ангелопулос…)
Інтермедіальність включає в себе співвідношення мистецтва слова з іншими мистецтвами через актуалізацію прецедентних образів і способів худ .оформлення цілого, характерних для того чи того виду мистецтва. Н., О.Е.Мандельштам, зб. "Камень" ...
+див. Ф. «интермед-сть»

первый,
Как некогда Адам, распластывая нервы,
Играет мышцами крестовый легкий свод.
Но выдает себя снаружи тайный план:
Здесь позаботилась подпружных арок сила,
Чтоб масса грузная стены не сокрушила.
И свода дерзкого бездействует таран.
Стихийный лабиринт, непостижимый лес,
Души готической рассудочная пропасть,
Египетская мощь и христианства робость,
С тростинкой рядом – дуб и всюду царь – отвес.
Но чем внимательней, твердыня Notre Dame,
Я изучал твои чудовищные ребра,
Тем чаще думал я: из тяжести недоброй
И я когда-нибудь прекрасное создам. (1912)

слову очевидца,
Как на цепи, подвешен к небесам.
И всем векам – пример Юстиниана,
Когда похитить для чужих богов
Позволила эфесская Диана
Сто семь зеленых мраморных столбов.
Но что же думал твой строитель щедрый,
Когда душой и помыслом высок,
Расположил апсиды и экседры,
Им указав на запад и восток?
Прекрасен храм, купающийся в мире,
И сорок окон – света торжество;
На парусах, под куполом, четыре
Архангела прекраснее всего.
И мудрое сферическое зданье
Народы и века переживет,
И серафимов гулкое рыданье
Не покоробит темных позолот. (1912)

«чужих» текстів, «чужих» дискурсів у складі аналізованого твору й визначення їхніх функцій.
Основна мета Інтертекстуального аналізу – з’ясування смислопороджувальної функції інтертекстуальних елементів…

текстів, у яких має місце перетинання й контрастна взаємодія різних «текстових площин», розмивання меж між ними. У таких творах авторські інтенції реалізуються насамперед у монтажі й перетворенні різнорідних інтертекстуальних елементів. Саме це властиво для модерністської і – особливо - постмодерністської літератури.
Однак є чимало текстів класичної літератури, просякнутих цитатами і ремінісценціями. Виявлення в тексті значимих для його організації й розуміння відсилань до інших текстів, зокрема встановлення його зв'язків з попередніми творами через аналіз подібних чи трансформованих сюжетів має давні й глибокі традиції (напр., школа О.М.Веселовського).

підхід до літ. твору – н., міфопоетичний, компаративний, рецептивний, структуралістський тощо.
У рамках цілісно-системного аналізу літературного твору обмежуються, як правило, тільки розглядом фрагментів інтертексту й окремих інтертекстуальних зв'язків.

Кристевої, двом обов'язковим умовам:
1) твір повинен послідовно розглядатися «як місце перетинання текстових площин, як діалог різних видів письма — самого письменника, одержувача (або персонажа) і, нарешті, письма, утвореного нинішнім або попереднім культурним текстом»;
2) текст повинен розглядатися як динамічна система: «Будь-який текст є продукт усмоктування й трансформації якого-небудь іншого тексту... Поетична мова піддається, як мінімум, подвійному прочитанню…».

// На рубежах эпох: стиль жизни и парадигмы культуры: сб. науч. тр. - М., 2005. - С. 25-31.
2. Ржанская Л. П. Интертекстуальность // Художественные ориентиры зарубежной литературы XX века. - М., 2002. - С. 539-555.
3. Гаспаров М. Л. Литературный интертекст и языковой интертекст // Изв. АН. Сер. лит. и яз. - 2002. - Т. 61, N 4. - С. 3-9.
4. Солодуб Ю. П. Интертекстуальность как лингвистическая проблема // Филол. науки. - 2000. - N 2. - С. 51-57.
5. Арнольд И. В. Проблемы интертекстуальности // Вестн. Санкт-Петебург. ун-та. Сер. 2, история яз. и лит. - 1992. - N 4. - С. 53-61.
Смирнов И.П. Роман тайн “Доктор Живаго”. – М.: НЛО, 1996. 204 с.
Ямпольский М. Пам’ять Тиресия. Интертекстуальность и кинематограф. – М., 1993.
Жолковский Александр. Интертекстуальное потомство “Я ВАС ЛЮБИЛ...” ПУШКИНА // http://www.usc.edu/dept/las/sll/rus/ess/bib168.htm
Рихло П.В. Творчість Пауля Целана як інтертекст. – К., 2006.
БАЗА ДАННЫХ ПО ИНТЕРТЕКСТУАЛЬНОСТИ // http://www.philolog.ru/filolog/intertex.htm

быть может.
Но ей не быть…
Я Вас любил… Любовь еще – быть может.
Не Вас… Не к Вам…
Кто Вас любил? Да Вас! – да всяк!

Выхожу один я. Нет дороги.
Там – туман. Бессмертье не блестит.
Ночь как ночь – пустыня. Бред без Бога.
Ничего не чудится – без Ты.
…Жду - не жду – кому какое дело?
Жив – не жив – лишь совам хохотать…
Нет утрат. Все проще – не могли мы
ни забыться ни уснуть. Был – Бог!
Выхожу один я. До могилы
не дойти – темно и нет дорог.

Все было: фонарь, аптека,
улица, поцелуй,
фонтан, самозванство, Мнишек,
Евгений и ночь Невы,