Поняття культури мовлення і спілкування. Професійне спілкування. Особливості усного і писемного спілкування презентация

Особливості усного і писемного спілкування. Діалог, монолог, полілог у професійному спілкуванні

професійного спілкування.

думка гнеться, Як вітром розколихані жита.

Вдумайтеся в ці слова. Від того, як ви володієте мовою, залежить ваше духовне багатство. Кожна людина повинна прагнути оволодіти скарбами рідної мови, її літературними нормами, щоб власне мовлення стало досконалим, логічним, виразним. На жаль, ми не можемо сказати зараз, що володіємо зразковим мовленням. В. Сухомлинський писав: «Убозтво слова – це убозтво думки, а убозтво думки веде до моральної, інтелектуальної, емоційної, естетичної товстошкірості. Говорити скаліченою мовою – все одно, що грати на не налаштованій скрипці». Тож наше завдання – уникати засмічення мови жаргонізмами, вульгаризмами, «суржиком».

Жаргон – соціальний діалект. Відрізняється від літературної мови специфічною лексикою і вимовою, але не має власної фонетичної і граматичної системи. Як правило, це словник розмовного мовлення людей, зв’язаних певною спільністю інтересів.
2. Арґо́ (франц. argot — жаргон, первісне — жебрацтво) — один з різновидів соціальних діалектів, штучно створювана умовна говірка якої-небудь вузької замкненої соціальної або профес. групи, незрозуміла для сторонніх.
В основі Арго звичайно лежить загальнонародна мова та її граматична система, проте вони істотно відрізняються від неї словниковим складом.

Наприклад: гальомий — великий ;мікрий — малий , висюлька — яблуко, пор. висіти; котинь — віз, пор. котити; скрипота, скрепи — двері, пор. скрипіти.

суміш слів чи висловів з різних мов або переінакшення їх на іноземний лад.
В Україні в середині XVII ст. нею були написані деякі актові книги. В художніх творах макаронічна мова імітує мову чужинців, пародіює тих, хто захоплюється запозиченням. Як мовний засіб гумору й сатири вжита у творах І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, М. Старицького, Остапа Вишні, С. Олійника, О. Чорногуза, П. Глазового та інших.
4. Су́ржик (буквально — «Суміш зерна пшениці й жита, жита й ячменю, ячменю й вівса і т. ін.; борошно з такої суміші») — побутове мовлення, в якому об'єднані лексичні та граматичні елементи різних мов без дотримання норм літературної мови. Термін «суржик» (без додаткових визначень) вживається переважно щодо українсько-російського суржику.

нєт, када, нє нада, єлє, щас/січас, всєгда, нікогда, чуть-чуть, конєшно, навєрно, напримєр, допустім, мєжду, вмєсто, вродє, імєнно, будто, вроді, рядом, язик, больниця, циплята, предохранітєль, предсідатель, почтальйон і т.п.; -змішування українських і російських форм невизначених займенників - хто-то, шо-то, як-то, які-то, який-то, чого-то, кой-шо, кой-які; -утворення найвищого ступеня порівняння прикметників і прислівників за зразком російської мови - самий головний, саме важне; -слова і вирази, кальковані з російської - міроприємство, прийняти міри, прийняти участь, до цих пір, так як, бувший у користуванні; Українсько-російський суржик поширений у побутовому спілкуванні жителів багатьох регіонів України, а також місцевостей на території Росії, де проживає українське населення.

повідомлення або передача за допомогою мови якогось змісту, наявного в думці. Що об'єднує ці два значення слова? Комунікація — поняття комплексне, являє собою сукупність зв'язків і взаємодій людей, у яких відбувається обмін інформацією, досвідом, уміннями, навичками та результатами діяльності. Складовою професійної діяльності особистості є ділове спілку­вання, у якому послуговуються офіційно-діловим стилем. Він потребує чіткого дотримання загальноприйнятих літературних норм.

які мають однаково важливе значення.
Усне спілкування за способом взаємодії між учасниками комунікації може мати монологічний, діалогічний та полілогічний характер.
Звичайна сфера застосування усного мовлення в діловому спіл­куванні — бесіда, розмова. Усні виступи, доповіді, звіти, лекції є проміжною формою між усною і писемною формами літературної мови. Це складніший вид усного мовлення, ніж розмовний, бо тут більш обмежено використовуються допоміжні засоби (міміка, жес­ти, інтонація тощо).

наукових статей і повідомлень, створенні певних інструкцій тощо. Щодо ділового писемного мовлення доречно сказати, що тут можливий не лише текстовий виклад. Є, наприклад, папери, які містять тільки конкретні цифрові дані, схеми, таблиці тощо. Це документи стандартного типу. Вони дають можливість ефективно підготувати максимум даних. А є такі ділові папери, що містять лише загальні відомості. У такому випадку відповідно добираються й мовні елементи. Такі документи мають дещо вільну від стандарту форму викладу.

професійні знання мовця, його загальні комунікативні вміння і навички, рівень особистої інтелектуальної та емоційної культури. Але вироблення професійної комунікативної компетенції неможливе без формування мовної компетентності, що передбачає оволодіння знаннями з орфоепії, лексикології, орфогра­фії, граматики, пунктуації, стилістики і вдале використання в про­фесійному мовленні.
Тільки постійно удосконалюючи знання з мови, розвиваючи комунікативні вміння й навички у сфері професійної діяльності, можна досягти високого рівня мовлення фахівця.
Серед основних рис досконалого професійного мовлення фахівців виділяють такі вияви мовної та комунікативної компетентності:

світі. Вона дає змогу швидше пристосовуватися до стрімких змін у житті, знаходити спільну мову з різними людьми як у побутовому, так і в професійному спілку­ванні.
Важливим компонентом ділового спілкування є етика мовлення. Недаремно Сократ казав: «Заговори, щоб я тебе побачив». Вислів віками не втрачає своєї актуальності. Адже від того, якими лексичними засобами володіє мовець, яку має інтонацію, вимову, як послуговується жестами, емоціями, залежить рівень його осві­ченості й культури.
Mовний етикет (франц. etiquette — прикріплювати) — система стійких мовних формул для встановлення комунікаційного контак­ту між співрозмовниками, підтримання спілкування у виразній то­нальності відповідно до їхніх соціальних ролей і рольових позицій за офіційних і неофіційних обставин.