Основні групи фразеологізмів. Джерела фразеології української мови презентация

фразеології української мови»

Недостатньо тільки отримувати знання, треба знайти їм використання.
(Й.В.Гете)

на мушку.
Розшук по сліду. — Спіймати на гачок.
Графологічна експертиза. — Вилами по воді писано.
Задача з багатьма невідомими. — Троянський кінь.
Речовий доказ. — Вивести на чисту воду.

Детективне агентство «Нитка Аріадни».
Наш девіз:
«Знайдемо і вітра в полі».

око, тихо хоч мак сій, бити байдаки, скакати в гречку). Ідіоми не можна перекладати буквально, слід добирати відповідний вислів у мові, якою він перекладається. Наприклад, російському звороту чертям тошно в українській мові відповідає аж пекло сміється.
Приказки (друзі пізнаються в біді; розум за гроші не купиш).
Прислів’я (мир та лад — великий клад; не місце красить людину, а людина місце).
Афоризм (узагальнена, закінчена глибока думка певного автора, висловлена у відточеній, відшліфованій формі. Характерними рисами афоризму є влучність, несподіваність судження, здатність до самостійного існування: «Тільки той ненависті не знає, хто цілий вік нікого не любив» (Леся Українка).
Стійкі номінативні сполуки (охорона здоров’я, соціальна програма).
Термінологічні вирази (науковий апарат, непряма мова, від переміни місць доданків сума не змінюється).

Довідкове бюро

з людьми, у яких надто гнучке сумління» (Е.Делакруа).
Максима — афоризм, у якому в короткій формі виражене певне моральне правило, етичний принцип: «Коли хочеш бути щасливим, будь ним» (Козьма Прутков).
Парадокс — думка, що різко розходиться з усталеними поглядами й спочатку нібито суперечить здоровому глузду: «У генії те прекрасно, що він схожий на всіх, а на нього ніхто» (О. де Бальзак).
Літературна цитата — цитата в художньому творі, що використовується для надання експресії, як засіб створення образності: «Караюся, мучуся… Але не каюсь!» (А.Малишко).
Ремінісценція — відгомін у творі якихось мотивів, образів іншого твору

людей, родинними стосунками: водити за ніс (обманювати), з молоком матері (з раннього дитинства).
На основі спостережень за світом природи: як вітром здуло (зникнути), заяча душа (боягуз).
У результаті професійної діяльності: прошити поглядом (пильно оглядати), давати задній хід (відступати), кинути якір (зупинитися).
З античної міфології: канути в Лету (зникнути безслідно), перейти Рубікон (зробити рішучий крок).
Із Біблії: притча во язецех (те, про що всі говорять), агнець Божий (покірна, безвольна людина).
Усна народна творчість (хатинка на курячих ніжках).
З історії (іду на Ви, викинути ідола в Дніпро).
З художньої літератури (Ромео і Джульєтта, воювати з вітряками)
Із висловів відомих людей (афоризми): «Світ ловив мене, але не спіймав» (Г.Сковорода).

із речень.

Тобі, Україно, несу я сили всі, що маю: і працю тиху, і мої пісні на вівтар твій побожно я складаю. (Б.Грінченко).
Посланці гніву і любові, ми звикаєм сміятись на кутні… А колись, як лицарі Франкові, ми йшли в одну громаду скуті… (П.Осадчук)
Вся бригада знає Орищину ахіллесову п’яту. (О.Гончар)
Прощай, Волинь! Прощай, рідний куточок! Мене від тебе доленька жене, немов од дерева одірваний листочок… (Леся Українка)
Слухай, стара. Коли з розуму вижила, то держи і язик за зубами (Панас Мирний).

…. Одна брова …, другій брові й ….
Хівря ходить так легенько, як наче ….
У Одарки Ходаківни з маленького личка….
Мотря і гарна, і трохи бриклива, і в неї ….
Довідка: хоч води напийся, серце з перцем, ніби вогнем сипне, ціни нема, в ступі горох товче, варта вола.

бочка
Діогенова праця
сізіфова п’ята
оливкова клятва
ахіллесова гілка

автор:
«А братія мовчить собі, витріщивши очі!»
«Бути чи не бути»
«Великих слів велика сила»
«Дивись у корінь»