Становлення та розквіт Єгипетської держави презентация

н. е. ) фараон Єгипту , третій представник дев`ятнадцятої династії. Царював 66 років і мав неабиякий авторитет у підданих. Завоював Палестину і Ліван, але програв битву з хеттами біля міста Кадеш. Оженився на дочці хеттського царя Хаттусиліса 3 – го для скріплення мирної угоди. Мав понад 160 дітей від багатьох жінок. За його правління могутність Єгипту досягла вершини. Про це свідчить і той факт, що ім`я цього царя, якого прозвали “Великим” , було відомо ще до того, як учені розшифрували ієрогліфи. Воно жило в переказах, які переходили з покоління в покоління. Про Рамсесову славу і досі свідчать величезні будови в Абу – Сімбелі , Карнаці, Луксорі та в інших місцях. Витесаний текст договору Рамсеса 2-го з царем хетів Таттусилісом 3-тім виставлений на огляд в холі нью-йоркської штаб квартири ООН. Рамсес 2-ий побудував безліч статуй і храмів на свою честь у різних куточках Єгипту. Його мумія була знайдена в 1881 році, виставлена у скляній вітрині в Єгипетському музеї в Каїрі

першого жерця Амона, Рамсес поставив вірного йому Небунефера, який раніше обіймав посаду першого жерця Тінійського бога Ануриса. На 3-му році правління Рамсеса на шестиметровій глибині вдалося знайти воду на золотих копальнях у Ваді – алк, що значно підвищело там видобуток золото.

місяця сезону шему ( тобто Засухи ) у віці близько 20-ти років. Незважаючи на величезну кількість пам`ятників і документів з іменем Рамсеса 2-го, історія цього царювання висвітлюється в джерелах досить нерівномірно. Датовані документи існують для кожного року його правління, але вони вкрай неоднорідні: від пам`ятників релігійного призначення до горщиків з-під меду з Дейр-ель-Медіни.
Одруження Рамсеса на хеттській царівні
Наслідком договору, через тринадцять років після його підписання на 34-му році правління єгипетського фараона , став шлюб Рамсеса 2-го і старшої дочки Хаттусили, що прийняла єгипетське ім`я Маатхорнефрура. Царівна стала не однією з другорядних дружин царя,як це зазвичай траплялося з іноземками при єпитетському дворі, а “Великою” дружиною фараона.

урочисто. Царівну супроводжували воїни її батька. Перед нею везли багато срібла, золота та міді, тяглися раби і коні “Без кінця” , рухалися цілі стади биків, кіз та овець. З єгипетського боку царівну супроводжував “Царський син Куша”. Дочка царя Хатти “Була приведена до його величності, і вона припала до серця його величності”.

В 1503 р. вів завойовницькі війни ; за час свого правління здійснив ряд походів, головним чином в Палестину і Сирію. В історії відомий як перший полководець, що здійснив наступ за зазделегідь наміченим планом. Характерною рисою його воєнного мистецтва було намагання не розпилювати свої сили, а наносити послідовні і зосередженні удари по найважливіших стратегічних пунктах противника.Маючи в своему роспорядженні досить численну (до 12-тис.чол.) і гарно організовану армію озброєну бойовими колісницями, Тутмос 3-ій в 1492-1491 роках до н. е. завдав поразки Мітанні і захопив її землі на захід від Єфрата, здобув перемоги при Мегіддо, Кадеті, Кархемиші та інші. В результаті переможних походів Тутмоса 3-го Єгипет розширив свої кордони і перетворився на могутню державу. Залежними від Єгипту стали Лівія, Ассирія, Вавилонія, Хеттське царство і острів Крит, які платили йому данину.

своїй зведеній сестрі Хатшепсут і наложниці низького походження Ісіди. Таким чином, Тутмос 3-ій був пасинком і племінником цариці Хатшепсут, яка одноосібно керувала 1489-1468 до н. е.. Хатшепсут була четвертою дочкою фараона Тутмоса 1-го і цариці Яхмос, що робило її прямою спадкоємицею престолу за традицією 17-ї династії. Після ранньої смерті свого батька малолітній Тутмос 3-ій був приголошений новим фараоном а Хатшепсут – його регентом. Ставши фараоном, юний Тутмос 3 продовжував виховуватися при храмі Амона в Фівах в дусі шани до релігії і , ймовірно, отримав якісну освіту. Ще в дитинстві новий фараон одружився на старшій дочці Хатшепсут Нефрура, котра не дожила до повноліття. Тому головною дружиною Тутмоса 3-го стала друга дочка Хатшепсут – Мерітра- Хатшепсут

Нового царства, в нього було постійне військо, застосував бойові колісниці. В нього військо було озброїне списами, луками, сокирами. Почав застосовувати двоколісні візки, запряжені кіньми.

так, як Місяць вважалася місцеперебуванням бога Тота, земне житло якого знаходилося в Шмуну. Той тут шанувався “Як думка і воля сонячного бога Ра”. За стародавнім звичаєм, ім `я шанованого бога і його небесного символу було покладено і на матір – Яххотеп, і на нащадків фараона – Тутмос ( дітей Тота). У війнах з гіксосами Яхмос втратив свого батька Секененра 2-го і брата Камос одного за іншим. З інтервалом у три роки. Вони залишили йому престол, коли він був зовсім юним. Його мати, доблесна цариця Яххотеп взяла керування на себе і була, ймовірно, сорегентом сина в ранні роки його царювання. Яхмос продовжив війну з гіксосами. До нас не дійшло жодного документа, що що відноситься до першого періоду цієї війни. Також не збереглося жодної царської літописі.

і відступити в Азію. Очевидно, в боях під Аваріс гіксоси зазнали значних втрат. Невелика кількість полонених, захоплених Яхмосом, сином ібани , вказує, що ці бої були надзвичайно запеклими, і єгиптяни полонених майже не брали. Але, незважаючі на дуже великі втрати у військах і на те , що всі укріплені пункти гіксосів були взяті єгиптянами, гіксосам вдалося зберегти частину своїх військ і зосередити їх в Палестині. Бажаючи убезпечити Єгипет від вторинного назвали гіксосів і остаточно зломити сили ворога, Яхмос на чолі своєї армії вторгся в Палестину і , після 3-річної облоги, взяа фортецю Шарухен, колишню, ймовірно, останнім оплотом.