Предмет і завдання курсу. Виховання в історії педагогічних джерел презентация

курсу

джерел (Летурно, Шмідт, Монро, Каптєрєв, Соколов та ін.). 2. Історія педагогіки і сучасність. 3. Методологічні основи і категорії. 4. Зв'язок з іншими науками. 5. Структура курсу. 6. Що дозволяє вивчення курсу "Історія педагогіки"?

План:

половина ХІХв. – М.: Педагогика, 1973.
2. Очерки истории школы и педагогической мысли народов СССР. 1961-1986гг. – М.: Педагогика, 1987.
3. Очерки истории школы и педагогической мысли народов СССР. 1917-1941 гг. – М.: Педагогика, 1987.
4. Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні. Нариси //Під ред. Н.Д.Ярмаченко. – К.: Рад. шк., 1991.
5. Хрестоматія з історії вітчизняної педагогіки //За ред. С.А. Літвинова – К.: Рад. школа, 1961.
6. Хрестоматия по истории зарубежной педагогики. /Сост. и автор вводных статей А. И. Пискунов. – 2-е изд. – М., 1981

Література:

Октябрьской социалистической революции /Сост. и автор вводных очерков С.Г. Егоров. – 2-е изд. перераб. – М., 1986.
8. Хрестоматия по истории советской школы и педагогики /Сост. М.И. Анисов. – М., 1972.
9. Костантинов Н., Медынский Е., Шабаева М. История педагогики. – М.: Просвещение, 1982.
10. История педагогики. Часть 1. /Под редакцией А.И. Пискунова. – М., 1998.
11. История педагогики. Часть 2. /Под редакцией А.И. Пискунова. – М., 1998.
12. Нариси історії українського шкільництва (1905-1933). Навчальний посібник. /За ред. О.Сухомлинської. – К., 1996.
13. Антология педагогической мысли Украинской ССР. //Под ред. М.Я. Кондакова. – М.: Педагогика, 1988.

є галузь педагогічної науки, що вивчає стан і розвиток теорії і практики виховання, навчання і освіти в різні історичні епохи, включаючи сучасність,

або
Предметом вивчення курсу є двоєдиний процес становлення та розвитку виховної та освітньої практики і педагогічної думки людства у зв'язку з еволюцією всіх сторін життя суспільства, взятий у його діалектично суперечливій єдності і різноманітті культурно-історичних форм з найдавніших часів до наших днів.

1.Предмет і завдання курсу

від авторитаризму стали прапором сучасної епохи. Історія педагогіки є однією з наукових дисциплін педагогічного циклу і, отже, має свій предмет вивчення й завдання. Це дозволяє зняти штучний поділ у вивченні зарубіжної і вітчизняної, дореволюційної і радянської педагогіки. До ХІХ ст. історія педагогіки сформувалась як самостійна галузь педагогічного знання. Як сказав Гегель: "Без знання минулого не можна зрозуміти сьогодення і тим паче роздивитись майбутнє". У ІІ половині ХІХ ст. був створений ряд історико-педагогічних праць, автори яких перейшли від коментованого викладу фактів до спроб виявлення їх причин.

підхід - висвітлення історії школи і педагогіки в єдиному історико–педагогічному процесі світу.

Еволюційно-біологічний підхід (Ш.Летурно) - розгляд історії виховання і суспільства з погляду еволюції людського роду(інстинктивна турбота про нащадків).

Психологічний підхід (П. Монро) - виділення філософсько-етичної сторони педагогічних вчень і практики виховання (інстинктивно-несвідоме прагнення наслідувати дорослих).

як складової частини розвитку культури.

Релігійний підхід (П. Каптєрєв і П. Соколов) - інтерпретація з погляду співвідношення християнської церковно-теологічної і світсько-реалістичної спрямованості виховання.

Соціологічний підхід (В. Ленін, К. Цеткін) - розгляд школи і виховання як знаряддя соціальних перетворень.

Соціокультурний підхід (І.Бех,І.Зязюн, А.Дубасенюк, М.Левківський, О.Сухомлинська) - інтеріорізація всього людського досвіду для оптимальної соціалізації особистості в суспільство.





.

вивченні історії педагогіки ігнорувалася наступність дореволюційної та сучасної школи і педагогіки, радянські школи протиставлялися зарубіжним, насаджувалася нігілістична оцінка досвіду 20- х років.
Негативні явища ігнорувались і замовчувались.
Усе це призвело до відчуження цінностей вітчизняної, світової педагогічної культури.

явища, розкривати зв'язок цілей, змісту виховання з рівнем економічного розвитку суспільства.
2. Виявляти раціональні, гуманістично-орієнтовані педагогічні засоби, які розробляють покоління педагогів.
3. Розкривати шляхи розвитку педагогічної науки, узагальнювати позитивне, що накопичене історичною епохою.
4. На кожному етапі розвитку представляти історично вірну картину стану світової і вітчизняної педагогіки.
5. Історико-педагогічні знання повинні активно формувати історичну свідомість майбутніх педагогів.

Завдання історії педагогіки як галузі педагогічної науки:

1. "Виховання дітей - ризикована справа, тому що у випадку удачі, остання ,придбана ціною великої праці і турботи, у випадку ж поразки - горе непорівняне ні з яким іншим“.
2. "Одна з грубих помилок вважати, що педагогіка є наукою про дитину, а не про людину. Запальна дитина, не пам'ятаючи себе, вдарила; дорослий, не пам'ятаючи себе, убив. У простодушної дитини забрали іграшку; у дорослого - підпис на векселі. Легковажна дитина на гроші, що дали йому на театр, купила цукерок; дорослий програв у карти все своє майно. Дітей немає - є люди, але з іншим масштабом понять, іншим запасом досвіду, іншим потягом, іншою грою почуттів. Пам’ятай, що ми їх не знаємо". 3."Якщо педагогіка прагне виховувати людину у всіх відношеннях, то вона повинна колись пізнати її у всіх відношеннях…. Вихователь повинен прагнути пізнати людину якою вона є в дійсності, з усіма її вадами та у всій її величі, з усіма її буденними, дрібними потребами й з усіма її великим духовними вимогами".

2. Історія педагогіки і сучасність

спільного?

Питання до аналізу висловлень:

історії педагогіки, є філософія, вчення про пізнання.


Логічне пізнання - рівень розвитку науки, якого вона досягла на сьогоднішній день.


Історичне пізнання - рівень розвитку науки в різні етапи свого розвитку.

як закон діалектики дає можливість визначити місце історії педагогіки та її зв'язки.

2. Закон відповідності виховання характеру суспільних відносин.

3. Закон зв'язку виховання, освіти, навчання з життям.
4. Закон єдності логічного та історичного пізнання.

розвивається, має складну структуру і різноманітні форми взаємодії з суспільством, культурою, філософією, релігією та іншими формами соціального життя);
- принцип історизму (розгляд педагогічних факторів, явищ, подій у широкому контексті конкретного історичного періоду); - принцип ретроспективізму (розгляд прогностичної значимості історико-педагогічної спадщини, що має велике значення для вирішення сучасних проблем педагогічної теорії);
- принцип цілісності (орієнтація на наскрізний розгляд історико-педагогічних проблем у єдності із загальними тенденціями розвитку світової культури і людської цивілізації в цілому);
- принцип варіативності (внесення певної авторської корекції в представлений курс відповідно до власної концептуальної моделі);
- принцип рівневої диференціації (засвоєння змісту курсу на декількох рівнях, обумовлених активністю і самостійністю студентів при виконанні контрольних, індивідуальних та творчих завдань).

Принципи відбору змісту й структурування курсу історії педагогіки:

освіта, навчання, школа і т.п. (доповніть цей перелік).


- резолюції та рішення з'їздів, конференцій;
- архівні матеріали;
- праці видатних педагогів різних часів,
- офіційні документи: закони, постанови, проекти в галузі народної освіти в різних країнах і історичних періодах;
- мемуари;
- художні твори.

Категорії історії педагогіки

Джерела історії педагогіки

педагогіки

педагогіки

Спеціальна
педагогіка

Педагогіка
школи

Психологія

Логіка

Вступ до
педагогіки

Порівняльна
педагогіка

Педагогіка
вищої школи

Фізіологія

Методики
дисциплін

людства і базується на основі загальновизнаної періодизації: 1. Виховання у первісному суспільстві; 2. Виховання і педагогічна думка в найдавніших Східних цивілізаціях і Античному світі; 3. Виховання та педагогічна думка Середньовіччя і Відродження; 4. Виховання і педагогічні теорії Нового часу; 5. Школа та педагогіка Новітнього часу.

5. Структура курсу

процесу в руслі універсальної еволюції загальнолюдської цивілізації і орієнтований на цивілізаційний підхід, що дозволяє визначити як загальні тенденції світової педагогіки, так і її національні інваріанти,які детермінуються особливостями культури великих (Далекосхідної, Південно-азіатської, Близькосхідної, Західної) і локальних (Мезоамерика й ін.) цивілізацій.

Зміст навчального курсу

які розроблялися в різні періоди становлення науки.
3. Виробити правильне відношення до спадщини минулого.
4. Критично використовувати досвід зарубіжної педагогіки.
5. Сформувати науково-матеріалістичний світогляд.

Що ж дозволить вивчення історії педагогіки?

до н.е.) Відповідь до вислову №2- Януш Корчак (ХХ ст.) Відповідь до вислову №3- К.Д.Ушинський (1824-1870 рр.) (Відповідь: актуальність, вагомість, своєчасність).

Відповіді до розділу 2

педагогіки"?

а) педагогічна думка різних часів;
б) двоєдиний процес становлення і розвитку виховно-освітньої практики й педагогічної думки людства;
в) діяльність видатних педагогів;
г) історико-педагогічні праці.

2. Що можна віднести до найдавніших джерел в курсі історії педагогіки?

а)манускрипти;
б)звукописи;
в)піктограми;
г)рукописи

Тести до теми : " Вступ. Предмет, завдання і методологічні основи курсу.

історії педагогіки?(Знайдіть неправильну відповідь).

а) Взаємопроникнення наук.
б) Закон заперечення.
в) Закон відповідності виховання характеру суспільних відносин.
г) Закон єдності логічного й історичного пізнання. д) Закон зв'язку виховання, освіти, навчання з життям.

4. Автором психологічної концепції виховання є:
а) Ш. Летурно;
б) Дж. Сімпсон;
в) А. Еспінас;
г) П. Монро.
5. Який принцип не належить до принципів відбору змісту і структурування курсу історії педагогіки?

а) причинно-наслідковий принцип;
б) хронологічний принцип;
в) принцип історизму;
г) принцип цілісності;
д) принцип варіативності;
е) принцип рівневої диференціації.