Об’єктно-орієнтоване програмування презентация

найпростіших операцій мови С) – до 4 балів;
лабораторна робота №2 (вивчення основних конструкцій мов С та С++ – розгалуження та цикли) – до 6 балів;
лабораторна робота №3 (використання бітових операцій) – до 6 балів;
лабораторна робота №4 (робота з структурованими типами мов С та С++ – масиви) – до 8 балів;
лабораторна робота №5 (робота із структурами, файлами, потоками) – до 8 балів;
лабораторна робота №6 (вивчення властивостей класів) – до 8 балів;
лабораторна робота №7 (побудова і створення об’єктно-орієнтованого проекту) – до 10 балів;
Всього в сумі до 50 балів.

семестр 2 контрольні роботи – в кінці 1-го та 2-го модулів) – по 5 балів кожна;
за затверджений звіт – кількість балів входить у «вартість» лабораторної роботи.
Студенти, які не виконали план лабораторних робіт, мають оцінку 0 балів за відповідний змістовний модуль.
Студентам, які достроково виконали план лабораторних робіт першого змістовного модуля, відповідна надлишкова кількість балів зараховується до другого змістовного модуля і так далі.

программирования С++.
Липпман Стенли Б., Лажойе Ж. Язык программирования С++.
Єфіменко С.В., Сугакова О.В. Програмування: мови С і С++. Методична розробка до лабораторних робіт. (бібліотека)

який, працюючи в фірмі Bell Labs, в 1972 році розробив нову мову програмування та перший компілятор з неї. Вона стала результатом еволюційного розвитку мов B та BCPL, які використовувались для реалізацій операційних систем та мовних процесорів, завдяки своїм можливостям забезпечення ефективного інтерфейсу з апаратними засобами. Нова мова одержала назву в алфавітному порядку – С. Її основна відміна та безперечна перевага перед своїми попередницями – введення типів даних. В 1978 році була видана книжка Б. Кернігана та Д. Рітчі з повним описом мови, а в 1983 році був затверджений ANSI-стандарт мови С.
Нові концепції теорії програмування, зокрема принципи об’єктно-орієнтованого програмування, вимагали створення об’єктно-орієнтованої мови програмування, яка була б спадкоємицею мови С. Такою мовою стала мова С++, розроблена Б. Страуструпом. Її перевага – сумісність з мовою С знизу. Тобто всі програми, написані мовою С, можуть виконуватись під управлінням компілятора С++. ANSI-стандарт мови С++ був прийнятим в 1998 році.
(Для порівняння – початок розробок мови C# датується 1998 роком.)

(тобто розділові знаки, такі як: ( ) { } [ ] : ; , );
константи.
Відокремлюються один від одного коментарями, пробілами або деякими спеціальними символами, які належать до групи так званих "пробільних літер", наприклад, знаки табуляції чи початку нового рядка.

дійсні;
символьні;
текстові (рядкові або стрінгові);

складаються із десяткових цифр від 0 до 9: -1, 100, 1024.
Вісімкові константи складаються із вісімкових цифр від 0 до 7, причому перша цифра є нулем: 010, 0177.
Шістнадцяткові константи починаються з цифри 0, за яким має йти символ Х або х, а потім одна або більше шістнадцяткових цифр (тобто цифри від 0 до 9 і латинські літери від A до F або від a до f), наприклад: 0XFF, 0X10; 0x12b.

інше, наприклад: 1.125, 1е–10, –1.5е+05.

наприклад 'A' або '1'. Крім того, до символьних констант відносяться і так звані esc-послідовності, які зображуються двома символами, перший з яких знак \ (слеш), наприклад '\n', або '\\' – слеш; '\'' – одинарні лапки; '\"' – подвійні лапки. У вигляді escпослідовностей можуть зображуватись і безпосередньо коди символів: '\013' – це те саме, що '\v' – символ вертикальної табуляції. Особливу роль відіграє символ з нульовим кодом – '\0' (так звана null-літера)

наприклад "Text", "" або "0123456789". «Секрет» текстової константи полягає у тому, що компілятор завершує її null-літерою – для позначення її закінчення. Таким чином, "0" '0' та 0 – це абсолютно різні сутності, які до того ж для свого збереження вимагають різних об'ємів пам'яті (перша – текстова константа, займає 2 байти пам'яті, друга – символьна константа, займає 1 байт пам'яті, третя – просто ціла константа, яка вимагає стільки є пам'яті, скільки й ціла змінна)

або
<тип> < змінна> = < початкове значення>;

операції відношення;
логічні операції;
побітові операції;
операції присвоєння;
операції інкременту та декременту;
умовна операція.