коефіцієнтів у окисно-відновних реакціях
4. Залежність перебігу окисно-відновних реакцій
від різних чинників
5. Молярна маса еквівалента окисника та відновника
Тема:
ОКИСНО-ВІДНОВНІ ПРОЦЕСИ
4. Залежність перебігу окисно-відновних реакцій
від різних чинників
5. Молярна маса еквівалента окисника та відновника
Тема:
ОКИСНО-ВІДНОВНІ ПРОЦЕСИ
Отже, окисно-відновними називають ті хімічні реакції, перебіг яких супроводжується зміною ступеня окиснення атомів елементів, що входять до складу реагуючих речовин
так само: перша реакція є обмінною, а друга - окисно-відновною
Отже, для характеристики окисно-відновних реакцій оперують поняттям ступеня окиснення елемента у сполуці.
СТУПІНЬ ОКИСНЕННЯ ЕЛЕМЕНТА
Ступінь окиснення — це умовний заряд, який мав би мати атом, якби електрони усіх хімічних зв'язків, які він утворює з іншими атомами, були зміщені до атома більш, електронегативного елемента.
Ступені окиснення часто позначають римськими цифрами в дужках після символа елемента або після їхньої назви, наприклад, Си(І), Мп(ІІ), манган (VII), фосфор (V) тощо.
Заряди йонів, на відміну від ступеня окиснення, позначають арабськими цифрами зі знаком "плюс" або "мінус" після цифри, які розміщують у правому верхньому куті після символів, наприклад,
1
2
Беручи до уваги п. 1, 2, 3 і 5 правил, можна скласти рівняння n1Z1 + n2Z2 + n3Z3 + … niZi = 0,
Де ni – кількість і-го атома в сполуці
Zi – ступінь окиснення і-го атома.
Підставляючи відомі значення n i Z, знаходимо:
Н3РО4: 3(+1) + 1 · ZP + 4(-2) = 0; ZP = +5
К2Cr2O7: 2(+1) + 2 · ZСr + 4(-2) = 0; ZCr = +6
KMnO4; 1(+1) + 1 · ZMn + 4(-2) = 0; ZMn = +7
Fe(CO)5; 1 · ZFe + 5(+2) + (-2) = 0; ZFe = 0
K3[Fe(CN)6]: 3(+1) + ZFe + 6(-1) = 0; ZFe = +3
3. Кислоти, які містять елементи з високими ступенями окиснення (HNO3; H2SO4; HJO3)
4. Солі, які містять елементи з високим ступенем окиснення (KMnO4; K2Cr2O7; KClO3)
5. Йони металів з високим ступенем окиснення
або йони малоактивних металів (Fe3+; Cu2+; Ag+),
а також йон Н+
6. Анод при електролізі
3. Безоксигеновмісні кислоти, які містять елемент у від’ємній ступені окиснення (HCl; HF; HBr; H2S).
4. Гідрогеновмісні сполуки (NH3; PH3; CH4 та ін.)
5. Йони металів з низьким ступенем окиснення (Sn2+; Fe2+; Cr2+), а також гідрид-йон Н-
6. Органічні речовини (альдегіди, спирти,
аміни та ін.)
7. Катод при електролізі
ОКИСНЕННЯ МІДІ
НІТРАТНОЮ КИСЛОТОЮ
Повітря Дистильована вода Повітря і вода
4
3
ГОРІННЯ
Такого типу окисно-відновні реакції можуть відбуватись в газуватій, твердій фазі та в розчинах, а також в різних гетерогенних системах
В реакціях диспропорціонування коефіцієнт перед формулою вихідної речовини дорівнює сумі коефіцієнтів перед окисненою і відновленою формулою речовини у правій частині.
1. Температура. З підвищенням температури можливе
утворення різних продуктів. Наприклад:
Cl2 + 2KOH → KCl +KClO = H2O (н.у.)
3Cl + 6 KOH → KClO3 + 5KCl + 3Н2O (підвищення температури)
2. Каталізатор. З додаванням каталізатора у деяких випадках може змінитись напрямок перебігу окисно-відновної реакції. Наприклад:
KClO3 → 2KCl + 3О2 (кат. MnO2)
4KClO3 → 3KClO4 + KCl (без каталізатора)
У кислотному середовищі йони Гідрогену спричинюють сильну деформацію перианганат-йонів, послаблюють зв’язок між атомами Мангану й Оксигену, здатні відщеплювати атоми оксигену й утворювати з ними молекули води. Внаслідок цього відновник
реагує активніше.
1. Кисле середовище рН < 7
Буре забарвлення
4. Концентрація. На процес окиснення-відновлення значною мірою впливають концентрація окисника і відновника.
Із збільшенням концентрації окисника або зменшення концентрації відновника окисника здатність
окисника зростає.
Кожний метал цього ряду може витіснити з розчинів солей всі метали, розміщені праворуч від нього. Наприклад:
де п — число електронів, відданих відновником або приєднаних окисником.
Визначення молярної маси еквівалента речовин в окисно-відновних реакціях
Отже, один моль-еквівалент КМпО4 масою 31,6г прореагує без залишку з одним моль-еквівалентом ферум (ІІ)
сульфату масою 152 г.
ЛІТЕРАТУРА
2. Базелюк І.І., Величко Л.П., Титаренко Н.В. Довідникові матеріали з хімії. – К.: Ірпінь: ВТФ “Перун”, 1998. – 224 с.
3. Григор’єва В.В., Самійленко В.М., Сич А.М. Загальна хімія – К.: Вища школа, 1991. – 429 с.
Если не удалось найти и скачать презентацию, Вы можете заказать его на нашем сайте. Мы постараемся найти нужный Вам материал и отправим по электронной почте. Не стесняйтесь обращаться к нам, если у вас возникли вопросы или пожелания:
Email: Нажмите что бы посмотреть