Окисно-відновні процеси презентация

Содержание

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ОКИСНО-ВІДНОВНИХ РЕАКЦІЙ Усі без винятку хімічні процеси, які відбуваються у природі, умовно поділяються на дві основні групи: 1 — реакції невалентних перетворень і 2 — окисно-відновні реакції.

Слайд 1Основні положення окисно-відновних реакцій
2. Ступінь окиснення елементів
3. Типи окисно-відновних реакцій. Методи

знаходження
коефіцієнтів у окисно-відновних реакціях

4. Залежність перебігу окисно-відновних реакцій
від різних чинників

5. Молярна маса еквівалента окисника та відновника

Тема:
ОКИСНО-ВІДНОВНІ ПРОЦЕСИ


Слайд 2ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ОКИСНО-ВІДНОВНИХ РЕАКЦІЙ
Усі без винятку хімічні процеси, які відбуваються у

природі, умовно поділяються на дві основні групи:
1 — реакції невалентних перетворень і
2 — окисно-відновні реакції.
Під час перебігу реакцій першої групи ступені окиснення атомів елементів, що входять до складу реагуючих речовин, не змінюються.

Слайд 3Під час перебігу реакцій другої групи атоми елементів
(усіх або деяких),

що входять до складу реагуючих речовин, змінюють свій ступінь окиснення.


Отже, окисно-відновними називають ті хімічні реакції, перебіг яких супроводжується зміною ступеня окиснення атомів елементів, що входять до складу реагуючих речовин


Слайд 4З двох процесів, які відбуваються між речовинами -
перший процес є обмінним,

а другий — окисно-відновним, оскільки Цинк, Карбон, Оксиген, Калій не змінюють своїх ступенів окиснення, тоді як у Хрому ступінь окиснення підвищується від +3 до +6, а в Нітрогену, навпаки, понижується від +5 до +3.
З-поміж двох реакцій, які відбуваються у розчинах за участю
органічних речовин —

так само: перша реакція є обмінною, а друга - окисно-відновною
Отже, для характеристики окисно-відновних реакцій оперують поняттям ступеня окиснення елемента у сполуці.

СТУПІНЬ ОКИСНЕННЯ ЕЛЕМЕНТА

Ступінь окиснення — це умовний заряд, який мав би мати атом, якби електрони усіх хімічних зв'язків, які він утворює з іншими атомами, були зміщені до атома більш, електронегативного елемента.


Слайд 5Атоми у сполуках можуть мати як позитивний, так і негативний
ступені

окиснення.
Позитивний ступінь окиснення визначається кількістю електронів,
які формально "відійшли" від заданого атома.
Негативний ступінь окиснення дорівнює кількості електронів,
котрі формально "придбав" заданий атом.
Ступені окиснення позначають арабськими цифрами зі знаком "плюс" або "мінус" перед цифрою і розміщують над символом елемента, наприклад,

Ступені окиснення часто позначають римськими цифрами в дужках після символа елемента або після їхньої назви, наприклад, Си(І), Мп(ІІ), манган (VII), фосфор (V) тощо.
Заряди йонів, на відміну від ступеня окиснення, позначають арабськими цифрами зі знаком "плюс" або "мінус" після цифри, які розміщують у правому верхньому куті після символів, наприклад,


Слайд 6

Обчислення величини та знака ступеня окиснення елемента у сполуках полегшує використання

таких правил:

1

2


Слайд 8

Р2
Наприклад: Визначте ступінь окиснення Р, Cr, Mn, Fe у таких сполуках:

Н3РО4, К2Cr2O7; KMnO4; Fe(CO)5; K3[Fe(CN)6]

Беручи до уваги п. 1, 2, 3 і 5 правил, можна скласти рівняння n1Z1 + n2Z2 + n3Z3 + … niZi = 0,
Де ni – кількість і-го атома в сполуці
Zi – ступінь окиснення і-го атома.

Підставляючи відомі значення n i Z, знаходимо:
Н3РО4: 3(+1) + 1 · ZP + 4(-2) = 0; ZP = +5
К2Cr2O7: 2(+1) + 2 · ZСr + 4(-2) = 0; ZCr = +6
KMnO4; 1(+1) + 1 · ZMn + 4(-2) = 0; ZMn = +7
Fe(CO)5; 1 · ZFe + 5(+2) + (-2) = 0; ZFe = 0
K3[Fe(CN)6]: 3(+1) + ZFe + 6(-1) = 0; ZFe = +3


Слайд 9


• Зв'язок атома Гідрогену з атомом Карбону робить внесок у його

ступінь окиснення – 1;
• Один зв'язок атома Оксигену з атомом Карбону робить внесок у його ступінь окиснення +1 (два зв'язки — +2);
• Один зв'язок атома Карбону з іншим атомом С робить нульовий внесок у його ступінь окиснення;
• Один зв'язок атома більш електронегативного елемента з атомом Карбону робить внесок у його ступінь окиснення +1;
• Один зв'язок атома більш електропозитивного елемента з атомом Карбону робить внесок у його ступінь окиснення -1.

Слайд 10ТИПОВІ СТУПЕНІ ОКИСНЕННЯ ДЕЯКИХ ЕЛЕЕНТІВ В ЇХ СПОЛУКАХ


Слайд 11

Р2
ВАЖЛИВІ ОКИСНИКИ (+é)
Прості речовини: галогени (F2; Cl2: Br2; J2) – посилення

окисної активності від J2 доF2; кисень (О2), озон (О3)
Оксиди елементів з високими ступенями окиснення
(Mn2О7; CrO3; SO3; NO2; HgO)

3. Кислоти, які містять елементи з високими ступенями окиснення (HNO3; H2SO4; HJO3)
4. Солі, які містять елементи з високим ступенем окиснення (KMnO4; K2Cr2O7; KClO3)

5. Йони металів з високим ступенем окиснення
або йони малоактивних металів (Fe3+; Cu2+; Ag+),
а також йон Н+
6. Анод при електролізі


Слайд 12ВАЖЛИВІ ВІДНОВНИКИ (-é )
Прості речовини: Метали (K, Na, Ca, Cr, Al

та ін.); водень (Н2) та Карбон (С) при нагріванні.
Оксиди: СО, SO2.

3. Безоксигеновмісні кислоти, які містять елемент у від’ємній ступені окиснення (HCl; HF; HBr; H2S).
4. Гідрогеновмісні сполуки (NH3; PH3; CH4 та ін.)

5. Йони металів з низьким ступенем окиснення (Sn2+; Fe2+; Cr2+), а також гідрид-йон Н-
6. Органічні речовини (альдегіди, спирти,
аміни та ін.)
7. Катод при електролізі


Слайд 13
Існують речовини, які можуть бути як окисниками,
так і відновниками.
Ці речовини

містять елементи в проміжній ступені окиснення (H2SO3; HNO2; H2O2; SO2; Na2O2; K2SO3;
NaNO3; Cr2O3; MnO2)
Наприклад:

Слайд 15ОКИСНЕННЯ, ЯК ПЕРЕМІЩЕННЯ ЕЛЕКТРОДІВ
В окисно-відновних реакціях електрони переміщуються від одного атома

до іншого

Слайд 16Окисно-відновна реакція
В реакції з нітратною кислотою кожен атом Купруму віддає 2

електрони, тобто окиснюється до Купрум (ІІ). Нітратна кислота відновлюється до оксиду нітрогену (IV), при цьому ступінь окиснення Нітрогену зменшується з +5 до +4.

ОКИСНЕННЯ МІДІ
НІТРАТНОЮ КИСЛОТОЮ




Слайд 17РЖАВІННЯ ЗАЛІЗА
Вплив води та кисню повітря приводить до окиснення металічного заліза

до утворення гідроксиду Феруму (ІІІ)

Повітря Дистильована вода Повітря і вода




4

3



Слайд 18Горіння – це окисно-відновна реакція. Відбувається швидка екзотермічна реакція сполучення речовини

з киснем.

ГОРІННЯ


Слайд 19ТИПИ ОКИСНО-ВІДНОВНИХ РЕАКЦІЙ
І. Міжмолекулярні окисно-відновні реакції
До міжмолекулярних відносяться реакції,
в яких

окисник і відновник знаходяться у складі молекул
або атомів різних речовин.
Наприклад:

Такого типу окисно-відновні реакції можуть відбуватись в газуватій, твердій фазі та в розчинах, а також в різних гетерогенних системах


Слайд 20ІІ. Реакції внутрішньомолекулярного окиснення-відновлення
До внутрішньомолекулярних окисно-відновних реакцій відносяться такі реакції, в

яких змінюється ступінь окиснення елементів, що входять до складу однієї речовини. Тобто окисник і відновник знаходяться в одній молекулі.
При цьому атом з вищим ступенем окиснення буде окиснювати атом з нижчим ступенем окиснення.
Наприклад:




Слайд 21ІІІ. Реакції диспропорціонування (самоокиснення-самовідновлення)


До такого типу відносяться такі окисно-відновні реакції,
в

яких один і той же елемент є одночасно і окисником, і відновником. При цьому він входить до складу вихідної речовини з проміжним ступенем окиснення, який виявляється в тих чи інших випадках нестійким.
Наприклад:

В реакціях диспропорціонування коефіцієнт перед формулою вихідної речовини дорівнює сумі коефіцієнтів перед окисненою і відновленою формулою речовини у правій частині.


Слайд 22Можливі також реакції, в яких змінюється ступінь окиснення атомів трьох елементів





Слайд 23МЕТОДИ ЗНАХОДЖЕННЯ КОЕФІЦІЄНТІВ
У ОКИСНО-ВІДНОВНИХ РЕАКЦІЯХ
Метод електронного балансу


Слайд 24

Метод електронно-іонного балансу (метод напівреакцій)


Слайд 25ЗАЛЕЖНІСТЬ ПЕРЕБІГУ ОКИСНО-ВІДНОВНИХ РЕАКЦІЙ ВІД РІЗНИХ ЧИННИКІВ
На швидкість перебігу окисно-відновних реакцій

істотно впливає температура, концентрація реагуючих речовин, наявність каталізатора, а на глибину і напрямок їх перебігу – кислотність середовища, або значення рН.

1. Температура. З підвищенням температури можливе
утворення різних продуктів. Наприклад:
Cl2 + 2KOH → KCl +KClO = H2O (н.у.)
3Cl + 6 KOH → KClO3 + 5KCl + 3Н2O (підвищення температури)

2. Каталізатор. З додаванням каталізатора у деяких випадках може змінитись напрямок перебігу окисно-відновної реакції. Наприклад:
KClO3 → 2KCl + 3О2 (кат. MnO2)
4KClO3 → 3KClO4 + KCl (без каталізатора)


Слайд 263.Кислотність середовища. Можливість і характер
перебігу окисно-відновного процесу іноді залежить
від

реакції середовища.

У кислотному середовищі йони Гідрогену спричинюють сильну деформацію перианганат-йонів, послаблюють зв’язок між атомами Мангану й Оксигену, здатні відщеплювати атоми оксигену й утворювати з ними молекули води. Внаслідок цього відновник
реагує активніше.

1. Кисле середовище рН < 7


Слайд 272. Нейтральне середовище рН ≈ 7
У нейтральному середовищі аніони MnO4- деформуються

значно менше, оскільки поляризаційна дія молекули води значно слабкіша, ніж Н+.
Гідроксид-йони, навпаки, сприяють зміцненню зв’язку Mn-O

Буре забарвлення


Слайд 283. Лужне середовище рН > 7
Процес окиснення відновлення відбувається легше, оскільки

джерелом атомів оксигену є катіон.

4. Концентрація. На процес окиснення-відновлення значною мірою впливають концентрація окисника і відновника.
Із збільшенням концентрації окисника або зменшення концентрації відновника окисника здатність
окисника зростає.


Слайд 29
5. Активність металу. Чим легше метал віддає електрони, тим він хімічно

активніший.
Якщо розмістити метали у порядку зменшення їхньої активності, то отримаємо ряд активностей металів.

Кожний метал цього ряду може витіснити з розчинів солей всі метали, розміщені праворуч від нього. Наприклад:


Слайд 30Масу одного еквівалента речовини, виражену в грамах, називають молярною масою еквівалента.

Для визначення цієї величини треба знати число електронів, які в даній реакції віддає одна молекула відновника або приєднує така сама кількість окисника, тобто

де п — число електронів, відданих відновником або приєднаних окисником.

Визначення молярної маси еквівалента речовин в окисно-відновних реакціях


Слайд 31Приклад 1. Визначити молярну масу еквівалента окисника і відновника в реакції

взаємодії калій перманганату з ферум (ІІ) сульфатом у кислому середовищі.


Отже, один моль-еквівалент КМпО4 масою 31,6г прореагує без залишку з одним моль-еквівалентом ферум (ІІ)
сульфату масою 152 г.


Слайд 32Романова Н.В. Загальна та неорганічна хімія: - Київ, Ірпінь: ВТФ «Перун»,

1998.
– 480 с.

ЛІТЕРАТУРА

2. Базелюк І.І., Величко Л.П., Титаренко Н.В. Довідникові матеріали з хімії. – К.: Ірпінь: ВТФ “Перун”, 1998. – 224 с.

3. Григор’єва В.В., Самійленко В.М., Сич А.М. Загальна хімія – К.: Вища школа, 1991. – 429 с.


Обратная связь

Если не удалось найти и скачать презентацию, Вы можете заказать его на нашем сайте. Мы постараемся найти нужный Вам материал и отправим по электронной почте. Не стесняйтесь обращаться к нам, если у вас возникли вопросы или пожелания:

Email: Нажмите что бы посмотреть 

Что такое ThePresentation.ru?

Это сайт презентаций, докладов, проектов, шаблонов в формате PowerPoint. Мы помогаем школьникам, студентам, учителям, преподавателям хранить и обмениваться учебными материалами с другими пользователями.


Для правообладателей

Яндекс.Метрика