Навчальна дисципліна "Фінанси" для спеціальності "Правознавство" презентация

виражають розподіл і перерозподіл вартості валового внутрішнього продукту і національного доходу на макро- і мікрорівнях; оволодіння спеціальними теоретичними знаннями і практичними навичками, які необхідні для правильної оцінки явищ і процесів в галузі фінансів, що дозволяє швидко опанувати зміни, які відбуваються у фінансовій практиці.

Завданням курсу є правильне розуміння закономірностей у сфері фінансових відносин держави, суб‘єктів підприємницької діяльності та населення і розкрити шляхи використання цих закономірностей у практиці фінансової роботи; показати можливі напрями впливу фінансів на суспільний прогрес і роль фінансів в економічній перебудові суспільства на шляху розвитку ринкових відносин.

його роль в мобілізації і розподілі фінансових ресурсів
Класифікація фінансових ринків, їх характеристика
Сутність цінних паперів, їх класифікація
Сутність страхування та його роль у забезпеченні суспільного відтворення
Класифікація страхування


Мета лекції: розглянути сутність фінансового ринку та страхування, як фінансових категорій; окреслити їх роль у стабільності фінансової системи та місце у суспільному відтворені.

розподілі фінансових ресурсів

Більшість заощаджень формується в секторі домогосподарств, а більшість інвестицій здійснюється в сектор нефінансових корпорацій, то очевидно, що необхідний механізм, який буде переміщувати потоки грошових фондів від перших до других. Цей механізм створюється завдяки функціонуванню сектору фінансових корпорацій (фінансових ринків).

р.)

1. Фінансовий ринок як економічна категорія, його роль в мобілізації і розподілі фінансових ресурсів

розміщення заощаджень в економіці, стан якої, у свою чергу, значною мірою зумовлений ефективністю переливу інвестиційних коштів від тих, хто має заощадження, до тих, у кого на даний момент є потреба в капіталі.
Фінансовий ринок – це автономний сектор національної фінансової системи, де відбувається перерозподіл капіталів між кредиторами і позичальниками в формі випуску, купівлі, продажу та обігу фінансових активів.
Суб'єктами фінансового ринку є сектори: ЗДУ, ДГ, НФК.
Об'єктом фінансового ринку є: цінні папери, грошово-кредитні та валютні ресурси, фінансові послуги.
Взаємодія між продавцями і покупцями може здійснюватися безпосередньо або опосередковано. У першому випадку задоволення взаємного інтересу здійснюється за допомогою прямого фінансування, в другому — фінансуванням через посередників, тобто у вигляді опосередкованого фінансування.
При прямому фінансуванні покупець в обмін на фінансове зобов’язання одержує грошові кошти безпосередньо у продавця. Пряме фінансування здійснюється через приватне розміщення, коли, наприклад, фірма (продавець) продає весь випуск цінних паперів одному великому інституційному інвестору або групі дрібних інвесторів. Реалізація подібних операцій вимагає, як правило, професійного знання інтересів і потреб потенційних покупців фінансових зобов’язань.
Опосередковане фінансування припускає наявність фінансових посередників (фінансових інститутів), які акумулюють вільні грошові кошти різних економічних суб’єктів і надають їх від свого імені на певних умовах іншим суб’єктам, які потребують в цих засобах.

1. Фінансовий ринок як економічна категорія, його роль в мобілізації і розподілі фінансових ресурсів

інвестування їх в економіку (завдяки фінансовим ринкам здійснюється акумулювання коштів багатьох дрібних інвесторів, що створює можливості для виконання капіталомістких проектів; мобілізація тимчасово вільних коштів; перерозподіл коштів між різними ланками економіки, що в цілому сприяє економічному зростанню країни).
реалізація вартості втіленої у фінансових активах (на фінансовому ринку зіштовхуються попит в особі покупця фінансових активів і пропозиція в особі продавця цих активів. Кожен із них має свої інтереси, що можуть збігатися або не збігатися. При співпадінні інтересів відбувається акт купівлі-продажу фінансових активів);
організація процесу доведення фінансових активів до споживачів (покупців, вкладників) - ця функція проявляється через створення системи різноманітних інститутів інфраструктури фінансового ринку по реалізації фінансових активів (банків, бірж, брокерських контор, інвестиційних фондів, фондових магазинів і т.п.);
фінансове забезпечення процесів інвестування і споживання - полягає у створенні фінансовим ринком умов для збирання (накопичення капіталу або взяття його в борг) підприємцем фінансових ресурсів, необхідних для розвитку виробничо-торгового процесу і задоволення особистих потреб.
вплив на грошовий обіг - створення фінансовим ринком умов для безупинного спрямування грошей у процесі вчинення різноманітних платежів і регулювання обсягу грошової маси в обертанні. Через дану функцію здійснюється реалізація грошової політики держави.

1. Фінансовий ринок як економічна категорія, його роль в мобілізації і розподілі фінансових ресурсів

типу (комерційні банки, кредитні спілки);
договірні ощадні установи (страхові компанії, пенсійні фонди);
інвестиційні фонди (пайові інвестиційні фонди - продають свої паї інвесторам і купують на виручені засоби переважно акції і облігації);
інші фінансові організації (лізингові компанії, інші фінансові компанії).

1. Фінансовий ринок як економічна категорія, його роль в мобілізації і розподілі фінансових ресурсів

корпорацій:

нарощування негативних інфляційних очікувань населення;
посилення девальвації на валютному ринку;
згортання інвестиційних програм іноземними інвесторами або перенесення їх термінів у зв’язку з макроекономічною невизначеністю;
підвищення вартості запозичень для вітчизняних корпорацій;
поширення неплатоспроможності реального сектора економіки;
згортання експорту на традиційні ринки збуту української продукції;
збереження низької кредитної активності комерційних банків та ознаки дестабілізації банківської системи;
погіршення ситуації на ринку праці, зростання заборгованості із заробітної плати.

1. Фінансовий ринок як економічна категорія, його роль в мобілізації і розподілі фінансових ресурсів

у 2012-2014 рр.
(станом на 31.12.2012 – 2 041, на 31.12.2013 – 2 113, на 31.12.2014 – 2 087)

у 2012-2014 рр.
(станом на 31.12.2012 – 2 041, на 31.12.2013 – 2 113, на 31.12.2014 – 2 087)

1) вказується, що цінні папери — це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємини між особою, що їх випустила, і їх власником, що передбачають виплату доходу у вигляді дивіденду або відсотка, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.
Цінним папером є документ, що засвідчує з дотриманням установленої форми й обов'язкових реквізитів майнові права, здійснення або передача яких можливі тільки при його пред'явленні.
Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника.

В іменних цінних паперах вказується прізвище, ім'я, по батькові власника і його власник має право на всі ті умови, що передбачаються в них. Іншим особам передаються вони шляхом повного індосаменту (передатним записом, що завіряє перехід прав за цінним папером до іншої особи).
Цінні папери на пред'явника можуть свідчити право власника лише при пред'явленні цінного паперу. Вони вільно обертаються, є засобом платежу, розрахунку, кредиту — досить лише пред'явити цінний папір як документ для здійснення певних операцій.

3. Сутність цінних паперів, їх класифікація

паперів:акції;облігації внутрішніх і зовнішніх державних позик; облігації місцевих позик; облігації підприємств; казначейські зобов'язання; ощадні сертифікати; інвестиційні сертифікати; векселі; приватизаційні папери.

Акція — у статутному фонді акціонерного товариства підтверджує членство в акціонерному товаристві і право на участь в управлінні ним, надає право її власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.
Облігація — цінний папір, що завіряє внесення її власником коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений у ньому термін з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачене умовами випуску).
Казначейські зобов'язання — вид цінних паперів на пред'явника, що поширюються тільки на добровільних засадах серед населення, вони свідчать про вкладення коштів власником у бюджет і надають право на одержання фінансового доходу.
Бувають такі види казначейських зобов'язань:
•  довгострокові — від 5 до 10 років;
•  середньострокові — від 1 до 5 років;
•  короткострокові — до одного року.
Ощадний сертифікат — письмове свідчення банку про депонування коштів, що свідчить про право вкладника на одержання після закінчення встановленого терміну депозиту і відсотків по ньому.

3. Сутність цінних паперів, їх класифікація

виплатити після настання терміну визначену суму грошей власникові векселя (векселедержателеві). Існують такі види векселів:
•  простий — це нічим не обумовлена обіцянка боржника сплатити зазначену суму з зазначенням терміну і місця оплати, виписується і підписується боржником;
•  перекладний (тратта) — передбачає сплату визначеної суми грошей третій особі, якій векселедавець дає вказівку оплати цієї суми векселедержателеві;
•  банківський — його виставляє банк країни іноземним банкам;
•  комерційний — видається під заставу товарів при здійсненні торговельної угоди;
•  ціннісний — його випускає держава для покриття своїх витрат;
•  депонований — видається на забезпечення кредиту;
•  дружній — вексель з гарантійним підписом третьої особи.
Приватизаційні папери — це особливий вид державних цінних паперів, що підтверджують право власника на безкоштовне одержання в процесі приватизації частини державного майна державних підприємств, державного житлового і земельного фондів.
Інвестиційний сертифікат — це частка в спеціальному фонді цінних паперів (інвестиційному фонді), яким керує інвестиційна компанія. Інвестиційний фонд може бути складений за різними принципами — може включати тільки акції великих компаній або тільки облігації. Основною метою формування такого фонду є мінімізація курсових дивідендів і відповідних процентних ризиків на основі широкої диференціації внесків і виплат власникам інвестиційних сертифікатів максимальних доходів.

3. Сутність цінних паперів, їх класифікація

Канади

3. Сутність цінних паперів, їх класифікація

цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів».
Страхова практика надає різні визначення поняття «страхування».
Систематизуючи його трактування, поняття страхування можна охарактеризувати як сукупність економічних відносини з приводу формування спеціальних грошових фондів, які створюються за рахунок внесків фізичних та юридичних осіб з наступним використанням цього фонду для відшкодування тим же особам збитків при настанні непередбачуваних обставин в їх життєдіяльності, а також для виплат в інших, визначених законом чи договором випадках. Метою страхування є захист майнових та особистих інтересів юридичних та фізичних осіб.

4. Сутність страхування та його роль у забезпеченні суспільного відтворення

можна виділити наступні функції які характерні страхуванню:

ризикова (компенсаційна) – це головна функція, оскільки страховий ризик, як вірогідність настання непередбачуваних подій, пов’язаний з основним призначенням страхування – з наданням грошової допомоги господарствам, громадянам, що постраждали. Суть функції полягає в тому, що страхувальник передає за певну плату страховикові матеріальну відповідальність за наслідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких визначено законом чи договором.
2) накопичувальна (заощаджувальна, капіталотворна) – страхування стає можливим лише за наявності у страховика капіталу, достатнього для покриття збитків, заподіяних страхувальникові. Власних коштів у страховика не вистачає, тому вони створюють систему страхових резервів. Нагромадження та використання таких резервів характерні для страхової діяльності.
3) виконання накопичувальної функції страхування породжує інвестиційну функцію, суть якої полягає в тому, що акумульовані, накопичені страхові премії у страхових фондах вкладаються страховиками у цінні папери у формі портфельних інвестицій. Страхові компанії в країнах з розвинутою ринковою економікою є вагомим суб’єктом інвестиційних процесів. Такі операції приносять інвестиційні прибутки страховій компанії.

4. Сутність страхування та його роль у забезпеченні суспільного відтворення

наслідки страхових подій, тобто зменшити страховий ризик. З цією метою вдаються до правової (протиправні дії або бездіяльність страхувальника) та фінансової (частина страхових премій зі страхового фонду йде на фінансування превентивних заходів) превенції;
5) контрольна функція полягає в суто цільовому формуванні та використанні коштів страхового фонду. Властивість фінансів полягає в їх здатності кількісно відображати рух фінансових ресурсів, попереджувати про відхилення. Вона проявляється саме через контролюючу функцію, яка діє не ізольовано, а витікає з попередніх і проявляється разом з ними в конкретних страхових випадках.
Теорія та практика страхування виділяє наступні елементи системи страхування.
Страховик – це фінансова установа, яка створена у формі акціонерного, повного, командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю, а в окремих випадках і державною організацією, що має статус юридичної особи та володіє ліцензією на право здійснення страхової діяльності.
Згідно з Законом України «Про страхування» страхові компанії поділяються на ризикові страхові компанії і страхові компанії, що здійснюють страхування життя (лайфові страхові компанії).
Страхові компанії, які отримали ліцензію на здійснення страхування життя, не мають право займатися іншими видами страхування (стаття 38 Закону України «Про страхування»).

4. Сутність страхування та його роль у забезпеченні суспільного відтворення

на страхування, сплатила страхові внески і має право при настанні страхового випадку на страхове відшкодування в межах страхової суми, обумовленої полісом, договором чи Законом.
Страховий тариф – ставки страхових платежів з одиниці страхової суми чи об’єкта страхування за визначений Законом чи договором період. Складається з нетто-ставки і навантаження, що дорівнює брутто-ставці. Страховий тариф з обов’язкового виду страхування затверджується державою, з добровільного – самостійно страховиком.
Актуарні розрахунки – це система математичних та статис­тичних закономірностей, яка регламентує взаємовідносини між страховиком та страхувальником.
Страховий внесок (премія, платіж) – це плата страхувальника страховикові за зобов’язанням відшкодувати останньому у разі настання страхового випадку матеріальних (в деяких випадках моральних) збитків, завданих страхувальнику (застрахованому) чи застрахованому майну.
Страховий ризик – подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

4. Сутність страхування та його роль у забезпеченні суспільного відтворення

зобов’язання страховика сплатити страхувальникові страхове відшкодування.
Страхова виплата – це сума в грошовому еквіваленті, яка виплачується страховиком страхувальнику відповідно до умов договору страхування чи норм чинного законодавства при настанні страхового випадку.
Страховий фонд – це резерви грошових коштів і матеріальних засобів, що формуються за рахунок внесків учасників страхових відносин, коштів державного бюджету, добровільних відрахувань коштів, пожертв і деяких інших специфічних платежів, і призначеного для відшкодування збитків на випадок настання страхових подій.
Перестрахування – система перерозподілу ризику між страховиками, при якій певний (прямий) страховик приймає від страхувальника увесь ризик на власну відповідальність, а в подальшому перерозподіляє між собою та іншими страховиками. При настанні страхового випадку збитки виплачуються першим (прямим) страховиком, після чого інші страховики відшкодовують прямому страховику збиток у відповідності з умовами договору перестрахування.

4. Сутність страхування та його роль у забезпеченні суспільного відтворення

від спеціалізації страховика на дві великі сфери діяльності: страхування життя і загальні види страхування. Така класифікація має дуже велике значення з точки зору адекватної організації фінансів страховика, особливо формування і розміщення страхових резервів і оподаткування доходів від страхової діяльності.
Важливою класифікаційною ознакою у страхуванні є форма його проведення:
1) обов’язкова;
2) добровільна (всі інші)

5. Класифікація страхування

(млн. грн.)

5. Класифікація страхування

(млн. грн.)

5. Класифікація страхування

України. – 1996. – № 18 (30.04.96). – С. 78.
Озеров И. X. Основы финансовой науки: В 2 вып. – Рига, 1923.
Василик О.Д. Теорія фінансів. – К.: НІОС, 2000.
Данілов О.Д., Серебрянський Д.М. Фінанси у запитаннях і відповідях: Навчальний посібник (2-е вид., перероб. та доп.). – К.: КНТ, 2008. – 528 с. (Електронний ресурс: http://ndi-fp.asta.edu.ua/files/doc/Fin_put_vidp_2007.pdf).
Фінанси: підручник / С.І. Юрій, В.М. Федосов, Л.М. Алексеєнко, І.В. Зятковський, О.П. Кириленко. — К.: Знання, 2008. — 611 c.
Фурман В.М. Страхування: теоретичні засади та стратегія розвитку. – К.: Наукова думка, 2006. – 334 с.
Зимовець В.В. Державна фінансова політика економічного розвитку / В.В. Зимовець ; НАН України ; Ін-т екон. та прогнозув. – К., 2010. – 356 с.