Управління конфліктом презентация

конфліктів.

ситуацій, їх вплив на взаємини, загальну атмосферу в колективі, спільну діяльність людей

Найбільш доцільна стратегія по відношенню до конфліктів полягає в умінні не тільки зробити їх розв'язуваними й продуктивними, але й повернути їх, по можливості, на користь колективу, роботи.

надмірний страх конфліктів, прагнучи будь-якою ціною пом'якшити суперечності, задовольнити будь-яку вимогу задля запобігання загострення суперечностей

= вирішення конфлікту

Більшість проблем можуть мати декілька можливих розв'язків різної якості.

задач. Це передбачає переведення в раціональне русло діяльності людей, осмислений вплив на конфлікту поведінку соціальних суб'єктів з метою досягнення бажаних результатів і обмеження протиборства рамками конструктивного впливу на соціально-педагогічний процес;

Управління конфліктом -

-процес цілеспрямованого впливу на суб'єктів конфлікту з метою подолання причин, що зумовлюють конфлікт у відповідність з нормами взаємовідносин;

наявності таких умов:

- визнання можливості активного впливу на конфлікт і перетворення його у фактор саморегуляції і самокерування системи;

- наявність матеріальних, духовних і соціальних ресурсів, здатності суб'єктів до узгодження своїх позицій, інтересів, поглядів і орієнтацій.

і вирішення (розв'язання) конфліктів.

часу виникнення майбутнього конфлікту, що базується на діагнозі всіх компонентів і змісту конфлікту.

напруженості і дискомфорту у взаєминах, частоті їх виникнення, потенціалі конфліктогенності і ймовірності стимуляції ними конфлікту;
проблему – чи є вона, яка вона – чи складна, чи можна її розв'язати;
чи назріває і в якому напрямку розвивається конфліктна ситуація;

особливості учасників потенційно можливого конфлікту, перш за все варто звернути увагу на їх ціннісні орієнтації, відмінні особливості характеру і мотиви поведінки, особистісні властивості та риси характеру, як визначають конфліктність особистості і властивий їй конфліктний тип поведінки;
інцидент – у чому його особливості, чи буде інцидент детонатором конфлікту; якщо інциденти повторюються часто, кількість учасників у ньому збільшується. використовуються різноманітні конфліктогени, можна говорити про конфлікт і, можливо, про його деструктивний розвиток.

проблему – чи є вона, яка вона – чи складна, чи можна її розв'язати;
проведення максимально можливого аналізу мотивів, цілей, здібностей, особливостей характеру, компетентності всіх учасників конфліктної ситуації;
вивчення міжособистісних стосунків учасників конфліктної ситуації, які існували до її виникнення;

конфлікту;
виявлення ставлення до конфліктної ситуації осіб, які не беруть участь у конфліктній ситуації, але зацікавлені у її усуненні;
визначення і застосування, якщо це необхідно, певних способів розв'язування конфліктної ситуації, які були б адекватними причинам, що викликали її, враховували б особливості її учасників, носили б конструктивний характер (внутріособистісні та структурні методи).

своєї поведінки, в умінні висловлювати свою точку зору, не викликаючи захисної реакції з боку опонента.

"Я-звернення", у якому використовується форма не вимоги або зауваження, а у м'якій формі педагог висловлює власні враження та побажання, пов'язані з небажаною поведінкою учня.

спільну, начебто підключається до неї. Це створює у вихованця враження спільності, а не розмежування з учителем.
Чотирьохступенева формула прохання, складовими якої є: я бачу…, я відчуваю…, я потребую…, я хотів би… Така форма створює більш переконливе обґрунтування вимоги педагога, ніж традиційне зауваження або вказівка.

неправильного розподілу функцій, прав і відповідальності, незадовільної організації праці, несправедливої системи мотивації і стимулювання.

Роз'яснення вимог.
Розробка або уточнення (конкретизація) цілей.
Створення обґрунтованої системи заохочення.

Первинна профілактика – психологічна освіта і розвиток потенційних чи реальних учасників конфлікту

Вторинна профілактика – безпосередня робота в групах ризику, напруги, суперництва, в групах з високим потенціалом конфліктогенності та ескалації конфліктів

ситуаціях;
оволодіння знаннями, вміннями і навичками розуміння конфліктогенів спілкування і усвідомлення власних конфліктогенів;
оволодіння вміннями перетворення і неескалації конфліктогенів спілкування;
позбавлення від особистісної конфліктності і конфліктних форм та стереотипів поведінки;
навчання конструктивній поведінці у складній, конфліктній ситуації.

Основні завдання профілактичної роботи

в інтелектуальній сфері:
розвиток таких якостей розуму, як кмітливість, гнучкість,
формування пізнавальних умінь (побачити суперечливість інтересів, сформулювати проблему, визначити об'єкт конфлікту);
розвиток сприйняття, уваги для адекватної оцінки природи конфліктної ситуації;
формування навичок аналізу конфліктних ситуацій;

виховання позитивного ставлення до конструктивних конфліктів;
виховання в учнів прагнення тактовно формулювати і відстоювати свою точку зору;
у вольовій сфері:
розвиток ініціативи, наполегливості, вміння долати труднощі,
формування вміння поводитися у складних життєвих ситуаціях;

нести за нього відповідальність;
навчання вмінням критично осмислювати свою поведінку, співвідносити її з цілями і діями інших людей і бути впевненим у собі;
розвиток навичок регуляції своїх психічних станів;
формування вміння зменшувати у себе психічну напругу;
формування навичок психічної релаксації, які допомагають зняти внутрішню депресію, втому, поганий настрій;

і оптимальні стилі поведінки в ситуаціях розбіжності;
створення каталогу ефективних способів і прийомів подолання і розв'язування конфліктів.