Інструменти торгової політики на світових ринках товарів. Лекція 2 презентация

чергу повинні застосовувати мита, а не нетарифні заходи.

тарифу
- Обмеження використання кількісних обмежень
- Чіткі правила митної оцінки, товарів що ввозяться на територію країни
- Розумні митні збори та податі
- Маркування походження на основі чітких правил
- Свобода транзиту
- Обмеження субсидій, відмова від експортних субсидій в промисловості
- Правила „поведінки” для державних торговельних підприємств та монополій (крім ВПК)

„Можливості захисту” в ГАТТ
(винятки з правил)
- Спеціальні захисні заходи
- Антидемпінгові заходи
- Компенсаційні заходи
- Інтереси національної безпеки
- Забезпечення рівноваги платіжного балансу
- Регіональні торговельні угоди (ЗВТ, митні союзи)
- Суспільна мораль
- Захист життя та здоров’я людей, тварин та рослин
- Торгівля золотом та сріблом
- Збереження природних ресурсів
- Критична нестача продовольства та основних предметів споживання
- Скорочення або відмова від раніше наданих поступок

рівень діючого імпортного тарифу 8,4%), шкіряних, резинових виробів та взуття (5,5%), сільгосппродукції (5,2%), риби (4,2%), транспортного обладнання (4,2%). Найнижчі імпортні митні тарифи застосовуються до деревини, паперу та меблів (0,5%), нафти (0,7%), копалин, дорогоцінного каміння та руд (0,7%), металу та металопродукції (0,9%), неелектричного обладнання (1,1%), хімічної продукції (2,2%).
“Найгіршим” залишається доступ до ринків сільськогосподарської продукції, текстилю та одягу. Це цілком закономірно, оскільки таким чином, розвинені країни, з одного боку, захищають “чутливі” сектори (сільське господарство, текстильну промисловість та виробництво одягу), а з іншого, сприяють ввезенню сировини на власну територію.
Продукцію металургійної та хімічної галузей розвинені країни захищають іншими торговими заходами (антидемпінговими, компенсаційними, спеціальними захисними), а тому звичайні імпортні тарифи на цю продукцію є невисокими.
В СОТ перевага віддається адвалорним, а не специфічним та комбінованим ставкам мита.
Слід також відзначити, що тарифи розвинених країн побудовані за принципом тарифної ескалації. Вони також містять специфічні ставки мита, які насправді приховують тарифні піки. З їх врахуванням прості середні рівні діючих тарифів були б вищими за 5-7%. Так, в перерахунку на адвалерні значення деякі ставки мита в ЄС сягають 210%, в Японії 1739%, в Канаді 314% та 253% в США.

або еквівалентності;
доступу до ринку.

виробниками;
Кінематографічнимх фільмів

є невід’ємною частиною угоди ГАТТ.
Розклади поступок є одночасно як переліком узгоджених під час переговорів ставок тарифів по товарних позиціях, так і зобов’язанням не перевищувати в майбутньому реальні ставки понад фіксовані.
Зафіксовані в Розкладах поступок тарифні ставки прийнято називати “зв’язаними”.
Країни можуть порушити свої зобов’язання, підвищивши тариф понад “зв’язаний” рівень. Однак при цьому, вони повинні провести переговори з найбільш зацікавленими партнерами, і в кінцевому підсумку відшкодувати їм завдані збитки.

стосовно товарів, які походять з території інших договірних сторін і на які розповсюджується загальний режим найбільшого сприяння:
Розділ ІА – тарифи на сільськогосподарську продукцію;
Розділ ІВ – тарифні квоти на сільськогосподарську продукцію;
Розділ ІІ – тарифи на інші товари.
Частина ІІ – тарифні зобов’язання стосовно товарів, які походять з території тих договірних сторін, на які розповсюджується преференційний режим;
Частина ІІІ – нетарифні заходи;
Частина IV – зобов’язання щодо внутрішньої підтримки та експортних субсидій на сільськогосподарські товари.

(ГС), яка складається з 21 розділу та 97 частин.
Перші 24 частини ГС – сільськогосподарська продукція, частини 25-97 ГС – промислова продукція.
Риба та рибопродукти не включаються згідно правил СОТ до сільськогосподарської продукції і належать до категорії “інші товари” (наприклад, позиції 0301-0307 та 1603-1605).

Кожний тарифний розклад (Частина І) містить наступну інформацію:
номер товарної позиції за ГС;
опис товару;
ставка мита (максимальна, зв‘язана);
період імплементації ;
першочергові переговорні права (ППР);
інші мита та збори (зараз зазвичай дорівнюють нулю);
спеціальні захисні заходи (які можуть зазначатись стосовно сільськогосподарської продукції).

ІА – тарифи на сільськогосподарські товари

– В Тарифні квоти

ІІ – тарифи на інші товари

мит, податків, чи інших зборів, чи то у формі квот, імпортних або експортних ліцензій чи інших заходів, не повинні встановлюватися або застосовуватися будь-якою стороною щодо імпорту або експорту будь-якого товару”.

мита, що підлягає сплаті

Проблеми:
заниження митної вартості
завищення митної вартості

в т.ч. контракти між пов’язаними сторонами, які поширені в роботі транснаціональних корпорацій та їх філій або дочірніх підприємств, ціни яких визначаються на основі трансферного ціноутворення

мінімальні імпортні ціни заборонені

митних зборів з товарів що імпортуються викладені в Статті VII “Оцінка товару для митних цілей”, а деталізовані правила містяться в Угоді про заснування Статті VII ГАТТ 1994 (Угода про митну оцінку).


Згідно Угоди “митна вартість імпортних товарів є контрактною вартістю, тобто ціною, фактично сплаченою або що підлягає сплаті за товари... ”, і включає зокрема:
комісійні та брокерську винагороду;
вартість і витрати на упаковку і контейнер;
виробничі складові, включені до товару;
роялті та ліцензійні платежі;
частина виручки від продажу чи використання імпортних товарів
транспортні витрати, страхування та інші витрати на доставлення до місця ввезення, якщо країна використовує оцінку на умовах CIF.

територію країни імпорту;
вартість будівництва, монтажу, збирання, експлуатації та технічного обслуговування виробів після їх ввезення;
мито та податки, що стягуються в країні імпорту.

товарів;
за контрактною вартістю подібних товарів;
дедуктивним;
обчисленої вартості;
гнучким.

Слід зазначити, що Угодою передбачено використання цих способів лише у такій послідовності, у якій вони зазначені.

характеристики, якість ...”.

До подібних належать товари, які хоча й не неоднакові в усіх відношеннях, мають подібні характеристики та подібні складові матеріали, що дозволяють їм виконувати однакові функції та бути взаємозамінними в комерційному плані.

Дедуктивний метод:- відрахування з ціни на внутрішньому ринку вартості таких елементів як прибуток, мито та податки, транспортні витрати і страхування та інших витрат, які виникли у країні імпортування.

Спосіб обчисленої вартості (додавання вартості) визначає вартість шляхом розрахунку суми, яка складається з вартості матеріалів та виготовлення товарів того ж класу або виду плюс суми прибутку та загальних витрат.

та експортом, що стягуються на кордоні, за винятком тарифів та зборів, які прирівняні до внутрішніх податків, відповідно до Статті VIII ГАТТ “Збори та формальності, пов’язані з імпортом та експортом” мають відповідати таким вимогам:
бути співставними за своїм розміром з вартістю наданих послуг (тобто не перевищувати її);
не повинні мати на меті непрямий захист вітчизняних товарів;
не повинні являти собою оподаткування імпорту та експорту у фіскальних цілях.

Це правило поширюється також на податки, збори, формальності та вимоги, пов’язані з імпортом та експортом, які встановлюються урядовими органами щодо: консульських операцій; кількісних обмежень; ліцензування; валютного контролю; статистичних послуг; документів, документації та сертифікації; аналізу та інспекції; карантину, санітарного контролю та дезинфекції; визначення походження.

оцінити лише частотою застосування щодо певних груп товарів в товарній номенклатурі (за даними ООН)

внаслідок наявності різноманітних понять і правил, які при застосуванні на практиці є неоднозначними і такими, що викликають суперечки між країнами-членами.
“Товари, охоплені Угодою”: до них належать товари, що за гармонізованою системою опису та кодування товарів містяться в групах 1-24 за винятком риби та рибопродуктів, а також ряд інших товарів.
Основний текст Угоди та додатки до неї визначають рамкові правила, а конкретні зобов’язання країн-членів містяться в індивідуальних Розкладах країн.

В преамбулі до Угоди визначені основні чотири галузі конкретних зобов’язань країн-членів:
доступ до ринку;
внутрішня підтримка вітчизняного виробника;
експортна конкуренція;
санітарні та фітосанітарні питання.

в Кернську Групу (Cairns Group). Членами цієї групи стали Аргентина, Австралія, Болівія, Бразилія, Канада, Чилі, Колумбія, Коста-Ріка, Фіджі, Гватемала, Індонезія, Малайзія, Нова Зеландія, Парагвай, Філіппіни, Південна Африка, Таїланд і Уругвай. Частка цих країн у світовій торгівлі сільськогосподарською продукцією становить 30%.

З моменту створення Кернської Групи в 1986 році, вона домоглася того, сільське господарство стало окремим предметом переговорів на Уругвайському раунді, в результаті чого була укладена Угода про сільське господарство.

застосовувати нетарифні заходи (тарифний еквівалент нетарифних заходів був розрахований на основі середніх світових ринкових цін та внутрішньої ціни в країні-імпортері за 1986-1988 роки).

Виникла проблема “брудної тарифікації”: замість лібералізації торгівлі спостерігалося фактичне короткострокове зростання торгових бар’єрів. Так, у 1997 році канадські тарифи на імпорт олії в межах 2488 тонн складали від 2,6 до 21,4 центів за кілограм, а після тарифікації квоти тариф складав 333,8%. Отже, доступ на ринок при здійсненні тарифікації був фактично неможливий.

Зобов’язання щодо забезпечення мінімального доступу до ринку: мінімальний доступ досягається шляхом встановлення тарифних квот на рівні 5% від внутрішнього споживання у базисному періоді (1986-1988 роки) для розвинених країн. До товарів, на які поширюються зобов’язання щодо мінімального доступу, входить м’ясо, молочні продукти, а також деякі види свіжих овочів і фруктів.

заходів:

загальні захисні заходи, передбачені Статтею ХІХ ГАТТ 1994 та Угодою про захисні заходи;

спеціальні захисні заходи Угоди про сільське господарство, передбачені Статтею 5.8.

заходи можуть вживатися лише у випадку наявності серйозної шкоди або загрози заподіяння серйозної шкоди національному виробнику, тоді як спеціальні захисні заходи можуть бути прийняті без необхідності доведення негативного впливу на внутрішнє виробництво. Останній тип заходів може застосовуватися якщо імпортні ціни впадуть нижче певного рівня або обсяг імпорту зросте понад певний рівень.

Країна може застосовувати спеціальні захисні заходи тільки при наявності двох умов: якщо була здійснена тарифікація стосовно товару по відношенню до якого планується застосовувати захід; якщо у своєму Розкладі після тарифікації країна зробила по відношенню до цього товару позначку “SSG” (спеціальний захисний захід – Special Safequard).

мають негативного впливу на торгівлю, дозволені);
сині (не мають негативного впливу на торгівлю, дозволені);
жовті (негативно впливають на торгівлю, підлягають скороченню).

(дослідницькі програми, боротьба з шкідниками та захворюваннями, послуги з навчання, підготовка спеціалістів, розповсюдження інформації та консультативні послуги, інспектування, послуги з маркетингу і просування товару на ринок, послуги щодо створення інфраструктури);
створення державних резервів для забезпечення продовольчої безпеки;
внутрішня продовольча допомога;
прямі виплати виробникам;
підтримка доходу, не пов’язана з виробництвом;
фінансова участь уряду у програмах страхування доходів та гарантування безпеки доходів;
виплати (що здійснюються прямо або через фінансову участь уряду у програмах страхування врожаїв) на відшкодування збитків від стихійних лих;
допомога на структурну перебудову, що надається через програми виведення виробників з сільськогосподарського виробництва;
допомога на структурну перебудову, яка надається через інвестиції;
виплати за програмами охорони навколишнього середовища;
виплати за регіональними програмами надання допомоги.

de minimis – які мінімально впливають на виробництво і торгівлю сільськогосподарськими товарами і які не є об’єктом скорочення.
До них належать внутрішні субсидії, не пов’язані з конкретним товаром, якщо вони не перевищують 5% вартості сільськогосподарського виробництва.
Для країн, що розвиваються, цей рівень de minimis становить 10%.
Крім того, як зелена субсидія може кваліфікуватися специфічна підтримка, що надається на конкретний товар, розмір якої не перевищує 5% від загальної вартості виробництва цього товару (для країн, що розвиваються цей рівень de minimis складає 10%).

сільськогосподарської продукції, якщо:

такі виплати прив’язані до конкретних площ та врожаїв;
такі виплати здійснюються на 85 або менше відсотків від базового рівня виробництва;
виплати на худобу здійснюються на чітко визначену кількість голів.

Заходи синьої скрині – це ті заходи, що прямо пов’язані з виробництвом, наприклад, платежі, що впливають на розміри посівних площ чи кількість тварин. Але ці заходи повинні бути частиною програми, що обмежують виробництво шляхом встановлення максимальних обсягів випуску або примушення фермерів залишати не засіяною частину їх землі. Країни, що використовують ці види заходів, доводять, що їх реалізація менш впливає на масштаби деформації торгівлі, ніж заходи жовтої скрині. Так чи інакше, заходи синьої скрині залишаються в СОТ предметом дискусій.

зеленої і синьої скрині, відносяться до категорії заходів жовтої скрині і повинні бути скорочені в визначеному порядку, оскільки вони можуть викликати неприпустимі торгові порушення.

До субсидій жовтої скрині, як правило, відносять:
дотації на продукцію тваринництва і рослинництва, на племінне тваринництво, на елітне насінництво, на комбікорми тощо;
компенсації частини витрат на придбання мінеральних добрив і засобів хімічного захисту рослин, на енергоносії, на витрати по підвищенню родючості земель, а також компенсації вартості техніки, що була придбана шляхом зустрічного продажу сільгосппродукції;
витрати лізингового фонду, витрати на ремонт і поточне утримання меліоративних систем, на створення сезонних запасів запчастин і матеріально-технічних ресурсів;
капіталовкладення виробничого призначення, крім витрат на меліорацію та водне господарство;
цінова підтримка: компенсація різниці між закупівельною та ринковою ціною на сільськогосподарську продукцію;
надання виробнику товарів (послуг) за цінами нижче ринкових; закупівля у виробників товарів (послуг) за цінами вище ринкових;
пільгове кредитування сільгоспвиробників за рахунок бюджетів різних рівнів, включаючи списання та пролонгацію боргів;
пільги на транспортування продукції сільського господарства.

підтримки - СВП), яку уряди можуть надавати внутрішнім виробникам. СВП розраховується на індивідуальній потоварній основі, як різниця між фіксованою зовнішньою довідковою та застосовуваною регульованою ціною, помножена на обсяг виробництва продукції. Щоб отримати значення СВП, всі внутрішні субсидії, не пов’язані з конкретним товаром, додаються до загальної суми субсидій, розрахованої на індивідуальній основі для кожного товару.

з вимогами до технічних параметрів товару, які можуть бути використані як засіб обмеження доступу тих чи інших товарів на внутрішній ринок країни
Мета застосування - забезпечення безпеки споживання чи використання товарів, але на практиці вони часто застосовуються як засіб обмеження небажаного імпорту.
Регулюються:
Угода про технічні бар’єри у торгівлі – ТБТ (ТВТ – Agreement on Technical Barriers to Trade);
Угода про застосування санітарних та фітосанітарних заходів – СФЗ (SPS – Agreement on the Applicant on Sanitary and Phytosanitary Measures).

зростає.

Наприклад, в США діє понад 2,7 тисяч різних організацій, що займаються розробкою стандартів. Деякі з них, наприклад, Американський інститут чавуну та сталі або Американський інститут нафти претендують на те, щоб створювані ними стандарти визнавалися їх торговими партнерами нарівні із світовими.
США нерідко запроваджують нетарифні обмеження в протекціоністських цілях. Загальновідомими є приклади, коли Сполучені Штати встановили ембарго на імпорт тунцю з Мексики, Панами, Колумбії та Венесуели, пояснюючи це екологічними вимогами - шкодою, що завдається дельфінам при вилові тунцю. Також, існувала заборона на імпорт креветок з деяких країн, де за даними США відбувався лов сітками, які можуть завдати шкоди морським черепахам.

В ЄС також технічні бар‘єри, санітарні та фітосанітарні заходи часто використовуються в протекціоністських цілях. Різниця між країнами ЄС в системах стандартів, тестах та сертифікації слугує значним бар‘єром на шляху доступу іноземних товарів до ринку ЄС. Наприклад, в Фінляндії та Швеції існує заборона на ввезення холодильників, які містять озоноруйнівні речовини. Існують вимоги щодо відповідності технології виробництва продукції технологіям, застосовуваним в ЄС. Найбільш відомими, напевне, були заборони на імпорт гормонально обробленої та генетично модифікованої продукції на ринки країн-членів.

В цілому, практично всім розвиненим країнам притаманні надзвичайно розгалужені та складні системи регулювання питань захисту здоров‘я та безпеки споживачів, особливо щодо продовольства, фармацевтичних товарів, текстильної продукції та одягу автомобілів, побутових електроприладів та електрообладнання. Вимоги для отримання сертифікатів про випробування продукції, що необхідні для продажу товару в цих країнах, є тривалими та витратними.

напоїв та ліків;
вимоги до якості та пакування свіжих продуктів харчування;
пакування та маркування небезпечних хімікатів та токсичних речовин;
вимоги щодо параметрів та техніки безпеки побутових електроприладів;
маркування текстилю;
процедури затвердження типового зразку, положення і стандарти радіотелефонів та радіообладнання;
положення і тестування дорожних і недорожних транспортних засобів і обладнання;
положення щодо кораблів та корабельного обладнання;
положення і тестування медичних інструментів;
вимоги щодо безпеки, в тому числі випромінювань, вибухонебезпечності, механічної, пожежної, промислової, термічної, хімічної, електричної, ядерної і радіаційної, а також біологічної безпеки;
електромагнітна суміжність;
єдність вимірювань.

здоров’я тварин і рослин;
вплив методів переробки на безпеку продуктів харчування;
вимоги до маркування, що мають безпосереднє відношення до безпечності харчової продукції;
карантин тварин і рослин;
вимоги до створення зон, вільних від паразитів і хвороб;
процедури щодо запобігання розповсюдження, контроля та/або знищення паразитів/ хвороб в країні;
харчові добавки в продуктах харчування;
забруднюючи речовини в харчових продуктах і напоях;
токсини в харчових продуктах і напоях;
залишки ветеринарних препаратів та пестицидів в харчових продуктах.

тварин від ризику неякісної продовольчої продукції рослинного походження, що зростає на основі добавок, токсинів, або шкідливих речовин;
здоров’я людей від тваринних або рослинних захворювань;
тварин і рослин від паразитів і захворювань.

про Технічні бар’єри в торгівлі вимагає, щоб технічні регламенти використовувались у відповідності з принципами найбільшого сприяння імпорту та національного режиму. Санітарні і фітосанітарні норми, націлені на запобігання проникненню захворювань тваринного, рослинного походження на територію країни, можуть бути більш або менш вибагливими залежно від рівня (поширеності) окремої хвороби на території країни або регіону.
Угода (ТВТ) визначає умови за якими країни можуть відхилятись від міжнародних стандартів. Угода СПЗ, з іншого боку, надає країні необмежене право запровадження санітарних /фітосанітарних заходів, що призводить до вищого рівня захисту.
Угода про СФЗ дозволяє країнам приймати санітарні /фітосанітарні заходи, коли існує неминучий ризик розповсюдження хвороби, хоча наукове обгрунтування є недостатнім.

не якості продукції
Вимоги щодо безпечності встановлюються законодавством
Центральним моментом при встановлені вимог щодо безпечності є оцінка ризиків
Аспекти якості не регулюються, а залишаються на розсуд самого виробника

виключенням технічних регламентів
Деклараційний принцип підтвердження відповідності
Скорочення товарів, які підлягають обовязковій сертифікації
Визнання оцінки інших країн-членів СОТ