Загальні закономірності структурно-функціональної організації центральної і периферичної нервової системи презентация

тварин

Тема лекції:

ЗАГАЛЬНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ І ПЕРИФЕРИЧНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

головного мозку.
3. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку.
4. Поняття про стовбурову частину і кору головного мозку.
5. Система зв’язків всередині центральної нервової системи.
6. Будова периферичної нервової системи.

тверда мозкова оболонка – dura mater spinalis;
- павутинна мозкова оболонка – arachnoidea spinalis;
- м’яка мозкова оболонка – pіa mater spinalis.

порожнини:
надтвердооболонкова - cavum epidurale;
підтвердооболонкова - cavum subdurale;
підпавутинна - cavum subarachnoidale.
В центрі спинного мозку розташована циліндроподібна порожнина, або центральний спинномозковий канал.

представляє собою скупчення тіл нервових клітин, розміщена в центральній частині спинного мозку і утворює роги (стовпи):
дорсальні (чутливі) – складаються із вставних (чутливих) нейронів;
вентральні (рухові) – складаються з рухових (моторних) нейронів.
З 1-го грудного по 3-4-й поперекові сегменти, а також у крижовому відділі спинного мозку між дорсальними і вентральними рогами, розміщені латеральні (вегетативні) роги – центри симпатичної і парасимпатичної нервової систем.

складається з відростків нервових клітин, розміщена по периферії сірої мозкової речовини.
Рогами сірої речовини вона поділяється на парні мозкові канатики:
дорсальні (чутливі, аферентні, висхідні) – утворені відростками нервових клітин спінальних гангліїв;
вентральні (рухові, еферентні, низхідні) – відростками нервових клітин головного мозку;
латеральні (змішані – чутливо-рухові, аферентно-еферентні, висхідні і низхідні) – зовні відростками нервових клітин дорсальних рогів спинного мозку, а медіально – відростками нервових клітин головного мозку.

- вкриває головний мозок ззовні і зростається з окістям кісток мозкового відділу черепа, за винятком місць проходження венозних синусів, формує дві потовщені складки між відділами мозку: серп мозку і мозочковий перетинчастий намет;
б) павутинна – arachnoidea encephali – на закрутках мозку міцно зростається з м’якою (судинною) оболонкою, проте не проникає в щілини і борозни між ними;
в) м’яка – dura mater encephali – дуже міцно зростається з мозком, заходить у всі щілини і заглиблення та разом із судинами проникає в мозкову речовину, входячи в порожнини мозку (шлуночки), в яких закладені судинні сплетення, вона бере участь в утворенні їх сполучнотканинної основи.

головному є лише дві підоболонкові порожнини, що заповнені спинномозковою рідиною:
субдуральна (підтвердооболонкова) – між твердою і павутинною мозковими оболонками;
субарахноїдальна (підпавутинна) – між павутинною і м’якою мозковими оболонками, проте вона залишається лише в щілинах і борознах між закрутками і на базальній поверхні мозку.
Епідуральна (надтвердооболонкова) порожнина відсутня, так як тверда мозкова оболонка зростається з окістям кісток мозкового відділу черепа.

двох півкуль великого мозку - hemispherium cerebri dextrum et sinistrum, на кожній з яких розрізняють:
плащ;
нюховий мозок;
смугасте тіло.

та білої мозкової речовини.
Сіра речовина утворює кору півкуль, яка є найбільш молодим відділом головного мозку. Морфологічно в ній розрізняють три основні зони:
- стародавня кора;
- стара кора;
- нова кора.

з’єднують певні ділянки кори між собою та із спинним мозком. Вони поділяються на:
а) асоціативні волокна;
б) комісуральні волокна;
в) проекційні волокна.

– нюхові цибулини, нюхові тракти, нюхові закрутки, нюхові трикутники, грушоподібні частки;
центральний – поясна закрутка, гіпокамп.

головного мозку, що розташовується на дні бічних шлуночків.

(базальні ядра кінцевого мозку), розділених прошарками білої речовини.

його утворює мозолисте тіло, дно – голівка хвостатого ядра і гіпокамп. Краніально бічний шлуночок продовжується в шлуночок нюхової цибулини, а каудально – в порожнину грушоподібної частки.

трьох основних відділів:
епіталамус (надгорбовий) – epithalamus;
таламус (зоровогорбовий) – thalamus;
гіпоталамус
(підзоровогорбовий) – hypothalamus.

складаються з численних ядер сірої мозкової речовини, які виконують функції вищих підкіркових асоціативних центрів:
ростральні;
каудальні;
латеральні;
медіальні;
ядра сітчастого утвору (ретикулярної формації).

гіпофізом, а в задній – сосочкове тіло і стінки третього шлуночка.

розміщений між зоровими горбами і має кільцеподібну форму. Він з’єднується каудально з мозковим водопроводом середнього мозку, а назально – крізь міжшлуночковий отвір з бічними шлуночками мозку.

– tectum mesencephali – складається із парних назальних (зорових) і каудальних (слухових) горбів, сіра речовина яких є підкірковими зоровими та слуховими центрами;
ніжки великого мозку – pedunculi cerebri;
покрив ніжок – tegmentum mesencephali.

ніжки великого мозку, дах – покрівля середнього мозку. Він з’єднується каудально з четвертим мозковим шлуночком, а назально – з третім мозковим шлуночком.

стовбурової частини головного мозку, який розміщений дорсально від моста і довгастого мозку.
Cіра речовина мозочка розміщується на поверхні і утворює кору, яка відноситься до підкіркових центрів головного мозку, а біла – всередині та нагадує гілку рослини туї – arbor vitae.

та задніх ніжок – pedunculi;
рострального та каудального парусів – vellum medullare rostrale et caudale.

пар черепно-мозкових нервів.
Біла речовина складається з поздовжніх і поперечних волокон, що утворюють провідні шляхи.
Поздовжні волокна йдуть по вентральній поверхні моста в довгастий мозок і далі продовжуються як піраміди, а поперечні – йдуть у ніжки мозочка. Каудально від моста лежить вузький валик – трапецієподібне тіло, яке також утворене провідними шляхами.

утворюється четвертий мозковий шлуночок, дно якого називається ромбоподібна ямка.

стовпів, а в довгастому – утворює скупчення чутливих і рухових ядер (ядра 5-12 пар черепно-мозкових нервів, тонке і клиноподібне чутливі ядра, ядра серцево-судинного і дихального центрів, рухові ядра Дейтерса і Бехтєрєва, а також центри рефлексів смоктання, ковтання, кашлю, чхання, миготіння, жування, слиновиділення, сльозовиділення, блювоти).

проходять всі висхідні та низхідні провідні шляхи спинного мозку.

мозку включає: довгастий мозок, мозковий міст, середній і частково структури проміжного мозку (система ядер, розділених прошарками білої мозкової речовини і сітчастий утвір, що розміщений у глибині стовбура).
Сіра мозкова речовина плаща формує кору півкуль великого мозку, де знаходяться центри вищої нервової діяльності, а сіра речовина стовбура головного мозку і кора мозочка об’єднуються поняттям „підкірка”, де знаходяться підкіркові центри.

у канатиках білої мозкової речовини і поділяються на:
а) асоціативні – пов’язують центри спинного мозку в межах одного або різних відділів;
б) проекційні (центральні) – пов’язують центри різних відділів спинного мозку із стовбуровою частиною і корою головного мозку.

шлях:
а) звідки йде імпульс: від нейронів спінальних гангліїв;
б) де проходить: у дорсальних канатиках;
в) куди прямує: до тонкого і клиноподібного ядер довгастого мозку.
Другий шлях:
а) звідки йде імпульс: від нейронів дорсальних рогів спинного мозку;
б) де проходить: латерально в бічних канатиках;
в) куди прямує: мозочок, покрівля середнього мозку, зорові горби (центри загальної чутливості); через покрівлю середнього мозку і зорові горби в кору головного мозку проходять зорові, нюхові та слухові шляхи.

рухові):
Перший шлях – рубро-спінальний:
а) звідки йде імпульс: від червоного ядра середнього мозку (центр автоматичної координації руху), кори мозочка та інших рухових підкіркових ядер;
б) де проходить: медіально в бічних канатиках;
в) куди прямує: до нейронів вентральних рогів спинного мозку.
Другий шлях – пірамідний:
а) звідки йде імпульс: від нейронів (пірамідних клітин) кори головного мозку;
б) де проходить: у вентральних канатиках;
в) куди прямує: до нейронів вентральних рогів спинного мозку.

на:
а) асоціативні – з’єднують окремі ділянки кори в межах однієї півкулі;
б) комісуральні – з’єднують ділянки правої та лівої півкуль, формують мозолисте тіло та ряд інших склепінь головного мозку;
в) проекційні – поєднують кору великих півкуль з підкірковими ядрами та корою мозочка, а також з центрами спинного мозку і поділяються на доцентрові та відцентрові.

ядер довгастого мозку до зорових горбів і кори великих півкуль;
- нюхові, зорові і слухові шляхи, шляхи від чутливих ядер черепно-мозкових нервів та вестибулярного апарату через таламус, покрівлю середнього мозку і мозочок у кору головного мозку;
- аферентні шляхи від спинного мозку (нейронів дорсальних рогів) до мозочка, покрівлі середнього мозку і зорових горбів.

півкуль;
- низхідні пучки від червоного ядра та інших рухових підкіркових ядер і кори мозочка, ядер рухових черепно-мозкових нервів.
Провідні шляхи головного мозку утворюють у кінцевому мозку білу речовину плаща, мозолисте тіло, внутрішню та зовнішню капсули, склепіння, нюхові тракти; в проміжному мозку – повідок епіталамуса, зорові тракти; в середньому мозку – ніжки великого мозку; в задньому мозку – ніжки і паруса мозочка, мозковий міст; у довгастому мозку – перехрест пірамід.

клітин, розміщена за межами центральної нервової системи. З поверхні вузли вкриті сполучнотканинною оболонкою, від якої всередину відходять трабекули. Між трабекулами розміщені нервові клітини.

відростками нервових клітин – нервовими волокнами.
Зовні нерви вкриті пухкою сполучнотканинною оболонкою – епіневрієм.
Під епіневрієм окремі пучки нервових волокон оточені периневрієм, а кожне нервове волокно – ендоневрієм.
Під ендо- та периневрієм проходять периневральні лімфатичні простори.
По оболонках у нерв входять судини і нерви.

органа йдуть найкоротшим шляхом, займаючи при цьому захищене положення;
- віддають гілки до всіх органів, що розміщені на шляху їх проходження;
- в рухомих місцях гілки набувають звивистий хід;
- у внутрішніх органах найчастіше входять з ввігнутої поверхні – ворота органу;
- в м’язи входять, переважно, з внутрішньої поверхні декількома гілками, розміщеними приблизно на рівній відстані один від одного;
- в кістки входять через живильні отвори разом із судинами, в місцях закріплення м’язів і зв’язок на кістках та через окістя по всій поверхні кістки.

Павловський, Б.В. Криштофорова та ін.; За ред. С.К. Рудика. – К.: Аграрна освіта, 2001. – 575 с.
2. Анатомия домашних животных: Учебник / И.В. Хрусталева, Н.В. Михайлов, Я.И. Шнейберг и др.; Под ред. И.В. Хрусталевой. – М.: Колос, 1994. – 704 с.
3. Акаевский А.И. Анатомия домашних животных. – М.: Колос, 1962. – 582 с.
4. Анатомія свійських тварин: Практикум / С.К. Рудик, В.С. Левчук, В.Т. Хомич та ін.; За ред. С.К. Рудика. – К.: Агропромвидав України, 2000. – 248 с.
Додаткова література
5. Климов А.Ф. Анатомия домашних животных. – М.: Гос. изд. с.-х. лит., 1950. – Т.1. – 560 с.
6. Климов А.Ф., Акаевский А.И. Анатомия домашних животных. – М.: Гос. изд. с.-х. лит., 1951. – Т.2. – 464 с.
7. Попеско П. Атлас топографической анатомии домашних животных. – Братислава: Природа, 1977. – Т. 1, 2, 3.
8. Рудик С.К. Курс лекцій з порівняльної анатомії. – К.: АНВШУ, 2002. – 224 с.
9. Рудик С.К. Курс лекцій з порівняльної анатомії. – К.: АНВШУ, 2004. – 108 с.