Загальна характеристика органів чуття. Рецептори. Їх функціональна характеристика презентация

Стоматологія доц. Степанова Н.В. Запоріжжя 2016

спинного мозку, таламуса і кори великих півкуль.
Тактильна чутливість.

нейронів.
Тіла аферентних нейронів в різних відділах ЦНС утворюють ядерні скупчення (не менше трьох):
а) в спинному мозку або стовбурі мозку,
б) таламусі,
в) в корі великих півкуль.

поетапно, починаючи з рецептора і аж до кори великих півкуль. В результаті чого виникає суб'єктивне відображення зовнішнього світу і внутрішнього середовища організму, тобто відбувається декодування надходження сигналу-формування відчуття. А це є основою для формування адекватного еферентної відповіді (поведінкової реакції).
Стосовно до сенсорних стимулів поведінка складається з сприйняття і реакцій, що включають: впізнання чинного подразника, виникнення почуття і поява мотивації, в скороченні скелетних м'язів (русі), зміні функцій внутрішніх органів.
Інформація трансформується в відчуття тоді, коли доходить до кори великих півкуль.

подразника виникає РП.
ПД виникає в наступному перехопленні Ранв’є

його в потоки нервових імпульсів.
У зв'язку з тим, що подразники зовнішнього або внутрішнього середовища мають найрізноманітнішу природу, а нервові центри "розуміють" лише одну мову - нервовий імпульс (ПД), то найбільш важливою з функцій рецептора є перетворення різної модальності подразнення в ПД, тобто кодування.

і тривалості подразників

можуть служити початком у відповідь рухових (за рахунок синапсів з мотонейронами) або вегетативних рефлексів (за рахунок зв'язку з нейронами симпатичного або парасимпатичного відділів, що знаходяться в бічних рогах).
Крім того, аферентація, що надходить, служить основою формування надалі відповідного відчуття. Для цього нервові імпульси, увійшовши через задні корінці в спинний мозок, за посередництвом вставних нейронів, а частково і прямо не перериваючись, піднімаються по висхідних шляхах в різні структури головного мозку.

і центрів забезпечує формування відчуття, пізнавання відповідного подразника, його ідентифікацію.

завдяки чому з'являється можливість точнішої і усебічної оцінки будь-якого сигналу, визначення цінності і біологічної значущості його. Тут завершується формування відповідних відчуттів. Причому остаточне формування відчуттів відбувається лише при спільній дії сенсорних і асоціативних зон кори і ряду найважливіших підкіркових структур.
З функцією асоціативних зон пов'язані процеси навчання і пам'яті. Аналіз інформації, що надходить, служить основою формування програм цілеспрямованої поведінки.

цілісність тканин. Наприклад, отрута тільки тоді викликає біль, коли руйнує або убиває тканину.
Біль дає нам відносно мало інформації про зовнішній світ, але в той же час попереджає організм про небезпеку, що загрожує йому, сприяючи збереженню цілісності організму, а іноді і самому життю. "Біль - сторожовий пес здоров'я", - говорили древні греки.

залежно від причини виникнення підрозділяється на три різновиди:
а) обумовлений зовнішньою дією
б) обумовлений внутрішнім процесом
в) обумовлений ушкодженням нервової системи.
Психогенний біль пов'язаний з психологічним статусом людини і виникає у зв'язку з відповідним емоційним станом. Психогенний біль так чи інакше виникає по волі людини.

стінках дрібних артерій). Збудження хеморецепторів обумовлюють ті речовини, які утворюються при гіпоксії (віднімають у тканин кисень).
Безпосереднім подразником ноцицепторів є і речовини, які до цього знаходилися усередині клітин. Приміром, ними є іони калію, брадикініни, гістамін і т. д.

дії подразника гострота болю, що сприймається, зменшується.
У хімічних ноцицепторів практично відсутня властивість адаптації (у плані пониження чутливості при тривалій дії). Навпаки, при запаленні, ушкодженні тканин чутливість хемоноцицепторів поступово зростає.

і деякі парасимпатичні аференти. В цілому висхідні шляхи ноцицептивної сенсорної системи приблизно такі ж, як і у інших видів чутливості. Спочатку вони надходять в сіру речовину заднього рогу, де в крайовій зоні розташовуються нейрони, від яких починаються висхідні спиноталамічні шляхи.
Імпульси, проходячи через стовбур мозку, передусім надходять до ядер ретикулярної формації. Окрім ретикулярної формації ця інформація надходить до багатьох нейронів мозку : центральної сірої речовини, гіпоталамусу, ядер таламуса і соматосенсорної області кори великих півкуль.

під впливом сусідніх сенсорних систем або специфічних механізмів, які іменуються антиноцицептивними (аналгізуючими).
Нині можна говорити про чотири види специфічних антиноцицептивних систем : двох нейронних і двох гормональних. В основі їх лежать, так звані, опіатні рецепторні механізми.

algesis - відчуття болю). Якщо ноцицептивні імпульси досягають кори великих півкуль, то виникає усвідомлення болю.
Але обов'язковою умовою для усвідомлення, а значить і виникнення відчуття болю є те, що людина повинна знаходитися у свідомості.