Ряд volvocida. Вольвоксові переважно прісноводні планктонні види, крім одноклітинних презентация

до них належать багатоклітинні (колоніальні) організми. У деяких клітини у колоніях є морфологічно і фізіологічно рівноцінними (Gonium, Pandorina, Eudorina), в інших – підлягають диференціації на вегетативні та генеративні (Volvox). Вольвоксові здатні утворювати особливий тип колоній – ценобії, кількість клітин у яких є величина стала, що є результатом палінтомії. Для більшості видів характерні 2 або 4 джгутики однакової довжини і будови, наявність целюлозної клітинної стінки та домінування хлорофілів a і b над каротиноїдами. Деякі види є безколірними і живляться гетеротрофно.

reinhardtii) з них є модельними об’єктами у генетичних і фізіологічних дослідженнях. Це одноклітинні організми з двома однаковими джгутиками та целюлозною оболонкою. У цитоплазмі містяться ядро, хроматофори, піреноїд, стигма, скоротливі вакуолі, зерна крохмалю. У сприятливих умовах розмножується нестатево зооспорами, в екстремальних – статево (у більшості це ізогамія).

гамет, які зливаються попарно завдяки хемотаксису. При цьому вони спочатку склеюються своїми джгутиками та виділяють фермент, який руйнує клітинну стінку. Слідом за плазмогамією відбувається злиття ядер та пластид. У деяких видів статевий процес має характер гетерогамії (гамети рухливі і морфологічно різні) та оогамії (одна з гамет є нерухлива).

клітинна стінка та пульсуюча вакуоля відсутні. За формою клітини і внутрішньою будовою дюналіелла подібна до хламідомонад, проте здатна до метаболії. Розмножується вегетативно (поздовжнім поділом) та статево (гологамією – злиттям клітин, які зовнішньо не відрізняються від вегетативних). Відноситься до технологічних об’єктів: з її біомаси отримують β-каротин та гліцерин.

площині таким чином, що всі їх джгутики спрямовані в один бік. Ценобії Pandorina morum також складаються із 16 клітин, які контактують своїми краями і утворюють слизистий еліпсоїд. Eudorina elegans складається із 32 клітин, які вільно лежать в еліптичному ценобії.

утворений клітинами, які мають два рівноцінні джгутики спрямовані назовні. У своїй сукупності джгутики забезпечують рух колонії. Координація їх рухів забезпечується цитоплазматичними містками, якими клітини зв’язані між собою. Клітини поділяються на вегетативні та генеративні. Кожна з вегетативних клітин містить стигму, хроматофор, ядро. Колонія до джерела світла рухається одним із полюсів, розміри вегетативних клітин на якому є меншими, проте стигми у них є більших розмірів.

і нестатеві. Останні за своїм складом є подібними до вегетативних клітин, проте переважають їх своїми значними розмірами. Вони мають ще іншу назву – вегетативні клітини розмноження або партеногонідії. У результаті палінтомії вони утворюють дочірні колонії, які впадають у порожнину материнської. Після загибелі материнського організму вони переходять до самостійного життя.

вона має форму пластинки, на наступній – кулі з отвором (фіалопором), в якій джгутики клітин спрямовані всередину. І на завершальній стадій переходу до самостійного життя відбувається вивертання (екскурвація) колонії назовні через фіалопор, у результаті якої джгутикові кінці клітин стають зовнішніми.

В одних видів (Volvox aureus) вони розвиваються у межах різних колоній, в інших (Volvox globator) – у межах однієї. Можливість формування макрогамет в одній колонії з мікрогаметами визначається у деяких видів виділенням так званого чоловічого статевого індуктора (в одного із видів вольвокса таким індуктором є L-глутамінова кислота).

спокою. Після його завершення ядро ділиться редукційно. Через серію поділів зигота розвивається у новий ценобій. Статевий процес у колоніальних різниться за формою: у гоніуму і пандоріни спостерігається ізогамія, у евдоріни – гетерогамія, у вольвокса – оогамія. Цикл розвитку із зиготичною редукцією.

Деякі з них використовуються як промислові види, тобто вирощуються з метою отримання біомаси, яка містить біологічно активні органічні речовини – вітаміни, вуглеводи, вуглеводні, ліпіди, гормони росту, амінокислоти, органічні кислоти.

джгутикові є чутливими індикаторами екологічного стану водойм і використовуються з метою встановлення якості води та її придатності до різного роду водокористування. Джгутикові не тільки залежні від умов зовнішнього середовища, а й здатні активно формувати його хімічний склад своїми екзометаболітами.