Слайд 1РОЛЬ АВТОНОМНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗМУ ЦЕНТРАЛЬНА РЕГУЛЯЦІЯ АВТОНОМНИХ
ФУНКЦІЙ ОРГАНІЗМУ
Слайд 3Відділи автономної нервової системи
Симпатична
Парасимпатична
Метасимпатична
Слайд 14Функціональна структура метасимпатичної нервової системи (метасимпатичний модуль)
А – аферентний нейрон; Б
– вставний; В – еферентний
Слайд 15Будова та функції метасимпатичної системи у кишках
Слайд 17Вегетативні рефлекси
а) вісцеро-вісцеральні;
б) вісцеро-дермальні (вісцеро-соматичні);
в) дермато-вісцеральні (сомато-вісцеральні).
Слайд 18Вісцеро-вісцеральні рефлекси
виникають при збудженні рецепторів, що є у внутрішніх органах. Ефектором
може бути той самий орган, де збуджуються рецептори або інший орган. При цьому ефектор може відповідати як підсиленням, так і гальмуванням функцій. Наприклад, при механічному подразненні кишок зменшується частота серцевих скорочень (рефлекс Гольца). Існують рефлекторні взаємозв'язки між шлунком і кишками. Грунтовно вивчені впливи з кишок на секреторну функцію шлунка.
Слайд 19Вісцеро-дермальні рефлекси
В основі вісцеро-дермальних (вісцеро-соматичних) рефлексів лежить сегментарна організація автономної і
соматичної інервації внутрішніх органів. Виникають при подразненні рецепторів внутрішніх органів і проявляються порушенням шкірної чутливості, потовиділення, кровообігу, еластичності шкіри в певних ділянках (зони Захар'їна-Геда). Наприклад, збудження рецепторів внутрішніх органів може викликати скорочення м'язів черевної стінки, а подразнення хеморецепторів каротидного синуса надлишком вуглекислоти підсилює діяльність дихальних міжреберних м'язів і дихання частішає.
Слайд 20Рефлекторна дуга соматичного та автономного рухових рефлексів
Слайд 22Дермато-вісцеральні рефлекси
Дермато-вісцеральні (сомато-вісцеральні) рефлекси проявляються зміною функції внутрішніх органів внаслідок збудження
екстерорецепторів. Ці рефлекси лежать в основі фізіо-, рефлексо-, фармакотерапії. Так подразнення терморецепторів шкіри (нагрівання або охолодження) призводить до зміни судинних реакцій внутрішніх органів.
Слайд 23Центральна регуляція вісцеральних функцій організму
Слайд 24Роль спинного мозку в регуляції автономних функцій
На рівні останнього шийного і
двох перших грудних сегментів спинного мозку розміщені прегангліонарні симпатичні нейрони, які утворюють спіноціліарний (зінично-розширюючий) центр. Подразнення нейронів центру, як і подразнення симпатичних нервових волокон, що беруть початок з нього, веде до розширення зіниці (мідріаз), розкриття очної щілини і вип’ячування очного яблука (екзофтальм).
Слайд 25Роль спинного мозку в регуляції автономних функцій
У перших п'яти грудних сегментах
спинного мозку локалізовані прегангліонарні симпатичні нейрони, що іннервують серце і бронхи. Вони посилають імпульси, стимулюючі серцеву діяльність і розширють бронхи.
У всіх грудних і верхніх поперекових сегментах спинного мозку розміщені нейрони симпатичної нервової системи, що іннервують судини і потові залози.
У крижовому відділі спинного мозку знаходяться спінальні парасимпатичні нейрони, які утворюють центри сечопуску, дефекації, статевих рефлексів.
Слайд 27Автономна регуляція сечопуску
Сечопуск є складним рефлекторним актом, суть якого полягає в
одночасному скороченні сечового міхура і розслабленні сфінктера сечового міхура і сфінктера уретри. Забезпечується цей акт в основному парасимпатичною нервовою системою.
Парасимпатичні волокна, що йдуть у складі тазових нервів і відходять від 2-4 крижових сегментів, стимулюють скорочення м'язів міхура і розслаблення його сфінктера, тобто створюють умови для спорожнення міхура від сечі.
Слайд 28Автономна регуляція сечопуску
Сфінктер уретри утворений поперечно-посмугованими м'язовими волокнами і інервується соматичними
нервами.
Симпатичні впливи до сечового міхура і його сфінктера йдуть від нижнього мезентеріального ганглія і забезпечують розслаблення стінок міхура і підвищення тонусу його сфінктера. Внаслідок такого впливу симпатичних нервів створюються умови для наповнення сечового міхура.
Слайд 29Автономна регуляція акту дефекації
Дефекація, тобто звільнення товстої кишки від калових мас,
забезпечується, в основному, за рахунок парасимпатичної нервової системи.
Дуга рефлексу дефекації замикається в попереково-крижовому відділі спинного мозку. Через парасимпатичні впливи тонус внутрішнього сфінктера прямої кишки знижується, а моторика низхідної сигмоподібної і прямої кишок посилюється, що забезпечує їх звільнення від наявного вмісту. Симпатичні впливи з поперекових і грудних сегментів спинного мозку викликають протилежні ефекти: підвищення тонусу внутрішнього сфінктера і зниження моторики товстої кишки.
Слайд 30Статеві рефлекси в чоловіків
Ерекція статевого члена зв'язана з розширенням артерій печеристих
тіл пеніса і губчатого тіла сечівника. Венозні синуси, з яких складається печериста тканина, наповнюються кров'ю. При цьому венозний відтік від печеристої тканини припиняється внаслідок стиснення вен білковою оболонкою статевого члена. Так от, розширення артерій викликається парасимпатичними впливами з крижового відділу спинного мозку.
Слайд 31Емісія сім'яної рідини обумовлена скороченням придатка яєчка, сім'явиносної протоки сім'яних пухирців
та простати через активування парасимпатичних впливів. Внаслідок цього сім'яна рідина викидається в задні відділи сечовидільного каналу. Разом з тим збудження симпатичних волокон обумовлює скорочення внутрішнього сфінктера сечового міхура, що попереджує закидання сім'яної рідини в сечовий міхур. Еякуляція (сім'явилиття) сім'яної рідини з передніх відділів сечівника відбувається завдяки ритмічним скороченням цибулино-печеристого і сіднично-печеристого м'язів, а також м'язів промежини, яке викликане збудженням парасимпатичних і симпатичних волокон.
Статеві рефлекси в чоловіків
Слайд 32Статеві рефлекси у жінок
Статеві рефлекси в жінок обумовлюють зміни зовнішніх та
внутрішніх статевих органів, збільшення розмірів зовнішніх статевих органів викликане посиленням їх кровонаповнення. Причиною цих змін у подразнення рецепторів статевих губ, клітора. Звідси збудження волокнами соромітного нерва передається до парасимпатичних центрів крижових сегментів спинного мозку, збудження цих центрів може мати і психогенне походження. Посилений приплив крові до статевих губ, клітора виникає внаслідок еферентних парасимпатичних судинно-розширюючих впливів з крижових сегментів спинного мозку. Ерекція клітора, як і статевого члена, пов'язана з наповненням кров'ю його кавернозної тканини. З внутрішніми статевими органами відбуваються такі рефлекторні реакції: ерекція матки, оргастичні скорочення вагіни, матки.
Слайд 33При статевому збудженні спостерігається збільшення кровонаповнення матки внаслідок еферентних парасимпатичних судино-розширюючих
впливів з крижових сегментів спинного мозку. У результаті цього матка поступово піднімається і відхиляється від задньої стінки вагіни. У піднятті матки певне значення має скорочення гладком'язових елементів її зв'язкового апарату внаслідок симпатичних впливів з попереково-грудних сегментів спинного мозку. Оргастичні скорочення вагіни і матки обумовлені дією симпатичної нервової системи на гладком'язові клітини.
Статеві рефлекси у жінок
Слайд 34Роль гіпоталамуса в регуляції автономних функцій
Гіпоталамус – це структура, яка вміщує
комплекс ядерних утворень, тісно пов'язаних багатоканальною системою аферентних та еферентних зв'язків з різними рівнями центральної нервової системи. Дослідження автономних реакцій, які викликаються подразненням різних ділянок гіпоталамуса дали можливість зробити висновок, що в ділянці проміжного мозку дві зони – симпатична (ерготропна) і парасимпатична (трофотропна). Гіпоталамічні механізми інтеграції ерготропних та трофотропних впливів розташовані у всіх відділах гіпоталамуса, але ерготропна зона переважає в межах заднього відділу гіпоталамуса, а трофотропна – в межах переднього.
Слайд 35Подразнення задніх ядер гіпоталамуса супроводжуються ефектами, подібними стимуляції симпатичної нервової системи:
розширенням зіниць і очної щілини, зростанням частоти серцевих скорочень, підвищенням кров'яного тиску, гальмуванням моторної активності шлунка і кишок, зростанням концентрації у крові адреналіну і норадреналіну. Задня ділянка гіпоталамуса проявляє гальмівний вплив на статевий розвиток.
Роль гіпоталамуса в регуляції автономних функцій
Слайд 36Гіпоталамус людини із зображенням гіпофізарних портальних судин
Слайд 37Реакції, що виникають при збудженні заднього гіпоталамуса і супроводжуються активуванням симпатичної
нервової системи з мобілізацією енергії організму, отримали назву ерготропних.
Стимулювання переднього гіпоталамуса, як правило, характеризується реакціями, подібними подразненню парасимпатичної нервової системи: звуженням зіниць і очної щілини, зменшенням частоти серцевих скорочень, зниженням величини артеріального тиску, посиленням моторної активності шлунка і кишок, активуванням секреції травних залоз. Передня ділянка гіпоталамуса проявляє стимулюючий вплив на статевий розвиток.
Роль гіпоталамуса в регуляції автономних функцій
Слайд 38Значення лімбічної системи мозку в регуляції автономних функцій
Лімбічна система, що складається
з передніх ядер таламуса, мигдалеподібного тіла, гіпокампа, поясної закрутки великого мозку та ін., відповідає головним чином за механізми формування і реалізації емоційної поведінки, у прояві якої добре виражені вегетативні реакції.
Лімбічна система забезпечує взаємодію екстероцептивних (нюхових, слухових та ін.) і інтероцептивних впливів.
Подразнення будь-якої із структур лімбічної системи веде до виникнення простих відповідей у вигляді таких автономних проявів, як салівація, пілоерекція, зміна роботи серцево-судинної, дихальної, лімфатичної систем, терморегуляції і т.д.
Вплив лімбічної системи на функції органів, іннервованих вегетативною нервовою системою, здійснюється через гіпоталамус, з яким у неї існують виражені зв'язки.
Слайд 39Важлива роль у регуляції вегетативних функцій належить корі великих півкуль. Ще
в 1874 р. В.Я.Данилевський показав, що подразнення деяких ділянок кори в собак викликає зміни дихання, серцевої діяльності, судинного тонусу. У подальшому фізіологи і нейрохірурги спостерігали зміни багатьох автономних функцій при подразненні різних ділянок великих півкуль і їх кори, особливо лобних часток. Для розуміння ролі кори великих півкуль у регуляції автономних санкцій цінні результати отримані завдяки застосуванню електрофізіологічних способів дослідження і методу умовних рефлексів. Встановлено, що в корі великих півкуль існують зони зв'язані низхідними шляхами з ретикулярною формацією стовбура мозку. Від неї імпульси йдуть до гіпоталамуса. Існують також шляхи, що йдуть від кори до гіпоталамуса.
Значення переднього мозку в регуляції автономних функцій
Слайд 40Частина волокон, по яких здійснюється кірковий контроль автономних функцій, проходять у
складі пірамідних шляхів. Їх перерізка веде до зменшення температури тіла, зміни артеріального тиску.
Значення кори великих півкуль головного мозку в регуляції функцій органів, інервованих автономною нервовою системою і роль останньої як провідника імпульсів від кори великих півкуль до периферичних органів, яскраво виявляється в дослідах з виробленням умовних рефлексів на зміну діяльності внутрішніх органів.
Значення переднього мозку в регуляції автономних функцій