Слайд 2
Антигени (anti – проти, genos – народження) - речовини будь-якого походження,
які розпізнаються клітинами імунної системи реципієнта як генетично чужорідні і викликають різні форми імунної відповіді. АГ індукують реакції як гуморального, так і клітинного імунітету.
Антигени – це біополімери, здатні викликати імунологічні реакції: синтез антитіл, реакції клітинного імунітету, підвищену чутливість, імунологічну толерантність, а також імунологічну пам’ять.
Слайд 3БУДОВА АНТИГЕНА
-високомолекулярний носій (каркас), визначає функціонування антигена, стабілізує стереохімічну структуру детермінанти
в положенні, найбільш вигідному для з’єднання з рецепторною групою антитіла,
-низькомолекулярні детермінантні групи - структури молекул біополімерів, що розпізнаються рецепторними зонами антитіл та імунокомпетентних клітин; визначають специфічність антигена
Слайд 4КЛАСИФІКАЦІЯ АНТИГЕНІВ
- ПОВНІ АНТИГЕНИ - органічні речовини складної хімічної структури),
- НЕПОВНІ
АНТИГЕНИ (ГАПТЕНИ) - органічні речовини простої (у деяких випадках складної) хімічної будови
Імунну відповідь індукують лише повні антигени.
Слайд 5ГАПТЕНИ
Низькомолекулярні речовини (антибіотики, деякі лікарські препарати, наркотики, токсичні речовини, хімічні радикали),
нездатні самостійно викликати імунні відповідь.
Гаптен є частиною повного чи кон’югованого антигена.
Слайд 6ПОВНІ АНТИГЕНИ
- глікопротеїди,
- ліпопротеїди,
- протеїни,
- нуклеопротеїди,
- полісахариди,
- ліпополісахариди
Слайд 7НЕПОВНІ АНТИГЕНИ
- полісахариди,
- поліпептиди,
- фосфостероїди,
- нуклеїнові кислоти,
- моносахариди,
- прості органічні речовини,
-
хімічні угруповання
Слайд 8ГАПТЕНИ
- преципітуючі – не індукують імунної відповіді, але здатні давати преципітати
з гомологічними антитілами,
- непреципітуючі – не осаджують специфічних АТ з імунної сироватки, що пояснюється наявністю в гаптені 1 або 2 детермінантних груп.
Слайд 9ПРОТОАНТИГЕНИ
Деякі гаптени легко з’єднуються з білками in vivo, набуваючи при цьому
антигенних властивостей.
Протоантигени поділяють на:
-важкі метали: нікель, хром, платина,
-органічні натуральні та синтетичні речовини: антипірин, пеніцилін, стрептоміцин,
-ароматичні аміни: анілін, нітрофеноли,
-ефірні масла рослинного походження: примулін.
Слайд 10ПОХОДЖЕННЯ І ХІМІЧНА ПРИРОДА АНТИГЕНІВ
Слайд 11Антиген як речовину характеризують:
чужорідність,
антигенність,
імуногенність,
специфічність
Слайд 12ЧУЖОРІДНІСТЬ
Чужорідність - невід’ємне від антигена поняття.
Речовина володіє антигенними властивостями для
даної тварини у тому випадку, якщо вона генетично чужорідна для її лімфоїдної системи.
Ступінь чужорідності є важливим фактором імуногенності антигена.
Слайд 13АНТИГЕННІСТЬ
Антигенність – здатність антигена індукувати в організмі імунну відповідь, зокрема, утворення
антитіл. Це міра антигенної якості.
Антигенність речовин залежить від їх хімічної природи, молекулярної маси, колоїдного стану, чутливості до катаболічного руйнування тощо.
Слайд 14АНТИГЕННІСТЬ
Антигенність залежить і від індивідуальних особливостей організму:
1.Сила антигена пропорційна долі (частці)
імунокомпетентних клітин у лімфоїдній тканині реципієнта, які здатні реагувати на даний АГ.
2.Антигенність речовин залежить від видової приналежності тварин: чим дальше у філогенетичному відношенні перебувають тварини, тим більше чужорідними одне для одного є їх тканини і тим вони більш антигенні.
3.Білки, що виконують однакові функції в організмі різних тварин, володіють відносно низьким ступенем антигенності через подібність їх хімічних структур.
Слайд 15ІМУНОГЕННІСТЬ
Імуногенність – здатність створювати протективний імунітет.
Слайд 16СПЕЦИФІЧНІСТЬ
Антигенна специфічність – унікальне біологічне явище, що лежить в основі всіх
імунологічних методів диференціювання антигенів, серодіагностики, специфічної профілактики та терапії інфекційних захворювань. Це здатність вибірково реагувати з індукованими певним антигеном антитілами або сенсибілізованими лімфоцитами.
Антигенна специфічність визначається активною хімічною групою – детермінантою специфічності.
Слайд 17КЛАСИФІКАЦІЯ АНТИГЕНІВ
- видові,
- тканинні (тканиноспецифічні),
- органоспецифічні,
- диференціювальні,
- кон’юговані,
- гетерогенні,
- ізоантигени (групові),
-
протективні,
- пухлинні АГ,
- аутоантигени
Слайд 20
Екзотоксини
- за хімічною природою термолабільні білкові речовини, що володіють ферментативними
властивостями і вибірково уражують окремі органи і тканини.
– мають короткий латентний період
– високоспецифічні, органотропні (викликають певні характерні симптоми захворювання)
- змінюють обмін речовин, порушують окиснювальний цикл трикарбонових кислот, викликають виражені явища інтоксикації, що супроводжуються порушенням діяльності фізіологічних систем: нервової, ендокринної, дихальної, серцево-судинної.
Слайд 21Класифікація екзотоксинів за механізмом дії
Слайд 22Класифікація екзотоксинів за механізмом дії
Слайд 23Ендотоксини
- за хімічною природою ліпополісахариди чи ліпополісахаридопротеїди, у своєму складі містять
О-антиген
- тісно пов’язані з клітинною мембраною мікробної клітини і секретуються бактерійною клітиною в навколишнє середовище лише після відмирання збудника
- більш стійкі порівняно з ендотоксинами до високих температур і викликають однотипну реакцію незалежно від того, з яких бактерій вони походять.
- після вивільнення з бактерії ендотоксин зв’язується з ліпополісахаридзв’язуючим білком LPB, а цей комплекс - з рецептором СД14 на поверхні МФ, що веде до викиду з МФ ІЛ-1, ФНП-α та інших цитокінів.
- на поверхні МФ є особливі Toll-білки, що служать рецепторами для ЛПС.
Слайд 24 СТРУКТУРА ВІРІОНА ГРИПУ А,
РОДИНА ORTHOMYXOVIRIDAE
Слайд 25
L- HBsAg
M- HBsAg
S- HBsAg
HBcAg
(core)
+ДНК
–ДНК
RT
(P-білок)
5’
5’
Білок-затравка
(залишок RT)
Залишок РНК затравки
3’
Родина Hepadnaviridae.
СТРУКТУРА ВІРІОНУ
ВІРУСУ ГЕПАТИТУ В
(HBV).
Слайд 26Антигени збудників інфекційних та паразитарних захворювань
Слайд 27ВІРУС-СПЕЦИФІЧНІ РЕЦЕПТОРИ
КЛІТИН ГОСПОДАРЯ