Антигени. Класифікація антигенів презентация

які розпізнаються клітинами імунної системи реципієнта як генетично чужорідні і викликають різні форми імунної відповіді. АГ індукують реакції як гуморального, так і клітинного імунітету.
Антигени – це біополімери, здатні викликати імунологічні реакції: синтез антитіл, реакції клітинного імунітету, підвищену чутливість, імунологічну толерантність, а також імунологічну пам’ять.

в положенні, найбільш вигідному для з’єднання з рецепторною групою антитіла,

-низькомолекулярні детермінантні групи - структури молекул біополімерів, що розпізнаються рецепторними зонами антитіл та імунокомпетентних клітин; визначають специфічність антигена

АНТИГЕНИ (ГАПТЕНИ) - органічні речовини простої (у деяких випадках складної) хімічної будови

Імунну відповідь індукують лише повні антигени.

нездатні самостійно викликати імунні відповідь.
Гаптен є частиною повного чи кон’югованого антигена.

хімічні угруповання

з гомологічними антитілами,
- непреципітуючі – не осаджують специфічних АТ з імунної сироватки, що пояснюється наявністю в гаптені 1 або 2 детермінантних груп.

антигенних властивостей.
Протоантигени поділяють на:
-важкі метали: нікель, хром, платина,
-органічні натуральні та синтетичні речовини: антипірин, пеніцилін, стрептоміцин,
-ароматичні аміни: анілін, нітрофеноли,
-ефірні масла рослинного походження: примулін.

даної тварини у тому випадку, якщо вона генетично чужорідна для її лімфоїдної системи.
Ступінь чужорідності є важливим фактором імуногенності антигена.

антитіл. Це міра антигенної якості.
Антигенність речовин залежить від їх хімічної природи, молекулярної маси, колоїдного стану, чутливості до катаболічного руйнування тощо.

імунокомпетентних клітин у лімфоїдній тканині реципієнта, які здатні реагувати на даний АГ.
2.Антигенність речовин залежить від видової приналежності тварин: чим дальше у філогенетичному відношенні перебувають тварини, тим більше чужорідними одне для одного є їх тканини і тим вони більш антигенні.
3.Білки, що виконують однакові функції в організмі різних тварин, володіють відносно низьким ступенем антигенності через подібність їх хімічних структур.

імунологічних методів диференціювання антигенів, серодіагностики, специфічної профілактики та терапії інфекційних захворювань. Це здатність вибірково реагувати з індукованими певним антигеном антитілами або сенсибілізованими лімфоцитами.
Антигенна специфічність визначається активною хімічною групою – детермінантою специфічності.

протективні,
- пухлинні АГ,
- аутоантигени

властивостями і вибірково уражують окремі органи і тканини.
– мають короткий латентний період
– високоспецифічні, органотропні (викликають певні характерні симптоми захворювання)
- змінюють обмін речовин, порушують окиснювальний цикл трикарбонових кислот, викликають виражені явища інтоксикації, що супроводжуються порушенням діяльності фізіологічних систем: нервової, ендокринної, дихальної, серцево-судинної.

О-антиген
- тісно пов’язані з клітинною мембраною мікробної клітини і секретуються бактерійною клітиною в навколишнє середовище лише після відмирання збудника
- більш стійкі порівняно з ендотоксинами до високих температур і викликають однотипну реакцію незалежно від того, з яких бактерій вони походять.
- після вивільнення з бактерії ендотоксин зв’язується з ліпополісахаридзв’язуючим білком LPB, а цей комплекс - з рецептором СД14 на поверхні МФ, що веде до викиду з МФ ІЛ-1, ФНП-α та інших цитокінів.
- на поверхні МФ є особливі Toll-білки, що служать рецепторами для ЛПС.

ВІРУСУ ГЕПАТИТУ В (HBV).