Індивідуально-превентивна (профілактична) діяльність поліцейського презентация

на неї завдань:
1) здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень;
2) виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення;
3) вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Тема 2

правопорушень (кримінальних чи адміністративних) особами, які схильні до їх вчинення та виховання таких осіб у дусі поваги до закону, зміни їх антисоціальних поглядів.

Тема 2

обмежити дії особи, яка стала об’єктом профілактичного впливу, і цим самим за допомогою усіх можливих та доступних за даних умов способів і засобів позбавити її можливості вчинити злочин чи адміністративне правопорушення, але й у тому, щоб повернути її до нормального, суспільно вигідного способу життя.

який застосовується із метою зміни антигромадського напряму поведінки особи, у тому числі, що стоїть на обліку, розрахований на мобілізацію всіх позитивних якостей людини з урахуванням віку, освіти, сімейного стану, роду занять, матеріального стану, поглядів, переконань, інтересів, інтелектуальних, емоційних і вольових якостей.

2) Метод примусу – винесення офіційного застереження про неприпустимість антигромадської поведінки.

неприпустимість протиправної поведінки;
- роз’яснення наслідків протиправної поведінки;
- виявлення серед мешканців громади, осіб, які можуть вплинути на свідомість та поведінку особи, схильної до вчинення правопорушень (родичі, знайомі, служителі культу, які у своїх проповідях наголошують на недопустимість зла, злочинності, пияцтва, наркоманії, проституції тощо);
- спостереження за способом життя особи, яка схильна до вчинення правопорушень;
- надання допомоги (наприклад, у працевлаштуванні);
- надання допомоги дітям, які опинилися в складних життєвих обставинах;
- поліцейського піклування.

заходів кримінальної відповідальності;
- постановка на профілактичний облік.

ефективність їх завжди вибіркова;
- превентивний вплив – процесс тривалий. Позитивних результатів при цьому можна досягти лише тоді, коли він здійснюється працівником, що добре знає особу підопічного, а тому і суб’єкт профілактики повинен бути постійним;
- особливість будь-якого профілактичного впливу полягає в тому, що йог опозитивні результати стають очевидними не відразу після реалізації тих чи інших заходів, а поступово, через деякий час, коли нові звички, погляди достатньо закріпляться в свідомості людини;
- успіх профілактичного впливу зумовлений вмінням прогнозувати (хоча б у загальних рисах) поведінку людини, від якої можна очікувати скоєння злочину.

стадій:
- виявлення осіб, від яких можливо очікувати вчинення правопорушень;

- спостереження за такими особами;

- здійснення на них профілактичного впливу.

впливають на особу і можуть призвести до формування в неї антисоціальної спрямованості та протиправної поведінки;
 зміни в особи антисоціальних поглядів, звичок, інтересів, що може попередити вчинення особою не тільки адміністративних проступків, але й кримінальних правопорушень;
застосування невідкладних заходів з попередження підготовлюваних правопорушень та припинення спроб їх вчинення.

попередження про неприпустимість протиправних і антигромадських дій;
- соціальна реабілітація;
- офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї;
- взяття на профілактичний облік;
- адміністративний нагляд;
- соціальний патронаж осіб, які відбували покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.

роботи та загальний порядок постановки на профілактичних облік осіб

- звільненими з місць позбавлення волі, які відбували покарання за умисний злочин і в яких судимість не знято або не погашено у встановленому законом порядку;
- засудженими за вчинення злочинів, виконання вироку щодо яких не пов'язано із позбавленням волі;
- особами, яким було винесено офіційне застереження про неприпустимість учинення насильства в сім'ї;
- особами, які страждають на тяжкі психічні розлади і перебувають на спеціальному обліку в закладах охорони здоров'я.

діяльність уповноважених на це суб’єктів (дільничних, оперативних підрозділів, громадських організацій тощо), спрямовану на виявлення та усунення (нейтралізацію) причин і умов учинення зазначеними особами кримінальних та інших правопорушень, а також здійснення позитивного впливу на їх поведінку шляхом ужиття комплексу заходів організаційно-правового, соціально-психологічного та іншого характеру.

позбавлення волі (далі ‒ раніше судимі особи) покладається на працівників органів внутрішніх справ. До цієї роботи можуть залучатися представники органів державної влади, місцевого самоврядування, а також об’єднання громадян, релігійні та благодійні організації.

особи раніше судимого, зміна його антигромадської поведінки на законослухняну.

Основними завданнями індивідуально-профілактичної роботи з раніше судимими особами є:
- вивчення, усунення або попередження причин учинення кримінальних та інших правопорушень, умов, що їм сприяють, розроблення і здійснення заходів, направлених на усунення таких причин і умов;
- вжиття до таких осіб заходів виховного і попереджувального характеру;
- вжиття до раніше судимих осіб заходів, спрямованих на недопущення повторного вчинення ними кримінальних правопорушень.

волі.
2) Засуджені за злочини середньої та невеликої тяжкості (раніше судимі).
3) Які за ознаками судимостей формально підпадають під дію Закону України “Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі” (раніше судимі за тяжкі, особливо тяжкі злочини або два і більше разів за умисні злочини (формальники)).
4) Яким установлено адміністративний нагляд (адмін. наглядні).

ведення профілактичних справ.

Отримання повідомлення.
Реєстрація у журналі контролю за прибуттям та поставленням на облік раніше судимих осіб.
Перевірка за можливим місцем проживання.
Інформування установу виконання покарань.
Перевірка прибуття до місця проживання.
Взяття на облік.

волі (далі – засуджені), являє собою узгоджену та скоординовану діяльність уповноважених на це суб’єктів (дільничних офіцерів, посадових осіб Державної пенітенціарної служби), спрямовану на виявлення та усунення (нейтралізацію) причин і умов, що сприяють вчиненню зазначеними особами злочинів та інших правопорушень, здійснення позитивного впливу на їх поведінку шляхом ужиття комплексу заходів організаційно-правового, соціально-психологічного та іншого характеру.

України):
штраф;
позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;
позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
громадські роботи;
виправні роботи;
службові обмеження для військовослужбовців;
конфіскація майна ;

у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (ст. 30 та 34 КВК України);
Засуджених до громадських робіт (ст.36 КВК України);
Засуджених до покарання у вигляді виправних робіт (ст. 41 КВК України);
Звільнених від відбування покарання з випробуванням (ст. 163 КВК України);
Звільнених від відбування покарання вагітних жінок i жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст.154 Порядок дострокового звільнення від відбування покарання).

покарань (сьогодні – Державна пенітенціарна служба України)
від 19.12.2003 № 270/1560 “Про затвердження Інструкції про порядок виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань”).

п. 3. Функції органів внутрішніх справ з проведення індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання осіб, засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю
3.1. При проведенні індивідуально-профілактичної роботи з особами, засудженими до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, органи внутрішніх справ виконують:

явки до них у зв'язку з розглядом внесених інспекцією подань та розшук засуджених, місцезнаходження яких невідома (частина 1 статті 31 Кримінально-виконавчого кодексу України.
3.2. Здійснюють:
3.2.1. Затримання і конвоювання у порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством, осіб, які притягнуті до кримінальної відповідальності за ухилення від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (частина 5 статті 57 КВК України.

і перебувають на спеціальному обліку в закладах охорони здоровʼя криміногенних чинники, які потребують профілактичного впливу:

Відповідно до Закону України «Про Національну поліцію»
передбачено новий підхід поліції до зазначеної категорії осіб, а саме:

Стаття 41. «Поліцейське піклування»
1. Поліцейське піклування може здійснюватися щодо:
особи, яка підозрюється у втечі з психіатричного закладу чи спеціалізованого лікувального закладу, де вона утримувалася на підставі судового рішення;
особи, яка має ознаки вираженого психічного розладу і створює реальну небезпеку оточуючим або собі.
Поліцейське піклування має наслідком щодо:
осіб, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, - передання відповідному закладу.

і перебувають на спеціальному обліку в закладах охорони здоровʼя криміногенних чинники, які потребують профілактичного впливу:

Відповідно до Закону України «Про Національну поліцію»
передбачено новий підхід поліції до зазначеної категорії осіб, а саме:

Стаття 41. «Поліцейське піклування»
Поліцейський зобов’язаний негайно повідомити особі зрозумілою для неї мовою підставу застосування поліцейського заходу, а також роз’яснити право отримувати медичну допомогу, давати пояснення, оскаржувати дії поліцейського, негайно повідомити інших осіб про її місце перебування.
Повідомлення про права і їх роз’яснення поліцейським може не проводитися у випадку, коли є достатні підстави вважати, що особа не може усвідомлювати свої дії і керувати ними.
Поліцейський уповноважений вилучити у особи зброю чи інші предмети, якими особа може завдати шкоди оточуючим чи собі, незалежно від того, чи заборонені вони в обігу.
Поліцейському заборонено здійснювати обшук особи, щодо якої здійснюється поліцейське піклування.

реальних суспільно небезпечних наслідків, що можуть привести до поранення або загибелі громадян чи особи з ознаками вираженого психічного розладу, пошкодження або знищення майна та інше.
До типових ознак психічних розладів фахівці відносять порушення мислення, поведінки, або настрої, які не вкладаються в існуючі норми культури і переконань. В основному, такі симптоми мають відношення до пригнобленого стану людини, і є серйозною перешкодою до виконання різних функцій.
При наявності психічного розладу у хворого з’являються ознаки, які не можуть залишитися непоміченими оточуючими людьми чи його близькими. Дані прояви включають в себе ряд поведінкових симптомів до яких відноситься агресивна поведінка, зловживання різними психоактивними речовинами.
Також існують перцептивні симптоми, коли пацієнт упевнений, що може бачити або чути те, що недоступно іншим. Кожному окремому психічного розладу типові свої ранні ознаки.

страждають на тяжкі психічні розлади і перебувають на спеціальному обліку в закладах охорони здоров'я є недопущення вчинення особою кримінальних та інших правопорушень, пошкодження або знищення майна, заподіяння шкоди собі та оточуючим.

психічні розлади і перебувають на спеціальному обліку в закладах охорони здоров'я становлять собою сукупність способів і прийомів, за допомогою яких поліцейський впливає на поведінку психічно хворих осіб.
У кожному конкретному випадку метод має відповідати особливостям суб’єкта профілактики (стану перебігу захворювання, схильності до вчинення дій, що становлять безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, зловживання спиртними напоями тощо) та оточуючого особу середовища. Як правило, на практиці використовується відповідна комбінація методів, яка забезпечує комплексність впливу.

кримінальні або адміністративні правопорушення самі були потерпілими від насильства та жорстокого поводження в сім’ї або поза нею, про що свідчать дослідження та статистика міжнародних та громадських організацій, що опікуються правами дітей, а саме:
- для хлопчиків-підлітків спостереження за насильством в сім’ї є одним з попередніх факторів підліткових правопорушень та криміналізації в зрілому віці;
- насильство над матір’ю є однією з причин втечі підлітків з сімей;
- 62% синів у віці після 14 років постраждали, намагаючись захистити своїх матерів від насильства з боку їх партнера;
- 63% підлітків-правопорушників, засуджених за вбивство, раніше скоїли вбивство тих, хто бив їх матір;
- 74% злочинів проти особи, скоєні підлітками, які були виховані в сім’ях, де відбувається насильство;
- такі діти в шість разів частіше намагаються вчинити самогубство;
- ймовірність того, що вони будуть вживати наркотики або алкоголь - на 50% вища;

поліцейського спрямовані на особистість дитини, середовище, яке її формує, а також на умови, обставини та ситуації, що призводять до вчинення дитиною адміністративних і кримінальних правопорушень.
Зокрема:
- ознайомлювальні, попереджувальні та виховні бесіди з дитиною за місцем проживання, навчання;
- профілактичні бесіди з батьками дитини, її законними представниками, членами сім’ї з метою усунення причин і умов, які спонукали до вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення;
- складають план заходів з індивідуальної профілактики на основі вивчення матеріалів характеристик, індивідуально-психологічних особливостей дитини;

пов’язані з працевлаштуванням, організацією дозвілля, установленням соціально корисних контактів, вибором життєвих цілей, а також залучення дитини до соціально корисних занять трудового, спортивного, творчого, самодіяльного характеру;
сприяють у вирішенні соціальних проблем дитини, у тому числі конфліктних ситуацій у сім’ї, зокрема щодо батьків, законних представників, які не займаються вихованням дітей чи вчиняють стосовно них насильство в сім’ї, застосовують заходи впливу згідно із законодавством, ініціюють перед службами у справах дітей, відділами охорони здоров’я місцевих органів влади та органів місцевого самоврядування питання щодо направлення дитини до відповідного закладу для надання необхідної медичної, психологічної допомоги.

Заходи індивідуальної профілактики здійснюються поліцейським (ювенальним інспектором) щодо дитини

заходів індивідуальної профілактики:
- суворе дотримання прав, свобод та законних інтересів дитини, законності при здійсненні заходів індивідуальної профілактики;
- своєчасність виявлення та усунення криміногенних чинників, що збільшують вірогідність повторного вчинення дитиною адміністративного або кримінального правопорушення;
- послідовність у проведенні заходів індивідуальної профілактики, інтенсивність яких повинна зростати або зменшуватися залежно від результатів.