Вступ до юридичної конфліктології презентация

предмет та об’єкт вивчення.
2. Взаємозв’язок конфліктології з іншими науками.
3. Функції конфліктології як науки.
4. Методологічні засади юридичної конфліктології.
5. Погляди на конфлікт Стародавнього Сходу та Античності.
6. Філософсько-соціологічні погляди на конфлікти. О. Конт, Г. Спенсер, М. Вебер, Е. Дюркгейм, Т. Парсонс.
7. Психологічні концепції конфлікту. З. Фрейд, А. Адлер, К. Хорні, К. Юнг.
8. Розвиток конфліктології на пострадянському просторі та в Україні.

виникнення та розвитку конфліктології як теорії і практики.
4. Погляди на конфлікт в епоху Середньовіччя, Відродження, Просвітництва, Нового часу (17-19 ст.) / Аврелій Августин; Т. Мор, Е. Роттердамський; Т. Гобсс, Ж.-Ж. Руссо та ін.
5. Загальна теорія конфлікту. Георг Зіммель, Макс Вебер, Еміль Дюркгейм, Талкотт Парсонс, Льюїс Козер.
6. Ідеї соціальної конфліктності П. Бурд’є, Е. Гідденса, А. Турена.
7. Порівняти категорії «конфлікт», «протиріччя», «соціальний конфлікт», «юридичний конфлікт», «суперництво», «суперечність», «конкуренція», «змагання», «ворожість», «криза».
8. Межі втручання держави у життєдіяльність суспільства, що викликають конфлікт.

2008.
2. Іванов В.М., Іванова О.В. Юридична конфліктологія. – К.: Вид. МАУП, 2001.
3. Герасіна Л.М. Конфліктологія. / Л.М. Герасіна, М.П. Требін, В.Д. Воднік та ін. – Х.: Право, 2012.
4. Скибицька Л.І. Конфліктологія / Л.І. Скибицька. – К.: «Центр учбової літератури, 2007.
5. Словник термінів з правової конфліктології: наук.-довідк. вид. / за ред. Ю. П. Битяка, Л.М. Герасіної, М.І. Панова. – Х.: Одіссей, 2006.

Конфлікт (віл лат. conflictus) – зіткнення протилежних сторін. Це багатозначне поняття, яке означає:
- стан відкритої боротьби, війна, битва;
- дисгармонія у відносинах людей, вороже ставлення, сварка,
- відсутність згоди (між людьми, групами людей, об’єднаннями, державами; між поглядами, між позиціями, між думками, між сторонами; між тваринами – за територію, життєві ресурси, відтворення потомства, за ієрархічне місце в групі);
- психічна боротьба, внутрішня емоційна напруга;
- протиборство героїв у кіно і літературі.
Конфлікт – це форма боротьби за існування, один із механізмів природного відбору, коли в боротьбі з опонентом відбувається повне розкриття індивіда. Конфлікт - постійний супутник усього живого на землі. Відповідно виділяють три типи конфліктів: особистісні, соціальні і зооконфлікти.
У найбільш широкому розумінні конфлікт - це ситуація, у якій кожна із сторін прагне зайняти позицію, несумісну і протилежну по відношенню до інтересів іншої сторони. Конфлікт має три визначальні ознаки: дві сторони взаємодії, протидія сторін, емоції.

і завершення конфліктів будь-якого рівня.
Об’єктом конфліктології є конфлікти в цілому; конфліктні відносини між людьми, групами людей, соціальними спільнотами, організаціями, політичними органами, державами, міждержавними об'єднаннями.
Предметом є спільні закони і закономірності виникнення конфліктів, їх розвитку і завершення.
Конфліктологія як наука сформувалася у 80-х рр. ХХ ст.
Юридична конфліктологія - дисципліна, яка вивчає конфлікт з позицій права.
З'явилася лише в кінці ХХ ст. (перший посібник для студ. - 2002 р.)
До основних завдань юридичної конфліктології належать:
1. Дослідження причин виникнення юридичних конфліктів.
2. Вивчення закономірностей їх розвитку.
3. Розробка рекомендацій щодо застосування юридичних засобів з метою попередження конфліктів, зниження їх гостроти та вирішення.
Юридичним конфліктом слід визнати будь-який конфлікт, в якому спір так чи інакше пов'язаний з правовими відносинами сторін, і суб'єкти або об'єкт конфлікту мають правові ознаки, а конфлікт тягне юридичні наслідки.
Не кожен конфлікт є юридичним, але практично кожен може завершитися тією або іншою юридичною процедурою.

з соціологією, яка вивчає громадську думку з різних проблем суспільства;
- з психологією, оскільки конфлікти завжди пов'язані з боротьбою інтересів людей або їх поглядів. Психологія сприяє пошуку психологічних резервів особистості для запобігання проблемних ситуацій і виходу з них, у прогнозуванні конфліктів, при вирішенні особистісних конфліктів;
- з педагогічними науками, оскільки конфлікт може знаходитися у сфері виховання дитини як особистості;
- з історією філософії (це саме розуміння конфлікту як гострої форми прояву протиріччя, як зіткнення і взаємодії протилежностей);
- з циклом математичних наук, насамперед, з прикладною математикою (можна застосовувати математичне моделювання конфліктних ситуацій і розраховувати на певний результат);
- з циклом правових наук, які стверджують принципи і норми, права та обов'язки, в рамках яких повинен знаходитися людина, група і все суспільство. Порушення цих норм і прав призводить до конфліктних ситуацій, які можуть виливатися в конфлікти;
- з історією, яка дає матеріал для аналізу політичних, соціальних, військових та інших конфліктів у суспільстві;
- з культурою і мистецтвознавством, які в духовній сфері життя людини займають значне місце і безпосередньо впливають на формування несхожості і протилежності життєвого укладу людини, які, в свою чергу, стають джерелом безперервного ряду конфліктних ситуацій;
- з військовими науками (збройні конфлікти).

тому, що вона дає знання про сутність конфліктів, їх структуру та значення. Люди, яким довелося отримати певні знання з конфліктології, часто шкодують, що це сталося для них занадто пізно. Вони зазначають, що втрат було б набагато менше в професійному, особистому чи емоційно-психологічному планах, якщо б знання про механізми розвитку конфліктів дійшли до них своєчасно.
Б) Практично-прикладна функція конфліктології визначається тим, що знання, які дає ця наука, дозволяють виробляти оптимальні стратегії поведінки в конфлікті, котрі сприяють нейтралізації конфлікту, зводять до мінімуму його негативні наслідки. Учені підкреслюють: сьогодні нам потрібний не конфліктолог, що займається абстрактним моралізаторством на тему суспільного благополуччя, а конфліктолог, здатний забезпечити виграш, перемогу тому чи іншому соціальному суб’єкту – президенту, парламенту, політичній партії, фірмі. Важливо не лише пояснити необхідність виникнення конфлікту, його причини й наслідки, але й навчити людей конкретним методам поведінки в конфліктній ситуації.
В) Профілактична функція конфліктології. Вона полягає в тому, що конфліктологія займається виробленням у людей потреби толерантного ставлення один до одного, формуванням консенсусної свідомості, яка б переважала в нашому менталітеті. Водночас конфліктологія розробляє спеціальну систему заходів профілактики конфліктів. Конфліктологія дозволяє своєчасно побачити передконфліктну ситуацію, проаналізувати її і запобігти ескалації конфлікту.
Г) Прогностична функція конфліктології проявляється в передбаченні виникнення конфліктних ситуацій, їх розвитку та шляхів розв’язання. Прогнозування конфліктів дозволяє підготовитися до них, а значить, зробити їх менш гострими та тривалими.

методологічні принципи; в) загальнонаукові дослідницькі підходи; г) методи.
Основною методологічною ідеєю конфліктології як науки виступає розуміння конфлікту як різновиду соціально-психологічного протиріччя.
Методологічні принципи дослідження конфліктів сформульовані як на загальнонауковому, так і на конкретно-науковому рівні. Це - принципи діалектичного розвитку, принципи історизму, об’єктивності, системності, єдності теорії і практики, врахування дії суб’єктивних чинників.
Загальнонаукові підходи, що їх використовує конфліктологія:
− філософські (зокрема, діалектичний матеріалізм, неопозитивізм, структуралізм, постмодернізм і т. ін.);
− соціологічний (комплексний і системний аналіз);
− історичний (зокрема, метод компаративного аналізу, конкретно історичної оцінки, метод аналогії);
− політологічний і формально-юридичний підходи (полягає в розгляді конфліктів у зв’язку з діючими правовідносинами, чинним законодавством, актуалізує роль та значення правової норми в конфліктології);
− психологічний підхід.
Розрізняють універсальні та специфічні методи діагностики і дослідження конфліктів. Універсальними є такі методи, які використовуються в багатьох галузях наукового знання (індукція, дедукція, спостереження, експеримент, бесіда, опитування, анкетування, тестування, вивчення документів тощо). Спеціальні методи найчастіше використовуються в конкретній науці (тестування, соціометрія, системний аналіз, «ігрове» моделювання, ведення переговорів тощо).

світу Янь (світле) і Інь (темне) не стільки борються між собою, скільки, доповнюючи один одного, утворюють гармонію Єдиного. Тому людям потрібно дотримуватися спокою.

на «благородних людей» (освічених, грамотних, вихованих) та «малих людей» (простолюдинів). Відсутність вихованості та освіти веде у простолюдинів до порушення норм людських стосунків.

а в умовах класової боротьби в антагоністичних формаціях – і як неминучі. Конфлікти властиві всім рівням соціального життя – політиці, економіці, культурі. Головною причиною боротьби є приватна власність, на якій ґрунтуються антагоністичні формації. В майбутньому, комуністичному суспільстві конфлікти, політичні революції зникнуть, почнеться справжня історія людства

соціальної спрямованості: «рух до людей», «рух від людей» та «рух проти людей». Залежно від конкретної ситуації ми або співпрацюємо з людьми, або уникаємо їх, або боремося з ними. Для невротичних характерів базовою настановою є «рух проти людей». Соціальне середовище вони сприймають як вороже, тому домінує бажання боротися й перемагати у цій боротьбі.

конфліктну, визначає спрямованість психічної енергії людини або на зовнішнє середовище (екстравертивний тип), або на саму себе (інтровертивний тип). Крім того, у певних ситуаціях конфліктногенними можуть бути спеціальні типи характерів за функціональними параметрами: когнітивний, емотивний, сенсорний та інтуїтивний.

та понятійного апарату з основ конфліктології, створення наукової бази, аби викладати конфліктологію у вищих навчальних закладах як одну з важливих та необхідних наук;
інтеграція гуманітарного, медико-біологічного й технічного підходів у дослідженні конфліктів і пошуку індикаторів їхнього раннього виявлення з використанням сучасних системно-математичних методів, ЕОМ;
підготовка фахівців для наукового та практичного дослідження проблем прогнозування, запобігання та розв'язання конфліктів, створення спецгруп практиків-конфліктологів;
вивчення та уміле запозичення кращого світового досвіду з конфліктології за допомогою організації та проведення міжнародних конференцій, симпозіумів, тренінгів і направлення фахівців до інших країн для ознайомлення з набутим досвідом;
організаційно-дослідна робота для створення підручників і методик для практичних порад щодо розв'язання та запобігання конфліктам.