Судово-медична експертиза живих осіб презентация

76 КПК України передбачено (див. табл.) обов’язкове призначення експертизи: “…2) для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень…”.

чи фізіологічної функції органів та систем під дією факторів зовнішнього середовища, які викликають розлад здоров’я чи смерть потерпілого.

ушкодження, які самі по собі загрожують життю потерпілого в момент їх заподіяння або які при звичайному їх перебігу (тобто, без надання медичної допомоги) закінчуються чи можуть закінчитися смертю. Запобігання чи відвернення смерті своєчасним наданням кваліфікованої медичної допомоги не впливає на визнання такого ушкодження небезпечним для життя.
До небезпечних для життя також відносяться такі ушкодження, які при клінічному перебігу через будь-який проміжок часу створюють стан, загрозливий для життя, внаслідок чого вони закінчуються смертю потерпілої особи. Цей стан повинен знаходитися в прямому причинно-наслідковому зв’язку з травмою.

черевну порожнини, у канал хребта, порожнину перикарда чи клітковину середостіння, в тому числі й без ушкоджень головного, спинного мозку та його оболонок чи внутрішніх органів;   

та основи черепа, за винятком переломів кісток лицьового скелета та ізольованої тріщини тільки зовнішньої пластинки склепіння черепа; переломо-вивихи чи підвивихи шийних хребців; переломи одного або кількох грудних чи поперекових хребців з порушенням або без порушення функції спинного мозку; закриті переломи під’язикової кістки; відкриті переломи діафіза (тіла) плечової, стегнової або великогомілкової кісток;

місці

зі здавленням, так і без здавлення речовини мозку; забій головного мозку середньої тяжкості при наявності симптомів ураження стовбу­рового відділу; внутрішньочерепні крововиливи із загрозливими для життя явищами;

глотки, гортані, трахеї, головних бронхів, стравоходу, незалежно від того з боку шкірних покривів чи з боку просвіту органа вони заподіяні; закриті й відкриті ушкодження ендокринних залоз ділянок шиї при наявності загрозливих для життя явищ;

черевної порожнини, органів заочеревинного простору (нирок, надниркових залоз, підшлункової залози) та порожнини таза (сечовий міхур, матка, яєчники, передміхурова залоза, верхній і середній  відділи прямої кишки, перетинкова частина уретри) при наявності загрозливих для життя явищ;

(загальної, внутрішньої, зовнішньої), підключичної, плечової, пахвової, клубової, стегнової, підколінної артерій чи вен, що їх супроводжують;
   7) ушкодження, які викликали шок, масивну крововтрату, кому, гостру ниркову, печінкову недостатність, гостру недостатність дихання, кровообігу, гормональну дисфункцію, гострі розлади регіонарного чи органного кровообігу, жирову чи газову емболію, пневмоторакс.

анатомічну (фактичну) втрату органа (руки, ноги, але не пальця; язика, ока, тощо), так і втрату цими органами належної їм функції, приведення їх в бездіяльний стан. Під втратою руки або ноги треба розуміти відокремлення їх від тулуба чи втрату ними функцій внаслідок паралічу або іншого стану, що виключає їх діяльність.

поняттям, воно естетичне, загальнолюдське. Тому для встановлення наявності спотворення обличчя не потрібно мати спеціальних медичних знань. В зв’язку з цим судово-медичний експерт чи лікар не кваліфікує ушкодження обличчя як знівечення. Експерт встановлює тільки властивості і ступінь тяжкості самого тілесного ушкодження, на основі звичайних ознак так само, начебто вони розташовані не на обличчі. Але у своєму висновку він повинен обов’язково вказати: чи це ушкодження згладиме (поправне), оскільки поняття знівечення відноситься тільки до обличчя.

нижньої кінцівки як приклад тілесного ушкодження середньої тяжкості