Система галузі конституційного права презентация

норм.
4.Конституційно-правові інститути їх види .

План

чинниками суспільного розвитку система таких послідовних рівнів (зрізів) конституційного права, як природне та позитивне, загальна та особлива частина, матеріальне та процесуальне, національне та міжнародне право, котрі своєю чергою, складаються з інститутів і норм конституційного права та регулюють суспільні відносини, що є предметом конституційного права України і системоутворюючою складовою національної правової системи.

конституційного права України, який об`єднує у своєму складі норми й інститути конституційного права - теорії та історії українського конституціоналізму, теорії Конституції України, системи конституційного права, джерел конституційного права, функцій конституційного права, конституційно-правових відносин, конституційно правової відповідальності.

матеріального та процесуального конституційного права, які регулюють структуровані суспільні відносини в межах предмета конституційного права.

походить від давньогрецького й означає , “ високий масштаб“ “правило”

санкціоноване Українським народом, Українською державою, територіальними громадами чи спільнотою Автономної Республіки Крим правило поведінки або діяльності, що регулює суспільні відносини, які є предметом конституційного права, і забезпечується системою конституційних гарантій.

формальна визначеність;
загальнообов'язковість;
всеосяжність й універсальність;
багатоманітність;
динамічність і стабільність ;
гарантованість;

призначення;
установчий характер;
публічно-політичний зміст ;
система суб'єктів нормотворення та нормозастосування;
безпосередність дій ;
найвища юридична сила ;
особлива джерельна база;
специфічність структури ;
посилена за рахунок правового захисту Конституції України гарантованість;
високий рівень теоретико-методологічної обгрунтованості;

та законні інтереси Українського народу, Української держави, територіальних громад спільнот АРК.
2. За змістом: норми, об'єднані в інститутах конституційного права й інших структурних елементах багатоаспектної системи конституційного права України.
3. За методом правового регулювання: імперативні та дизпозитивні норми конституційного права.
4. За функціями: установчі, регулятивні, уповноважуючі, зобов'язуючі, заохочувальні,заборонні,спеціалізовані.
5. За юридичною силою: закріплені в Конституції України і рішеннях всеукраїнського референдуму з конституційних питань, закріплені в законах України.
6. За колом суб'єктів: загальні, спеціальні та виключні норми конституційного права.
7. За умовами дії норми: загальнодержавні та місцеві,постійні і тимчасові та виключні норми конституційного права.
8. За особливостями структури: прості та складні норми конституційного права.
9. За формами об'єктивізації: формалізовані та неформалізовані норми конституційного права.
10. За гарантованістю: норми конституційного права забезпечені загальноправовими й особливими гарантіями.

вольової поведінки та діяльності, які виражаються в мірі дозволеної й незалежної поведінки суб'єктів конституційного права, або умови перебування цих суб'єктів у певному стані , статусі чи режимі, незалежно від їх волі.

Гіпотеза

діяльності суб'єктів конституційного права, констатуює їх суб'єктивні права та юридичні обов'язки, а також визначає порядок їх належної та можливої поведінки чи діяльності в умовах, передбачених гіпотезою цієї ж норми.

Диспозиція

відповідальності деліктоздатних суб'єктів конституційних правовідносин за невиконання або неналежне виконання правил поведінки чи діяльності, встановлених у диспозиції цієї ж норми.

Санкція

“

“ гіпотеза – диспозиція”

“ гіпотеза – санкція”

України, яка втілює в собі волю та легітимні інтереси Українського народу, Української держави, територіальних громад і АР Крим через упорядкування та систематизацію.

цілісністю і завершеністю регулювання чітко визначеного виду суспільних відносин;
Однорідність суспільних відносин, які є об'єктом впливу норм, об'єднаний у конкретний інститут права;
Єдність загальних положень, принципів, понять і нормативних конструкцій, утілених в інституті права;
Відокремленість існування та дієвості нормативного матеріалу в межах інституту;
Функціональна спеціалізація норм в межах інституту права.

багатоаспектної системи конституційного права України;
Є об'єктивно сформованою, цілісною та відносно відокремленою системою функціонально взаємозумовлених і структурно взаємопов'язаних норм конституційного права.
Є складовою комплексною системою норми конституційного права
Є об'єктивно сформованою системою конституційного права України, яка закріплена в чинному законодавстві й інших галузевих джерелах права .

та легітимні інтереси Українського народу, публічну владу та легітимні інтереси Української держави;
За змістом: інститути природного та позитивного конституційного права; інститути загальної й особливої частин конституційного права;
За функціями: установчі, регулятивні, заборонні та охоронні інститути конституційного права;
За суб'єктами: загальні, спеціальні та виключні інститути конституційного права;
За структурою: генеральні, основні, субінститути конституційного права;
За формою об'єктивації: закріпленні в законах України, в Конституції України, у підзаконних нормативно правових актах та інших джерелах конституційного права.

регулюють суспільні відносини, пов'язані, з загальними засадами суспільного та державного ладу в Україні. Цей інститут визначає основні принципи суспільного і державного ладу України, завдання і цілі держави і суспільства, їх функції та гарантії.

Він представлений сукупністю конституційно-правових норм, що регулюють суспільні відносини, пов'язані з належністю особи до громадянства України та правами, свободами і обов'язками людини і громадянина та їх гарантіями. Цей інститут насамперед регулює підстави і порядок набуття громадянства України, підстави і порядок припинення громадянства України, та конституційно правовий статус органів, уповноважені вирішувати питання , пов'язані з громадянством України. Основною складовою цього інституту є норми, що регулюють права, свободи і обов'язки людини і громадянина.

регулюють суспільні відносини, пов'язані з безпосередньою реалізацією народного суверенітету, через референдуми, вибори та інші форми безпосередньої демократії.

парламенту, порядок його формування, склад і структуру, функції та повноваження, організацію роботи парламенту та основні парламентські процедури

що визначають конституційно-правовий статус глави держави, порядок його обрання, функції та повноваження Президента України, взаємовідносини Президента України як глави держави з іншими гілками влади, підстави для дострокового припинення його повноважень.

, пов'язані зі здійсненням виконавчої влади в Україні . Цей інститут визначає конституційний правовий статус органів виконавчої влади в Україні та їх роль і місце в системі органів державної влади, систему органів виконавчої влади в Україні.

у галузі правосуддя. Цей інститут визначає конституційно-правовий статус судів загальної юрисдикції в Україні, основні принципи судоустрою і судочинства, систему судів загальної юрисдикції.

судочинства, порядок формування та склад Конституційного Суду України та порядок його діяльності.

, визначають поняття територіального устрою України, систему територіально-адміністративного устрою України, а також конституційно правовий статус Автономної Республіки Крим, конституційно правовий статус міст Києва і Севастополя.

що регулюють суспільні відносини, пов'язані з місцевим самоврядуванням . Зокрема, інститут місцевого самоврядування визначає загальні засади місцевого самоврядування, систему органів і посадових осіб місцевого самоврядування, порядок формування органів і посадових осіб місцевого самоврядування, форми місцевого самоврядування, функції та повноваження органів і посадових осіб місцевого самоврядування, гарантії місцевого самоврядування.