Правові відносини презентация

як на теоретичному (науковому), так і на емпіричному (практичному) рівні. З теоретичної точки зору правовідносини - це основна форма існування права як регулятора суспільних відносин, основна форма життя права як реального суспільно - політичного явища. У цьому полягає наукова цінність категорії правовідносини. Це положення визначає практичний аспект: норма права є логічною моделлю правових відносин, а тому від ефективності правової норми, її чіткості тощо залежить реальний стан правових відносин в суспільстві. Слід відмітити й ту обставину, що два зазначених аспекти категорії правовідносин (науковий і практичний) не відокремлені один від одного, а перебувають у діалектичній єдності.

Вступ

підході форма реального відношення відділяється від його змісту і перетворюється на самостійне відношення.
Досить актуальним у вітчизняному правознавстві є так званий нормативний напрям. Останній є неоднорідним, у ньому можна виділити кілька позицій. Представники однієї з них вважають правові відносини є результатом регулювання нормами права суспільних відносин.
М.Г. Александров пише, що “правові відносини є наслідком проведення в життя норм права, представляють собою продукт правового регулювання поведінки людей”. У даному випадку правові відносини слід розглядати як завершальний ланцюг правового регулювання. Ця позиція близька до думки про те, що правовідносини це ланцюг, що пов’язує між собою норму права та реальні суспільні відносини, врегульовані цією нормою. Зазначена позиція знайшла чіткий вираз у М.М. Ковальова. “Правовідносини - пише автор, - це опосереднюваний ланцюг між нормою права й тими суспільними відносинами, які складають предмет правового регулювання” .
М.Матузов правовідносини визначає як врегульовані правом суспільні відносини, що знаходяться під охороною держави, учасники яких виступають носіями взаємно кореспондуючих одне одному юридичних прав і обов’язків.

БАГАТОЗНАЧНІСТЬ ПІДХОДІВ ДО РОЗУМІННЯ ПОНЯТТЯ «ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ»

Відповідають Тим Галузям Права, Норми Яких Вони Реалізують:

конституційно-правові

цивільно-правові

адміністративно-правові

сімейні

кримінально-процесуальні

Цивільно
-процесуальні

- уповноваженого та зобов’язаного).

загальні (загально - регулятивні), чи абсолютні, де є загальний юридичний зв'язок індивідуально-визначених уповноважених
суб'єктів з невизначеним колом зобов'язаних осіб (до всіх і кожного).

котрі відповідають усім регулятивним галузям; їх поділ залежить від того, як визначається зміст юридичного обов'язку: здійснення дій (активне) чи утримання від дій (пасивне)

охоронні - правовідносини, котрі вимагають на основі застосування санкцій правових норм, притягнення до юридичної відповідальності.

відносин, що склалися.

динамічні, котрі покликані викликати прогресивні зміни в регульованих суспільних відносинах.

одним взаємним зв'язком права та обов'язку, тобто не розчленовані на складові елементарні частини).

Складні (являються правовідносини, в яких сторони пов'язані двома та більше правами та обов'язками).

це такі відносини, які завершуються виконанням їх учасників своїх прав та обов'язків (наприклад, при відданні боргу боржником за угодою займу).

Довоготривалі (прикладом є громадянином при отриманні вищої освіти, в процесі проходження військової служби тощо).

(загальні)
у вузькому значенні — це певні інтереси або блага, що зв'язують суб'єктів права (не менше двох) як учасників правовідносин;
у широкому значенні — система соціальних, економічних, політичних, ідеологічних обставин, що спричиняють об'єктивну необхідність у правовому регулюванні суспільних відносин; встановлення доцільних відносин між суб'єктами через надання їм юридичних прав, повноважень (посадовим особам), а також покладання юридичних обов'язків і відповідальності;
2. юридичні (спеціальні):
норма права;
правосуб'єктність (праводієздатність);
юридичний факт (може розглядатися і як передумова правовідносин, і як їх структурний елемент)”.

ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ ПРАВОВІДНОСИН.

первинний характер, є передумовою виникнення правовідносин. Норми права є загальними правилами, моделями поведінки, які конкретизуються в правовідносинах.
З погляду соціологічного підходу їх співвідношення виглядає таким чином: спочатку виникають певні відносини, їх помічає законодавець, на їх основі створюються норми права, які в свою чергу породжують правовідносини.

які приймаються державою для регулювання суспільних відносин. Вступаючи в правові відносини, суб’єкти відносин зовсім не мають на меті створити такі відносини, їх перш за все цікавить одержання бажаного результату:
При цьому під правовідносинами слід розуміти свідомі, вольові суспільні відносини, що врегульовані нормами права, суб’єкти яких пов’язані взаємними правами та обов’язками.