Поняття та джерела міжнародного гуманітарного права презентация

Хреста та Червоного Півмісяця. ”
Заняття № 1“ Поняття та джерела міжнародного гуманітарного права. ”
НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:
1. Передумови виникнення міжнародного гуманітарного права.
2. Зміст та загальна характеристика Женевського та Гаазького права.
3. Порядок застосування сили в неміжнародних (внутрішніх) конфліктах. Женевські Конвенції про внутрішні збройні конфлікти певного масштабу.

застосовуються як у міжнародних, так і у внутрішніх збройних конфліктах, визначають взаємні права та обов'язки суб'єктів міжнародного права щодо заборони або обмеження застосування певних засобів і методів ведення збройної боротьби та забезпечують захист жертв збройного конфлікту.

комбатантами і некомбатантами.
2. Заборона на застосування зброї, що завдає надмірних ушкоджень або страждань.
3. Принцип захисту жертв війни.
4. Зобов'язання дотримуватись гуманітарного права та забезпечувати його дотримання.
5. Надання гуманітарної допомоги.

Женевські Конвенції від 12 серпня 1949 року ратифіковані Постановою Президії Верховної Ради УРСР 3 липня 1954 року
І,ІІ Додаткові протоколи від 8 червня 1977 року до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року ратифіковані Постановою Президії Верховної Ради УРСР 18 серпня 1989 року
Гаазька Конвенція про захист культурних цінностей під час збройного конфлікту від 14 травня 1954 року ратифікована Постановою Президії Верховної Ради УРСР 18 серпня 1989 року
Женевська Конвенція про заборону і обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї, які можуть вважатися такими, що спричиняють надзвичайні пошкодження або діють невибірково від 10 жовтня 1980 року ратифікована Постановою Президії Верховної Ради УРСР 4 червня 1982 року
Протокол про заборону або обмеження застосування мін, мін-пасток та інших пристроїв з поправками, внесеними 3 травня 1996 року (протокол ІІ з поправками, внесеними 3 травня 1996 року), що додається до Конвенції про заборону або обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї, які можуть вважатися такими, що завдають ушкоджень або мають невибіркову дію ратифіковано Законом України від 21.09.99

методи воєнних операцій та обмеження застосування зброї

Захистити осіб, які не беруть участі у військових діях

(ЖЕНЕВСЬКЕ ПРАВО)


Направлене на надання захисту або допомоги жертвам збройних конфліктів

переконаний в необхідності дотримання норм цього права, що досягається активною роботою з підлеглими;
б) бути обов’язком начальників - базується на відповідаль-ності командування за польовий (морський, льотний) вишкіл підлеглих підрозділів і частин; при цьому навчання офіцерів має здійснюватись юридичними радниками або спеціально підготовленими офіцерами;
в) стати частиною бойової підготовки: оскільки дотримання гуманітарних норм не тільки показує рівень знання і засвоєння матеріалу, але і рівень дисципліни в підрозділі, навчання праву збройних конфліктів повинно стати часткою військової освіти; ні при яких обставинах у тих, хто навчається, не повинно скластись враження, що МГП – це щось існуюче окремо;

кожного; навчання має обмежуватись тим, що знати необхідно (тобто що треба знати, а не добре було б знати); пріоритети мають встановлюватись в залежності від звання та займаної посади; очевидно, що чим більш є у військового командира (начальника) влади та засобів ураження, тим більша його відповідальність і ширше коло знань;
д) бути простим: тобто навчання має вести комбатанта від придбання знання простих правил до їх виконання;

викладками; воно має бути практичним і конкретним та поєднувати теоретичні заняття із практичним навчанням з використанням різноманітних ситуацій; на більш високому рівні, на стадії, попередній навчанням, коли розробляються оперативні плани, ситуації, які мають відношення до права збройних конфліктів і гуманітарному праву, мають бути проаналізовані і включені до навчання;
ж) бути планомірним і здійснюватись систематично: навчання не повинне обмежуватись декількома заняттями перед іспитом; систематичне навчання всіх категорій військовослужбовців повинно надавати можливість для поповнення знань і удосконалюватися під час навчань; зрозуміло, що сформувати автоматичні гуманітарні рефлекси в підрозділі можна тільки планомірним повторенням;

необхідність можуть показатися несумісними; ті, хто навчаються, і командири постійно мають справу з цією дилемою; нажаль, неможливо відмежувати їх від труднощів, з якими прийдеться мати справу, тому навчання має бути реалістичним та викликати довіру;
і) бути спеціалізованим: тобто, якщо кожний повинен мати деякий основний обсяг знань, то визначені категорії офіцерів повинні мати більш глибокі знання ряду аспектів права збройних конфліктів, до цих категорій відносяться: медичний персонал; екіпажі літаків та вертольотів; екіпажі кораблів ВМС; особи, які несуть відповідальність за цивільне населення; особовий склад підрозділу спеціального призначення та розвідки; військова поліція; особи із складу сил, виконуючих різні завдання за кордоном (експедиційні частини, сили ООН, тощо);

стати важливою частиною процесу оцінки здатності офіцера і сержантів виконувати свої функціональні обов’язки;
- контроль має бути організований в рамках перевірок, які проводяться командуванням на різних рівнях;
- такі перевірки на рівні з оцінкою придбаних знань, є частиною обов’язків командирів (начальників) усіх ступенів щодо поширення права збройних конфліктів;
- перевірка знань може проводитись з допомогою тестів, як на проміжних етапах так і в кінці навчання; ці тести повинні складатися одночасно з розробкою програми навчання для кожної категорії тих, хто навчається.