Податкове право презентация

та види податку, його функції та принципи оподаткування.
Юридичний склад податку.

формі до державних фондів коштів для подальшого їх використання з метою реалізації завдань і функцій держави.
Не слід плутати поняття державних доходів та фінансових ресурсів держави, оскільки останні є значно ширшим поняттям, що включає у себе доходи не лише держави, а й усіх фізичних та юридичних осіб України, що отримують доходи на території України і за її межами та володіють певним майном на праві власності.
У свою чергу доходи бюджету - це усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Неподатковими надходженнями - доходи від власності та підприємницької діяльності, адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу, надходження від штрафів та фінансових санкцій, інші неподаткові надходження.

можна поділити на:
- централізовані - кошти, що утворюються у процесі розподілу валового продукту і надходять до державних та муніципальних централізованих фондів, у тому числі цільових позабюджетних;
- децентралізовані - доходи, що залишаються у розпорядженні державних підприємств, установ, організацій при розподілі та перерозподілі внутрішнього валового продукту і формуються переважно за рахунок їх прибутку.

являють собою плату суспільства державі за виконання нею певних завдань та функцій, відрахування частини ВВП на суспільні цілі та потреби;
- відрахування, що здійснюються за встановленими нормативами та передбачають цільове призначення платежів, у тому числі при зарахуванні до Спеціального фонду бюджету;
- плати, які передбачають певну еквівалентність взаємовідносин між державою та платниками, оскільки держава виступає власником ресурсів або має монопольне право на надання певних послуг, яких потребують юридичні та фізичні особи.

фінансового права, що регулює основи дохідної частини бюджетів.
Складний характер цього інституту права визначає його певну ієрархічну структуру, яка складається із самостійних базових інститутів оподаткування (інститут оподаткування фізичних осіб; інститут місцевих податків і зборів; інститут податкової відповідальності й та ін.).

інститут предметний, тобто стосується певного предмета - різновиду відносин, що складаються із приводу встановлення, сплати і стягнення податків і зборів, їх зміни та скасування;
2) регулює суспільні відносини щодо встановлення і справляння податкових платежів, їх зміни й скасування; розподіл і використання бюджетних коштів перебувають за межами податкових відносин, як і питання встановлення і стягнення неподаткових платежів та інших державних зборів;
3) установлює обов’язок юридичних і фізичних осіб щодо сплати податків і зборів, а також регламентує процедуру обчислення і сплати податків та зборів, порядок здійснення податкового контролю та вжиття заходів відповідальності за порушення податкового законодавства;
4) виступає як складний інститут, що охоплює сукупність своєрідних фінансово-правових норм. Ця специфіка передбачає аналіз відносин, які охоплюють рух грошових коштів від платників у відповідні фонди (бюджети) у вигляді податкових платежів.

такі ознаки:

1) однорідність фактичного змісту, що припускає регулювання чітко визначеного різновиду відносин, пов’язаних із рухом грошей у формі податків і зборів у бюджет;

2) єдність норм, що утворюють податкове право. Вони становлять єдину систему з однорідним фактичним змістом. Цей інститут забезпечує регулювання цього різновиду фінансових відносин, що не виключає спеціалізації юридичних норм усередині інституту;

3) законодавча відособленість, що означає зовні відособлене закріплення основних положень інституту в нормах, що його утворюють. Цілком імовірна поява найближчим часом єдиного кодифікованого акта, що відмежовує податкове право, - податкового кодексу.

норм, що регулюють суспільні відносини у сфері справляння податків та обов’язкових платежів до бюджетів різних рівнів та державних цільових фондів, установлюючи при цьому права, обов’язки й відповідальність суб’єктів податкових відносин.
Предметом податкового права є група однорідних суспільних відносин, що визначають надходження грошових коштів від платників податків – фізичних та юридичних осіб – до бюджетів усіх рівнів у формі податків та зборів.
Метод правового регулювання податкового права має яскраво виражений імперативний характер.

встановлених у країні податків, зборів та обов’язкових платежів, що є взаємопов’язаними, органічно доповнюють один одного та мають різну цілеспрямованість, а також форми й методи побудови.

відносини, що виникають на підставі податково-правових норм, які встановлюють, змінюють, чи скасовують податкові платежі, та у зв’язку з юридичними фактами, учасники яких наділені суб’єктивними правами та несуть юридичні обов’язки, пов’язані зі сплатою податків, зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів і публічних цільових фондів та поданням податкової звітності.

платежів - це не винятково теоретична проблема, а значною мірою проблема практики.
По-перше, податки - це насамперед безумовні і нецільові платежі, після їх надходження до бюджетів неможливо простежити використання цих коштів, та й не потрібно. Щодо зборів картина інша: ці надходження потрібні для фінансування певних заходів, мають чітке цільове призначення. Тому можна порушувати питання про нецільове використання коштів (може навіть іти мова про самостійний склад правопорушення).
По-друге, податки надходять переважно до бюджетів, тоді як збори можуть формувати цільові фонди (в тому числі й позабюджетні). Тому, якщо потрібно закріпити виключно стабільні надходження до бюджетів нецільового характеру, - це безсумнівно податки. Якщо ми хочемо закріпити стійкий зв’язок між податковими надходженнями і джерелами, з яких вони спрямовуються, — це збори.
По-третє, якщо встановлення, зміна та скасування податків і всіх елементів їх правового механізму є винятковою компетенцією органів державної влади, то деталізацію елементів зборів у перспективі можна розглядати і як компетенцію виконавчих органів.

податку є такі ознаки:

1. Податок - це вид платежу, закріплений актом органу державної влади.
2. Індивідуальної безвідплатність, або однобічність установлення податку.
3. Нецільовий характер податкового платежу.
4. Безумовний характер податку..
5. Податок - це платіж, що надходить до бюджету відповідного рівня чи цільового фонду.
6. Обов’язковий характер стягнення податків.
7. Безповоротний характер податку.
8. Податок — це платіж, що здійснюється у грошовій формі.

мають спільні ознаки, зокрема:
1. Обов’язковість сплати податків і зборів у відповідні бюджети й фонди.
2. Чітке надходження їх до бюджетів і фондів, за якими вони закріплені.
3. Стягування їх на основі законодавчо закріпленої форми і порядку надходження.
4. Примусовий характер стягнення.
5. Здійснення контролю єдиними податковими органами.
6. Безеквівалентний характер платежів.

відрізняються від податків:

факультативних елементів.
Серед обов’язкових елементів, у свою чергу, розрізняють основні й додаткові.
1. Основні елементи визначають фундаментальні, сутнісні ознаки податку, які дають головне уявлення про зміст податкового механізму. Відсутність будь-якого з основних елементів правового механізму податку не дає змоги чітко установити тип цього платежу і робить податковий механізм невизначеним.

платежу, створюють завершену й повну систему податкового механізму.
Так само, як основні, додаткові елементи є обов’язковими і не мають факультативного характеру.
Цілісний правовий механізм податку можливий тільки як сукупність основних і додаткових елементів, і відсутність хоча б одного з додаткових елементів не дає змоги законодавчо закріпити окремий податок чи збір (наприклад, неможливо уявити податок, котрий незрозуміло куди надходить: до якого виду бюджету, до бюджету чи до цільового фонду).

пільги;
б) предмет, база, одиниця оподаткування;
в) джерело сплати податку;
г) методи, терміни і способи сплати податку;
д) особливості податкового режиму;
е) бюджет чи фонд надходження податку (збору);
ж) особливості податкової звітності.