Моделі прокуратури в сучасному світі презентация

різні моделі прокуратури. Особливості цих моделей характеризуються як статусом прокуратури — органа державної влади, так і змістом її функцій і повноважень.

романських державах інститут прокуратури найчастіше називають "публічним міністерством" чи "фіскалією".
На основі синтезу англійських і континентальних традицій в США склалася атторнейська служба — типовий для даної країни інститут державної влади, що не має точного аналога в правових системах інших країн. Повноваження атторнейської служби з кримінального переслідування подібні до функцій прокуратури в інших державах, тому американську атторнейську службу звичайно називають "прокуратурою", а самих атторнеєв — "прокурорами". Відмінність атторнейських служб США від європейських прокурорських органів полягає в тому, що вони не мають наглядових за законністю функцій, відіграють особливу політичну роль в американському суспільстві, не мають суворої ієрархічної підпорядкованості: місцеві атторнейські органи не підлеглі органам штатів, штатні не підлеглі федеральним.
Разом з тим, існування інституту прокуратури або подібного органу державної влади практично у всіх країнах не дає однозначної відповіді про його місце в системі поділу влад.

прокуратура відноситься або до судової (Азербайджан, Грузія, Латвія, Литва, Молдова), або до виконавчої (Киргизія, Естонія) влади, або не входить до жодної гілки влади і має незалежний статус державного органу
У багатьох західних державах континентальної правової системи прокуратура знаходиться мов посеред судової і виконавчої влади. Так, в Італії, Румунії, Польщі прокурори входять до складу суддівського корпусу, утворюються при судах, однак є ієрархічно організованою системою, що функціонує під головуванням міністра юстиції, тобто підкоряється виконавчій владі.
У Німеччині прокуратура входить до системи органів юстиції і підкоряються вказівкам виконавчої влади (міністерства юстиції). Класичним прикладом чіткого віднесення прокуратури (атторнейського відомства) до виконавчої влади існує в США, де Генеральний атторней суміщає свою посаду з посадою міністра юстиції.

влади, що визначається двома моментами: порядком призначення прокурорів і їхньою підзвітністю.
Питання про належність прокуратури до тієї чи іншої гілки влади зовсім не існує в соціалістичних державах (КНР, КНДР, Куба, В'єтнам), у яких, як відомо, зовсім не визнається ідея поділу влади. Положення про прокуратуру за традицією поміщені в конституціях цих країн у загальній главі з положеннями про суди.

групи країн:
Перша група — країни, де прокуратура входить до складу міністерства юстиції, хоча при цьому може відноситися до органів правосуддя і діяти при судах, а прокурори можуть належати до суддівського корпусу. До цієї групи країн відносяться, зокрема, США, Франція, Бельгія, Нідерланди, Данія, Польща, Румунія, Ізраїль, Японія, Естонія, Сирія. Наприклад, у Польщі міністр юстиції — це одночасно і Генеральний прокурор, в США і Канаді — Генеральний атторней, а у Франції й Естонії ці посади розділені. У більшості з перерахованих вище країн прокурори діють при судах. У США служба атторнеєв є цілком самостійний стосовно судової системи статус.

системи і знаходиться при судах або користується у межах судової влади адміністративною автономією. До цих країн слід віднести Іспанію, Колумбію, Болгарію, Латвію. В законодавстві Іспанії закріплено, що прокуратура сприяє юстиції в захисті законності, прав громадян і охоронюваного законом публічного інтересу в силу своєї функції чи за клопотанням зацікавлених осіб, а також стежить за дотриманням незалежності трибуналів і захищає в них публічні інтереси. Прокуратура виконує своє завдання відповідно до принципів єдності дій і ієрархічної залежності. Очолює систему органів прокуратури Генеральний прокурор країни, який призначається на посаду Королем за поданням Уряду, узгодженим з Генеральною радою судової влади. В ієрархії судової влади він вважається другою особою після голови Верховного трибуналу.

підзвітна парламенту або главі держави. Це, перш за все, соціалістичні (В'єтнам, КНР, КНДР, Куба, Лаос) і постсоціалістичні держави. У цих країнах на прокуратуру, поряд із класичними функціями, зазвичай покладається загальний нагляд за законністю, об'єктами якого є державні органи (зазвичай тільки виконавчі — від міністерств і нижче), суспільні об'єднання, господарські організації, різного роду установи і фізичні особи. У Конституціях цих країн статус прокуратури закріплюється як одного з найважливіших державних органів.
В країнах Латинської Америки органи прокуратури також мають незалежний статус, наділені адміністративно-фінансовою і функціональною автономією. Специфічною ознакою цих країн є наявність двох прокуратур: одна виконує функції кримінального переслідування, друга — займається загальним наглядом і захистом прав людини.

прямого аналога взагалі немає. Яскравим прикладом такої країни є Великобританія. Генеральний атторней очолює адвокатський корпус, представники якого в необхідних випадках виступають на судових процесах як обвинувачі. Коли ж слухаються особливо важливі кримінальні справи, обвинувачення підтримує спеціальна посадова особа — Директор публічних переслідувань. Аналогічна система відтворена в багатьох колишніх англійських колоніях, хоча нерідко з істотними модифікаціями. Але слід зазначити, що в цих країнах генеральні атторнеї і служби публічних переслідувань на практиці здійснюють цілий ряд функцій, властивій прокуратурі.

У більшості держав континентальної правової системи статус прокуратури закріплений у конституціях.
У соціалістичних, ряді колишніх соціалістичних країн і державах Латинської Америки основи статусу прокуратури встановлені досить чітко в самих конституціях, де їм іноді присвячуються навіть окремі глави (Бєларусь, Угорщина, Бразилія). Як правило, у цих і деяких інших країнах конституційно закріплюються не тільки організаційні основи прокуратури, але і її основні функції (Азербайджан, Албанія, Вірменія, Болгарія). Крім того, положення конституцій конкретизуються в спеціальних законах про прокуратуру. Такі закони прийняті, зокрема, у всіх колишніх радянських республіках.
У країнах першої і другої з вищезгаданих груп прокуратура звичайно не входить до складу конституційних інститутів. У цих державах (наприклад, США, Італія, Японія, Франція, Німеччина) положення про прокуратуру містяться в спеціальних законах чи процесуальних кодексах.

іншій країні, залежать принципи організації і діяльності прокуратур. Серед основних принципів організації і діяльності органів прокуратури конституції і законодавство країн СНД і Балтії виділяють її незалежність від яких би то ні було органів державної влади, єдність і централізацію прокурорської системи, захист прав та свобод громадян, гласності (Росія, Бєларусь, Латвія, Литва, Казахстан тощо). Широке поширення в країнах колишнього СРСР після 1991 р. одержав також принцип деполітизації прокуратури.
За межами колишнього СРСР як конституційні принципи прокуратури найчастіше відзначаються принципи законності, неупередженості, ієрархічного контролю (Бразилія, Румунія, Іспанія).

в США — атторнейського відомства. Тут не існує ієрархічної підпорядкованості прокурорів, замість політичної нейтральності має місце політична активність атторнеєв. Специфічний і принцип законності, оскільки головним джерелом права в США є не закон, а судовий прецедент.

так і з функціональної точки зору. Це пов'язано не тільки з особливостями соціального і політичного устрою різних країн. Різноманіття пояснюється також тим, що подібні функції, що так об'єктивно необхідні в будь-якому сучасному суспільстві, можуть реалізовуватися через різні правові інститути і механізми відповідно до національних правових традицій.